Рішення

від 16.10.2023 по справі 910/14997/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2023Справа № 910/14997/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії" (Україна, 03067, м. Київ, вул. Грушецька, буд. 13; ідентифікаційний код: 02544537)

до Приватного підприємства "Видавництво "Фенікс" (Україна, 03067, м. Київ, вул. Шутова, буд. 13-Б; ідентифікаційний код: 24379665)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10; ідентифікаційний код 19020407)

про стягнення 217 555,02 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний навчальний заклад "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Видавництво "Фенікс" (далі - відповідач) про стягнення 217 555,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором оренди № 818 нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.07.2004.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

06.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

28.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково погодився із заявленими позовними вимогами, а в частині стягнення заборгованості за період з березня по вересень 2022 року просив відмовити.

02.03.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких третя особа позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити повністю.

07.03.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує на хибність доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, та наполягає на задоволенні позовних вимог.

24.03.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення.

03.07.2023 та 26.09.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надходили заяви щодо надання інформації про стан розгляду справи, зі змісту яких вбачається, що 08.05.2023 відбулась реорганізація позивача шляхом його перетворення у Комунальний заклад професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 замінено позивача - Державний навчальний заклад "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва" на його правонаступника - Комунальний заклад професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії".

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Приватним підприємством "Видавництво "Фенікс" (орендар) було укладено Договір оренди № 818 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 1051 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13б, що знаходиться на балансі Київського вищого професійного поліграфічного училища. Вартість майна становить за експертною оцінкою станом на 29.02.2004 - 1 307 612,16 грн. Майно передається в оренду з метою видання книжок українською мовою.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі майна.

У разі припинення цього Договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі (п. 2.4 Договору).

За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - травень 2004 року - 4 437,63 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.3 Договору перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 25.07.2004 до 24.06.2005 включно (п. 10.1 Договору).

Пунктом 10.5 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Відповідно до п. 10.9 Договору його чинність припиняється внаслідок, зокрема: закінчення строку, на який Договір було укладено; передачі орендованого майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва (району міста Києва) на підставі акту приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2004 сторонами було підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, за змістом якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 1051 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13б.

Суд встановив, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.12.2019 № 2231 прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва цілісних майнових комплексів державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до Переліку.

До Переліку цілісних майнових комплексів державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що безоплатно приймаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва, який є Додатком до вищенаведеного розпорядження, під № 4 включено цілісний майновий комплекс Державного навчального закладу "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13б.

У подальшому розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.06.2020 № 777 затверджено Акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Державного навчального закладу "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва" до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

У п. 5 цього Акту приймання-передачі наведено перелік документів, що додаються до нього, серед яких є копії договорів оренди, укладених Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву з орендарями, зокрема й Договір, укладений з відповідачем.

Водночас, як встановлено судом, 30.06.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Приватним підприємством "Видавництво "Фенікс" було укладено Договір № 818/13 про внесення змін до Договору, пунктом 1 якого Договір продовжено строком на 11 місяців, до 24.03.2021, а пунктом 3 викладено в новій редакції пункт 3.1 Договору.

Крім того, пунктом 2 Договору № 818/13 від 30.06.2020 про внесення змін до Договору, внесено зміни до пункту 1.1 Договору щодо вартості об`єкта оренди, а згідно зі змінами до розрахунку орендної плати за перший / базовий / місяць оренди зменшено площу об`єкта оренди до 320,00 кв. м.

26.02.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, Приватним підприємством "Видавництво "Фенікс" та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено Договір № 818/14 про внесення змін до Договору, в пункті 1 якого викладено в новій редакції преамбулу Договору, якою передбачено перехід прав орендодавця до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 2 Договору № 818/14 від 26.02.2021 про внесення змін до Договору пункт 3.1 Договору викладено в такій редакції: "Орендар сплачує орендну плату балансоутримувачу щомісячно до 15 числа поточного місяця за поточний місяць".

24.03.2021 закінчився строк дії Договору.

Листом № 062/05-18-3397 від 01.06.2021 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача та відповідача про закінчення строку дії Договору та про відсутність наміру його продовжувати, у зв`язку з чим відповідачеві належить звільнити орендоване приміщення та передати його позивачу за актом приймання-передачі.

20.11.2022 Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Приватним підприємством "Видавництво "Фенікс" та Державним навчальним закладом "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва" складено Акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендар передав, а балансоутримувач та орендодавець прийняли з орендного користування нежитлове приміщення загальною площею 320,0 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13 літ. "Б".

Як зазначає позивач, відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, орендну плату за період з березня 2022 року по листопад 2022 року не сплатив, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором у розмірі 217 555,02 грн.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано рахунки на сплату орендної плати за вказаний період.

Матеріалами справи також підтверджуються неодноразові звернення відповідача до позивача з листами про тимчасове звільнення від орендної плати на підставі рішення Київської міської ради від 15.04.2022 № 4569/4610 та постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634.

Докази вручення зазначених листів позивачу, як і докази їх розгляду останнім в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за оренду приміщення за період з березня по листопад 2022 року, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором в розмірі 217 555,02 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення Договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

З матеріалів справи вбачається, що, на підставі Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13б від 25.07.2004, відповідач прийняв у користування нерухоме майно загальною площею 1051 кв. м, у зв`язку з чим у нього виникло зобов`язання зі сплати орендної плати за час користування об`єктом оренди.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладено обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина друга статті 291 Господарського кодексу України).

За умовами пункту 10.9 Договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічні положення закріплено і в ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Отже, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору, а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, якою закріплено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Оскільки Закон України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним до спірних правовідносин, не передбачає автоматичного продовження строку дії договорів оренди державного та комунального майна, а матеріали справи не містять доказів продовження Договору в порядку, встановленому статтею 18 цього Закону, враховуючи положення п. 10.9 Договору та п. 1 Договору № 818/13 від 30.06.2020 про внесення змін до Договору, а також в силу вищенаведених норм законодавства Договір є припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а відтак суд дійшов висновку, що правові підстави для сплати орендної плати, починаючи з 25.03.2021, у зв`язку з припиненням Договору, у відповідача відсутні.

Водночас невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У свою чергу, звертаючись до суду з цим позовом, позивачем не заявлено вимог про стягнення з відповідача неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з березня по листопад 2022 року, а в силу імперативних приписів процесуального закону суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі поданих ним доказів. Повноваження щодо зміни підстав позову у суду відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 217 555,02 грн.

Принагідно суд зауважує, що відповідно до п. 10.9 Договору його чинність припиняється внаслідок передачі орендованого майна з державної власності у комунальну, і в силу вищезазначеного пункту, після ухвалення виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядження від 01.06.2020 № 777, Договір не міг продовжуватись на наступний період.

Водночас ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 8 ст. 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди, якщо інше не передбачено договором.

Відтак, оскільки жодною законодавчою нормою не передбачено недійсності правочину з підстав переходу прав орендодавця за договором до іншої особи, і жодна зі сторін Договору не заперечує його дійсність, суд, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, вважає правомірним внесення сторонами змін до Договору шляхом укладення Договору № 818/13 від 30.06.2020 про внесення змін до Договору.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та обставин, встановлених під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 263,33 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.10.2023

Суддя О.В. Нечай