Постанова

від 05.10.2023 по справі 904/914/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/914/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злак" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023 (прийняте суддею Ніколенко М.О., повне судове рішення складено 27.03.2023) у справі № 904/914/22

за позовом Криворізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злак"

про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 706 912,98 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви.

Криворізька міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злак" про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 706 912,98 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023 у справі № 904/914/22:

-позов задоволено;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злак" на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти орендної плати у розмірі 706 912,98 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 603,69 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що у спірний період 01.01.2019 по 31.12.2021 між сторонами мне існувало договірних відносин щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:04:503:0009, тоді як відповідач нею користувався та на цій земельній ділянці розташовано його нерухоме майно.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Злак" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023 у справі № 904/914/22, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, застосувати до частини позовних вимог, а саме вимог щодо стягнення безпідставно збережених коштів за січень-березень 2019 року, позовну давність.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що справа, рішення у який оскаржується, не є малозначною в силу вимог Закону, оскільки ціна позову - 706 912 грн.98 коп. значно перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних.

Відповідач не зміг скористатися своїми правами, як сторони у справі, подати відзив на позовну заяву, висловити свою думку щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, копію ухвали про відкриття провадження від 19 квітня 2022 року не отримував.

Як вбачається із матеріалів справи, копію ухвали про відкриття провадження у справі було направлено на адресу відповідача, яке було повернуто з довідкою AT "Укрпошта" про причину невручення "за закінченням терміну зберігання". Відповідачем також не було раніше отримано і копії позовної заяви із доданими до неї письмовими доказами.

Про існування позовної заяви, про відкриття провадження у справі та про ухвалення судом рішення відповідач, ТОВ "Злак", дізнався лише випадково, після відкриття виконавчого провадження на виконання судового рішення.

Таким чином, відповідач був позбавлений можливості реалізувати свої права, як учасника справи, зокрема, заявити клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відповідно до положень ст. 250 ГПК України.

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Апелянт зазначає, що позовна давність щодо платежів за січень-березень 2020 року на день звернення позивача до Господарського суду Дніпропетровської області 11 квітня 2022 року вже спливла.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Злак" не було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, фактично позбавлено можливості реалізувати свої права, як сторони при розгляді справи, то вважає за можливе заявити про застосування до частини вимог позивача позовної давності.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Як Позивачем так і Судом дотримано вимоги законодавства в частині своєчасного направлення рекомендованим поштовим відправленням на належну адресу Відповідача позову та ухвали про відкриття провадження, що свідчить про вжиття необхідних заходів для повноцінної реалізації ТОВ "ЗЛАК" права на ознайомлення із ними.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, та залежить виключно від дій адресата у даному випадку - ТОВ "ЗЛАК", кореспонденція якому направлена на належну адресу.

Небажання отримати поштову кореспонденцію Відповідачем та, як наслідок, ненадання відзиву на позовну заяву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Згідно пункту 2 частини п`ятої статті 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, ціна позову 706 912,98 грн., що у свою чергу не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімум працездатних осіб. А отже не вбачається порушення Господарським судом Дніпропетровської області норм процесуального права.

Відповідно до "Прикінцевих та перехідних положення" ЦК України строки, визначені статтею 257 ЦК України продовжені на строк дії карантину та воєнного стану в Україні.

А відтак, станом на 11.04.2022 Криворізькою міською радою не було пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування спірною земельною ділянкою за період з 01.01.2019 до 31.12.2021.

03.10.2023 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи. У заяві зазначено, що після призначення справи до судового розгляду, в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Злак" відбулась зміна складу засновників. Замість вибулих засновників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до складу учасників увійшов ОСОБА_3 , частка якого у статутному капіталі складає 50 %. Зазначена обставина підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копіями актів приймання - передачі часток у статутному капіталі. Другий засновник ТОВ "Злак" ОСОБА_4 , частка якої у статутному капіталі складає 50%, померла. Оскільки новим засновником не підтверджено повноваження директора ТОВ "Злак" щодо представництва у суді, Товариством з обмеженою відповідальністю "Злак" заявляється клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки причини неявки вказані ним не є поважними. Зміна учасників товариства з обмеженою відповідальністю не припиняє повноважень діючого виконавчого органу директора. Доказів того, що вказаного директора було звільнено чи обрано іншого рішення зборів, матеріали справи не містять.

При цьому, позиція відповідача щодо спору та його доводи викладені в апеляційній скарзі.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 05.10.2023 о 16:00 год.

В судовому засіданні 05.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Злак" є власником комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Карнавальна, буд 3а. Що підтверджується відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.01.2022 № 296561861.

Вказані об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:503:0009. Власником такої земельної ділянки є територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Спірна земельна ділянка площею 0,4636 га з кадастровим номером 1211000000:04:503:0009 сформована, як об`єкт цивільних прав.

Так, між Криворізькою міською радою (надалі орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Злак" (надалі орендар) був укладений договір № 387 від 23.09.2005 оренди земельної ділянки площею 0,4636 га з кадастровим номером 1211000000:04:503:0009. Договір зареєстрований у державному реєстрі 27.09.2005 за № 040510800387.

Пунктом 13.1 такого договору визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди, договір укладено на 10 років.

Додатковою угодою від 01.12.2015 термін дії договору оренди № 387 від 23.09.2005 продовжено на 6 місяців.

За умовами п. 3.1 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 01.12.2015), після закінчення строку договору орендар, у разі належного виконання обов`язків відповідно до умов договору, має переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк. Орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про намір поновити договір оренди земельної ділянки за два місяця (але не пізніше, ніж за місяць) до спливу строку договору оренди, додавши до листа повідомлення проект додаткової угоди. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення.

Згідно з п. 10.2 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 01.12.2015), дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том 1 а.с. 24), строк оренди земельної ділянки на підставі спірного договору оренди встановлений до 25.06.2016.

В матеріалах справи відсутні докази продовження сторонами строку дії договору оренди № 387 від 23.09.2005 після 25.06.2016.

А отже, дія договору оренди № 387 від 23.09.2005 припинилась з 26.03.2016.

У період з 01.01.2019 по 31.12.2021 між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Злак" не існувало договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:503:0009.

Позивач розрахував, що за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 відповідач мав сплатити орендну плату у розмірі 706 912,98 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Близькі за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

За таких обставин, у період користування спірною земельною ділянкою без укладення відповідного договору оренди відповідач мав сплачувати власнику земельної ділянки - Криворізькій міській раді орендну плату.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За статтею 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ст. 20 Закону України "Про оцінку земель").

У відповідності до статті 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Так, рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 № 3728, яке набрало чинності 01.01.2016, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу. Технічна документація числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60 грн.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Криворізькою міською радою прийнято рішення № 2816 від 27.06.2018 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2019 році". Цим рішенням встановлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 54 (додаток 2 до рішення).

За даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 26.01.2016 № 34-404-99.16-2537/2-16, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:04:503:0009 складає 8 891 987,08 грн.

Цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:04:503:0009, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Карнавальна, буд 3а: для розміщення комплексу адміністративно - виробничих будівель (1.10.5, секція 11.02). Що відповідає розміру ставки орендної плати 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста.

В подальшому, Криворізькою міською радою прийнято рішення № 3897 від 26.06.2019 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2020 році" та 30.06.2020 № 4799 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2021 році". Згідно з цими рішеннями, ставка орендної плати для секції 11.02. залишилася незмінною - 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста.

Таким чином, розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 22-28-0-222-171/2-21 від 06.01.2021, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення становить: 2016 рік 1,06; 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0.

А отже, річний розмір орендної плати за спірну земельну ділянку становить 235 637,66 грн. (8 891 987,08 грн. х 1,06 х 2,5%).

Місячний розмір орендної плати становить 19 636,47 грн. (235 637,66 грн. : 12 міс.).

За таких обставин, за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 відповідач мав сплатити позивачу орендну плату у розмірі 706 912,98 грн.

Як вказано вище, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 706 912,98 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:503:0009.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо пропущення позивачем строку позовної давності у частині стягнення плати за січень-березень 2019 року.

Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Зазначений Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені.

Постановою № 211 з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. Станом на дату перегляду вказаної справи постановою від 25.04.2023 р. № 383 Кабінет Міністрів України карантин на всій території України продовжено до 30 червня 2023 року. В подальшому його дія не продовжувалась.

З огляду на норми статей 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 11.04.2022, позовна давність щодо вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за січень-березень 2019 не пропущена.

Жодних інших доводів щодо неправомірності заявлення позивачем сум до стягнення чи неправильності їх розрахунку, відповідач не наводить.

Щодо необізнаності відповідача про розгляд справи судом першої інстанції колегія суддів зазначає, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі була направлена на належну адресу відповідача та повернута відділенням поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Оскільки ухвалу суду від 19.04.2022 надіслано за належною адресою відповідача, судом вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення скаржника про існуюче судове провадження.

За тією ж адресою, яку вказує сам скаржник в апеляційні скарзі, було направлено і ухвалу суду апеляційної інстанції від 24.07.2023, проте вона також повернута відділенням поштового зв`язку через відсутність адресата.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні.

Згідно статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 3).

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5).

Частиною 4 ст. 247 ГПК України визначено категорії справи, яка не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Суд першої інстанції здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, дійшов висновку, що цей спір є малозначним і його слід розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

При цьому, ціна позову 706 912,98 грн., що у свою чергу не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімум працездатних осіб.

За викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права у зв`язку з розглядом справи у спрощеному провадженні.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злак" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023 у справі № 904/914/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023 у справі № 904/914/22 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.10.2023

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко