Рішення

від 12.10.2023 по справі 683/2307/23

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/2307/23

2/683/816/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Кутасевич О.Г.

за участі секретаря судового засідання Свідерської К.В.,

прокурора Баклана Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/2307/23, 2/683/816/2023 за позовом заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

встановив:

03 липня 2023 року заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:04:032:0353 площею 0,0521 га, яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обгрунтовує тим, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 в 2015 році в порядку спадкування, набув право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням 01,03 для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6810800000:04:032:0353 площею 0,0521 га (рілля), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та 09 липня 2015 року зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте, всупереч вимог земельного законодавства протягом року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 09.09.2015 року), й до цього часу не відчужив її, що є підставою для її конфіскації у власність держави, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

04 липня 2023 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області накладено арешт на вищезгадану земельну ділянку.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 липня 2023 року відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав у повному обсязі та просив задоволити позовні вимоги.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в засідання свого представника не направили, однак, про день та час слухання справи повідомлені належним чином у порядку, передбаченому відповідно до вимого ст.128 ЦПК України, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не подавали, а тому суд вирішив розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав. Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, ухваливши на підставі вимог ст.280 ЦПК України заочне рішення.

Заслухавши прокурора та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, оцінивши і проаналізувавши докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Вирішуючи питання щодо підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом, суд зважує на наступне.

Приписи ст.131-1 Конституції України, ст.56 ЦПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Оскільки, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у відповідності до положень ст.145 Земельного кодексу України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області» здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, наділене правом на подання такого роду позовів, на лист прокурора від 01.12.2022 року №50/1-6849вих-22 про виявлені порушення із вимогою вжити заходів щодо їх усунення у тому числі в судовому порядку, в листі від28.12.2022 року №10-22-0.4-3009/2-22 повідомили обласну прокуратуру про неподання позову щодо усунення даних порушень у зв`язку з відсутністю коштів та не заперечує проти звернення з позовом органів прокуратури, станом на 03.07.2023 року (день надходження даного позову до суду) самостійно не реалізувало це своє процесуальне право, то у відповідності до положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.56 ЦПК України маються всі підстави для підтвердження представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 за схожих обставин.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після її смерті ОСОБА_1 успадкував право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням 01,03 для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6810800000:04:032:0353 площею 0,0521 га (рілля), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та 09 липня 2015 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та на даний чає є її власником.

Зазначені обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 червня 2023 року; свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 липня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1008 серії НАО 198833; відомостями з державного реєстру іпотек.

Однак, після набуття земельної ділянки у власність ОСОБА_1 грубо порушуючи вимоги національного законодавства, її протягом року не відчужив. Наведене свідчить, що на момент успадкування зазначеної вище земельної ділянки ОСОБА_1 був іноземцем.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

За змістом положень ст.41 Конституції України, ст.319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1,2 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч.1 ст.39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Тому, оскільки спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна (ч.1 ст.181 ЦК України), знаходяться на території України, то на них поширюється дія права України.

У відповідності до ч. 5 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Приписами ст.378 ЦК України визначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За змістом ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Аналогічне положення передбачено щодо таких стратегічно важливих об`єктів, як надра, атмосферне повітря, води та ін.

Відповідно до ст.14 Конституції України, ст.373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Іноземці (особи без громадянства) підпадають під дію національного права, що регулює правовідносини з приводу набуття права власності, з окремими винятками (ст.374 ЦК України). Зокрема, це обмеження права іноземців на отримання у власність земель сільськогосподарського призначення, передбачені ст.22, 81 ЗК України.

Згідно з ч.4 ст.81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Дана норма також кореспондується з ч.1 ст.145 ЗК України, відповідно до якої, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Згідно в ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Відтак, аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності та у взаємозв`язку з положеннями ст.319, 321, 374, 378 ЦК України, ст.22, 81, 143, 145 ЗК України, суд приходить до висновку, що хоча ОСОБА_1 набув у спадок земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства як іноземець, тому він протягом року з часу державної реєстрації права на землю повинен був її відчужити, однак цей свій обов`язок не виконав.

Натомість, норма п.15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення ч.4 ст.81 ЗК України є імперативними.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Оскільки ОСОБА_1 протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку із цільовим призначенням 01,03 для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6810800000:04:032:0353 площею 0,0521 га (рілля), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 її не відчужив, то право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити, шляхом конфіскації.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст. 348 ЦК України, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Виходячи з викладеного позовні вимоги заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури підлягають повному задоволеню.

Згідно ч. 1ст. 158 ЦПК Українисуд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, як позов заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави задоволено у повному обсязі, тому в силу ст.141 ЦПК Україниз відповідача на її користь слід стягнути 2684 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 1342 грн. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, ЦПК України, ст.8, 13, 14, 41, 131-1 Конституції України, ст.5, 319, 321, 346, 373, 374, 378 ЦК України, ст.22, 81, 143, 145, 148 ЗК України, суд, -

вирішив:

Позов заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:04:032:0353 площею 0,0521 га, яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 липня 2023 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:04:032:0353 площею 0,0521 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814) судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн., сплачений за пред`явлення позову та 1342 ( тисячу триста сорок дві) грн., судового збору сплаченого за заяву про його забезпечення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення суду до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури, місце знаходження: вул. К.Острозького, 41 м. Старокостянтинів Хмельницької області.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місце знаходження: вул. Інститутська, 4/1 м. Хмельницький, 29016, код ЄДРПОУ 329767479.

Відповідач: ОСОБА_1 , громадянин російськоїфедерації, місце проживання: АДРЕСА_2 , російська федерація, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2023 року.

Суддя: