Рішення

від 08.11.2007 по справі 2/2248

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/2248

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" листопада 2007 р.                                                     Справа № 2/2248

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Кисліцька Ж.В.

за участю представників сторін

від позивача Стойчев Р.В. (довіреність від 14.09.07)

від відповідача Шлапак О.Д. (директор)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Дитячий оздоровчий табір "Берег" (м. Алушта, сел. Чайка)  

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка хмелярів та пивоварів" (с. Карпівці)

про стягнення 13965,18 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10414 грн. заборгованості по орендній платі, 1770,38 грн. пені, 1416,30 грн. інфляційних, 364,50 грн. 3% річних.

27.09.07 в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого заборгованість по орендній платі становить 14637,01 грн., пеня - 24379,30 грн., інфляційні - 2324,35 грн., 3% річних - 585,88 грн.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити та подав клопотання №496 від 08.11.2007 року (а.с.72) про стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних із переїздом представника позивача до місця проведення судового засідання в розмірі 637,60грн.

Представник відповідача заперечила щодо позовних вимог позивача та пояснила, що заборгованості по орендній платі не рахується.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2004 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Спілка хмелярів та пивоварів"(орендар) та закритим акціонерним товариством "Дитячий оздоровчий табір "Берег"(орендодавець) були укладені договори оренди, відповідно до яких орендодавець (позивач) зобов'язався передати орендарю (відповідач) для використання у господарській діяльності в строкове платне користування автомобілі КАМАЗ-5511 та КАМАЗ-5410 з причепом.

Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу  автомобілі КАМАЗ-5410 та КАМАЗ-5511.

Відповідно до п.6.1 договорів, дані договори діють з 11.11.04р. до 31.12.05р.

Вказані автомобілі передаються в оренду та повертаються від орендаря після закінчення строку дії договору на підставі акта приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін (п.2.1 договорів).

Як вбачається з розрахунку (а.с.82) автомобіль КАМАЗ-5511 був повернутий позивачу 26.10.05, що не заперечують сторони.

Автомобіль КАМАЗ-5410 з причепом був повернутий позивачу 05.05.2006 року, що підтверджується актами приймання - передачі транспортного засобу, які підписані представниками сторін (а.с.51, 52).

За користування автомобілями  пунктом 4.1 договору встановлено орендну плату, яка складає для автомобіля КАМАЗ-5410 з причепом - 710,00грн. на місяць з урахуванням ПДВ, а для автомобіля КАМАЗ-5511 - 510,00грн. на місяць з урахуванням ПДВ.

Згідно п.4.2 договорів, орендна плата перераховується орендарем не пізніше 30 числа кожного поточного місяця.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця, договір вважається поновленим.

Таким чином договір оренди автомобіля КАМАЗ-5410 з причепом продовжував діяти до 05.05.06, тобто до фактичного поврнення майна.

Із розрахунку, який наданий позивачем, вбачається, що орендна плата втомобіля КАМАЗ-5511 за період з 11.11.2004 року по 26.10.2005 рік складає 5859грн., а орендна плата автомобіля КАМАЗ-5410 з причепом за період з 11.11.2004 року по 05.05.2006 рік складає 12555,00грн. а всього 18414,00грн.(12555,00+5859)(а.с.82). Розрахунок складений виходячи з встановленого договором розміру орендної плати та за період користування відповідачем зазначеними автомобілями.

На виконання умов договору, відповідач частково розрахувався за оренду автомобілів з позивачем, сплативши йому 15154,00грн., що підтверджуєтся платіжними дорученнями №369 від 04.07.2007 року на суму 1000,00грн., №42 від 01.08.2007 року на суму 7154,00грн., №54 від 30.01.2006 року на суму 4000,00грн., №319 від 14.06.2007 року на суму 3000,00грн. (а.с.83-85).

Таким чином, заборгованість відповідача становить 3260,00грн. (18414,00-15154,00) та підлягає стягненню на користь позивача, а тому в частині стягнення боргу в сумі  11377,01 грн. суд відмовляє.

За несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань, позивач на підставі  п. 5.2  договорів при зверненні до суду просив стягнути з відповідача 1770,38 грн. пені, а уточнивши розрахунок пені просить стягнути  24379,30 грн.

Згідно розрахунку позивача пеня нарахована за період з 01.05.06р. по 01.09.07р.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи із вказаної норми та враховуючи те, що з платіжних доручень про сплату орендної плати не можливо визначити за яким договором проводилась оплата, господарський суд проводить нарахування пені за період з 01.05.06 (термін оплати 30 число згідно договору) по 30.10.06 (останній день шестимісячного строку) що  становить 285,00 грн. і підлягає стягненню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем просить стягнути інфляційні та річні по 01.09.07.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок приходить до висновку, що за період з 01.05.06 по 01.09.07 сума  інфляційних нарахувань становить  602,45грн. а   сума 3% річних складає 131,03грн.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання  має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння  зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи  викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 4278,48грн., з яких: 3260,00грн боргу, 285,00грн. пені, 602,45грн. інфляційні, 131,03грн. 3% річних. В решті позову суд відмовляє.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Крім того, позивач ставить питання про відшкодування йому витрат на проїзд представника до місця судового засідання на загальну суму 637,60 грн. на підтвердження чого подав проїзні документи.

Суд вважає ці витрати судовими та задовольняє клопотання позивача частково, стягує з відповідача витрати на відрядження представника позивача до суду в сумі 65,07 грн. (пропорційно розміру задоволених вимог)

Керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка хмелярів та пивоварів" (Чуднівський район, с.Карповці, вул.Леніна, 19; код ЄДРПОУ 31147302) на користь Закритого акціонерного товариства "Дитячий оздоровчий табір "Берег" (98540, м.Алушта,сел.Чайка, вул.Багрова,3; код ЄДРПОУ 32843647) - 3260 грн. основного боргу, 285 грн. пені, 131,03 грн. річних, 602,45 грн. інфляційних, 42,78 грн. витрат по оплаті мита, 12,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 65,07 грн. витрат на відрядження представника до суду.

3.В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                                                                               Дата підписання 15.11.07.

Суддя                                                                     Тимошенко О.М.  

Віддрукувати: 3 прим.