Рішення

від 16.10.2023 по справі 910/11907/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023Справа № 910/11907/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Естет Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Естетік Сенсей»

про стягнення 54 846,51 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Естет Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Естетік Сенсей» про стягнення 54 846,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 07423 від 12.06.2020 у частині оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 54 846,51 грн, з яких: 43 185,92 грн основного боргу, 1 682,48 грн 3% річних та 9 978,11 грн інфляційних втрат.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Естет Груп» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Естетік Сенсей» (покупець, відповідач) укладено Договір поставки №07423 від 12.06.2020 (Договір) відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передавати у встановлений строк у власність Покупця готову продукцію, аксесуари (надалі по тексту - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою Сторонами і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.4.2. Договору загальна сума за цим Договором складається з повної вартості Товару, переданого Постачальником Покупцю, та визначається шляхом складання всіх сум, вказаних у видаткових накладних по всім партіям поставленого Товару, за весь період дії цього Договору, з чим Сторони погоджуються.

Покупець оплачує Товар, який постачається згідно даного Договору, шляхом перерахування на рахунок Постачальника грошових коштів у національній валюті України (гривні), при цьому Сторони погодили, що оплата здійснюється з відстрочкою платежу 60 календарних днів від дати фактичної поставки товару, відповідно до видаткових накладних. Після 60 днів залишок товару повертається Постачальнику. За рішенням Постачальника товар може залишитись у Покупця для подальшої реалізації (п.4.3. Договору).

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Постачальник передав, а Покупець отримав товар загальною вартістю 94 608,35 грн, у свою чергу, Покупець сплатив та повернув товар Продавцю на суму 51 422,43 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, платіжними інструкціями та актом звірки взаємних розрахунків.

Як зазначає позивач, станом на 29.03.2021 у покупця сформувалась заборгованість у розмірі 43 185,92 грн, з огляду на що в подальшому, між сторонами укладено Договір про реструктуризацію заборгованості від 16.09.2021, відповідно до п.2.1. якого кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію заборгованості за поставлений товар, що виникла у боржника (ТОВ «Медичний центр «Естетік Сенсей») перед кредитором (ТОВ «Євро Естет Груп») згідно з Договором поставки №07423 від 12.06.2020, укладеного між ТОВ «Євро Естет Груп» та ТОВ «Медичний центр «Естетік Сенсей», (далі - «Заборгованість»), шляхом розстрочення на 6 календарних місяців без відстрочення її погашення.

Згідно п. 2.2. Договору від 16.09.2021 до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з Договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань, що можуть бути нараховані кредитором на заборгованість у разі невиконання зобов`язань боржника за даним договором.

У п.3.1. Договору від 16.09.2021 визначено, що сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору, становить 43 185,92 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який в обов`язковому порядку додається до Договору та є його невід`ємною частиною.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не здійснив жодного платежу згідно Договору про реструктуризацію заборгованості від 16.09.2021, відтак, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що порушуючи умови Договору про реструктуризацію заборгованості від 16.09.2021 відповідач не сплатив заборгованість у розмірі 43 185,92 грн, з огляду на що просить суд стягнути 54 846,51 грн, з яких: 43 185,92 грн основного боргу, 1 682,48 грн 3% річних та 9 978,11 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом було встановлено, що між ТОВ «Євро Естет Груп» та ТОВ «Медичний центр «Естетік Сенсей» укладено Договір поставки №07423 від 12.06.2020 відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передавати у встановлений строк у власність Покупця готову продукцію, аксесуари, а Покупець зобов`язується прийняти Товар в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою Сторонами і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, судом було встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, однак, відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленого товару виконав частково.

Надалі, між сторонами укладено Договір про реструктуризацію заборгованості від 16.09.2021 відповідно до п.2.1. якого ТОВ «Євро Естет Груп» та ТОВ «Медичний центр «Естетік Сенсей» домовилися про реструктуризацію заборгованості за поставлений товар, що виникла у боржника перед кредитором згідно з Договором поставки №07423 від 12.06.2020, укладеного між ТОВ «Євро Естет Груп» та ТОВ «Медичний центр «Естетік Сенсей», шляхом розстрочення на 6 календарних місяців без відстрочення її погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У п. 3.2. Договору про реструктуризацію заборгованості від 16.09.2021 сторони домовились, що Боржник зобов`язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 3.1. Договору, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунка Боржника на поточний рахунок Кредитора до 10 числа кожного наступного місяця, рівними частинами, відповідно до наступного графіку погашення заборгованості, але не пізніше 20 числа відповідного місяця з жовтня 2021 по лютий 2022 року рівними частинами у розмірі 7 197,65 грн та за березень 2022 року 7 197,67 грн.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що згідно умов п. 3.2. Договору про реструктуризацію, строк виконання боржником зобов`язань є таким що настав.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 43 185,92 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 43 185,92 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9 978,11 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2022 по 30.06.2023 та 1 682,48 грн 3% річних за період з 01.04.2022 по 18.07.2023.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 9 978,11 грн інфляційних втрат та 1 682,48 грн 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Естетік Сенсей» (04070, місто Київ, вулиця Волоська, будинок 51/27, офіс 84; ідентифікаційний код: 43286687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Естет Груп» (03022, місто Київ, вулиця Козацька, будинок 120/4, корпус Ж; ідентифікаційний код: 43058719) 43 185 (сорок три тисячі сто вісімдесят п`ять) грн 92 коп. основного боргу, 1 682 (одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн 48 коп. 3% річних, 9 978 (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн 11 коп. інфляційних втрат та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева