Рішення

від 11.10.2023 по справі 462/4795/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/4795/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 жовтня 2023 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

судді Постигач О.Б.

секретаря Дзвінник Х.Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Львівська міська рада про звільнення приміщення загального користування, -

в с т а н о в и в :

Залізнична районнаадміністрація Львівськоїміської ради звернуласядо судуз позовом,в якомупросить зобов`язативідповідачів звільнитикоридор загальногокористування на4поверсі будинку АДРЕСА_1 .Свої позовнівимоги мотивуєтим,що буд. АДРЕСА_1 знаходиться наобслуговуванні ЛКП«Сяйво».Квартира АДРЕСА_2 ,складається ізтрьох житловихкімнат.Квартира належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,які тамзареєстровані тапроживають. ОСОБА_2 самовільно,без дозвільнихдокументів,без погодженняіз іншимиспіввласниками будинкута зпорушенням законодавстваУкраїни зайнялата відгородилачастину коридорузагального користуванняна 4поверсі будинку АДРЕСА_1 .Таким чиномлише ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 маютьдоступ досамовільно зайнятоїчастини коридорузагального користуваннята лишевони можутьвикористовувати цючастину коридору.До 2007року данийбудинок мавстатус гуртожитку.Коридор загальногокористування протягомусього часувикористовувався длязабезпечення побутовихпотреб мешканцівчетвертого поверху,оскільки єєдиним проходомдо кухоньта санвузлів,натомість відповідачізайняли частину,що знаходитьсяпосередині коридору,тримають тамсвої речі,здійснюють своюжиттєдіяльність,чим унеможливиливикористання коридоруіншими мешканцямита власникамибудинку. Спірний коридорє приміщеннямзагального користування(допоміжнеприміщення будинку),який згідноз чиннимзаконодавством неможе передаватисяв особистекористування чиу власність,а тому захоплення відповідачами частини коридору загального користування та самовільне встановлення цегляних перегородок та дверей на четвертому поверсі будинку АДРЕСА_1 є незаконним та порушує права інших співвласників квартир в даному багатоквартирному будинку. Просять позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28.06.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, дала пояснення аналогічно наведеним у позовній заяві, просить позов задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиву не подали.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

У ст. 41 Конституції України закріплено права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Такі положення відображено в національному законодавстві нормами ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться у власності територіальної громади м. Львова, що підтверджується Ухвалою Львівської міської ради від 06.11.2008 №2196 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова від дочірнього підприємства «Будівельне управління №150» ТзОВ «Компанія Форвард» відомчих житлових будинків АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 на АДРЕСА_5 , будинку для малосімейних АДРЕСА_6 » та Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.08.2008 №806 «Про передачу відомчих житлових будинків АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 , будинку для малосімейних АДРЕСА_6 у власність територіальної громади м. Львова» /а.с. 13, 14).

Квартира АДРЕСА_7 належить на праві приватної спільної сумісної власності відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується інормаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна /а.с. 6-7/.

Відповідно до довідки ЛКП «Сяйво» з місця проживання про склад сім`ї і прописки від 31.03.2023 у квартирі АДРЕСА_7 зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с. 11/.

Як вбачається з актів ЛКП «Сяйво» №52 від 03.04.2023 та № 51 від 11.10.2023 комісія в складі головного інженера ЛКП «Сяйво» Івашківа В.Т., майстрів дільниці ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з виходом на адресу АДРЕСА_8 склали акти обстеження квартири. Будинок АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні ЛКП «Сяйво». Власницею кв. АДРЕСА_9 цього будинку гр. ОСОБА_2 та її членами сім`ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 самовільно зайнято частину коридору загального користування на четвертому поверсі під літ. ІІІ в житловому будинку АДРЕСА_1 , без дозвільних документів. Про що складено відповідний акт».

Відповідно до ч.1 ст.177 ЖК України громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, додержуватись чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч. 2 ст. 383 ЦК України власник (власники) квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі за умови, що ці зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартир.

Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України, ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Водночас закон надає право власникам квартир багатоквартирного будинку здійснювати переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій з метою підвищення благоустрою.

Одночасно законом встановлюється й ряд умов, при виконанні яких можливе таке переобладнання або перепланування.

Зокрема перед здійсненням робіт така особа повинна отримати дозвіл власника будинку та виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, а також отримати згоду власників інших квартир, що розташовані в будинку.

Відповідно до п.1.4.1. Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої народних депутатів відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1.4.4. цього Наказу переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Згідно п.1.4.6. Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Згідно з п.4 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 року, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Як встановлено судом під час розгляду справи відповідачі не отримували дозвіл власника будинку та виконавчого комітету органу місцевого самоврядування на перепланування коридору загального користуваня, а також ними не було отримано згоди власників інших квартир, що розташовані в будинку на здійснення відповідних робіт.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відповідачі без погодження та без дозволу на виконання будівельних робіт самочинно зайняли частину коридору загального користування, чим порушують права інших співвласників.

Доказів, які б спростовували вищевикладені висновки суду, відповідачі не надали.

Також відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 2684 грн понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 4, 7, 10, 12, 78, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 382-383 ЦК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звільнити коридор загального користування на 4 поверсі будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради судовий збір в розмірі 2684 грн.

Роз`яснити відповідачам, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленомуЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний см. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.10.2023.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/4795/23. Рішення не набрало законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Копія виготовлена

Суддя: Постигач О.Б.