Постанова від 13.10.2023 по справі 182/5024/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2023 року м. Кропивницький

справа № 182/5024/20

провадження № 22-ц/4809/811/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач Національний авіаційний університет,

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Льотна академія Національного авіаційного університету,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Кулінка Л. Д.) від 07 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

01 вересня 2020 року Національний авіаційний університет пред`явив позов до ОСОБА_1 , вказавши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Льотну академію Національного авіаційного університету, про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги в сумі 11701,09 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Льотна академія Національного авіаційного університету є одним зі структурних підрозділів Національного авіаційного університету й утримує на своєму балансі гуртожиток АДРЕСА_1 .

У цьому гуртожитку мешкають робітники, службовці, викладачі, студенти (курсанти), а також інші громадяни в період їх роботи або навчання в Льотній академії Національного авіаційного університету.

Напідставі Положення про гуртожитки Льотної академії Національного авіаційного університету мешканці гуртожитку зобов`язані вносити плату за користувач житлом та комунальні послуги до 10 числа кожного наступного місяця.

Відповідно до ордера від 28 травня 2003 року № 2/26 кімнату № 49 з місцями загального користування (кухнею, душовою, туалетом) було надано тимчасово ОСОБА_2 (колишньому подружжю відповідачки) та членам його сім`ї.

Післярозірвання шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ,яка змінилапрізвище на ОСОБА_4 , ОСОБА_2 залишив кімнатув гуртожитку,а вній залишиласяпроживати відповідачка ОСОБА_1 здвома дітьми:дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21 березня 2014 року ОСОБА_1 уклала договір № 3/10 про тимчасове поживання у гуртожитку.

Такі ж договори вона уклала 13 липня 2015 року № 3/10 та 01 вересня 2016 року № 1/10.

За договором відповідачка зобов`язана щомісячно вносити плату за користування житловим приміщенням та комунальні послуги, але з червня місяця 2016 року вона умови договору не виконує, фактично змінила місце проживання, проте кімнату не здавала до 11 грудня 2019 року, а в кімнаті залишилося її майно, час від часу вона особисто навідувалася у гуртожиток.

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 власноруч підписала акт прийому-передачі кімнати № 135 та зобов`язалась сплачувати борг в сумі 11872,47 грн по 1500 грн в місяць, проте кошти позивачка не сплатила.

Тож за відповідачкою рахується борг в сумі 11701,09 грн, який позивач просить стягнути з неї.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 березня 2023 року позов Національного авіаційного університету до ОСОБА_1 задоволено повністю.

Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь Національного авіаційного університету заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з лютого 2018 року по 15 грудня 2019 року в сумі 11701,09 грн та судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що відповідачка займала житлову кімнату у гуртожитку відповідача, а тому зобов`язана сплачувати за проживання та компенсацію за комунальні послуги, проте вона свій обов`язок повною мірою не виконувала, тож утворилася заборгованість.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 березня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Національного авіаційного університету відмовити повністю.

Апелянтка вказує на неправильність висновку суду про наявність несплаченого нею боргу так, як згідно з наявною в матеріалах справи довідкою бухгалтера ОСОБА_7 за період з 01 червня 2016 року по 01 лютого 2020 року ОСОБА_1 сплатила за проживання у гуртожитку 10076,43 грн, а тому, на думку заявниці, спірною є сума 1624,66 грн, яку вона не визнає через те, що з червня місяця 2016 року в гуртожитку не проживає.

Суд не врахував, що згідно з ч. 6 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості комунальних послуг у разі їх невикористання.

Крім того, на її думку, позивач не довів ряд істотних для справи обставин, а саме: те, що він є власником гуртожитку АДРЕСА_2 , що вказує на відсутність у нього права вимоги до відповідачки; чинність у спірний період тарифів на комунальні послуги, які мають відповідати Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому виклав свої заперечення стосовно доводів та вимог відповідачки, зокрема, про те, що за час користування кімнатою у гуртожитку відповідачка споживала комунальні послуги, а тому зобов`язана вносити плату за користування гуртожитком та за відповідні комунальні послуги. Борг відповідачка не сплатила, а сплачені нею кошти покрили її борги за проживання у попередній період. Позивач вказав на безпідставність тверджень апеляційної скарги про недоведеність належності гуртожитку позивачу та необґрунтованість тарифів.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Сторони повідомлені належним чином про розгляд справи 08 серпня 2023 року о 12:30 в залі судових засідань у приміщенні Кропивницького апеляційного суду з адресою: м. Кропивницький, просп. Європейський, 2, а в призначений час сторони в судове засідання не з`явилися.

Апелянтка ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача ОСОБА_8 також надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини справи:

Згідно з наказом ректора Державної льотної академії України від 28 травня 2003 року № 242 «Про надання житла у гуртожитку академії» надано водію ВКФ «Макбо-94» ОСОБА_2 кімнату АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 29).

Відповідно до корінця спеціального ордера на право вселення в гуртожиток Державної льотної академії України № 2/26 від 28 травня 2003 року ОСОБА_2 надано на строк дії договору найму житла кімнату АДРЕСА_4 . Склад сім`ї: ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_9 , дочка ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 30).

21 березня 2014 року відокремлений підрозділ Національного авіаційного університету «Кіровоградська льотна академія НАУ» та ОСОБА_1 уклали договір № 3/10 про тимчасове проживання у гуртожитку строком до 30 червня 2015 року (т. 1, а. с. 31-32).

Згідно з п. 3.1 цього договору відокремлений підрозділ Національного авіаційного університету «Кіровоградська льотна академія НАУ» надає, а ОСОБА_1 приймає для тимчасового проживання її членів її сім`ї, а саме: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житлову кімнату АДРЕСА_3 , що знаходиться на балансі відокремленого підрозділу Національного авіаційного університету «Кіровоградська льотна академія НАУ».

Відповідно до п. 6.1.6. договору ОСОБА_1 зобов`язана своєчасно вносити плату за користування житловим приміщенням та комунальними послугами, відповідно до умов договору.

Розмір плати по договору за місяць встановлюється наказом балансоутримувача, тобто відокремленого підрозділу Національного авіаційного університету «Кіровоградська льотна академія НАУ, залежно від типу гуртожитку, розміру займаної житлової площі, вартості комунальних послуг та вартості додатково наданих послуг (п. 4.1 договору).

Відшкодування плати за електроенергію здійснюється мешканцем окремо від плати за користування житловим приміщенням (п. 4.3. договору).

Плата за електроенергію вноситься мешканцем щомісяця до 15 числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування коштів на рахунок баласоутримувача, зазначений у договорі. Тариф за користування електроенергією встановлюється відповідно згідно з умовами договору балансоутримувача з АК`Кіровоградобленерго» (п. 4.4 договору).

Плата за користування житловим приміщенням вноситься мешканцем щомісячно до 25 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок балансоутримувача, зазначений у договорі (п. 4.5 договору).

13 липня 2015 року відокремлений підрозділ Національного авіаційного університету «Кіровоградська льотна академія НАУ» та ОСОБА_1 уклали договір № 3/10 про тимчасове проживання у гуртожитку строком до 30 червня 2016 року (т. 1, а. с. 33-34).

Умови цього договору є аналогічними умовам попереднього договору за виключенням того, що згідно з п. 4.4 договору плату за електроенергію мешканець зобов`язаний вносити щомісячно до 25 числа місяця наступного за звітним.

01 вересня 2016 року відокремлений підрозділ Національного авіаційного університету «Кіровоградська льотна академія НАУ» та ОСОБА_1 уклали договір № 1/10 про тимчасове проживання у гуртожитку строком до 30 червня 2017 року на умовах, які є аналогічними умовам договору від 13 липня 2015 року № 3/10 (т. 1, а. с. 35-36).

Відповідно до акту прийому-передачі кімнати від 11 грудня 2019 року № 135 ОСОБА_1 передала коменданту гуртожитку № 6 Дмитру Корінці кімнату № 49 у гуртожитку по АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 43).

Серед іншого у вказаному акті зазначено, що наймач має заборгованість за квартиру та комунальні послуги у розмірі 11872,47 грн, який зобов`язується сплатити частинами по 1500,00 грн на місяць.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повною мірою.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Норми права та акти законодавства, які підлягають застосуванню, практика їх застосування

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Дляпроживання робітників,службовців,студентів,учнів,а такожінших громадяну періодроботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки (речення 1 ч. 1 ст. 127 ЖК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків. окрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами відповідно (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1ст. 509 ЦК України).

За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ч. 1ст. 810 ЦК України).

Договір найму житла укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 811 ЦК України).

Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму (ч. 3ст. 815 ЦК України).

Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла (речення 1 ч. 1 ст. 820 ЦК України)

Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла (ч. 3 ст. 820 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1ст. 903 ЦК України).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Положення про гуртожитки, затвердженогонаказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 84 від 27 квітня 2015 року (далі Положення), яке було чинним на час початку спірного періоду правовідносин сторін та яке втратило чинність 02 січня 2019 року, вселенення в гуртожиток проводиться власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підставі ордера […] з одночасним укладенням договору найму житлового приміщення в гуртожитку.

Особи, які проживають у гуртожитку, зобов`язанні, зокрема, своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги (п. 4 розділу ІІІ Положення).

Особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв`язку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму житлового приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги (п. 7 розділу ІІІ Положення).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 05 квітня 2017 року № 1999-VІІІ, який набрав чинності 04 червня 2017 року, статті 130, 131 ЖК України викладено у новій редакції, а саме:

Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом (ст. 130 ЖК України).

Примірне положення про користування гуртожитками затверджується Кабінетом Міністрів України після консультацій з громадськістю, що проводяться відповідно до законодавства.

Відповідно до Примірного положення про користування гуртожитками органи державної влади, органи місцевого самоврядування, власники гуртожитків після консультацій з громадськістю (громадськими організаціями, створеними з метою захисту інтересів мешканців гуртожитків) за погодженням з профспілками (за наявності) затверджують положення про користування гуртожитками, що перебувають у їхній власності, управлінні, розпорядженні, користуванні (ст. 131 ЖК України).

26 червня 2018 року набрало чинності Примірне положення про користування гуртожитками, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498 (далі Примірне положення).

Згідно з п. 11 Примірного положення наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 15 Примірного положення передбачено, що особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору.

Плата за проживання у гуртожитку включає:

витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами);

інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного вабз. 1п. 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Верховний Суд України в постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-231цс14сформулював правовийвисновок: «У разі якщо строк дії договору закінчився, а особа, що заселена в гуртожиток на підставі такого договору, продовжує користуватися майном і отримувати послуги, на неї покладається обов`язок сплачувати за його користування в розмірах, у строки та в порядку, що були визначені договором, строк якого закінчився».

Цей правовий висновок Верховний Суд України повторив у постанові від 15 травня 2017 року у справі № 6-1367цс16. Надалі його повторив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 404/6768/15-ц.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 вселилася в окрему житлову кімнату АДРЕСА_3 на підставі ордера, виданого згідно з наказом ректора Державної льотної академії України від 28 травня 2003 року № 242 «Про надання житла у гуртожитку академії», як член сім`ї ОСОБА_2 .

Суд також встановив, що 21 березня 2014 року, 13 липня 2015 року та 01 вересня 2016 року відокремлений підрозділ Національного авіаційного університету «Кіровоградська льотна академія НАУ» (правонаступник Державної льотної академії України) та ОСОБА_1 уклали три договори про тимчасове проживання відповідачки по справі та її дітей у гуртожитку.

За умовами п. 5.3., 5,4., 6.1.8. кожного з вказаних договорів після закінчення строку дії договору, мешканець зобов`язаний звільнити займане житлове приміщення та здати балансоутримувачу майно. Пункт 5.4. регламентує, що з поважних причин мешканцю може бути встановлений додатковий строк для виселення. Зазначений період проживання оплачується. Мешканець зобов`язаний звільнити приміщення після припинення дії договору, а також у випадку його дострокового розірвання у порядку та на умовах, визначених договором.

Попри те, що згідно з твердженням відповідачки, яке підтверджене довідкою ОСББ «Жуковського 105», м. Нікополь Дніпропетровської області (т. 1, а. с. 132), вона та її двоє дітей з 10 червня 2016 року проживають за адресою: АДРЕСА_6 , вона 01 вересня 2016 року уклала з позивачем по справі договір про тимчасове проживання у гуртожитку до 30 червня 2017 року.

Станом на час відкриття провадження у справі відповідачка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 (т. 1, а. с. 74).

Таким чином вона продовжила користування кімнатою у гуртожитку після закінчення строку на який був укладений договір 01 вересня 2016 року № 1/10 про тимчасове проживання у гуртожитку, тобто після 30 червня 2017 року, кімнату не звільняла і не здавала її до 11 грудня 2019 року.

З оглядну на такі обставини, а також наведені вище судом норми ЦК України, ЖК України, Положення, Примірного положення та умови укладених між сторонами договорів суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачка зобов`язана вносити плату за користування кімнатою у гуртожитку та комунальні послуги в розмірах, у строки та в порядку, що були визначені договором, строк якого закінчився.

Відповідачка зобов`язана сплатити за весь період користування житлом у гуртожитку, тобто до 11 грудня 2019 року.

Такий висновок місцевого суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у тексті постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-231цс14.

За змістом позовної заяви у цій справі спір стосується оплати відповідачкою за користування окремою кімнатою у гуртожитку та комунальні послуги за період з червня 2016 року по 11 грудня 2019 року.

Однак, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості (довідки, т 1 а. с. 38 41 та 207 210) вбачається, що за обліковими даними позивача початок періоду невиконання відповідачкою обов`язку внесення плати за користування кімнатою у гуртожитку та за комунальні послуги є лютий місяць 2018 року, а завершується цей період груднем місяцем 2019 року.

В апеляційній скарзі відповідачка стверджує, що вимога позивача про стягнення з неї заборгованості в сумі 11701,09 грн є надмірною так, згідно з довідкою бухгалтера ОСОБА_7 , яку до суду надав позивач, за період з 01 червня 2016 року по 01 лютого 2020 року ОСОБА_1 сплатила за проживання у гуртожитку 10076,43 грн (т. 1, а. с. 181). З огляду на це, на думку на думку позивачки, спірною є різниця між заявленою вимогою і сплаченою нею сумою - 1624,66 грн.

Проте з таким твердженням погодитися не можна.

Позивач не заперечував сплату відповідачкою коштів у 2016 році в сумі 2681,00 грн, у 2017 році в сумі 4290,00 грн, у 2018 році в сумі 698,00 грн, у 2019 році в сумі 1407,43 грн та у січні 2020 року 1000 грн, згідно з вказаною довідкою (т. 1, а. с. 181). Ба більше, він сам повідомив про це суд, надавши довідку, на яку посилається відповідачка. Однак, при цьому відповідач пояснив суду, що ці кошти сплачено відповідачкою на погашення її заборгованості за попередні періоди, які передують спірному періоду.

Такі пояснення відповідача підтверджуються актом приймання-передачі кімнати від 11 грудня 2019 року № 135 (т. 1, а. с. 43) у якому вказано, що станом на вказану дату наймач ( ОСОБА_1 ) має заборгованість за «квартплату та комунальні послуги в розмірі 11872,47 грн».

Вказаний акт підписаний відповідачкою, що нею не заперечується.

Отже, на час звільнення відповідачкою кімнати у гуртожитку між нею і позивачем було погоджено суму її боргу, 11872,47 грн.

Тобто, узгоджуючи суму боргу сторони врахували всі свої попередні розрахунки, про можливі помилки при цьому жодна зі сторін не заявила, акт не заперечувала, а тому відповідачка не може посилати на те, що позивач не врахував внесені нею платежі до 11 грудня 2019 року.

Теперішнє наполягання відповідачки на зменшенні суми боргу на суму коштів, сплачених нею впродовж 2016 2019 років суперечить її попередній поведінці та не має ґрунтовних пояснень.

Поряд з цим позивач також визнає, що у січні 2020 року відповідачка погасила борг на 1000 грн, тобто її реальний борг зменшився з 11872,47 грн до 10872,47 грн.

Тож, віднесення позивачем цієї суми (1000 грн) на погашення боргів попередніх періодів є безпідставним так, як сума боргу зафіксована сторонами в акті від 11 грудня 2019 року № 135.

З огляду на це вимога позивача про стягнення з відповідачки боргу в сумі 11701,09 грн перевищує доведену фактичну суму боргу 10872,47 грн.

Суд першої інстанції доводи сторін та надані ними докази належним чином не перевірив, зокрема не дав належної оцінки акту від 11 грудня 2019 року № 135 та бухгалтерській довідці про внесення відповідачкою платежів, що потягло помилкове визначення ним суми боргу.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що оскільки відповідачка постійно не проживала у кімнаті гуртожитку з 2016 року і не використовувала комунальні послуги, то згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вона має право не сплчувати їх вартість.

Згідно з розрахунком боргу, який надав позивач, він нарахував відповідачці плату за опалення кімнати у гуртожитку. Ця послуга надається сезонно та не залежно від фактичного проживання мешканця, а отже відповідачка має сплачувати з цю послугу на умовах укладеного нею з позивачем договору.

Крім того, вартість послуг з опалення, а також постачання холодної води та електроенергії з вересня по грудень 2019 року визначені в межах погодженої сторонами по справі суми боргу станом на час здачі відповідачкою кімнати, тобто на 11 грудня 2019 року.

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона ні з ким не укладала окремого договору про надання їй комунальних послуг у гуртожитку не заслуговують на увагу так, як обов`язок мешканця гуртожитку вносити плату за комунальні послуги поряд з оплатою за проживання передбачений законодавством, а також умовами укладеного відповідачкою з позивачем договору.

Посилання відповідачки ОСОБА_1 на недоведеність позивачем чинності та обґрунтованості тарифів на комунальні послуги також відхиляється колегією суддів апеляційного суду так, як таких заперечень на позов у своїх заявах по суті справи в суді першої інстанції, як то передбачено ч. 1 ст. 174, ст. 178 ЦПК України, вона не подавала. Конкретних підстав сумніватися в правильності зазначення відповідачем тарифів на комунальні послуги вона в апеляційній скарзі не навела. До того ж колегія суддів апеляційного суду ще раз звертає увагу на те, що на час припинення користування відповідачкою кімнатою у гуртожитку вона письмово узгодила з позивачем суму її боргу, як за проживання так і з комунальні послуги.

З огляду на це, доводи відповідачки про безпідставність та необґрунтованість нарахування їй відповідачем плати за користування кімнатою у гуртожитку та комунальні послуги суд першої інстанції обґрунтовано відхилив.

Крім того, за твердженням відповідачки, позивач не довів те, що він є власником гуртожитку АДРЕСА_2 , що, на її думку, вказує на відсутність у нього права вимоги до неї.

Такий аргумент відповідачки спростовується наявною в матеріалах справи архівною довідкою, виданою ОКП Кіровоградське ОБТІ від 22 грудня 2016 року № 30971 про належність позивачу права на гуртожиток за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 37).

Щодо заяви відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності, яку вона виклала у відзиві на позовну заяву (т. 1, а. с. 161 163), то суд першої інстанції правильно відхилив її, навівши відповідне обґрунтування в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Вбачається, що відповідачка погодилася з цим висновком місцевого суду так, як заперечень на нього в апеляційній скарзі не навела.

Правильно встановивши, що відповідачка не сплатила позивачу борг за користування нею кімнатою у гуртожитку та комунальні послуги, суд дійшов правильного висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту шляхом стягнення з відповідачки боргу.

Однак суд помилився при визначенні суми заборгованості, а тому оскаржуване рішення підлягає зміні у цій частині.

Про судові витрати

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК якщо судапеляційної чикасаційної інстанції,не передаючисправи нановий розгляд,змінює рішенняабо ухвалюєнове,цей судвідповідно змінюєрозподіл судовихвитрат.

Згідно з п.п. «в» ч. 4 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду першої інстанції позовної заяви позивач сплатив 2102,00 грн судового збору (т. 1, а. с. 1), а його вимоги підлягають задоволенню на 93% (10872,47 х 100 / 11701,09). Отже, позивач має право на компенсацію сплаченого ним судового збору в сумі 1954,86 грн (2102 х 93%).

За подання до суду апеляційної скарги відповідачка сплатила 3153 грн судового збору (т. 2, а. с. 12), а її вимоги підлягають задоволенню на 7 %, тому вона має право на компенсацію сплаченого нею судового збору в сумі 220,71 грн (3153 х 7%).

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).

За таких умов відповідачка зобов`язана компенсувати позивачу судовий збір в сумі 1734,15 грн (1954,86 220,71).

Про будь-які інші судові витрати сторони заяв не подавали.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,376,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 березня 2023 року змінити в частині суми стягнення боргу, виклавши резолютивну частину рішення в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національного авіаційного університету (код юридичної особи 01132330) заборгованість у сумі 10872 (десять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 47 коп.

В інших частинах рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національного авіаційного університету (код юридичної особи 01132330) судовий збір у розмірі 1734 (одна тисяча сімсот тридцять чотири) грн 15 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 13 жовтня 2023 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

С. І. Мурашко