Рішення

від 16.10.2023 по справі 904/4446/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4446/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Восход", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Партнер-Агро", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 195 221,64 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Восход" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Партнер-Агро" про стягнення 195 221,64 грн, з яких: 147 611,48 грн основний борг, 6466,60 грн 3% річних, 41 143,56 грн інфляційні втрати, також позивач просить суд провести перерахунок суми боргу та штрафних санкцій на день винесення судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № И-1101 від 03.11.2020.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 18.08.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

До господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 18.08.2023, який направлявся на адресу відповідача, з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Як убачається з матеріалів справи, адреса відповідача відповідає адресі, що вказана у позовній заяві, та відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2020 між Приватним підприємством "Восход" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Партнер-Агро" (покупець) було укладено договір № И-1101 (далі - договір).

Продавець зобов`язується передати у власність покупця щебінь з доменних шлаків для дорожнього будівництва фракції 0-20, 20-70 далі по тексту іменований "товар", згідно з рахунками на оплату і видатковими накладними, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Продавець гарантує, що якість товару відповідає ДСТУ Б В.2.7-35-95, що підтверджується протоколом випробувань (п. 1.2. договору).

Ціна за поставлений товар на вищевказані фракції (п.1.1) визначається рахунком-фактурою (касовим чеком) на умовах ЕХW-склад Продавця (м. Кривий Ріг), згідно "Інкотермс 2000". Ціна договірна і може бути змінена в разі зміни цін на сировину та енергоресурси про що продавець протягом 5-ти днів сповіщає покупця. Після отримання передоплати на узгоджену сторонами партію товару ціна на оплачену партію товару зміні не підлягає (п. 2.1. договору).

Загальна сума договору складає сукупність всіх видаткових накладних, за якими було отримано товар за цим договором (п. 2.2. договору).

Розрахунки за поставлений товар здійснюються між сторонами шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виставлених рахунків на умовах 100% передплати (п. 2.3. договору).

Поставка товару здійснюється продавцем протягом 10-ти календарних днів після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах самовивозу (п. 3.1. договору).

Транспортні витрати - за рахунок покупця (п. 3.2. договору).

Продавець передає покупцеві наступні документи на партію сплаченого і відвантаженого товару: рахунок-фактура; видаткова накладна; протокол випробувань (п. 3.3. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не заявить іншій стороні про розірвання даного договору, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п. 5.5. договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 162 357,48 грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

- № 206 від 15.02.2022 про поставку товару на суму 54 123,24 грн з ПДВ;

- № 207 від 16.02.2022 про поставку товару на суму 43 250,04 грн з ПДВ;

- № 223 від 17.02.2022 про поставку товару на суму 45 645,00 грн з ПДВ;

- № 234 від 18.02.2022 про поставку товару на суму 19 339,20 грн з ПДВ.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар сплатив лише частково, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 147 611,48 грн.

Також, позивач надав до суду підписані сторонами та скріплені їх печатками акти звірки взаємних розрахунків:

- за лютий 2022 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.02.2022 становить 147 611,48 грн;

- за 1 квартал 2023 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.03.2023 становить 147 611,48 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 41 від 17.05.2023, в якій вимагав сплатити заборгованість.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної претензії, позивач надав до суду копії накладної Укрпошти та фіскального чеку.

Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними:

- № 206 від 15.02.2022 на суму 54 123,24 грн є таким, що настав 15.02.2022;

- № 207 від 16.02.2022 на суму 43 250,04 грн є таким, що настав 16.02.2022;

- № 223 від 17.02.2022 на суму 45 645,00 грн є таким, що настав 17.02.2022;

- № 234 від 18.02.2022 на суму 19 339,20 грн є таким, що настав 18.02.2022.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати поставленого товару в сумі 147 611,48 грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 147 611,48 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 01.03.2022 по 15.08.2023 у розмірі 6466,60 грн та інфляційні втрати за період з березня 2022 року по липень 2023 року у розмірі 41 143,56 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат встановлено, що він виконаний правильно.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 195 221,64 грн, з яких: 147 611,48 грн основний борг, 6466,60 грн 3% річних, 41 143,56 грн інфляційні втрати.

У прохальній частини позовної заяви позивач просить суд провести перерахунок суми боргу та штрафних санкцій на день винесення судового рішення.

Відповідно до ч. 10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Щодо суми боргу. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України). Судом досліджено матеріали справи та встановлено розмір основного боргу (147 611,48 грн). Господарський суд зазначає, що заява про збільшення позовних вимог (з відповідними доказами), зокрема, основного боргу позивачем не подавалась. Враховуючи наведене, заява позивача в частині перерахунку суми боргу на день винесення судового рішення задоволенню не підлягає.

Господарський суд звертає увагу, що відповідно до ч. 10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються, зокрема, відсотки, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Позивач, по-перше, на ч. 10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України не посилається, а по-друге, просить суд провести перерахунок штрафних санкцій на день винесення судового рішення, що не є тотожним з моментом виконання рішення. З огляду на викладене , заява позивача в частині перерахунку штрафних санкцій на день винесення судового рішення задоволенню не підлягає.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи договір про надання адвокатських послуг № 27/1-2020 від 27.01.2020 укладений між позивачем та адвокатом Прокопенко В.М., додаткову угоду № 1 від 10.08.2023 до договору про надання адвокатських послуг № 27/1-2020 від 27.01.2020 про надання послуг на суму 30 000,00 грн, рахунок № 10-08 від 10.08.2023 на суму 30 000,00 грн, платіжна інструкція № 1009 від 11.08.2023 про сплату позивачем адвокату 30 000,00 грн, ордер АЕ № 1059834 від 10.08.2023, свідоцтво серія ДП №2427 від 19.01.2015.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідного клопотання відповідачем не було подано.

В той же час господарський суд зазначає, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 10.08.2023 до договору про надання адвокатських послуг № 27/1-2020 від 27.01.2020, сторони, керуючись п. 1.2. договору № 27/1-2020 від 27.01.2020 про надання адвокатських послуг, домовилися зазначити детальний перелік послуги за виконання певних робіт (надання правничої допомоги), що передбачені п. 1.1. та 4.1. даного договору, а саме: викласти п. 4.1., 4.2. в наступній редакції: « 4.1. За послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, який сторонами обумовлено виходячи з орієнтовного розрахунку сум судових витрат:

- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції по стягненню боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Партнер-Агро» - 4000,00 грн;

- збір доказів, складання комплекту документів для подачі претензії та позовної заяви 8000,00 грн;

- підготовка позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення боргу, підготовка та відправка відповідачу копії позовної заяви з додатками, відправка документів поштою, контроль за призначенням судової справи 8000,00 грн;

- участь у судових засіданнях (орієнтовно 3 судових засідання) 10 000,00 грн.

Як вказано вище, Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 18.08.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи 904/4446/23 здійснювався судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судових засідань.

Враховуючи викладене, стягнення з відповідача витрат на участь адвоката у судових засіданнях у розмірі 10 000,00 грн - є необґрунтованими та безпідставними. Отже витрати на професійну правничу допомогу в цій частині не підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи малозначність справи, господарський суд вважав за доцільне клопотання позивача задовольнити, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Позовні вимоги не потребували витрачання значної кількості часу для їх обгрунтування, а ціна позову в даному випадку (враховуючи категорію справи) не може бути визначальною для формування розміру витрат на правову допомогу.

Суд вважає за необхідне здійснити розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, що буде обґрунтованим та відповідатиме складності справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у розмірі 8 000,00 грн.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2928,32 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Партнер-Агро" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Соснова, буд. 14, ідентифікаційний код 35985854) на користь Приватного підприємства "Восход" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Цимлянська, 5В, ідентифікаційний код 13464132) 206 149,96 грн, а саме: 195 221,64 грн, з яких: 147 611,48 грн основний борг, 6466,60 грн 3% річних, 41 143,56 грн інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2928,32 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя І.В. Мілєва