Рішення

від 04.10.2023 по справі 455/1981/21

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/1981/21

Провадження № 2/455/120/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2023 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання Бобельська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №455/1981/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області, треті особи: приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Сивак Микола Іванович, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про усунення перешкод у користуванні власністю,

В С Т А Н О В И В:

22.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, посилаючись нате,що він є власником земельної ділянки, площею 0,0289 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с.Буньковичі, тодішнього Старосамбірського району Львівської області, кадастровий номер 4625181100:08:002:0023.

В вересні 2021 року, ОСОБА_2 заявила йому, що дана земельна ділянка належить їй і щоб він припинив використання такої.

З`ясовуючи повідомлене йому, шляхом вчинення запитів, він довідався про те, що Великосушицька сільська рада Старосамбірського району Львівської області, правонаступником якої є Добромильська міськарада Самбірськогорайону Львівської області, одну і ту ж земельну ділянку передала у власність двічі. Спочатку йому в 2007 році, а в 2020 році ОСОБА_3 , після смерті якої спадщину прийняла ОСОБА_2 .

Просить усунути йому перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні та безперешкодному доступі до належної йому земельної ділянки, кадастровий номер 4625181100:08:002:0023, яка розташована в с.Буньковичі Самбірського району Львівської області, а саме: визнати незаконним та скасувати рішення Великосушицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області №21 від 30.09.2019 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с.Буньковичі ОСОБА_3 »; визнати незаконним та скасувати рішення Великосушицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області №9 від 26.11.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с.Буньковичі Старосамбірського району Львівської області громадянці ОСОБА_3 »; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України, призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625181100:08:002:0189, площею 0,1488 га, яка знаходиться в с.Буньковичі Старосамбірського району Львівської області за ОСОБА_2 ; визнати недійсним - Свідоцтво про право на спадщину за законом серії р- №1253 від 05.11.2021 року, видане приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Сиваком М.І.; скасувати (припинити) право власності та державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 44876102 від 05.11.2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2253780746251, а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 61398774 від 05.11.2021 року) приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Сивака М.І. (в особі реєстратора), щодо земельної ділянки площею 0,1488 га, призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625181100:08:002:0189, яка знаходиться в с.Буньковичі Старосамбірського району Львівської області; витрати пов`язані з розглядом справи, в тому числі судовий збір стягнути з відповідачів на користь позивачів; витребувати від приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Сивака М.І. належно завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Буньковичі Старосамбірського району Львівської області; витребувати з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області належно завірену копію проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625181100:08:002:0189, площею 0,1488 га, яка знаходиться в с.Буньковичі Старосамбірського району Львівської області у власність ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 01.02.2022 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 16 годину 00 хвилин 14.06.2022 року, яке неодноразово відкладено.

Ухвалою суду від 22.06.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 15 годину 00 хвилин 12.09.2023 року, який неодноразово відкладено.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дашинич І.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Дик С.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову. Відповідачка ОСОБА_2 , додатково пояснила, що протягом багатьох років земельна ділянка, яка була передана її матері ОСОБА_3 у приватну власність перебувала у комунальній власності. Ще батьки ОСОБА_3 займалися її благоустроєм. Позивач ОСОБА_1 з 2007 року жодного разу не з`являвся на даній земельній ділянці та не займався веденням особистого селянського господарства на ній. 05.09.2019 року її мама - ОСОБА_3 звернулася до Великосушицької сільської ради щодо передачі їй у приватну власність земельної ділянки, з метою подальшого використання її за цільовим призначенням та 30.09.2019 року було прийнято рішення «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної діуянки для ведення особистого селянського господарства в с.Буньковичі. Крім того, під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки державші кадастровий реєстратор у системі бачить відображення земельної ділянки на карті, і чи накладається земельна ділянка, яка підлягає реєстрації з уже наявними зареєстрованими земельними ділянками. Жодних накладок не було виявлено, що ще раз підтверджує той факт, що відповідач не було порушено жодних прав позивача.

Представник відповідача Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 02.10.2023 року на електронну адресу суду надійшла заява від ОСОБА_4 , в якій вона просила судове засідання, призначене на 04.10.2023 року розглядати без участі представник Хирівської міської ради (а.с.34, том 2).

Третя особа приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Сивак М.І. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 22.09.2023 року до суду надіслав лист, в якому просив розгляд справи провести без його участі (а.с.33, том 2).

Представник третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причина неявки суду не відома.

Свідок ОСОБА_5 в суді показав, що він є старостою старостинського округу №5 Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області. Окрім того зазначив, що він був депутатом Великосушиснької сільської ради з 2002 року по 2006 рік, а з 2006 року по 2020 року був її головою. В 2007 році в сільську раду із заявою звернувся позивач ОСОБА_1 та його дружина із заявою щодо приватизацію земельної ділянки. Також, мати відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_6 звернулася з заявою щодо приватизації земельної ділянки і їй надали земельну ділянку. Зазначив, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є сільська дорога, вони не є суміжними землекористувачами.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.116, ст.152 ЗК України набуття права власності громадянами та юридичними особамиздійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власністьабо надання їх у користування і власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкоду здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилаєтьсяяк на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0289 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с.Буньковичі Старосамбірського району Львівської області, кадастровий помер 4625181100:08:002:0023, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯД №429204, який виданий на підставі рішення 11 сесії 5 скликання Великосушицької сільської ради №4 від 19.10.2007 року (а.с.4, том 1).

Рішення Великосушицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області №21 від 30.09.2019 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с.Буньковичі ОСОБА_3 », вирішено дати дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с.Буньковичі орієнтовною площею 0,15 га земель сільськогосподарського призначення Великосушицької сільської ради (а.с.5, том 1).

Рішенням Великосушицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області №9 від 26.11.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянсько господарства в с.Буньковичі Старосамбірського району Львівської області гр. ОСОБА_3 », вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1488 га кадастровим номером 4625181100:08:002:0189 в с.Буньковичі Старосамбірського району Львівської області; землевпоряднику сільської ради (Н.Гермак) внести зміни в земельно-облікові документи (а.с.6, том 1).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №277287514 вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 0,1488 га з кадастровим номером 4625181100:08:002:0189 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майн. 2253780746251), 14.12.2020 року зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.8, том 1).

З свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 02.042021 року Виконавчим комітетом Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області, відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 у віці 82 роки (а.с.33, том1).

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ- 4616130012021 від 09.06.2021 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №287865107 від 01.12.2021 року відомо, що право власності на земельну ділянку, площею 0,1488 га кадастровим номером 4625181100:08:002:0189 (реєстраційний номер об`єкта нерухомоп майна 2253780746251). 05.11.2021 року було зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Підстава для державної реєстрації - Свідоцтво про право на спадщину за законом серії р-№1253 від 05.11.2021 року, видане приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Сиваком М.І. (а.с.9-10, том 1).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 41 Конституції Українинаголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1статті 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК Українипередбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно по закону, а згідно статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зіст. 79-1 ЗК Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ч.1, ч.2ст.55 Закону України «Про землеустрій»встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зіст. 198 ЗК Україникадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

За змістом зазначених правових норм, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється, зокремаз метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Встановлення меж земельної ділянки надасть можливість встановити накладання межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

До 01.01.2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

З 01.01.2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідност.15 Закону України «Про державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі тощо.

Крім того згідно вимог ст.16 Закону України «Про державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі і може бути скасований лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номеру.

До того ж ст.21 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Зокрема, такі відомості вносяться: на підставі відповідної технічної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених ст. 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Частина 6ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»установлює, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов`язковим у разі відчуження земельної ділянки. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно розпоряджатися своєю власністю: продати, подарувати земельну ділянку або будинок чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок.

Згідно з п. 4 розділуVІІПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр»у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 15ЦивільногокодексуУкраїни передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1статті 16 ЦК України).

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст.393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.2ст. 90 ЗК Українипорушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Стаття 152 ЗК України визначає способи захисту прав на земельні ділянки та при цьому встановлює, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 155 ЗК Українизазначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Ч.ч.1-3ст.158 ЗК Українивстановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина п`ятастатті158 ЗК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18) вказано, що «державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку» .

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

При цьому передумовою та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади або органом місцевого самоврядування, договору відчуження (правочину)встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт, правочин суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт, правочин порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.10.2018 року у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 року у справі № 911/714/18 року. При цьому підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 року у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 року у справі № 910/21404/17.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що земельна ділянка відповідачки ОСОБА_2 накладається на його земельну ділянку (частину земельної ділянки), що порушує його права.

Обгрунтовуючи наявність накладок, сторона позивача посилається на абрис земельної ділянки. Однак, із змісту зазначеного абрису, вбачається, що накладання меж земельних ділянок сторін відбулось пофактичному користуванню між земельними ділянками, а не за координатами технічних документацій проектів землеустрою земельних ділянок сторін.

Суд зазначає, що межі користування земельними ділянками визначаються технічною документацією, а не межами фактичного землекористування.

Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 замовила розроблення Проекту землеустрою шодо виведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у проектно - виробничій фірмі Приватне підприємство «Землі Прикарпаття». Даний Проект було розроблено у 2020 році сертифікованим інженером - землевпорядником, відповідальним за дотриманням вимог земельного законодавства. 26.11.2020 року Великосушицькою сільською радою було прийнято рішення №9 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення», погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому ст.198 Земельного кодексу України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали і установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не ввпливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підстав: якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.

Відтак, для оспорення акту встановлення та погодження меж земелекористування ОСОБА_3 , звернулася до Великосушицької сільської ради, для отримання інформації щодо власників суміжних земельних ділянок.

Великосушицькою сільською радою, за підписом сільського голови ОСОБА_5 та землевпорядника ОСОБА_7 було надано викопіюванпя з кадастрової карти с. Буньковичі з описом меж.

Відповідно до опису меж, суміжними земельними ділянками із оспорюваною земельною ділянкою ОСОБА_8 (кадастровий номер 4625181100:08:002:0189) є: ОСОБА_3 (кадастровий номер 4625181100:08:002:0167), ОСОБА_9 (кадастровий номер відсутній), землі ТОВ «Інвестиційна компанія Захід» (кадастровий номер 4625110700:01:003:0074), землі Релігійної громади української автокефальн православної церкви м. Хирів Старосамбірського району (кадастровий номер 4625110700:01:003:0075). Позивач ОСОБА_1 відсутній як суміжний землекористувач (а.с.244, 246, 247, том1).

Інформації щодо власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , Великосушицькою сільською радою надано не було.

Абрис земельної ділянки, поданий позивачем ОСОБА_1 не підтверджує накладання земельних ділянок. Сам по собі абрис земельної ділянки є окремим документом та складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Даний абрис, згідно з печатки розроблений Старосамбірською філією Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробпичого підприємства «ГАЛГЕО», за підписом інженерів - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Однак, ні ОСОБА_10 , ні ОСОБА_11 не містяться в державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Факт накладення меж однієї земельної ділянки на іншу може підтвердитися відомостями з Публічної кадастрової карти та земельно-технічною експертизою, однак матеріали справи жодного із цих документів не містять.

Окрім того, кадастровий номер та план земельної ділянки, зазначені у Державному акті на право власності на земельну ділянку є виключно умовними позначеннями цієї земельної ділянки, потребують розроблення технічної документації, яка надасть змогу зафіксувати точні координати земельної ділянки, її обміри та встановлення меж. Проте, технічну документацію на земельну ділянку за кадастровим номером 4625181100:08:002:0023 позивачем до позовної заяви не долучено.

Земельна ділянка є об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Реєстрацію земельної ділянки відповідачки за кадастровим номером 4625181100:08:002:0189 було здійснено відповідно до чинного законодавства.

Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 було виготовлено та надано повний пакет документів для проведення державної реєстрації земельної ділянки: заяву за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документацію із землеустрою, яка є підставою д\я формування земельної ділянки у формі електронного документа. При цьому, державним кадастровим реєстратором було перевірено подану документацію та формацію, згідно п.70 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №105 та під час державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 4625181100:08:002:0189 не було виявлено жодних недоліків, які б могли слугувати підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що для встановлення наявності накладення земельних ділянок, площі накладень та встановлення за рахунок чиєї земельної ділянки таке накладення має місце, необхідні спеціальні знання у земельній сфері, тобто висновок експерта.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 року в справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначила, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

Проте, звертаючись в суд з позовом, сторона позивача не надала суду висновку експерта та не заявляла клопотань про призначення у справі експертизи.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Позбавити відповідачку права на спірну земельну ділянку шляхом втручання в право на мирне володіння майном, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, можна тільки за умови, що таке втручання є законним, переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, і таких захід є пропорційним визначеним цілям (правовий висновок ВСУ в постанові від 16.12.2015 року №62510цс15).

Таким чином, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимогст.141 ЦПК Українисудові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із відмовою в позові слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 79-1, 90, 152, 155, 158, 198 ЗК України, ст.ст.15, 16, 21, 319, 373, 391, 393 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області, треті особи: приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Сивак Микола Іванович, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про усунення перешкод у користуванні власністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складання повного судового рішення 13.10.2023 року.

Суддя Пошивак Ю.П.