Рішення

від 16.10.2023 по справі 904/3028/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3028/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплеск", м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 434 472 грн 14 коп. за договором від 29.04.2021 № 61/53

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сплеск" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 07.06.2023 № б/н, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" заборгованість в розмірі 434 472 грн 14 коп., з яких: 40 777 грн 68 коп. - 3% річних, 393 694 грн 46 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 29.04.2021 № 61/53 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 1 927 687 грн 40 коп., що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, рішенням якого від 02.02.2022 у справі № 904/8635/21 стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплеск" суму боргу в розмірі 1 927 687 грн 40 коп., пеню в розмірі 104 575 грн 88 коп., 3% річних за період з 01.06.2021 по 24.12.2021 в розмірі 20 007 грн 67 коп., інфляційні втрати за період з травня по листопад 2021 в розмірі 41 429 грн 13 коп. Але незважаючи на прийняття судового рішення в зазначеній справі, відповідач продовжує порушувати умови договору шляхом внесення часткових оплат за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні втрати у заявлених сумах.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 6 517 грн 08 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку складає 8 000 грн 00 коп., просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

07.07.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача про доручення до матеріалів справи доказів на виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 19.06.2023. Крім того, позивачем надані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп., які просить покласти навідповідача.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 19.06.2023 направлялася відповідачу на його офіційну електронну адресу secretar@dtm.dp.ua, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 21.06.2023 (а.с. 50).

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.

Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги військовий стан в Україні та перебування головуючого судді на лікарняному, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сплеск" (постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (покупець) укладений договір №61/53 (надалі-договір), відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити продукцію.

В пункті 1.2. договору визначено, що найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна продукції, що є предметом поставки за цим договором визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктами 2.1., 2.3 договору ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами у специфікаціях.

Загальна сума договору становить суму всіх підписаних сторонами специфікацій. Ціни на продукцію за цим договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату продукції, інших документах до договору вказуються в національній валюті України.

За змістом пункту 3.2. договору покупець здійснює оплату продукції на умовах відтермінування платежу 30 календарних днів з дати постачання, якщо інше не вказується в специфікаціях.

Згідно з пунктом 4.1. договору визначено, що постачання продукції здійснюється партіями, якщо інше не вказується у специфікаціях. Партією вважається кількість продукції, що визначена в специфікації.

За умовами пунктів 12.1., 12.2. договору цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та діє до 31.12.2021.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

У специфікаціях №1-8 до договору сторони узгодили кількість, асортимент та вартість продукції, що постачається на умовах договору, на загальну суму 3601250грн.00коп. (без урахування 20% ПДВ).

Крім того зазначеними специфікаціями сторони визначили порядок розрахунків, а саме - відтермінування платежу на 30 календарних днів з дати постачання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 927 687 грн 40 коп., що підтверджується підписаними сторонами без зауважень та заперечень - видатковою накладною №1 від 30.04.2021 та актом приймання металів чорних (вторинних) №3004 від 30.04.2021 на суму 187 758 грн 00 коп.; видатковою накладною №2 від 05.05.2021 та актом приймання металів чорних (вторинних) №0505 від 05.05.2021 на суму 144 018 грн 00 коп.; видатковою накладною №3 від 06.05.2021 та актом приймання металів чорних (вторинних) №0605 від 06.05.2021 на суму 224 614 грн 00 коп.; видатковою накладною № 4 від 12.05.2021 та актом приймання металів чорних (вторинних) №1205 від 12.05.2021 на суму 167 494 грн 00 коп.; видатковою накладною №5 від 26.05.2021 та актом приймання металів чорних (вторинних) №2605 від 26.05.2021 на суму 185 220 грн 00 коп.; видатковою накладною №6 від 07.09.2021 та актом приймання металів чорних (вторинних) №0709 від 07.09.2021 на суму 190 737 грн 00 коп.; видатковою накладною №7 від 08.09.2021 та актом приймання металів чорних (вторинних) №0809.1 від 08.09.2021 на суму 208 620 грн 00 коп.; видатковою накладною №8 від 08.09.2021 та актом приймання металів чорних (вторинних) № 0809 від 08.09.2021 на суму 217 756 грн 00 коп.; видатковою накладною №9 від 10.09.2021 та актом приймання металів чорних (вторинних) № 1009 від 10.09.2021 на суму 218 310 грн 00 коп.; видатковою накладною №10 від 25.09.2021 та актом приймання металів чорних (вторинних) № 2509 від 25.09.2021 на суму 183 160 грн 00 коп.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати поставленого товару позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" заборгованості за поставлений товар в розмірі 1 927 687 грн 40 коп., пені в розмірі 110 939 грн 97 коп., 3% річних в розмірі 20 007 грн 67 коп., інфляційних втрат в розмірі 43 943 грн 94 коп., за результатами розгляду якого ухвалено рішення від 02.02.2022 у справі № 904/8635/21 про часткове задоволення позову.

Вказаним вище судовим рішенням по справі № 904/8635/21 встановлено підтверджену належними доказами заборгованість Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Сплеск" за товар, поставлений на виконання умов договору від 29.04.2021 № 61/53 на суму 1 927 687 грн 40 коп. та наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих позивачем пені в сумі 104 575 грн 88 коп., 3% річних в сумі 20 007 грн 67 коп. за період з 01.06.2021 по 24.12.2021, інфляційних втрат в сумі 41 429 грн 13 коп. за період з червня по листопад 2021. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 6 364 грн 09 коп. та інфляційних втрат у розмірі 2 514 грн 81 коп. судом відмовлено.

Позивач стверджує, що станом на час подання даної позовної заяви відповідачем основний борг сплачений частково, що підтверджується наданим позивачем на вимогу суду банківськими виписками (а.с. 57-81).

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 40 777 грн 68 коп. за період з 25.12.2021 по 29.05.2023 та інфляційні втрати у розмірі 393 694 грн 46 коп. за період з грудня 2021 по квітень 2023.

Доказів оплати вказаної спірної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору поставки, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати вартості поставленого товару.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у рішенні від 02.02.2022 у справі № 904/8635/21, з огляду на положення пункту 3.2. договору та специфікацій №1-8, відповідач повинен був оплатити отриманий товар у строк не пізніше 30 календарних днів з дати постачання, а саме: за видатковою накладною №1 від 30.04.2021 - до 31.05.2021; за видатковою накладною №2 від 05.05.2021 - до 04.06.2021; за видатковою накладною №3 від 06.05.2021 - до 07.06.2021; за видатковою накладною №4 від 12.05.2021 - до 11.06.2021; за видатковою накладною №5 від 26.05.2021 - до 25.06.2021; за видатковою накладною №6 від 07.09.2021 - до 07.10.2021; за видатковою накладною №7 від 08.09.2021 - до 08.10.2021; за видатковою накладною №8 від 08.09.2021 - до 08.10.2021; за видатковою накладною №9 від 10.09.2021 - до 11.10.2021; за видатковою накладною №10 від 25.09.2021 - до 26.10.2021.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням обставин, встановлених судовим рішенням від 02.02.2022 у справі № 904/8635/21, яке набрало законної сили 10.03.2022, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом порушень норм чинного законодавства та умов договору не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не скористався правом на надання заперечень, доводи позивача належними та допустимими доказами не спростував.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на 40 777 грн 68 коп. 3% річних, 393 694 грн 46 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, господарський суд виходить з такого.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст.131-2 Конституції України, ст.16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п.12 ч.3 ст.2, ст.123, ч.2 ст126 ГПК).

Так, 01.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сплеск" (клієнт) та адвокатом Алілуєвим Дмитром Юрійовичем (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № б/н, відповідно до п. 1.1. якого за дорученням клієнта виконавець зобов`язався надати визначені договором юридичні послуги, а клієнт зобов`язався їх оплатити.

Згідно з п. 4.2. договору гонорар виконавця погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється протоколом до цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2022. У разі відсутності письмової заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до завершення строку дії договору, дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік на умовах, передбачених договором.

20.05.2023 сторони уклали протокол погодження вартості правової допомоги, в якому визначили вартість послуг з правничої допомоги та погодили, що строк оплати наданих послуг - 7 робочих днів з дня набрання рішенням господарського суду законної сили, відповідно до вимог чинного процесуального законодавства.

03.07.2023 сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг, за змістом якого визначили, що адвокат якісно та у повному обсязі надав юридичні послуги, визначені в протоколі погодження вартості правової допомоги від 20.05.2023 у справі за позовом ТОВ «СПЛЕСК» до АТ «ДНІІПРОВАЖМАШ», а саме:

- ознайомився з наданими клієнтом первинними документами, судовим рішенням та поясненнями щодо фактичних обставин відносин між ТОВ «СПЛЕСК» ТА АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» та підготував позовну заяву з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства;

- підготував клопотання про доручення до матеріалів справи документів, відповідно до ухвали суду від 19.06.2023.

Вартість послуг адвоката становить 5000 грн.

Статус адвоката перевірено судом у Єдиному реєстрі адвокатів України.

За приписами ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.п. 1-2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріалами справи підтверджується факт оплати позивачем на користь адвокатського об`єднання вартості правової допомоги в сумі 4 000 грн 00 коп., визначеної сторонами у додатковій угоді від 13.03.2023 № 1 та акті приймання-передачі послуг від 15.03.2023.

Здійснюючи аналіз заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також норми ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якими гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За таких обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. є справедливою та співрозмірною.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд. 3, код ЄДРПОУ 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплеск" (69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 77, офіс 4-5, код ЄДРПОУ 44150450) 40 777 грн 68 коп. (сорок тисяч сімсот сімдесят сім грн 68 коп.) 3% річних, 393 694 грн 46 коп. (триста дев`яносто три тисячі шістсот дев`яносто чотири грн 46 коп.) інфляційних втрат, 6 517 грн 08 коп. (шість тисяч п`ятсот сімнадцять грн 08 коп.) витрат по сплаті судового збору, 5 000 грн 00 коп. (п`ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.10.2023

Суддя І.А. Рудь