Ухвала

від 03.10.2023 по справі 757/43778/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43778/23-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Новак Р.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Аптека Форте" про визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовними вимогами АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Аптека Форте" про визнання договору поруки припиненим.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що являючись власником ТОВ "Аптека Форте" 10.04.2018 між нею та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір поруки №Р15233441051179413700, з метою забезпечення договору позики укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Аптека Форте".

Позивач повідомила, що 27.07.2020 вийшла зі складу учасників ТОВ "Аптека Форте" й наразі у товариства інший власник. На підставі викладеного, позивач просить визнати поруку за договором №Р15233441051179413700 від 10.04.2018 припиненою.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України, сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу .

Вказаною нормою передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, стороною у господарському процесі може бути і фізична особа, яка не є підприємцем.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена у ст. 20 ГПК України.

Наведеними законодавчими положеннями до юрисдикції господарських судів віднесено спори, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Господарським договором є домовленість, укладена за встановленим змістом та формою, між учасниками господарських правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення прав та обов`язків, досягнення конкретної мети та забезпечується у випадку порушення можливістю застосування небажаних наслідків.

Аналізуючи ознаки, притаманні господарському договору та враховуючи, що основний договір позики був укладений між юридичними особами, а саме ТОВ "Аптека Форте" та АТ КБ "Приватбанк" », суд дійшов висновку, що вказаний правочини є господарським договором.

Так, за договором поруки який укладений на забезпечення основного зобов`язання, стороною виступає фізична особа ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою.

Отже, для забезпечення виконання основного зобов`язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 цього Кодексу види забезпечення зобов`язань, так й інші види, встановлені договором або законом.

Законодавство України не розрізняє види забезпечення основного зобов`язання для визначення юрисдикції суду з розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання.

Основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене заставою.

Заставодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в заставу майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника.

Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку боржника (зокрема, позичальника за кредитним договором) та майнового поручителя, який відповідає перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Тобто, за загальним правилом, саме позичальник як боржник у зобов`язанні за кредитним договором має виконати свій обов`язок перед кредитодавцем. Втім, якщо таке зобов`язання поручитель забезпечив порукою, то він у встановлених законом та/або договором випадках зобов`язаний виконати обов`язок боржника.

Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 754/8581/18.

Оскільки особа, яка укладала договір поруки ( ОСОБА_1 ) на час укладення договору була власником ТОВ "Аптека Форте" та відповідно до укладеного договору поруки набула статус особи, що забезпечує виконання основного боргового господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов`язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12916/15-ц).

Разом з тим пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України виключив з-під юрисдикції господарського суду спори щодо правочинів, укладених на забезпечення основного зобов`язання, яке не є господарським та сторонами якого не є виключно юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18.

Заміна однієї із сторін забезпечувального зобов`язання не впливає на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому із судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням, який був розглянутий господарським судом. Тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. (справа № 345/1537/21).

Таким чином, оскільки спір між позивачем та відповідачами стосується основного зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з вищенаведеними нормами законодавства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що дана позовна заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, суддя доходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі та роз`яснити позивачу право звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.20 ГПК України, ст.ст.20, 186, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Аптека Форте" про визнання договору поруки припиненим - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_2 про право звернення з позовними вимогами до господарського суду.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Р.В. Новак