Вирок

від 11.10.2023 по справі 359/9333/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/9333/23

Провадження № 1-кп/359/668/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2023 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною та відео фіксацією в залі суду кримінальне провадження № 12017110100002109, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2017, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка, Донецька область, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого 12.07.2012 Константинівським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.186, 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, 09.12.2013 р. Сніжнянським міським судом Донецької області по ч.1 ст.296,71 КК України 1 рік 2 місяці обмеження волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 , будучи неодноразово судимим, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, вчинив злочин за наступних обставин, а саме 23.09.2017 у період часу з 19 год. по 20 год., точнішого часу судом не встановлено, перебував в приміщенні складу ТОВ СУК «Золотий Лев» за адресою: вул. Демидова, 2, с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, де неофіційно працював. В цей час у нього винник протиправний умисел на вчинення крадіжки товару належного ТОВ «SCI Хайджин Україна», код за ЄДРПОУ 34356863 (на даний час назву змінено на ТОВ «ЕССІТІ УКРАЇНИ»), з вказаного складу.

ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та сторонніх осіб в приміщенні вказаного складу немає, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна та подальшого його обернення на власну користь, намагався викрасти майно належне ТОВ «SCI Хайджин Україна», а саме: 8 упаковок (по 20 шт.) підгузників «Libero» Up and Go розмір 6, вартістю 1252 грн.; 8 упаковок (по 42 шт. в кожній) вологих серветок ТМ «Zewa», вартістю 317 грн. 36 коп.; 15 упаковок (по 32 шт. в кожній) жіночих засобів гігієни ТМ «Librese», вартістю 420 грн., загальною вартістю 1989 гривень 36 коп., яке приніс з різних місць складу та склав біля однієї з рамп, із зовнішньої сторони, щоб в подальшому винести за межі території та розпорядитись на власний розсуд.

Після цього, ОСОБА_5 разом з викраденим майном намагався покинути місце вчинення злочину, а саме територію складу, однак не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був виявлений охоронцем території.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у не закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчинені злочину визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорював. Щиро розкаявся та показав, що він дійсно працював на даному складі і в той день та час вирішив викрасти перераховані в обвинувальному акті речі. Він мав вільний доступ як працівник. Винісши дані коробки до рампи де відгружається товар, був зупинений охоронцем. У вчиненому діянні кається, просив суд суворо не карати, зобов`язався в подальшому не вчиняти подібного. Дійсно змінив місце проживання та не повідомив про це слідчого, проте не намагався ухилитися від слідства, постійно працював.

У зв`язку з тим, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження не оспорювали фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин та обмежується допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, досліджує речові докази та судові витрати, роз`яснивши сторонам, що у такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

Суд при встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як умисні дії, які виразилися у не закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно. Таку кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає правильною.

Так, майно, яким заволодів обвинувачений було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_5 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулося протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим таємно, тому воно визначається як крадіжка. ОСОБА_5 досягнув віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачений усвідомлював, що майно, яким він протиправно заволодівав, було для нього чужим, і він не мав права на нього. ОСОБА_5 усвідомлював суспільно небезпечний характер його діянь, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув обернути чуже майно на свою користь. З причин, що не залежали від його волі, ОСОБА_5 не вчинив усіх дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Незавершеність об`єктивної сторони злочину є вимушеною. Обвинуваченим не доведено злочин до кінця не за власною ініціативою, а з причин, які не залежали від його волі. Так, на момент скоєння кримінального правопорушення обвинувачений був виявлений охоронцем території. Тобто існували обставини, які зашкодили закінчити злочин всупереч докладеним зусиллям обвинуваченого. Тому в діяннях обвинуваченого наявні ознаки незакінченого замаху на вчинення злочину.

Разом з цим, обвинувачений повторно вчинив злочин проти власності. Як роз`яснив Пленум ВСУ України у постанові від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» з п. 20 вбачається, що відповідно до п. 1 примітки до статті 185 КК повторним у статтях 185, 186 та 189-191 КК визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК. Тому враховуючи все зазначене, в діяннях ОСОБА_5 міститься ознаки повторності.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно із ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає його щире каяття та те, що своїми послідовними показаннями сприяв судовому слідству.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Аналізуючи данні обставини при вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, а саме: 12.07.2012 Константинівським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.186, 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, 09.12.2013 р. Сніжнянським міським судом Донецької області по ч.1 ст.296,71 КК України 1 рік 2 місяці обмеження волі. Не одружений. Офіційно не працює. На обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває. До адміністративної відповідальності не притягувався. Обвинувачений не є інвалідом, не досягнув пенсійного віку. По місцю проживання характеризується позитивно.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження потерпілим цивільний позов до обвинуваченого не пред`явлено, що свідчить про відсутність претензій до обвинуваченого морального чи матеріального характеру.

Разом з тим, суд не визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого добровільне відшкодування завданої шкоди, оскільки викраденим майном обвинувачений не встиг розпорядитися на власний розсуд, а не повернув його потерпілим.

Незважаючи на те, що з часу вчинення нетяжкого злочину пройшло більше п`яти років, суд не вбачає підстав для звільнення від відповідальності обвинуваченого за ч.1 ст.49 КК України, так як він ухилявся від досудового слідства, про що свідчить постанова про зупинення кримінального провадження починаючи з 2017 р. та був оголошений в розшук, а тому перебіг строку притягнення до відповідальності був зупинений.

Призначаючи вид і міру покарання для обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує те, що він вчинив не тяжкий злочини, відповідно до ст. 12 КК України.

З урахуванням викладеного вище, тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання, правову позицію прокурора, відсутність у потерпілої сторони до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_5 за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України належить призначити покарання у виді обмеження волі строком три роки.

Разом з тим, враховує фактичну тяжкість вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого. Суд враховує, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_5 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном на два роки з визначенням відповідних обов`язків судом.

Суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є достатньою для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання продовжити до вступу вироку в законну силу.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України із обвинуваченого необхідно стягнути процесуальні витрати, які пов`язані з проведенням у кримінальному провадженні експертизи в сумі 1199 гривень 60 копійок.

Керуючись: ст. 22, ст. 100, ст. 122, 124, ч. 3, ст. 349, ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 65-67, 75-76, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від основного покарання у виді позбавлення волі та призначити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання продовжити до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на користь Держави України - 1199 гривень 60 копійок, процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Речові докази 8 упаковок (по 20 шт.) підгузників «Libero» Up and Go розмір 6; 8 упаковок (по 42 шт. в кожній) вологих серветок ТМ «Zewa»; 15 упаковок (по 32 шт. в кожній) жіночих засобів гігієни ТМ «Librese», залишити у володінні власника ТОВ «ЕССІТІ УКРАЇНИ».

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1