Рішення

від 16.10.2023 по справі 220/627/23

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/627/23

Номер провадження № 2/220/117/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Черняєвої С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2023 року Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації з позовом, в якому просив витребувати у ОСОБА_1 на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0032 площею 2,00 га.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Волноваською окружною прокуратурою вивчено стан законності використання земельних ділянок у Волноваському районі Донецької області, в ході якого встановлено порушення вимог земельного законодавства, які потягли вибуття з державної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Так, 10.04.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0032 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 36270970). Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.03.2020 № 1173-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 та, у тому числі сіножаті площею 2,000 та (кадастровий номер 1421281400:01:002:0032) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, та який міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічним номером - наказом №1173-СГ від 02.03.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, розташованої на території Луганської сільської ради Бахмутського району Донецької області за межами населених пунктів. Тобто, зміст наказу №1173-СГ від 02.03.2020 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421281400:01:002:0032. Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-28-0.152-2498/2-23 від 22.03.2023, станом на 10.03.2020 року обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області виконувала ОСОБА_4 .

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-856/2-23 від 25.04.2023, ОСОБА_2 звертався до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №4603-СГ від 17.09.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області. Однак, із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області не звертався. Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421281400:01:002:0032, а остання вибула з державної власності поза її волею. 30.07.2020 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки з ОСОБА_1 (номер запису про державну реєстрацію права власності 37556029). Оскільки ОСОБА_2 не набув право власності на земельну ділянку, укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є безпідставним. Оскільки земельна ділянка 1421281400:01:002:0032 вибула з власності держави поза її волею, вона може бути витребувана навіть від добросовісного набувача. На час вибуття з державної власності (10.04.2020) уповноваженим органом нею розпоряджатись виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області. Відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України доповнений пунктом 24, що передбачає, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених пунктами "а"-"е". Таким чином, з 27.05.2021 р. уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка. З огляду на викладене, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у комунальну власність Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області, повноваження якої натепер, в зв`язку з введенням воєнного стану здійснюються Великоновосілківською селищною військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Порушення інтересів держави обумовлено тим, що усупереч зазначеним нормам земельна ділянка держави вибула з її власності поза її волею (без прийняття рішення компетентним органом або аукціону). Компетентним суб`єктом владних повноважень у даних відносинах наразі виступає Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області, яка не вжила будь-яких заходів до витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Прокуратурою було проінформовано Великоновосілківську селищну військову адміністрацію Волноваського району Донецької області про виявлені порушення вимог земельного законодавства та безпідставність отримання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки. Однак, листом № 01-25/1122 від 08.05.2023 р. начальник Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області повідомив про те, що органом контролю у сфері земельних правовідносин є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, селищна рада в даний час не спроможна підтвердити або спростувати наведену у листі прокуратури інформацію, у зв`язку з чим не може належним чином відреагувати. Таким чином, Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області самоусунулась від вжиття заходів для захисту порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин. За таких обставин інтереси держави залишаються незахищеними та потребують захисту. Також просить стягнути з відповідача понесені прокуратурою судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2684,00 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1342,00 грн., а всього 4026,00 грн.

Ухвалою суду від 16.06.2023 року позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 26.06.2023 року провадження у справі відкрито, призначено підготовче засідання, витребувано інформацію про місце реєстрації відповідача як внутрішньо переміщеної особи.

Ухвалою судувід 25.08.2023р.задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

07.08.2023 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач не визнає позовні вимоги. При цьому зазначає, що єдина відмінність між двома наказами Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.03.2020 № 1173-СГ, а саме: «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 1421281400:01:002:0032 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, та який міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та від 02.03.2020 р. № 1173-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, розташованої на території Луганської сільської ради Бахмутського району Донецької області за межами населених пунктів, є посадова особа, яка видала накази. У першому випадку це «начальник ОСОБА_5 » у другому «в.о. начальника Тетяна Підгорна». Разом з тим, зміст цих наказів не відповідає один одному. Вважає, що відсутні підстави вважати, що наказ, який стосується ОСОБА_2 , не видавався, враховуючи те, що Головним управління Держгеокадастру у Донецькій області підтверджено факт його звернення до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, і такий дозвіл було надано. Про наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі, а саме ОСОБА_2 , свідчить наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 4603-СГ від 17.09.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», відповідно до якого ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, розробленням проекту землеустрою та реєстрацією відділом у Великоновосілківському районі Міськрайонного управління у Великоновосілківському районі та м. Донецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області вказаної земельної ділянки вказаної земельної ділянки, що фактично унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Вважає, що прокурором не доведено той факт, що ОСОБА_2 не звертався із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не видавався наказ від 10.03.2020 № 1173-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, а сам ОСОБА_2 не звертався із відповідною заявою. Жодних відомостей про реєстрацію кримінального провадження щодо підроблення наказу до цивільної справи не долучено. Вказана земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що ще раз свідчить про наявність та законність наказу, оскільки обов`язкові реквізити наказу та його наявність перевірялася службовою особою, яка проводила реєстрацію. Вказаний факт прокурором не спростований. Ставить під сумнів видання наказу № 1173-СГ від 02.03.2020 р., посилаючись на те, що у мережі інтернет наявний текст колективної скарги від 08.11.2019 року державних службовців Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на дії в.о. начальника ОСОБА_4 , яка надала невідомим особам доступ до системи ДОК ПРОФ 3, а у кінці дня було здійснено вивезення великого обсягу документів в невідомому напряму без складання будь-яких актів приймання-передачі. Також, згідно скарги, вона приймала та одноособово підписувала незаконні накази про відмову в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою та відмови у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки. Вважаючи, що відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, таке майно не може бути в неї витребувано. Просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

11.08.2023 р. надійшла відповідь представника позивача на відзив, в якій зазначено наступне. Оскільки земельна ділянка 1421281400:01:002:0032 вибула з власності держави поза її волею, вона може бути витребувана навіть від добросовісного набувача. У даному випадку наявні всі передбачені законом умови, передбачені статтею 388 ЦК України, для витребування майна від його набувача. Таким чином, за відсутності волевиявлення держави у вигляді наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про надання земельної ділянки у власність, реєстрація за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку не має правовим наслідком набуття ним права власності на неї. Невжиття органами, уповноваженими законом на розпорядження земельними ділянками та захист порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин жодних дій для відновлення порушених інтересів держави стало підставою для звернення до суду прокурора із відповідним позовом на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». З приводу доводів представника відповідача про те, що витребуванням у ОСОБА_1 земельної ділянки не буде дотримано справедливого балансу між інтересами суспільства, пов`язаними з цією земельною ділянкою та інтересами особи, яка зазнає втручання, зазначив, що повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки, належністю її до земель сільськогосподарського призначення. У даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею. Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом №10-5-0.3-1640/2-23 від 27.07.2023 підтверджує неможливість видання двох наказів з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення з одним і тим самим реєстраційним номером. Номери наказів присвоюються автоматизованою системою управління документами «ДОК ПРОФ 3» автоматично. Після реєстрації наказу в автоматизованій системі управління документами «ДОК ПРОФ 3» будь-які дії з документом (видалення, зміна, коригування) заблоковано. Наказ № 1173-СГ від 02.03.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_3 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Луганської сільської ради Бахмутського району Донецької області, зареєстрований у системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ З». Наказ № 1173-СГ від 10.03.2020 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі сіножатей площею 2,000 га (кадастровий номер 1421281400:01:002:0032), Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався. Наявність колективної скарги працівників Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 08.11.2019 на дії виконувачки обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_4 не доводить факт прийняття наказу № 1173-СГ від 10.03.2020 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0032. Таким чином, за відсутності волевиявлення держави у вигляді наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про надання земельної ділянки у власність, реєстрація за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку не має правовим наслідком набуття ним права власності на неї. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, орган (у даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області) може відмовити.

В судове засідання сторони, їх представники не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_6 подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала.

Представник позивача Великоновосілківської селищної військової адміністрації в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про день та час у встановленому законом порядку. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, будучи повідомленим про день та час у встановленому законом порядку шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду. Причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін та третьої особи, оскільки відповідно до ст.. 223 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши надані докази, дійшов наступних висновків.

Згідно наказу Керівника Донецької обласної прокуратури від 21.07.2022 р. № 572-к, ОСОБА_8 призначено першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області з 25 липня 2022 року. Таким чином, ОСОБА_8 має право на звернення до суду зі вказаним позовом, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Як вбачається з відповіді Великоновосілківської селищної військової адміністрації від 08.05.2023 р. 01-25/1122, органом контролю у сфері земельних правовідносин є Головне управління Дсржгсокадастру у Донецькій області, селищна рада в даний час не спроможна підтвердити або спростувати наведену у листі прокуратури інформацію, у зв`язку з чим не може належним чином відреагувати.

26.05.2023 р. прокурором Р. Авдан за його КЕП направлено до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Повідомлення про представництво інтересів держави в суді. Проте, Великоновосілківською селищною військової адміністрацією не було здійснено дій щодо звернення до суду, як не повідомлено про відсутність необхідності таких дій. Таким чином, Великоновосілківська військова селищна адміністрація фактично не висловила бажання звертатися до суду з відповідним позовом, або вчиняти інші дії щодо захисту прав державної власності, що стало причиною такого звернення прокурором.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України, виходячи з редакції Закону, чинної на час правовідносин сторін.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України, у редакції чинній на час виникнення правовідносин сторін.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Визначений статтею 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог статей 116, 121 ЗК України.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п. 1, абз. 13 п. 4, п. 8, п.п.11 п. 10 Положення «Про Головне управління Держгеокадастру в області», затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Накази підписуються начальником Головного управління.

На час вибуття земельної ділянки з державної власності уповноваженим органом нею розпоряджатись виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України з 27.05.2021 року уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпоряджатися до припинення воєнного стану утворена Великоновосілківська селищна військова адміністрація, яка в свою чергу, має повноваження розпоряджатися землями Великоновосілківської селищної ради. Таким чином, право вимоги за позовом належить безпосередньо Великоновосілківській селищній військовій адміністрації.

Судом встановлено, що 16.09.2019 р. ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,000 га пасовищ/ріллі/сіножаті із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства. До клопотання додано копію паспорта заявника, копію картки платника податків. Дані документи є у розпорядженні ГУ Держгеокадастру та надані суду на запит прокурора Р. Авдана.

Наказом ГУ Держгеокадастру Донецької області від 17.09.2019 р. № 4603-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Згідно п.2 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства. Вказаний наказ видано за підписом начальника ОСОБА_9 , наказ має штрих код та реєстрацію ГУ Держгеокадастру в Донецькій області 4603-СГ від 17.09.2019. Вказаний наказ надано ГУ Держгеокадастром на запит прокурора Р. Авдан, а тому суд, беручи до уваги інформацію ГУ Держгеокадастру Донецької області щодо наявності заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не має сумнівів, що останній дійсно звертався до ДУ Держгеокадастру в Донецькій області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Згідно наказу ГУ Держгеокадастру Донецької області від 10.03.2020 р. № 1173-СГ ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі сіножаті площею 2,0000 га (кадастровий номер 1421281400:01:002:0032) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. Вказаний наказ має штрих код та реєстрацію ГУ Держгеокадастру в Донецькій області 1173-СГ від 10.03.2020, видано, нібито, за підписом начальника ОСОБА_9 , проте самого підпису ОСОБА_10 наказ не містить, має нерозбірливу печатку та штамп «З оригіналом згідно» з підписом особи, яка засвідчила вказаний документ.

Відповідно до копії наказу з аналогічним номером та іншою датою - наказом № 1173-СГ від 02.03.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», ОСОБА_3 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, розташованої на території Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області. Вказаний наказ підписаний ОСОБА_11 начальника ОСОБА_12 , наказ має реєстраційний штамп ГУ Держгеокадастру у Донецькій області 1173-СГ від 02.03.2020 р. та штрих код.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 25.04.2023 р. № 10-5-0.3-856/2-23 на запит прокурора надано копію прийнятого наказу «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» та копію заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та одночасно повідомлено, що клопотання ОСОБА_2 щодо затвердження документації із землеустрою до Головного управління не надходило.

Згідно відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру стосовно надання інформації щодо посадової особи, яка перебувала на посаді начальника або виконувала обов`язки начальника Головного управління Держеокадастру у Донецькій області (далі Головне управління) та мала повноваження на підписання наказів про затвердження проектів землеустрою і надання земельних ділянок у власність, станом на 22.10.2019, 30.10.2019, 09.12.2019, 04.03.2020, 10.03.2020 обов`язки начальника Головного управління виконувала Підгорна Тетяна Олексіївна, начальник Міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську цього Головного управління; станом на 03.01.2020 керівництво діяльністю Головного управління здійснював ОСОБА_13 , начальник цього Головного управління.

Доказів наявності повноважень Якименка І. підписувати та видавати накази 10.03.2020 р. суду не надано.

Отже, 10.03.2020 р., в день підписання вищевказаного наказу 1173-СГ посадовою особою, яка виконувала обов`язки начальника, була ОСОБА_4 , а не ОСОБА_13 , що підтверджує факт видання наказу 1173-СГ від 02.03.2020 р. ОСОБА_14 про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Судом за клопотанням представника відповідача було витребувано оригінал наказу № 1173-СГ від 02.03.2020 р. Листом від 30.08.2023 р. Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надало фотокопію наказу від 02.03.2020 № 1173-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» наявну у системі електронного документообігу «Автоматизована система управління документами «ДОК ПРОФ З», та повідомило про неможливість надання оригіналу наказу через те що архівні справи в паперовій формі за 2019-2020 р.р. знаходяться у м. Краматорськ Донецької області, що є територією можливих/активних бойових дій, а саме Управління було переведено до м. Полтава.

Вподальшому, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру Донецької області від 10.03.2020 р. № 1173-СГ, яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі сіножаті площею 2,0000 га (кадастровий номер 1421281400:01:002:0032) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1421281400:01:002:0032.

30.07.2020 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, предметом якого є земельна ділянка площею - 2,00 га, кадастровий номер 1421281400:01:002:0032, розташована за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, Старомайорська сільська рада. Належність продавцю вказаної ділянки підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, отриманою шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Касицькою Л.М. приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області; Державна реєстрація права власності у Державному реєстрі, речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, яка відчужується за цим договором, проведена державним реєстратором Мангушської районної державної реєстрації Донецької області Попруженком А.В. 01.04.2020 року, номер запису про право власності 36270970. Продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчинено за 32000,00 грн., отримані продавцем від покупця в момент укладення цього договору (п. 5 Договору). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.07.2020 року у цих реєстрах відсутні відомості, які б перешкоджали відчуженню нерухомості. Вказане також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Суд вважає безпідставними твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_2 не міг не отримати рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, враховуючи наявність наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та наказу про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки. Суд зазначає, що отримання рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не свідчить про намір Держави надати у власність особі земельну ділянку, особливо враховуючи, що на момент видання цього наказу конкретна земельна ділянка не визначена. Затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності є одним з обов`язкових етапів під час вирішення питання про надання земельної ділянки у власність безоплатно. Доказів отримання відповідного рішення представником відповідача суду не надано. Більш того, згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області клопотання ОСОБА_2 щодо затвердження документації із землеустрою до Головного управління не надходило.

Крім того, наказ від 10.03.2020 р. № 1173-СГ щодо ОСОБА_2 міститься лише у реєстрі речових прав у копії, на якій відсутній підпис начальника ОСОБА_15 , натомість у розпорядженні Держгеокадастру є лише наказ № 1173- від 02.03.2020 р. «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_3 , який містить підпис заступника керівника Т. Підгорної. І саме ОСОБА_4 10.03.2020 р. виконувала обов`язки начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, а не ОСОБА_16 .

Доводи представника відповідача в цій частині є лише припущенням, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. В той же час зазначені вище докази суд вважає належними та допустимими.

Таким чином, приймаючи до уваги зазначене вище, а саме: відсутність заяви ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою, наявність наказу 1173-СГ від 02.03.2020 р. про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, відсутність повноважень у ОСОБА_15 10.03.2020 р. на видання відповідних наказів, суд вважає доведеним той факт, що спірний наказ щодо ОСОБА_2 від 10.03.2020 р. № 1173-СГ, копія якого наявна лише у реєстрі речових прав, ГУ Держгеокадастром у Донецькій області у відповідності до правової процедури не приймався. Відповідно, і державна реєстрація права приватної власності за третьою особою на спірну земельну ділянку проведена на підставі наказу, який ГУ Держгеокадастр у Донецькій області не приймався.

Суд звертає увагу на те, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення Держгеокадастру, який на той час діяв від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу, на підставі якого третя особа ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Суд не приймає до уваги копію колективної скарги працівників Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 08.11.2019 на дії виконувачки обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_4 , оскільки наявність колективної скарги не доводить факт прийняття наказу № 1173-СГ від 10.03.2020 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0032.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що спірна земельна ділянка вибула з власності Держави поза її волею.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

З аналізу змісту наведеного випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння власника, у тому числі від його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Ця норма права передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (постанова Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20).

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. В цілому, вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року). Для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 згідно якого «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, потрібно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони цієї категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

Отже, в даній справі підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України. Суд приймає до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц про те, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Оцінюючи додержання «справедливого балансу», з огляду на статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, а також те, що для оцінки додержання в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується, суд зазначає, що реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка є предметом позову, було вчинено на підставі неіснуючого рішення ГУ Держгеокадастру, а в провадженні суду перебуває 43 цивільні справи за позовом прокурора до ОСОБА_1 з аналогічними вимогами щодо витребування земельних ділянок. Зазначене ставить під сумнів добросовісність відповідача ОСОБА_1 .

Визначаючи наявність суспільного інтересу у поверненні земельної ділянки державі, суд звертає увагу, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Судом під час розгляду даної справи не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Таким чином, судом перевірено, що втручання у власність відповідача є законним, переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Суд також враховує інтереси позивача як власника спірних земельних ділянок, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника, який позбувся володіння земельними ділянками внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Отже за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.

Підстав вважати, що витребування земельної ділянки є «надмірним тягарем» для ОСОБА_1 немає. Крім того відповідач, із власності якої витребовується земельна ділянка, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до третьої особи, у якої вона придбала земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 591/6566/20-ц (провадження № 61-19528св21), від 25 липня 2022 року у справі № 278/607/17 (провадження № 61-2068св21), у зв`язку із чим доводи касаційної скарги про те, що безпосередньої національної практики Верховного Суду щодо питання застосування статті 388 ЦК України, в поєднанні зі статтею 661 ЦК України, немає, є безпідставними. Також, враховуючи приписи частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 , не позбавлена можливості пред`явити до попереднього набувача спірної земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Отже, у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту.

Під час вирішення вказаної справи суд враховує також і правовий висновок Верховного Суду від 05.04.2023 р., викладений у постанові по справі № 139/997/21, провадження № 61-12898св22.

При цьому зазначаючи, що правові висновки, на які посилалась сторона відповідача у відзиві за позовом та під час пояснень в суді, даним судом досліджені, але не застосовуються, оскільки не є релевантними обставинам даної справи.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав позивача, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Застосовуючи до даних правовідносин висновки ВС, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом витребування земельної ділянки є ефективним та таким, що поновить його порушені права.

Інші доводи представника відповідача не впливають на висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем надано належні, достатні та допустимі докази на обґрунтування своїх вимог. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за платіжним дорученням за № 1034 від 12.06.2023 р. сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн. за подання позовної заяви та провадженні 2-з/220/19/23 позивачем за платіжним дорученням № 1042 від 12.06.2023 р. сплачено судовий збір у сумі 1342,00 грн. при поданні заяви про забезпечення позову, а всього 4026,00 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача.

Підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиПершого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце тимчасової реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області (пр. Миру, б. 23 с. Багатир Волноваського району Донецької області, 85530, код ЄДРПОУ: 44790913) земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0032 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Великоновосілківської селищної ради за межами населених пунктів.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце тимчасової реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (р/р № UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м.Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн.. 00 коп.

Рішення може бути оскарженев апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Якішина