Рішення

від 16.10.2023 по справі 911/2078/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2078/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОТЕХЕНЕРГО (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 3),

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ (08129, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, 38, прим. 247/1),

про стягнення 398943,84 грн. попередньої оплати,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРОТЕХЕНЕРГО (далі ТОВ ЄВРОТЕХЕНЕРГО, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ (далі ТОВ ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ, відповідач) про розірвання договору і стягнення 398943,84 грн. попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2023 р. вказану позовну заяву було залишено без руху.

25.07.2023 р. до Господарського суду Київської області на усунення недоліків позовної заяви, ТОВ ЄВРОТЕХЕНЕРГО було подано заяву № 2107/2023-1 від 21.07.2023 р. (вх. № 14227/23 від 25.07.2023 р.) про зміну предмета позову, за якою позивач просить суд стягнути з ТОВ ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ 398943,84 грн. попередньої оплати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на непоставлення відповідачем оплаченого позивачем товару згідно виставленого відповідачем рахунку № 2358 від 19.12.2022 р. на оплату на суму 398943,84 грн., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість оплаченого, але не поставленого товару у загальному розмірі 398943,84 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОТЕХЕНЕРГО позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ про стягнення 398943,84 грн. попередньої оплати підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2023 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказану ухвалу було отримано позивачем 09.08.2023 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600036514580, та відповідачем 01.09.2023 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600036516418.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як слідує з позову, у грудні 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТЕХЕНЕРГО» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ» (постачальник) було укладено усний договір поставки товару.

Постачальником було виставлено рахунок № 2358 від 19.12.2022 р. на загальну суму 398943,84 грн. на оплату обладнання, а саме насос свердловинний з підв. стійк. до піску 3'' 3SDm 1,8/21 0,55 кВт 85м+пульт+кабель 1,5мNEW 796 у кількості 160 штук на суму 184032,00 грн.; насос свердловинний з підвищеною стійкістю до піску РМ 3SDm 2,5/10 0,37 кВт 46м + 1,5 м кабель 796 у кількості 30 штук на суму 26644,20 грн.; насос свердловинний з підвищеною стійкістю до піску РМ 3SDm 2,5/15 0,55 кВт 465м + 1,5 м кабель 796 у кількості 50 штук на суму 54937,00 грн.; бензобак, для бензоінструменту НАОЛМ у кількості 5 штук на суму 105,00 грн.; частини пил saw parts-10 у кількості 500 штук на суму 66735,00 грн.

Покупцем була здійснена оплата рахунку № 2358 на загальну суму 398943,84 грн. згідно платіжного доручення № 8142 від 30.12.2022 р. з призначенням платежу «за обладнання згідно рах. № 2358 від 19.12.2022р.».

Однак, за твердженням позивача, після отримання повної суми попередньої оплати відповідач не виконав свого зобов`язання щодо поставки товару.

Позивач листом № 2301/23-1 від 23.01.2023 р. звернувся до відповідача з вимогою про поставку товару у строки, визначені ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. У випадку відмови від поставки товару покупець просив повернути сплачені кошти.

У подальшому ТОВ «ЄВРОТЕХЕНЕРГО» було направлено ТОВ «ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ» претензію № 3001/23-2 від 30.01.2023 р. з проханням повернути грошові кошти в розмірі 398943,84 грн.

Відповіді на вимогу та претензію отримано не було, товар відповідачем не поставлено, кошти не повернуто.

Оскільки оплачений товар відповідачем поставлений не був і сплачені позивачем грошові кошти не були повернуті, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ч.ч. 1-5 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що відповідачем було виставлено рахунок на оплату товару, в якому погоджено, який саме товар має бути поставлено та його ціну, беручи до уваги, що позивачем оплачено виставлений відповідачем рахунок, суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір поставки товару у спрощений спосіб.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не було поставлено оплачений позивачем товар вартістю 398943,84 грн. та не було повернуто попередню оплату у вказаній сумі на вимогу останнього.

Дослідивши та проаналізувавши обставини справи та долучені до її матеріалів докази, суд встановив, що позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку було перераховано відповідачу 398943,84 грн. в якості попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжним дорученням № 8142 від 30.12.2022 р. У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару позивач звертався до останнього із листом № 2301/23-1 від 23.01.2023 р. з вимогою про поставку товару та претензією № 3001/23-2 від 30.01.2023 р. про повернення коштів попередньої оплати.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів у підтвердження поставки товару у власність позивача чи відмови покупця від отримання товару. Також не надано доказів того, що відповідач повідомляв покупця про готовність поставити товар.

Матеріали справи не містять також і доказів повернення відповідачем на користь позивача суми попередньої оплати.

Отже, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, доводів позивача не спростував, належними та допустимими доказами не довів факту здійснення поставки позивачеві товару на суму попередньої оплати або факту повернення попередньої оплати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 398943,84 грн. є правомірними та обгрунтованими, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОТЕХЕНЕРГО задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ (08129, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, 38, прим. 247/1, код 44496705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОТЕХЕНЕРГО (03113, м. Київ, вул. Дружківська, 10, офіс 210, код 37962048) 398943 (триста дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот сорок три) грн. 84 коп. основного боргу, 5984 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 16 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 16.10.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна