Ухвала

від 16.10.2023 по справі 911/3042/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" жовтня 2023 р. Справа № 911/3042/23

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1

до Громадської організації садівницького товариства «Ветеран-3»

про стягнення 4 300,00 грн, визнання повідомлення недійсним, визнання угоди подовженою та чинною, стягнення 10 000,00 моральної шкоди

встановив:

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 /позивач) надійшла позовна заява про захист прав споживачів, у прохальній частині якої заявлено такі вимоги (далі дослівно згідно тексту заяви):

- стягнути з Громадської Організації Садівницького Товариства «Ветеран-3», 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вул. Садова 4, буд. 8, код ЄДРПОУ 22203011 на користь ОСОБА_1 фактично сплачені кошти членські внески за 2018-2021 в сумі 4 300,00 грн за не виконання умов Угоди з ГО СТ «Ветеран-3» від 01.08.2018;

- визнати повідомлення №13/12-22 від 13.12.2022 ГО СТ «Ветеран-3» про розірвання угоди без номеру та дати, про споживання електроенергії та сплати членських внесків садоводами з 2018-2020 роки «Про використання загального майна членами садівницького Товариства ГО СТ «Ветеран-3» - недійсним;

- визнати Угоду споживання споживання електроенергії та сплати членських внесків садоводами з 2018-2020 роки «Про використання загального майна членами садівницького Товариства ГО СТ «Ветеран-3» - подовженою та чинною;

- стягнути з Громадської Організації Садівницького Товариства «Ветеран-3», 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вул. Садова 4, буд. 8, код ЄДРПОУ 22203011 на користь ОСОБА_1 суму в 10 000,00 грн моральної шкоди.

Вказану позовну заяву про захист прав споживачів Паршиковим О.В. мотивовано тим, що між ним як членом Громадської організації садівницького товариства «Ветеран-3» та власне відповідною організацією укладено 01.08.2018 угоду про споживання електроенергії та сплати членських внесків садоводами з 2018-2020 роки «Про використання загального майна членами садівницького Товариства ГО СТ «Ветеран-3», яка є чинною, оскільки письмових заяв про відмову від такої угоди зроблено не було.

Як зауважує позивач, він належним чином виконує власні обов`язки за угодою та сплачує членські внески, тоді як Громадська організація садівницького товариства «Ветеран-3» не виконує покладені на неї угодою зобов`язання, зокрема щодо: обслуговування споживача електроенергії, прибирання території загального користування (підсипання доріг, чистка їх від снігу), вивезення сміття, що призвело, зокрема, до катастрофічних наслідків у вигляді утворення 64 000 м. куб. сміттєзвалища майже на березі річки Дніпро.

В розрізі вказаного позивач зауважив, що:

- 30.04.2020 його будинок на території садового товариства незаконно був відключений від лінії електромереж товариства, відтак навіть за рішенням суду підключення будинку до електропостачання відповідач не здійснює;

- 07.08.2021 голова правління товариства усно повідомив позивача про те, що його виключено з членів товариства, попри те документів щодо такого виключення не надано;

- 13.12.2022 на пошту позивача від відповідача надійшло повідомлення про розірвання з 31.12.2022 угоди від 01.08.2018, попри що нової (альтернативної) угоди на новий період запропоновано не було.

Поряд з тим ОСОБА_1 зауважив, що відповідач завдав йому моральну шкоду у сумі 10 000,00 грн, обумовлену тим, що жодних документів по спірних відносинах позивач не може отримати від відповідача, який своєю чергою ухиляється від отримання кореспонденції від позивача.

За доводами позивача, 10 000,00 грн моральної шкоди йому нанесено і тим, що: його та його дружину і дітей голова правління товариства тероризує, розповідаючи сусідам неправдиві історії про позивача та його членів родини, як наслідок псуються доброзичливі відносини з сусідами, виникають конфліктні ситуації з поліцією і сусідами/членами садівницького товариства, тоді як внаслідок незаконного відключення будинку від електропостачання відпочинок у ньому зіпсовано, охорона не працює, а рослини позасихали, відтак все наведене викликає у позивача та його родини фізичні, душевні/моральні страждання, нервове напруження, страхи та погіршення психологічного стану.

Вказуючи на такі обставини та заявляючи відповідні вимоги, у тому числі і про стягнення з відповідача моральної шкоди, ОСОБА_1 посилається на:

- статтю 23 Цивільного кодексу України, яка передбачає право особи на відшкодування моральної школи внаслідок порушення прав особи;

- частину 1 статті 225 Господарського кодексу України, згідно якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом;

- абзаци 5, 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно яких споживач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;

- частину 1 пункту 7 статті 5 Закону України «Про судовий збір», частину 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», пункт 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014, за якими споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Крім того, подаючи відповідний позов саме до Господарського суду Київської області, ОСОБА_1 зауважив, що первинно із таким позовом він звертався до Деснянського районного суду, оскільки згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтись за місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Надалі ж, як зауважив позивача, його позовну заяву передано до Вишгородського районного суду Київської області, який ухвалою від 27.06.2023 припинив розгляд справи та надав роз`яснення щодо звернення із вказаним позовом до Господарського суду Київської області.

Перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Громадської організації садівницького товариства «Ветеран-3» про стягнення 4 300,00 грн, визнання повідомлення недійсним, визнання угоди подовженою та чинною, стягнення 10 000,00 моральної шкоди, суд дійшов висновку про її повернення з огляду на таке.

Приписами ст. ст. 1, 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пп. 1, 3, 10, 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

- справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

- інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

З аналізу викладених вище норм слідує, що спір є господарським та підвідомчий господарському суду, зокрема, за наявності таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, а також відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, за умови якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

Поряд з тим відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Так, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є:

- по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства;

- по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.

Підсумовуючи наведене вище, оскільки учасниками спору щодо стягнення моральної шкоди можуть бути як фізична, так і юридична особи (господарюючий суб`єкт), безпосередньо юрисдикційна компетенція суду стосовно розгляду спору про стягнення моральної шкоди залежить від суб`єктного складу учасників, зокрема позовні вимоги фізичної особи, яка подала позов не як підприємець, про відшкодування моральної шкоди юридичною особою підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Схожу позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (Провадження № 14-61 цс 18) та у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 у справі №923/316/21.

Як слідує зі змісту поданого до Господарського суду Київської області ОСОБА_1 позову, однією із вимог, заявлених позивачем як фізичною особою не господарюючим суб`єктом, є стягнення з відповідача моральної шкоди, а тому позов у частині такої вимог належить до юрисдикції загальних судів та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

В розрізі зробленого висновку судом враховано, що частина 2 статті 4 ГПК України надає право фізичним особам, які не є підприємцями, звертатися до господарського суду лише у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, зокрема згідно статті 20 ГПК України до предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних правовідносин (у тому числі за участю фізичних осіб), попри це спір про стягнення моральної шкоди не є корпоративним, а є майновим, тому стосовно такого спору діють загальні правила суб`єктної юрисдикції.

Схожу позицію викладено у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 у справі №923/316/21.

Посилання ж ОСОБА_1 на те, що Вишгородський районний суд Київської області ухвалою від 27.06.2023 надав роз`яснення щодо звернення із вказаним позовом до Господарського суду Київської області судом визнаються неспроможними, позаяк питання підвідомчості спору про стягнення моральної шкоди у відповідній ухвалі судом не вирішувалось.

В розрізі наведеного суд звертає увагу позивача на те, що поданий ним самостійно до господарського суду позов не підпадає під дію правил ч. 1 ст. 256 ЦПК України, відтак підлягає перевірці на загальних підставах згідно вимог господарського процесуального закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

З огляду наведеного вище, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушено правила об`єднання позовних вимог при зверненні до суду із відповідним позовом, оскільки за одним позовом об`єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства вимогу про стягнення моральної шкоди, що підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, з вимогами про стягнення 4 300,00 грн, визнання повідомлення недійсним, визнання угоди подовженою та чинною, віднесеними до компетенції господарського суду.

Згідно приписів п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо, порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

За таких обставин, оскільки позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Громадської організації садівницького товариства «Ветеран-3» про стягнення 4 300,00 грн, визнання повідомлення недійсним, визнання угоди подовженою та чинною, стягнення 10 000,00 моральної шкоди.

В розрізі зроблених вище висновків судом враховано, що:

- доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності заяв/скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, відтак кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу;

- наявність у особи певних прав та можливостей їх захисту та, відповідно, процесуального права на розпорядження своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не звільняє заявника від обов`язку дотримання унормованих процесуальними приписами правил подання позову, у тому числі щодо об`єднання позовних вимог;

- передбачена статтею 14 ГПК України диспозитивність, як і власний розсуд позивача не є безмежними та не можуть використовуватись з порушенням передбачених процесуальним законом обов`язків щодо змісту позовної заяви, зокрема дотримання правил об`єднання заявлених позивачем вимог, що може бути перевірено та встановлено судом на стадії відкриття провадження у справі з метою процесуальної економії - виключення затрати часу, у тому числі на стадії підготовчого провадження, з метою з`ясування взаємних прав і обов`язків сторін, відтак ускладнення вирішення спору і розгляду справи загалом.

Отже, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до господарського суду в загальному порядку після приведення такого позову у відповідність із приписами ГПК України в частині юрисдикції господарського суду та спорів, які суд може розглядати, з урахуванням правил об`єднання заявлених позивачем вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 20, 173, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Громадської організації садівницького товариства «Ветеран-3» про стягнення 4 300,00 грн, визнання повідомлення недійсним, визнання угоди подовженою та чинною, стягнення 10 000,00 моральної шкоди, з доданими до неї документами.

Ухвала складена та підписана 16.10.2023, набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема