Рішення

від 11.10.2023 по справі 580/6282/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року справа № 580/6282/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в особі головуючого Руденко А., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області та 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області та 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача з порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), а саме із безпідставним застосуванням і період з 29.01.2020 по 12.05.2021 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області провести перерахунок грошового забезпечення позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), а саме із застосуванням з 29.01.2020 по 31.12.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, а з 01.01.2021 по 12.05.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, а також виплату недоотриманих сум грошового забезпечення;

- визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об`єкта Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), а саме із безпідставним застосуванням у період з 13.05.2021 по 10.03.2023 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;

- зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об`єкта Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області провести перерахунок грошового забезпечення позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), а саме із застосуванням у період з 13.05.2021 по 31.12.2021 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, у період з 01.01.2023 по 10.03.2023 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023, а також виплату недоотриманих сум грошового забезпечення;

- визнати протиправними дії 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), а саме із безпідставним застосуванням у період з 11.03.2023 по 30.04.2023 включно, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;

- зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області провести перерахунок грошового забезпечення позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), а саме із застосуванням у період з 11.03.2023 по 30.04.2023 включно показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023, а також перерахунок інших виплат у зв`язку зі звільненням зі служби, а саме: одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393; компенсації за невикористану відпустку 174 днів; додаткової винагороди за березень 2023 року, додаткової винагороди за квітень 2023 року, а також виплату недоотриманих сум грошового забезпечення та інших виплат у зв`язку зі звільненням зі служби.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив службу в органах цивільного захисту України. В період проходження позивачем служби відповідачі нараховували та виплачували йому грошове забезпечення у меншому розмірі, оскільки посадовий оклад та оклад за спеціальним військовим званням визначався виходячи із розміру прожиткового мінімуму 1762 грн, замість застосування прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року. Позивач вважає виплату грошового забезпечення виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 протиправним та таким, що порушує його права.

Відповідач 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській проти позову заперечив. 07.08.2023 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській проти позову заперечив. 10.08.2023 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Визнання нечинним пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 автоматично не поновлює дію постанови Кабінету Міністрів України №704 в попередній редакції. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах цивільного захисту, зокрема з 29.01.2020 по 12.05.2021 в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, з 13.05.2021 по 10.03.2023 в 1 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, з 11.03.2023 по 30.04.2023 в 2 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.

Під час проходження позивачем служби відповідачі нараховували та виплачували позивачу посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, обраховані виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, що підтверджується листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області №68 01-3835/68 02 від 27.06.2023.

Вважаючи нарахування та виплату грошового забезпечення виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови грошового забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-Х11 (далі Закон №2011-Х11).

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону №2011-Х11 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно частини четвертої статті 9 Закону №2011-Х11 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1.

Пунктом 4 Постанови №704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У подальшому 21.02.2018 була прийнята постанова Кабінету Міністрів України №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103), пунктом 1 якої був передбачений перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон) до 1 березня 2018 р., та пунктом 6 вказаної постанови були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, а саме: пункт 4 був викладений в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

Постановою №103 також були внесені зміни до пункту 10 Постанови №704 та передбачено, що Постанова №704 набирає чинності з 01.03.2018 року.

Отже розміри посадових окладів, окладів за спеціальним званням осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту станом на 01.03.2018 були визначені із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Позивач вважає, що з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 відновлена дія попередньої редакції пункту 4 Постанови №704, яка передбачає визначення посадового окладу та окладу за спеціальне звання із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня кожного календарного року.

Надаючи правову оцінку вказаній обставині, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 травня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України (Рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп) також висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У Рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами; конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".

На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, доцільно зробити висновок, що суд під час розгляду справи має застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка, зокрема, міститься в постанові від 02 грудня 2008 року у справі № 21-1169во08, відповідно до якої норми права, що зазнавали змін, мають застосовуватися виключно в межах дії кожної з їх редакцій і не можуть бути застосовані за аналогією права.

Відповідно до положень пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06 вересня 2005 року, - визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування.

Судом встановлено, що пунктом 4 Постанови №704 на дату її прийняття було передбачено визначення посадових окладів військовослужбовців шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У подальшому пунктом 6 Постанови №103 були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, якими передбачено визначення посадових окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постанова №704 набрала законної сили з 01.03.2018, отже з вказаної дати посадові оклади були визначені з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року.

З прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 зміни та доповнення до пункту 4 Постанови №704 не вносились, попередня редакція вказаного пункту Кабінетом Міністрів України не відновлювалась.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин положення пункту 4 Постанови №704 у жодній редакції не діяли, а отже підстави для визначення грошового забезпечення позивача з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року відсутні.

При прийнятті вказаного рішення суд застосовує правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №820/601/17.

Крім цього, відповідний підхід був застосований Верховним Судом у постановах від 21.08.2018 у справі №807/1332/17, від 19.03.2019 у справі №591/2813/17, від 22.04.2019 у справі №820/601/17, від 02.10.2019 у справі №804/215/18.

Доводи позивача про те, що скасування судом пункту 6 Постанови №103 відновлюють раніше діючий порядок, є безпідставними, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття «відновлення» дії законів чи окремих їх норм, які у встановленому законом порядку втратили чинність.

Суд зазначає, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №481, якою:

скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб;

внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, виклавши абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

Таким чином, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 розрахунок посадових окладів та окладів за спеціальними званнями здійснюється виходячи з фіксованої суми 1762 грн, без прив`язки до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене позов є необгрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 5, 9, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області та 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Головуючий Алла РУДЕНКО