Рішення

від 10.10.2023 по справі 916/3160/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3160/23

За позовом: Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд.28-А, код ЄДРПОУ - 33689922, електронна пошта: vts.doc@ukr.net) в особі філії "ПІВДЕННА" Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" (65012, м. Одеса, пров. Штабний, буд.1, код ЄДРПОУ - 35123222, електронна пошта: Odessa_oyvt@ukr.net)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАНШ МОНТАЖ" (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд.60, код ЄДРПОУ - 43313373, електронна пошта: fagokernel@gmail.com)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Білий В.В.- на підставі довіреності №35 від 26.05.2023р.;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Концерн "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" в особі філії "ПІВДЕННА" Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "БЛАНШ МОНТАЖ" про стягнення заборгованості у розмірі 22 873 грн 55 коп., інфляційних втрат у розмірі 11 079 грн 39 коп., 3% річних у розмірі 1 843 грн 82 коп.

Ухвалою суду від 07.08.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3160/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 29.08.2023р.

Ухвалою суду від 29.08.2023р. відкладено судове засідання на 21.09.2023р. Ухвалою суду від 21.09.2023р. відкладено судове засідання на 10.10.2023р.

Позивач - Концерн "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" в особі філії "ПІВДЕННА" Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач - ТОВ "БЛАНШ МОНТАЖ", не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвала суду від 07.08.2023р., направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду не врученою з приміткою пошти: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Позивач у справі - Концерн "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" в особі філії "ПІВДЕННА" Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" зазначає, що 01.03.2020р. між ним, як Виконавцем, та ТОВ "БЛАНШ МОНТАЖ", як Власником автотранспортних засобів, було укладено Договір №ВКС-2990 з надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів, відповідно до якого Виконавець надає Власнику автотранспортних засобів послуги з розташування його автотранспортних засобів на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а Власник автотранспортних засобів зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню автотранспортних засобів згідно з умовами цього Договору.

Договір набуває чинності з 01.03.2020р. і діє до 31.12.2020р. (згідно п.7.1. Договору №ВКС- 2990).

Керуючись змістом Додаткової угоди від 30.09.2020р. за №ВКС- 3537, з ініціативи ТОВ "БЛАНШ МОНТАЖ" (заява від 08.09.2020р., вх.1056), сторони домовились розірвати з 30.09.2020р. Договір №ВКС- 2990 з надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів від 01.03.2020р.

Відповідно до п.2.1.2. Договору №ВКС - 2990 Власник автотранспортних засобів зобов`язується оплачувати надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів та інші платежі.

Згідно п.3.6. цього ж Договору додатково наданні послуги, на підставі заяви Власника автотранспортних засобів, оплачуються по факту споживання, згідно окремих рахунків та актів виконаних робіт, підписаних сторонами, встановлених на підставі показників приладів обліку, діючих норм або згідно узгодженого розрахунку.

Як зазначає позивач, в порушення вищенаведених умов Договору №ВКС - 2990 від 01.03.2020р. з надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів ТОВ "Бланш монтаж" не було оплачено додатково надані послуги з компенсації витрат на комунальні послуги, внаслідок чого у Товариства виникла заборгованість перед Концерном ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" в особі філії "ПІВДЕННА" Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" .

За розрахунком позивача, станом на 07.06.2023р. загальна заборгованість складає 22 873 грн 55 коп. за період з 01.03.2020р. по 30.09.2020р., що підтверджується: бухгалтерською довідкою; оборотно - сальдовим відомостями; актами звіряння про надання додаткових послуг (компенсації комунальних витрат).

Не виконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою для звернення Концерн "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" в особі філії "ПІВДЕННА" Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" до суду за захистом свого порушеного права.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 11 079 грн 39 коп. за період з 01.10.2020р. по 30.04.2023р. та 3% річних у розмірі 1 843 грн 82 коп. за період з 30.09.2020р. по 07.06.2023р. , які також просить суд стягнути з відповідача.

В якості нормативного обґрунтування позовних вимог Концерн "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" в особі філії "ПІВДЕННА" Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" посилається на ст.193, 229, 217, 230 Господарського кодексу України та ст.ст. 610, 625 Цивільного кодексу України.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до ТОВ "БЛАНШ МОНТАЖ" із претензією №48 від 08.06.2023р. , але відповіді та задоволення не отримав.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд встановив, що 01.03.2020р. між Концерном "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" в особі філії "ПІВДЕННА" Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" (Виконавець) та ТОВ "БЛАНШ МОНТАЖ" (Власник) був укладений Договір №ВКС- 2990 з надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів, відповідно до п.1.1. якого Виконавець надає Власнику автотранспортних засобів послуги з розташування його автотранспортних засобів на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а Власник автотранспортних засобів зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню автотранспортних засобів згідно з умовами цього Договору.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за Договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Таким чином, на підставі Договору №ВКС- 2990 з надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів від 01.03.2020р. між сторонами склалися правовідносини щодо надання послуг.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У розділі 7 сторони зазначили, що цей договір набуває чинності з 01.03.2020р. і діє до 31.12.2020р. Дія Договору може бути припинена достроково в односторонньому порядку, з повідомленням будь-якої із сторін за 15 календарних днів відповідно до п.3.7 цього Договору. У разі відсутності заяви одної із сторін про припинення або зміну мов цього Договору по закінченню строку його дії в термін одного місяця, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах , які передбачені цим Договором . Зазначені дії оформлюються додатковою угодою , яка є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу уповноваженого органу.

Додатковою угодою №ВКС-3537 від 30.09.2020р. сторони дійшли згоди розірвати з 30.09.2020р. Договір №ВКС- 2990 з надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів від 01.03.2020р.

При цьому, у п.4 додаткової угоди сторони домовилися, що ТОВ "БЛАНШ МОНТАЖ" гасить борги по даному Договору №ВКС- 2990 з надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів від 01.03.2020р. , якщо вони мають місце, не пізніше 30.09.2020р. Сторони також підтвердили, що послуги за Договором надані та прийняті у повному обсязі.

Згідно п.1.2. Договору №ВКС- 2990 для розташування автотранспортних засобів Власника Виконавець визначає відкриту територію відповідно до розмірів автотранспортних засобів з урахуванням технологічних проходів та проїздів, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 32.

Відповідно до п.1.3. Договору №ВКС - 2990 Власник автотранспортних засобів приймає послуги з розміщення автотранспортних засобів на умовах, зазначених у Договорі.

Як зазначено у п.2.1.2. Договору №ВКС - 2990 Власник автотранспортних засобів зобов`язується оплачувати надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів та інші платежі.

У п.2.1.10 Договору сторони домовилися, що у разі потреби отримання Власником автотранспортних засобів додаткових послуг, зокрема: використання підсобних приміщень або території загального призначення, енергопостачання, водопостачання, вивіз додаткових твердих побутових відходів повинні бути оформлені відповідні документи на підставі наданої Власником автотранспортних засобів заяви з переліком необхідних додаткових послуг.

Відповідно до п.2.1.11. Договору Власник автотранспортних засобів зобов`язався на підставі наданої Власником автотранспортних засобів заяви згідно п.2.1.10 та при необхідності підключення електрообладнання, обов`язково в письмовому вигляді узгоджувати з Виконавцем допустиму потужність обладнання.

За умовами п.3.6. Договору додатково надані послуги, на підставі заяв Власника автотранспортних засобів, оплачуються по факту споживання, згідно окремих рахунків та актів виконаних робіт, підписаних Сторонами, виставлених на підставі показників приладів обліку, діючих норм або згідно узгодженого розрахунку.

Отже, сторони за Договором визначили певний порядок, за дотримання якого Виконавець буде надавати наданої Власнику автотранспортних засобів додаткові послуги : подання відповідної заяви з переліком необхідних додаткових послуг, узгодження з Виконавцем допустимої потужності обладнання.

При цьому, оплата додатково наданих послуг здійснюється по факту споживання, згідно окремих рахунків та актів виконаних робіт, підписаних Сторонами, виставлених на підставі показників приладів обліку, діючих норм або згідно узгодженого розрахунку.

Але, позивачем до матеріалів справи не надано ані заяви Власника з переліком необхідних додаткових послуг, ані узгодженої в письмовому вигляді допустимої потужності обладнання, ані актів виконаних робіт, підписаних сторонами, ані доказів виставляння рахунків на оплату, ані показників приладів на підтвердження обсягів спожитих послуг.

Надані позивачем до матеріалів справи оборотно - сальдові відомості (картка рахунку 6851, акт звіряння, бухгалтерська довідка від 30.06.2023р. за №02/07, лист ТОВ "Інфокс" філія "Інфоксводоканал" від 23.08.2023р., з додатком реєстру оплат по особовому рахунку, лист ТОВ "ООЕК" від 16.08.2023р., бухгалтерська довідка вих.№722 від 11.09.2023р., податкова накладна №3 від 02.10.2020р., податкова накладна №275 від 31.10.2020р. не можуть бути належними та допустимими доказами надання відповідних додаткових послуг Власнику автотранспортних засобів, адже, по-перше, не підтверджують сам факт надання таких послуг, перелік та обсяги наданих послуг . По-друге, надані докази не є первинними документами, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають фіксувати факти здійснення господарських операцій.

Так, згідно із ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про не доведення позивачем факту надання відповідачу додаткових послуг за Договором №ВКС- 2990 з надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів від 01.03.2020р. у вигляді комунальних послуг, у зв`язку із чим вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАНШ МОНТАЖ" заборгованості у розмірі 22 873 грн 55 коп. задоволенню не підлягає.

Вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11 079 грн 39 коп., 3% річних у розмірі 1 843 грн 82 коп. у даному випадку є вторинними від вимоги про стягнення основного боргу, у зв`язку із чим також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Концерн "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" в особі філії "ПІВДЕННА" Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАНШ МОНТАЖ" заборгованості у розмірі 22 873 грн 55 коп., інфляційних втрат у розмірі 11 079 грн 39 коп., 3% річних у розмірі 1 843 грн 82 коп. - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога