Постанова

від 16.10.2023 по справі 515/181/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3119/23

Справа № 515/181/22

Головуючий у першій інстанції Тимошенко С.В.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Виходець А.В.,

переглянувши справу №515/181/22 за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 травня 2022 року у складі судді Тимошенка С.В., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 09 лютого 2022 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_2 , після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Нерушайської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №950233, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією 17 січня 2007 року, кадастровий номер земельної ділянки 5125083400:01:001:0138, та на земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Нерушайської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії РІ №482865, виданого Нерушайською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 01 жовтня 2001 року. В установлений законом строк для прийняття спадщини до нотаріуса не звернувся, проте зазначає, що прийняв спадщину. Крім того, не має документів, що посвідчують право власності ОСОБА_2 на землю. Позивач ОСОБА_1 просив:

визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Нерушайської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №950233, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією 17 січня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5125083400:01:001:0138;

визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Нерушайської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії РІ №482865, виданого Нерушайською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 01 жовтня 2001 року на ім`я ОСОБА_2 (а.с.2-4).

Ухвалою судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 лютого 2022 року відкрито провадження у справі (а.с.19).

Відповідач Татарбунарська міська рада позов визнала, наданий до суду відзив обґрунтувань визнання позову не містить (а.с.21).

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 квітня 2022 року відмовлено у прийнятті визнання представником відповідача позову, продовжено судовий розгляд, закрито підготовче провадження (а.с.27).

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 травня 2022 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.34-36).

Висновок суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 відмовлено нотаріусом у відкритті спадкової справи після смерті ОСОБА_2 з причини пропуску шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та не надання доказів сумісного проживання із спадкодавцем. Заявляючи позовні вимоги про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, ОСОБА_1 не просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Прийняття позивачем спадщини внаслідок його постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено належними та допустимими доказами. Зважаючи на пропуск визначеного у статті 1270 ЦК України строку звернення до нотаріуса, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину після смерті матері, відповідно не набув права на спадкове майно. Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку. Відмовляючи у оформленні права на спадщину, нотаріус вказав на відсутність доказів прийняття спадщини в установленому законом порядку та роз`яснив право звернення до суду для визначення додаткового строку на прийняття спадщини або встановлення факту спільного проживання із спадкоємцем. Нотаріус не вказав, що існують перешкоди для оформлення спадщини в нотаріальному порядку через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно. Оскільки передумовою для визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є прийняття спадкоємцем спадщини, а позивач відповідних доказів не надав, то у задоволенні позову суд відмовив.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Спадщину прийняв, так як фактично проживав разом з матір`ю на час відкриття спадщини. Правовстановлюючі документи на земельні ділянки спадкодавцем втрачено, отже наявний спір про право, для вирішення якого одразу звернувся до суду. Отримати дублікати державних актів неможливо. Суд допустив надмірний формалізм при розгляді справи.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч.1 ст.1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи (ч.1 ст.1220 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Отже, внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, часом відкриття спадщини є день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 , 1966 року народження, є сином ОСОБА_2 .

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкоємців ОСОБА_2 за законом.

В справі відсутні відомості про наявність інших спадкоємців першої черги спадкоємців ОСОБА_2 за законом станом на момент відкриття 05 жовтня 2013 року спадщини чи спадкоємців за заповітом, рівно як і наявність/відсутність заповіту ОСОБА_2 .

Відкриття спадщини є юридичним фактом, що породжує у певних осіб право на спадкування. Право на спадкування, як і кожне суб`єктивне право, надає уповноваженій особі певні можливості.

Одним із елементів права на спадкування є право прийняти спадщину. Прийняття спадщини є наступним юридичним актом, який породжує загальне правонаступництво, тобто перехід до особи, яка прийняла спадщину, прав та обов`язків спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

У розумінні даних норм права постійність проживання може посвідчуватися реєстрацією, вона може бути підтверджена й іншими доказами, при цьому постійність спільного проживання не визначається його тривалістю. Термін «постійно» - оцінювальна цивільна категорія. За певних обставин має братися намір, з яким особа поселилася у помешканні другої.

У свідоцтві про смерть ОСОБА_2 вказано, що вона померла у віці 73 років у селі Нерушай Татарбунарського району Одеської області.

У довідці, виданій 10 вересня 2021 року за №171 старостою села Глибоке Татарбунарської міської ради вказано, що ОСОБА_2 проживала по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . У цій же довідці зазначено, що ОСОБА_1 , 1966 року народження, з квітня 2010 року до дня смерті його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав з нею за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання та здійснював за нею догляд.

ОСОБА_1 , 1966 року народження, має реєстрацію місця проживання в АДРЕСА_2 з 09 жовтня 2006 року.

Отже, ОСОБА_1 , який згідно реєстрації має відмінне від спадкодавця ОСОБА_2 постійне місце проживання, для прийняття спадщини своєї померлої матері повинен був в порядку частини 1 статті 1269 ЦК України з урахуванням положень частини 1 статті 1270 ЦК України подати нотаріусу або уповноваженій у сільському населеному пункті за місцем відкриття спадщини посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини у строк шість місяців, який почався з часу відкриття спадщини, тобто з 05 жовтня 2013 року.

ОСОБА_1 у строк шість місяців з часу відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини не подав, відповідно, спадкову справу до майна померлої ОСОБА_2 у строк шість місяців з часу відкриття спадщини не заведено.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч.1 ст.1272 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК України).

Отже, ОСОБА_1 у розумінні частини 1 статті 1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщини померлої матері, так як протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про визначення йому додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини, відповідно, такі позовні вимоги ні в справі №515/181/22, ні в іншій справі в порядку частини 3 статті 1272 ЦК України ОСОБА_1 не заявлялись та судом не вирішувались.

ОСОБА_1 зазначає, що прийняв спадщину матері в силу положень частини 3 статті 1268 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав разом із матір`ю як спадкодавцем на час відкриття 05 жовтня 2013 року спадщини, при цьому постійність проживання ОСОБА_1 доводить Довідкою, виданою 10 вересня 2021 року за №171 старостою села Глибоке Татарбунарської міської ради, де вказано, що ОСОБА_2 проживала по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 , 1966 року народження, з квітня 2010 року до дня смерті його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав з нею за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання та здійснював за нею догляд.

Отже, ОСОБА_1 , який мав відмінну з матір`ю ОСОБА_2 реєстрацію свого постійного місця проживання, не звертався до суду з позовною вимогою про встановлення факту постійного проживання його ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, відповідно, такі позовні вимоги ні в справі №515/181/22, ні в іншій справі в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України ОСОБА_1 не заявлялись та судом не вирішувались. Сама по собі Довідка від 10 вересня 2021 року №171 може розглядатися виключно як доказ, наданий ОСОБА_1 на підтвердження свого постійного проживання з матір`ю на час відкриття спадщини у разі заявлення позовної вимоги про встановлення факту постійного проживання. Довідка від 10 вересня 2021 року №171 не підміняє рішення суду про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

07 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. з заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

07 лютого 2022 року приватним нотаріусом Монастирліу О.П. надано ОСОБА_1 письмову відмову у відкритті спадкової справи, за змістом якої у прийомі заяви та відкритті спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено з причини втрати шестимісячного строку надання заяви про прийняття спадщини та не надання доказів сумісного проживання зі спадкодавцем. Рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення питання додаткового строку на прийняття спадщини або встановлення факту постійного сумісного проживання зі спадкодавцем та надати всі необхідні документи для відкриття спадкової справи відповідно до вимог законодавства.

Отже, спадкову справу після смерті ОСОБА_2 не заведено; для відкриття спадкової справи ОСОБА_2 має надати нотаріусу чи рішення суду про визначення йому додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини, чи рішення суду про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Письмова відмова у відкритті спадкової справи не є тотожною постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину, яка надавала б ОСОБА_1 право звернення до суду з позовною вимогою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив обставини, наявність яких позивач доводив, а саме обставини прийняття спадщини, та дійшов обґрунтованого висновку про:

не прийняття ОСОБА_1 спадщини в порядку частини 1 статті 1269 ЦК України в силу не подання ним заяви про прийняття спадщини у строк шість місяців з часу відкриття спадщини та не звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини;

про недоведеність прийняття ОСОБА_1 спадщини в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України в силу недостатності як доказу Довідки від 10 вересня 2021 року №171 для висновку про постійне проживання ОСОБА_1 із спадкоємцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують. ОСОБА_1 не подавав заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини і це не є спірним. ОСОБА_1 крім Довідки від 10 вересня 2021 року №171 не надав інших доказів, які у сукупності з вказаною довідкою були б достатні, як то вимагає стаття 80 ЦПК України, для висновку про постійне проживання спадкоємця і спадкодавця на час відкриття спадщини. Більш того, у справі №515/181/22 ОСОБА_1 , який мав відмінне від спадкоємця зареєстроване постійне місце проживання, не заявляв позовну вимогу про встановлення факту постійного проживання із спадкоємцем на час відкриття спадщини.

Щодо позовних вимог про визнання права на нерухоме майно в порядку спадкування.

Право на спадщину оформляється видачею нотаріусом свідоцтва про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається у відкритій спадковій справі. Спадкова справа відкривається за заявою спадкоємця, який прийняв спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Оформлення права на спадщину врегульовано Главою 89 ЦК України та має дотримуватися.

Судове рішення не є тотожним оформленню права на спадщину нотаріусом, суд не є органом, уповноваженим державою на оформлення права на спадщину.

У судовому порядку право на нерухоме майно в порядку спадкування може бути визнано у виключних випадках за наявності відкритої спадкової справи та постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.

Спадкову справу до майна померлої ОСОБА_2 не заведено.

Лист нотаріуса, доданий до позовної заяви, за змістом якого відмовлено у відкритті спадкової справи із роз`ясненням ОСОБА_1 дій, які необхідно вчинити, не є тотожним відмові нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що спадкову справу не відкрито, що визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятком, що застосовується, якщо існують перешкоди для оформлення права на спадщину в нотаріальному порядку, що нотаріус не відмовив в оформленні спадщини з підстав втрати оригіналів документів чи з підстав наявності спору тощо.

Доводи апеляційної скарги висновків суду щодо відсутності підстав наразі визнавати право власності на спадкове майно у судовому порядку не спростовують, оскільки спадкову справу не заведено, для її заведення ОСОБА_1 має вчинити певні дії та надати судове рішення про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини чи про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Посилання в апеляційній скарзі на «формалізм» не приймається, оскільки особа має дотримуватися встановленого законом порядку оформлення спадщини, а не обирати спосіб, який для неї є, на її думку, більш вигідним.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

У справах щодо спадкування належними відповідачами є спадкоємці, а у їх відсутності орган місцевого самоврядування, який вправі подати заяву про відумерлість спадщини.

В справі відсутні будь-які відомості щодо спадкоємців померлої ОСОБА_2 станом на час відкриття спадщини, наявність/відсутність заповітів тощо. ОСОБА_1 у якості відповідача залучив Татарбунарську міську раду без будь-якого мотивування того, чому саме цей орган є належним відповідачем за позовними вимогами щодо спадщини, яка знаходиться не на території міської ради.

ОСОБА_1 посилається на те, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельні ділянки, зазначає, що державні акті на право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки втрачені. При цьому до позовної заяви додає копії державних актів, що не мають сили доказу в силу їх не посвідчення на відповідність оригіналу. ОСОБА_1 , посилаючись на втрату державних актів, не додає до позовної заяви довідок, письмової інформації, витягів тощо органів влади та місцевого самоврядування на підтвердження видачі державних актів на право власності на землю на ім`я ОСОБА_2 , реєстрації державних актів у встановленому законом порядку, не надає витягів з державного земельного кадастру та державних реєстрів щодо реєстрації права власності чи іншого речового права на земельні ділянки тощо. Тобто, зазначивши про втрату державних актів, в силу чого він не може надати оригінали документів до суду на підтвердження права ОСОБА_2 на землю, ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що такі державні акти були видані, земельні ділянки сформовані, право власності на земельні ділянки зареєстровано.

Саме по собі оголошення в пресі про втрату документів не є доказом того, що ОСОБА_2 належали земельні ділянки, що за життя ОСОБА_2 не розпорядилася земельними ділянками.

Правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування у даній справі відсутні, з чим суд першої інстанції визначився правильно.

Справа в провадженні суду першої інстанції з лютого 2022 року, суду апеляційної інстанції з червня 2022 року, призначена до розгляду на 05 жовтня 2023 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада». Учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування власних позицій. Судом апеляційної інстанції вимоги статей 128, 130 ЦПК України щодо судового виклику/повідомлення учасників процесу виконувались, порядок вручення судових повісток/повідомлень дотримувався; учасники справи правом на отримання/не отримання судових повісток/повідомлень розпорядились на власний розсуд; додатково учасники справи повідомлялися документом в електронному вигляді «Судова повістка…», SMS-повідомленням «Судова повістка…» На 05 жовтня 2023 року учасники справи повідомлені завчасно, представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи у відсутність сторони; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 05 жовтня 2023 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 травня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2023 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді О.С.Комлева

Є.С.Сєвєрова