Рішення

від 20.09.2023 по справі 183/1188/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1188/22

№ 2/183/751/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Шевченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом,-

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,-

в с т а н о в и в :

15 березня 2022 року позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном;

- визнати частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.01.2016 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку площею 9,080 гектарів, яка належала ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 , кадастровий номер земельної ділянки, що розташована на території Перещепинської міської ради, Новомосковського району Дніпропетровської області 1223210500:01:039:0414, визнавши за ним право власності в прядку спадкування за законом тільки на частину цієї земельної ділянки;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на частку земельної ділянки площею 9,080 гектарів, яка належала ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 , кадастровий номер земельної ділянки, що розташована на території Перещепинської міської ради, Новомосковського району Дніпропетровської області 1223210500:01:039:0414.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сторони по справі є рідними братами, та синами ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті матері залишилось спадкове майно, що складається з:

- земельної ділянки з кадастровим № 1223210500:01:039:0414, площею 9,080 гектарів, яка належала померлій ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 133624, виданого 23 лютого 2001 року Перещепинською міською радою народних депутатів та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 13263;

- житлового будинку АДРЕСА_1 .

За життя, 04 лютого 1994 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Перещепинської селищної ради народних депутатів Бородіною Н.П. та зареєстрований в реєстрі за № 39, яким на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, яким заповіла ОСОБА_2 належний їй на праві особистої власності житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відносно зазначеної вище земельної ділянки мати заповітного розпорядження не робила.

Зазначену спадщину, у вигляді частки земельної ділянки, ОСОБА_7 прийняв, оскільки фактично вступив в управління спадковим майном.

Відповідач, ОСОБА_8 звернувся до своєї сестри ОСОБА_9 з проханням відмовитися від спадщини за законом на земельну ділянку. Після чого, брати та сестра разом звернулися до нотаріуса за оформленням своїх спадкових прав. Однак, після візиту до нотаріальної контори ОСОБА_8 забрав собі оригінали всіх документів, а саме: свідоцтво про смерть матері; свідоцтва про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ; Державний акт про право власності на земельну ділянку; правовстановлюючі документи на житловий будинок та господарські споруди; технічний паспорт на житловий будинок та інші, і завірив позивача щодо його подальшого наміру разом оформлювати спадкові документи у нотаріуса, а також відшкодувати грошима сестрі ОСОБА_9 вартість частки земельного паю. Проте, своїх обіцянок відповідач не виконав.

14 січня 2016 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П. було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я відповідача ОСОБА_2 , яка складається з земельної ділянки площею 9,0800 га, кадастровий номер 1223210500:01:039:0414, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Перещепинської міської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області, належної померлій ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 133624, виданого 23 лютого 2001 року Перещепинською міською радою, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 13263. Право власності на земельну ділянку зареєстроване в реєстрі за № 2-23.

Крім того, позивач зауважує, що відповідач своєю заявою до директора ТОВ «Орільські Ниви» від 14.06.2017 року фактично визнав його право на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1223210500:01:039:0414, оскільки просив перераховувати на користь останнього 50% орендної плати.

Таким чином, позивач, з посиланням на вимоги ст.ст.548,549 ЦК України (в редакції 1963 року) наполягає, що він разом з братом протягом встановленого шестимісячного строку після смерті матері вступили у фактичне в управління та володіння спадковим майном спірною земельною ділянкою, однак він не отримував Свідоцтво про право на спадщину за законом.

Коли позивачу стало відомо про отримання відповідачем Свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 звернувся до Новомосковської районної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на що Державним нотаріусом Крутько Л.П. було надано письмову відповідь за № 1539/02-14 від 18.10.2021 року якою відмовлено позивачу у здійсненні нотаріальної дії у зв`язку із прийняттям даної спадщини іншим спадкоємцем.

Позивач впевнений, що ОСОБА_2 ввів в оману державного нотаріуса Крутько Л.П., яка видала Свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, без врахування прав інших спадкоємців на спадкове майно, тому позивач вимушений звернутись до суду з відповідним позовом з метою визнання даного правочину недійсним, оскільки відповідач має право лише на частину вищевказаної земельної ділянки.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 18 березня 2022 року відкрито загальне позовне провадження по справі та зобов`язано Новомосковську районну державну нотаріальну контору, надати копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).

Ухвалою суду від 22 вересня 2022 року закінчено підготовче судове засідання, призначено розгляд справи по суті (а.с. 41).

В судовому засіданні позивач підтримав свій позов, надав детальні пояснення про те, що за після смерті його матері, залишилося спадкове майно у виді земельної ділянки (паю) та житлового будинку за АДРЕСА_1 . Зазначений будинок за заповітом успадкував його брат відповідач по справі. Однак заповіт на земельну ділянку (пай) матір не складала, тому протягом 6 місяців після її смерті вони разом з братом їздили до державної нотаріальної контори для отримання консультації, куди також повинні були подати певний перелік документів. Між ним і братом існувала домовленість щодо успадкування цього паю в рівних частках. Земельна ділянка в той час перебувала в оренді у місцевого підприємства, керівництво якого протягом 2-3 років після смерті матері дозволяло йому та його братові порівну отримувати орендну плату без оформлення свідоцтва про право на спадщину. Отже, позивач наполягає, що разом з братом вони вступили у фактичне володіння спадковим майном земельною ділянкою, та розпоряджалися цим майном разом. Потім це підприємство перестало виплачувати орендну плату, ні він, ні його брат не мали коштів на оформлення документів на земельну частку (пай), а у 2016 році один із місцевих фермерів запропонував передати земельну ділянку в оренду йому. В період дії договору оренди землі, укладеного між його братом та ТОВ «Орільські Ниви», він був переконаний що є співвласником зазначеної земельної ділянки, оскільки весь час перебування землі в оренді, на його рахунок систематично надходила частина орендної плати. Дізнавшись про одноособове володіння ОСОБА_2 земельною ділянкою, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач звернувся до нотаріальної контори з метою виділення його частки у праві власності. Однак, у вчиненні нотаріальної дії йому було відмовлено, у зв`язку з тим, що свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане майно вже було отримано іншим спадкоємцем.

В судовому засіданні відповідачем беззаперечно визнано той факт, що після смерті матері ОСОБА_5 , у встановлений законом, шестимісячний строк, він та брат вступили у фактичне управління та володіння спірною земельною ділянкою, та почали разом розпоряджатися нею, без належного на те правового оформлення. Так, дану земельну ділянку матір передала в оренду певному товариству, яке вже не здійснює діяльності на їх землях. Приблизно протягом 2-3 років і він, і позивач отримували орендну плату, у рівних частках та на рівних підставах. Належним чином оформити свої спадкові права сторони були позбавлені можливості, у зв`язку із відсутністю грошових коштів. У 2016 році до нього з пропозицією укласти договір оренди з ТОВ «Орільські ниви» звернувся ОСОБА_10 , він же і запропонував допомогу в оформленні документів на землю, в тому числі отримання кадастрового номеру тощо, на що він погодився. Всіма документами в нотаріальній конторі та оплатою цих послуг за рахунок майбутньої орендної плати займався ОСОБА_11 . Між тим, відповідач не спростовує того факту, що на виконання домовленостей з братом, він написав заяву до керівництва ТОВ «Орільські ниви» з проханням виплачувати орендну платі його братові у розмірі 50%. Однак, таке розпорядження він скасував після того, як його брат у 2018 році відмовив йому у тимчасовому проживанні в своєму будинку після підтоплення.

Зазначене знайшло своє підтвердження у показах свідків з обох сторін, а саме дружини позивача ОСОБА_12 та дружини відповідача ОСОБА_13 .

Також в ході судового засідання було допитано свідка ОСОБА_14 , що доводиться сторонам двоюрідною сестрою, яка зазначила, що у 2016 році вона займалась оформленням особистих правовстановлюючих документів та приведенням їх до належного стану, в чому їй з ціллю подальшої оренди належної їй земельної ділянки допомагав представник ТОВ «Орільські Ниви» Колод Максим Петрович, звернутись до якого вона порекомендувала й братові ОСОБА_2 .

Так, діючи за довіреністю, від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_10 звернувся до Новомосковської державної нотаріальної контори з заявою про отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті матері ОСОБА_5 .

В подальшому між ТОВ «Орільські Ниви» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, однак, на підставі заяви відповідача орендну плату за користування земельною ділянкою брати отримували в рівних частках.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на пропущення позивачем при зверненні до суду із заявою загальних строків позовної давності у 3 роки.

Представник позивача ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх повному обсязі, а також заперечила щодо сплину строку позовної давності, у зв`язку з тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, що за твердженням позивача сталося у 2021 році.

Третя особа державний нотаріус Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, неявка третьої особи не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними братами та синами ОСОБА_5 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , про що Виконавчим комітетом Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Згідно заповіту від 04 лютого 1994 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Перещепинської селищної ради народних депутатів Бородіною Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 39, ОСОБА_5 зробила заповітне розпорядження, яким належний їй на праві особистої приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2 (а.с. 10).

Крім того, до спадкової маси після смерті ОСОБА_5 увійшла також земельна ділянка площею 9,080 га, з кадастровим номером 1223210500:01:039:0414, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 133624, виданого 23 лютого 2001 року Перещепинською міською радою народних депутатів та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 13263 (а.с. 11).

Згідно даної земельної ділянки заповітного розпорядження ОСОБА_5 за життя зроблено не було.

15 грудня 2000 року у встановлений законом строк Новомосковською районною державною нотаріальною конторою було зареєстровано заяву ОСОБА_2 за р.№ 1741, про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, та за законом на земельний пай, в якій, до того ж, зазначено, що інші спадкоємці у померлої відсутні (а.с. 22).

14 січня 2016 року до Новомосковської районної державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_10 , що діяв за довіреністю від імені ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку (а.с. 23).

14 січня 2016 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П. було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я відповідача ОСОБА_2 , яка складається з земельної ділянки площею 9,0800 га, кадастровий номер 1223210500:01:039:0414, що розташована на території Перещепинської міської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області, належної померлій ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 133624, виданого 23 лютого 2001 року Перещепинською міською радою (а.с. 13).

Із довідки без номеру від 28.09.2021 року вбачається, що земельна ділянка площею 9,080 га та кадастровим номером 1223210500:01:039:0414 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , спадкова справа № 1153/2000 та знаходиться в оренді ТОВ «Орільські Ниви» строком з 19 січня 2016 по 19 січня 2021 рр. (а.с. 15).

14.06.2017 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до директора ТОВ «Орільські Ниви» із заявою, в якій просить перераховувати 50% орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1223210500:01:039:0414, площею 9,080 га, на користь ОСОБА_1 кожного року, до закінчення строку дії договору оренди № 01-16-04-14 від 19.01.2016 року (а.с. 16).

18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку (а.с. 29).

Відповідно письмової відповіді державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. № 1539/02-14 від 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину оскільки, у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся інший спадкоємець (а.с. 14).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд вирішуючи питання щодо встановлення факту прийняття спадщини позивачем зазначає наступне.

За змістом ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих іперехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія нормЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Відповідно до статей524,529ЦК УРСР чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Статтею 548ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі статтями 549, 554ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно з частиною першою статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, беручи до уваги безспірне визнання у судовому засіданні відповідачем обставин спільного розпорядження сторонами спадковим майном, що, до того ж, підтверджено показами свідків з обох сторін, суд дійшов до висновку про встановлення факту прийняття позивачем вищевказаної спадщини в порядку спадкування за законом після смерті матері, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

До правовідносин щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом суд вважає за доцільне застосувати наступні норми законодавства.

Відповідно положень ч. 1 ст. 1298 ЦК України, Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що зі спливом шести місяців з дня відкриття спадщини спадкоємець, діючи розумно, обачливо і добросовісно, має отримати свідоцтво про право на спадщину.

Обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно встановлено і устатті 1297 ЦК України.

Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено. Водночас, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України).

У ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).

У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що у зв`язку із доведенням позивачем факту прийняття спадщини за законом, після смерті матері, для подальшого нотаріального оформлення належним чином прав позивача спадкоємця, суд вважає необхідним визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 січня 2016 року, видане державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П., видане на ім`я ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання про визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми законодавства.

У відповідності до ст.1220ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч.1ст. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимогст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Згідно ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно дост. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності дост. 392 ЦК України, яку суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин, як норму права, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а спадкоємець, який прийняв спадщину, в розумінні ч.1ст. 1218 ЦК України, має право вимагати визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Отже, усі надані позивачем докази, свідчать про те, що ОСОБА_1 на законних підставах набув право власності на частину земельної ділянки, але у встановлений законом спосіб належне йому право власності не зареєстрував, у зв`язку з чим позивач, позбавлений можливості оформити свої спадкові права, а тому його права мають бути визначені в судовому порядку.

Аналізуючи викладене суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Щодо правових висновків про застосування позовної давності до позову про оспорювання свідоцтва, суд зазначає наступне.

Згідно зістаттею 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У частині першійстатті 261 ЦК Українипередбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18 (провадження № 61-13411св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 584/639/19 (провадження № 61-10930св20), суд касаційної інстанції дійшов висновків, що цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутися до суду за захистом свого права, а тому підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин немає.

Перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, підтверджує порушення прав та інтересів цього спадкоємця, саме тому перебіг позовної давності потрібно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців, а у разі якщо спадкоємець, права та інтереси якого порушені видачею такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом.

Неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може доводити, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) іншому із спадкоємців або особі, яка не мала права на спадкування, перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців (єдиному спадкоємцю), який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже свідчить про виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.

Видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) одному із спадкоємців унеможливлює завершення оформлення своїх спадкових прав іншим із спадкоємців.

Варто враховувати, що строк реалізації спадкоємцем спадкових прав - отримання свідоцтва про право на спадщину та строк захисту порушених прав спадкоємця - оспорення свідоцтва про право на спадщину, виданого іншому спадкоємцеві на все спадкове майно або особі, яка не є спадкоємцем, є різними строками і не є взаємозалежними. Перший строк законодавцем не обмежений і спадкоємець вправі на власний розсуд реалізувати таке право, водночас строк захисту порушеного права обмежений законодавцем у три роки з моменту порушення такого права, чи з моменту, коли особі стало чи мало стати відомо про порушення такого права, та може бути поновлений лише у разі доведення поважності причин його пропуску. Необмеження спадкоємця у строках оформлення своїх спадкових прав не має наслідком необмеження такої особи у строках захисту порушених спадкових прав.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, який прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутися до суду за захистом свого права, а тому немає підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1ст. 141 ЦПК Україниз відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 2559,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,76,81,89,263,265,280 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом,- задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 січня 2016 року, виданого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П., на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 9,0800 га, яка належала ОСОБА_5 , що розташована на території Перещепинської міської ради, Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1223210500:01:039:0414.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки площею 9,0800 га, яка належала ОСОБА_5 , що розташована на території Перещепинської міської ради, Новомосковського району Дніпропетровської області кадастровий номер земельної ділянки 1223210500:01:039:0414, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2559 гривень (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Держаний нотаріус Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, пл. Героїв, 1.

Суддя Сорока О.В.