Рішення

від 16.10.2023 по справі 910/11359/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023Справа № 910/11359/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічне Бюро Вт. Яцина»

до Національної спілки художників України

про стягнення 210 750,99 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологічне Бюро Вт. Яцина» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної спілки художників України про стягнення 210 750,99 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним з метою подальшого укладання договору оренди на приміщення за адресою: вул. Січових стрільців, 1-5, м. Київ було перераховано відповідачу 180 000,00 грн, однак, договір так і не був укладений. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути 210 750,99 грн, з яких: 160 000,00 грн заборгованості, 7 469,25 грн 3% річних та 43 281,74 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 позовну заяву залишено без руху.

26.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

18.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

21.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

04.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Технологічне бюро Вт. Яцина» (Позивач, Товариство) на банківський рахунок Національної спілки художників України (Відповідач, Спілка) сплачено 180 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1277 від 14.02.2022, призначення платежу: «сплата згідно дог№ 1000 від 14.02.2021 на оплату № 197 від 14 лютого 2022 р. У сумі 150000.00 грн., ПДВ - 20% 30000.00 грн.».

Як зазначає Позивач, вказаний вище платіж сплачувався з метою подальшого укладання договору оренди на приміщення за адресою вул. Січових стрільців, 1-5, м. Київ, проте, договір так і не був укладений між організаціями та користування Позивачем будь-яким приміщенням Відповідача не здійснювалось.

Судом встановлено, що Товариство звернулось до Спілки з вимогою про повернення попередньої оплати Вих.№1/03-23 від 23.03.2022 у якій вказано, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що розпочалась 24.02.2022 року, у Позивача відпала необхідність в оренді приміщення, з огляду на що Товариство просить повернути попередній платіж в розмірі 180 000,00 грн впродовж 7 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги.

Як вбачається з розписки на вимозі, така вимога була одержана директором фінансів ОСОБА_1 23.03.2022 (копія довіреності від 23.09.2021 на підтвердження наявності у ОСОБА_1 діяти від імені та в інтересах Національної спілки художників України додано позивачем до відповіді на відзив).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство, також, зверталося до Спілки з вимогами Вих. №62723-1 від 01.05.2023 та Вих. №62723-2 від 23.05.2023, у яких просило повернути попередній платіж в розмірі 180 000,00 грн впродовж 7 банківських днів з моменту отримання цих вимог (докази направлення містяться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що Спілка перерахувала Товариству 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №344 від 23.05.2023 на суму 10 000,00 грн та №371 від 23.06.2023 на суму 10 000,00 грн з призначенням платежу: «Часткове повернення коштів зг. Вимоги №62723-1 від 01.05.2023».

Товариство у позові вказує, що таким чином станом на 17.07.2023 (дата звернення з позовом до суду) у Відповідача наявна перед Позивачем заборгованість у розмірі 160 000,00 грн, яку Позивач просить суд стягнути. Крім того, зважаючи на несвоєчасність виконання Відповідачем грошового зобов`язання з повернення кошів, Позивач також просить суд стягнути 7 469,25 грн 3% річних та 43 281,74 грн інфляційних втрат.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки: відповідач не отримував жодних дзвінків, листів, чи будь-яких інших повідомлень від Позивача про те що у нього відпала необхідність оренди приміщення; ОСОБА_1 не є посадовою особою, якій було надано повноваження щодо отримання будь-яких листів, які адресувалися Національній спілці художників України, в тому числі, листа Вих.№1/03-23 від 23.03.2022; Спілкою частково повернуто Позивачу кошти після отримання вимоги № 62723-1 від 01.05.2023; відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 548/741/21 від 11.01.2023 безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Позивач не погоджується з аргументами відповідача, оскільки: доводи відповідача про відсутність повноважень у ОСОБА_1 спростовуються наявною в матеріалах справи нотаріальною Довіреністю від 23.09.2021; вимога Позивача про повернення коштів зумовлена саме наявністю об`єктивних обставин; сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 000,00 грн заборгованості підлягають закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 150 000,00 грн підлягають задоволенню, а вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Разом з тим, норми даної статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна.

При тому, набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15 та постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 07.05.2018 у справі № 921/512/17-г.

Суд зазначає, що норми розділу 83 Цивільного кодексу України (Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) є загальними нормами, що регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що можуть слугувати засобом регулювання правовідносин за відсутності спеціальних норм.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Судом було встановлено, що позивачем перераховано відповідачу 180 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1277 від 14.02.2022.

Поряд з цим, відповідачем в межах розгляду даної справи не надано доказів, які б спростовували доводи позивача, а саме підтверджували наявність правової підстави для отримання спірної суми коштів, зокрема, підтверджували наявність договірних зобов`язань між сторонами.

Також, судом було встановлено, що позивач звертався до відповідача 23.03.2022, 01.05.2023 та 23.05.2023 з Вимогами про повернення 180 000,00 грн, та що Спілка перерахувала Товариству 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №344 від 23.05.2023 на суму 10 000,00 грн та №371 від 23.06.2023 на суму 10 000,00 грн з призначенням платежу: «Часткове повернення коштів зг. Вимоги №62723-1 від 01.05.2023».

Відповідач вказує, що ним не отримано вимогу від 23.03.2022, а також що ОСОБА_1 не є посадовою особою, якій було надано повноваження щодо отримання будь-яких листів.

Однак, суд відхиляє дані аргументи відповідача, оскільки на вимозі від 23.03.2022 міститься розписка ОСОБА_1 про одержання листа, при цьому повноваження ОСОБА_1 на одержання документів підтверджуються нотаріальною Довіреністю від 23.09.2021, копія якої міститься в матеріалах справи.

Стосовно посилань відповідача на постанову Верховного Суду у справі № 548/741/21 від 11.01.2023, суд зазначає, що зазначена постанова не є релевантною до правовідносин у даній справі, оскільки, у справі № 548/741/21 позивач сплатив відповідачу кошти, завідома знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). Натомість у справі № 910/11359/23, сторони зазначають, що між ними була попередня домовленість про укладення договору оренди нежитлового приміщення, з метою укладення якого позивач сплатив відповідачу 180 000,00 грн, однак в подальшому позивач відмовився від наміру укладення договору оренди у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану. Зазначена обставина сторонами не заперечується.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відтак, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічне Бюро Вт. Яцина» про стягнення з Національної спілки художників України грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України є обґрунтованими.

Поряд з цим, судом встановлено, що після звернення позивача до суду з даним позовом (17.07.2023), відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №396 від 25.07.2023 з призначенням платежу: «Часткове повернення коштів зг. Вимоги №62723-1 від 01.05.2023».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

З огляду на викладене, у зв`язку зі сплатою відповідачем грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн після пред`явлення позову позивачем, провадження у справі в частині вимог про стягнення 10 000,00 грн заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 150 000,00 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 43 281,74 грн інфляційних втрат за період 01.04.2022 - 01.06.2023 та 7 469,25 грн 3% річних за період 01.04.2022 - 11.07.2023.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 зазначеного Кодексу грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Суд зазначає, що у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно утримуваних коштів (що, як було встановлено вище має місце у спірних правовідносинах) є правомірним нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат від простроченої суми відповідно до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10156/17).

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на ч.3 Перехідних положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», яким призупинено на 2023 рік дію Закону України від 03.07.1991 року «Про індексацію грошових доходів населення», оскільки, правовідносини у даній справі не регулюються зазначеним нормативним актом, а підставою для нарахування та стягнення з відповідача інфляційний втрат є ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як було встановлено вище, Товариство звернулось до Спілки з вимогою щодо повернення коштів в сумі 180 000,00 грн впродовж семи банківських днів з моменту отримання вимоги - 23.03.2022.

Відтак, позивач має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати починаючи з 02.04.2022 (перший день прострочення).

Таким чином, обґрунтованим періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є період з 02.04.2022 (перший день прострочення) по 11.07.2023 та 01.06.2023 відповідно (як визначено у позовній заяві позивачем).

При цьому, суд не погоджується з визначеними позивачем сумами коштів, відносно яких здійснюється нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відтак, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за періоди з 02.04.2022 по 22.05.2023 відносно заборгованості 180 000,00 грн, з 23.05.2023 по 01.06.2023 відносно заборгованості 170 000,00 грн та 3% річних за періоди з 02.04.2022 по 22.05.2023 відносно заборгованості 180 000,00 грн, з 23.05.2023 по 22.06.2023 відносно заборгованості 170 000,00 грн та з 23.06.2023 по 11.07.2023 відносно заборгованості 160 000,00 грн, суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення 43 281,74 грн інфляційних втрат та 7 469,25 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 39 830,39 грн та 6 837,53 грн відповідно.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд вимог, провадження з розгляду яких підлягає закриттю, покладається на відповідача, з урахуванням того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

При цьому, згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 910/11359/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічне Бюро Вт. Яцина» до Національної спілки художників України про стягнення 210 750,99 грн в частині вимог про стягнення 10 000,00 грн заборгованості.

3. Стягнути з Національної спілки художників України (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок 1-5; ідентифікаційний код: 00015912 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічне Бюро Вт. Яцина» (02002, місто Київ, вулиця Митрополита Андрея Шептицького, будинок 22А; ідентифікаційний код: 37566417 ) 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 6 837 (шість тисяч вісімсот тридцять сім) грн 53 коп. 3% річних, 39 830 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять) грн 39 коп. інфляційних втрат та 3 100 (три тисячі сто) грн 02 коп. судового збору

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева