Постанова

від 13.11.2007 по справі 17/203-3827

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/203-3827

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"13" листопада 2007 р.Справа № 17/203-3827

 11:00

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області у  складі:

судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Грохольській В.В.

Розглянув справу:

За позовом: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Струсів Авто-1962”, с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області

за участю представників :

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

Позивач - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль 31.07.2007р. звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Струсів Авто-1962”, с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області про стягнення адміністративно-господарських санкцій на суму  1829,15 грн., в тому числі 49,15 грн. пені, нарахованої за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Обґрунтовуючи позов, Позивач посилається на те, що підприємство не виконало встановленого відповідно до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що свідчать дані „Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік” (форма № 10-ПІ), що поданий товариством.

Як стверджує позивач, норматив робочих місць на підприємстві складає 1 (одне) робоче місце для працевлаштування інвалідів, однак Товариством з обмеженою відповідальністю “Струсів Авто-1962”, с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області у 2006 році не було працевлаштовано жодного інваліда.

Спираючись на положення ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001року №1767 та Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, позивач просить стягнути штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати на підприємстві за робоче місце, не зайняте інвалідом та пеню, нараховану за порушення строків їх сплати.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, а отже розглядаються в порядку і за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі –КАС України), що набрав чинності з 01.09.2005р., у відповідності до п.6 Прикінцевих та перехідних положень якого, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України.

Ухвалою суду від 12.09.2007 р. відкрито провадження в порядку ст. 107 КАС України у справі із призначенням попереднього судового засідання на 02.10.07р.

В ході проведення попереднього судового засідання позивач не відмовився від позову, доказів примирення судом не здобуто.

Зважаючи на те, що сторонами не врегульовано спір, у порядку, визначеному частиною третьою статті 111 КАС України, судом проведені дії викладені у п. 4 ст. 111 КАС України, покликані забезпечити всебічне та об'єктивне вирішення справи протягом розумного строку, тому у відповідності до статті 121 КАС України, судом закінчено підготовче провадження та призначено справу № 17/203-3827 до судового розгляду на 18.10.2007р. Судовий розгляд неодноразово було відкладено, востаннє до 13.11.2007р.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги  в повному обсязі.

Відповідач витребуваних судом документів не подав, представника з належним чином оформленими повноваженнями на право представляти інтереси товариства в суді в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до приписів ст.ст.33-35 КАС України (повідомлення про вручення №№140002, 1176757).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

У відповідності до ч. 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів  при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

У відповідності до  статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно пункту 9 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань, за погодженням з Міністерством праці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Тернопільське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, відповідно до зазначеного Положення, є юридичною особою і на нього покладено контроль за додержанням підприємствами встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та здійснення контролю за своєчасним і повним надходженням до бюджету Фонду коштів від підприємств, які не забезпечують установлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Закон України „Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні” (надалі –Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами, а також, встановлює порядок визначення нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до вимог статті 18 Закону, в редакції Закону, що діяла протягом звітного періоду (періоду, за який заявлено до стягнення санкції), працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у  нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств,  організацій  громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік,  а  якщо  працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, а згідно частини 5 статті 19 зазначеного Закону, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

У відповідності до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в  Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману  працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно даних Звіту про зайнятість інвалідів (форма № 10-ПІ) за 2006 рік, поданого відповідачем до Фонду, середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 10 осіб, тобто відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році для Товариства з обмеженою відповідальністю “Струсів Авто-1962”, с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області становив 1 робоче місце.

На підставі поданого Звіту та згідно вищевказаних норм Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” позивачем у справі визначено, що у 2006 році відповідач повинен був працевлаштувати одного інваліда.

Даний норматив відповідачем у 2006 році не дотримано. З урахуванням наведеного позивачем нараховано штрафні санкції в сумі 1780,00 грн. за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, виходячи з середньорічної заробітної плати на підприємстві в розмірі 3560,00 грн.

За порушення строків сплати санкцій на підставі ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, позивачем нараховано пеню в розмірі 49,15 грн., котра обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати.

Статтею 8 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що громадяни України мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємств, установ, організацій і до іншого роботодавця або до державної служби зайнятості.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда та Порядку працевлаштування інвалідів, робоче місце інваліда визначено як окреме місце або ділянка виробничої площі на підприємстві в установі, організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робочим місцем інваліда може бути і звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використане для працевлаштування інваліда. Даним Положенням передбачено, що центри зайнятості та відділення Фонду ведуть облік робочих місць для інвалідів, створюваних понад норматив (п. 6), для чого підприємствам виділяється цільова позика (п. 7).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно п. 5 Положення ( 314-95-п ), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих  місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою  зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інваліда відповідно до висновків МСЕК.

З наведених положень чинного законодавства України можна зробити висновок, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування визначені ст. 19 Закону органи про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

Як вбачається з наданого позивачем листа №06/775 від 24.10.2007р. Теребовлянського районного центру зайнятості, відповідач в центр зайнятості для направлення інвалідів на роботу протягом 2006 року не звертався, звітність про створені місця для працевлаштування інвалідів у 2006 році не подавалася, як і звітність про наявність вільних місць на підприємстві, де може використовуватися праця інвалідів.

За таких обставин справи, матеріалами справи не підтверджується факт виконання відповідачем приписів Закону щодо створення робочих місць для інвалідів, включення відповідних заходів до колективного договору, відповідачем не надано суду доказів інформування центр зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця та доказів інформування державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільне (вакантне) робоче місце, де може використовуватися праця інвалідів. Відсутні в матеріалах справи і докази створення та атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів.   

Не інформування органи працевлаштування у встановленому порядку, позбавило останніх можливості направити інвалідів на підприємство відповідача для працевлаштування.

При таких обставинах справи, суд вважає, що Відповідачем не вживалися передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому правомірним є покладення на останнього відповідальності, передбаченої ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 17674 затверджено Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (був чинний протягом спірного періоду).

Пункт 1 Порядку визначає механізм сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями незалежно від форми власності і господарювання (далі - підприємства) штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"), а також акумуляції, обліку та використання цих коштів.

Згідно з п.п.2, 4 Порядку суми штрафних санкцій перераховуються самостійно підприємствами, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510, не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Дане положення кореспондується з приписами частини 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки,  визначені  статтею  250  Господарського  кодексу України .

З огляду на наведене, беручи до уваги, що Відповідачем самостійно штрафні санкції в строк до 15.04.2007 р. не сплачені, суд вважає правомірними вимоги в частині стягнення з Відповідача 1 780,00 грн. штрафних санкцій за не створення одного робочого місця для працевлаштування інвалідів, які підлягають стягненню на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її  вимоги  та заперечення.

Оцінка доказів на предмет встановлення їх належності та допустимості здійснюється господарським судом, що передбачено  положеннями  статей 70, 138 КАС України.

За несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції, позивачем нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю “Струсів Авто-1962”, с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області пеню в розмірі 49,15 грн. згідно ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, за період з 17.04.2007 р. по 30.07.2007 р. (105 днів).

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120%  річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

Оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій за нестворення одного робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2006 році на 105 днів, тому повинен сплатити пеню в розмірі 49,15 грн., виходячи із розміру застосованих та несплачених адміністративно-господарських санкцій.

У відповідності до приписів ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 17, 49, 51, 59, 70, 94, 130, 138, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 8, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні”, господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ :

1.      Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Струсів Авто-1962”, с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 05520299 –1780,00 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів та 49,15 грн. пені на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, ідентифікаційний код 14032334.

На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Постанова складена в повному обсязі  16 листопада 2007 року.

Суддя                                                                                                    Н.О. Андрусик