Ухвала

від 16.10.2023 по справі 759/19045/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/151/23

ун. № 759/19045/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 рокусуддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрофінсервіс", Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ) про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду.

В поданій заяві з метою забезпечення позову в майбутньому, просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні №64388765.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовує тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25.03.2011 р. стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором №МL-004/030/2008 від 04.02.2008 р. у розмірі 68 561,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 2.2010 р. еквівалентно 545 752,25 грн. та судові витрати по справі, а всього 548 364,20 грн. Рішення набрало законної сили 09 листопада 2011 року.

Солідарний Боржник ОСОБА_3 померла, її правонаступником є ОСОБА_1 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.07.2022 р. виконавчий лист щодо солідарного боржника ОСОБА_2 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відтак єдиною заінтересованою особою з трьох солідарних боржників є на даний час, ОСОБА_1 .

Відповідно до Договору факторингу по кредитним зобов`язанням № б/н від 17.03.2021 р. ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відступило право грошової вимоги за кредитним договором № МL-004/030/2008 з усіма додатковими договорами та угодами до на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ КРЕДО».

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 17.03.2021 р. та Додаткової угоди до нього від 17.03.2021 р., укладених між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ-КРЕДО» та ТОВ «УКРАГРОФІНСЕРВІС» (Цедент).

Цедент передав, а Цесіонарій прийняв майнові права (право вимоги) щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № МL-004/030/2008 від 4.02.2008 р. в розмірі 68561.84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.12.2010 р. еквівалентно 545752 гривень 25 копійок, судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 294.09 доларів США у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 68855, 93 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.12.2010 р. еквівалентно 548334 гривні 20 копійок, та 30 гривень., в обсязі зобов`язань передбачених цим договором.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.12.2021 р. замінено сторону стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрофінсервіс» в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором (N0 2-1426/11).

Відповідно до Довідки про повне погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрофінсервіс», яке на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 14.12.2021 р. є чинним стягувачем за виконавчим листом у справі № 2-1426/11 про стягнення боргу з ОСОБА_1 , заборгованість за Кредитним договором № МL- 004/030/2008 від 04.02.2008 р. та рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25.03.2011 р. у справі № 2-1426/11 у ОСОБА_1 відсутня. Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрофінсервіс» не має до ОСОБА_1 жодних претензій фінансового чи майнового характеру.

Дана заборгованість була добровільно погашена ОСОБА_1 у повному обсязі поза межами виконавчого провадження.

Засвідчена копія листа ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 16.03.2021 р. № 10884 приватному нотаріусу КМНО Івановій О.П. про припинення іпотеки у зв`язку з виконанням зобов`язань боржника (про що зазначено у вказаному листі), Витяги з державного реєстру про припинення іпотеки та обтяження підтверджують відсутність будь-яких претензій і у первісного стягувача також.

Постановою Головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Компанець Р.В. від 09.04.2021 року відкрито виконавче провадження № 64388765 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 53 575,22 грн.

За даними інформації автоматизованої системи виконавчого провадження з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень дане виконавче провадження відкрито на виконання постанови Святошинського РВДВС у м. Києві № 49708823 від 27.08.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 53 575,22 грн.

В розділі інформації про виконавче провадження «Відомості про проведення виконавчих дій» зазначено, що підставою відкриття виконавчого провадження є саме постанова Державної виконавчої служби і стягувачем є Святошинське РВДВС у м. Києві.

Підставою відкриття даного виконавчого провадження є постанова Святошинського РВДВС у м. Києві № 49708823 від 27.08.2020 року про стягнення виконавчого збору, що була винесена Головним державним виконавцем Компанець Р.В. у виконавчому провадженні № 49708823 в зв`язку із завершенням виконавчих дій .

Таким чином, станом на 27.08.2020 року виконавче провадження № 49708823 завершено та виконавчий лист повернуто стягувачу без відмітки про виконані рішення суду, на даний час на виконанні не перебувають, але з боржника стягнуто виконавчий збір.

22 червня 2023 року в межах виконавчого провадження ВП64388765 було винесено постанову про визначення поточного рахунку в АТ «Універсал Банк» фізичної особи- боржника у банку для здійснення видаткових операцій.

26 червня 2023 року в межах виконавчого провадження ВП№64388765 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію і доходи боржника у розмірі 20% доходів щомісяця.

З цього часу Головним державним виконавцем Компанець Р.В, в межах виконавчого провадження ВП№64388765, всупереч постанові від 22.06.2023 року, стягується вся сума коштів, що надходить на його поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» в якості заробітної плати.

Оскільки, з наведених вище підстав виконавчий документ, а саме виконавчий лист у справі №2-1426/11 має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір за виконавчим провадженням не має бути стягнутий з заявника, ти більше, що виконання зобов"язань відбулося повністю поза межами виконавчого провадження.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, вжиті судом заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер.

За вимогами частини 4 статті 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п. 1, п.2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.п. 4 та 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду зазначеного клопотання не є вирішенням спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду.

Згідно з положеннями ч.6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відтак вивчивши вимогу заяви про вжиття заходів забезпечення позову, приходить до переконання, що така заява не суперечить положенням 150 ЦПК України, тому суд приходить до висновку, що така заява підлягає до задоволенню.

Судом не встановлено підстав, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову.

На підставі викладеного, враховуючи те, що між сторонами наявний спір щодо боргу, суд приходить до висновку про достатність підстав для вжиття заходу забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 157, 260-261, 353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрофінсервіс", Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ) про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову, а саме зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП №64388765.

Допустити негайне виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Роз`яснити заявнику, що у відповідності до ч.4 ст.152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. У разі неподання заявником відповідної позовної заяви заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Л.М. Шум