Рішення

від 16.10.2023 по справі 922/2929/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2929/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85) до Державної установи "Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" (61070, м. Харків, Помірки) про стягнення 616'477,04 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної установи "Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України", в якому просить суд стягнути 616'477,04 грн, з яких: 407'353,91 грн основної заборгованості за поставлену електричну енергію, 15% річних у сумі 82'028,80 грн, 6249,81 грн пені та 120'844,52 грн інфляційних втрат. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору №68 від 06.12.2021 про постачання електричної енергії постачальником останньої надії щодо повної та своєчасної оплати поставленої електроенергії.

У позовній заяві позивачем також заявлено клопотання, в якому він просив суд вирішити питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 відкрито провадження у справі № 922/2155/23 за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

03.08.2023 представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. 20646), в якому визнав позовні вимоги в частині основної заборгованості в сумі 407'353,91 грн, в решті позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що він є бюджетною установою, а відповідно до частини 2 статті 23 БК України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків передбачених цим Кодексом. Враховуючи викладене, відповідач неодноразово просив позивача направити акт купівлі-продажу електроенергії та рахунок за грудень 2021 року до 31.12.2021. Проте акт №016986 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 року та рахунок № 000038493324/19/012/24426 на суму 407353,91 грн були надіслані на електрону пошту відповідача та отримані останнім лише 19 січня 2022 року, тобто після 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим, що, на думку відповідача, є порушенням умов Додатку 1 "Комерційна пропозиція №4" до Договору №68. Відповідач також вважає, що позивач, являючись державним підприємством та достовірно знаючи про вимоги Бюджетного Кодексу України, навмисно не надав на адресу відповідача акт купівлі - продажу електроенергії для оплати за спожиту електричну енергію за грудень 2021 року до 31.12.2021, хоча об`єктивно мав таку можливість, після чого взагалі надав акт купівлі - продажу електроенергії та рахунок для оплати з порушенням термінів, передбачених умовами Додатку 1 "Комерційна пропозиція №4" до Договору №68.

14.08.2023 та 25.08.2023 позивач подав заперечення на відзив (вх. № 21608, 22838), в яких зазначив, що всі звіти про фактичне споживання споживачів ПОН ДПЗД "Укрінтеренерго" отримує від Оператора системи розподілу (ОСР) лише після 8 числа місяця і тільки тоді формує на підставі отриманих від ОСР даних (звітів) про фактичне споживання рахунки та акти. Тому позивач не мав можливості в грудні 2021 року надати відповідачу рахунки та акти, адже акт і рахунок за грудень 2021 року було сформовано лише 12.01.2022, які були направлені відповідачу на офіційну електронну адресу та отримані відповідачем 19.01.2022. Щодо посилання відповідача на відсутність фінансування з державного бюджету для сплати штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат позивач зауважив, що чинним законодавством України не передбачено звільнення від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету.

Станом на день винесення судом даного рішення будь-яких інших заяв чи клопотань з процедурних питань сторонами до суду не надано.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані сторонами докази, суд установив такі обставини.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" (Постачальник, Позивач) та Державною установою "Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" (Споживач, Відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції.

Акціонерне товариство "Харківобленерго" визначено Оператором системи розподілу (далі - ОСР) відповідно до реєстру суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За даними AT "Харківобленерго", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанова НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 ПРРЕЕ, Відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01.10.2021, що підтверджено листом з додатком від 29.09.2021 № 56к-03/04-6465 "Повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює Постачальник "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" енергії".

06.12.2021 сторони підписали Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від № 68 з додатками.

Згідно з п. 2.1. Договору (предмет Договору) Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Згідно із п. 5.8. Договору - розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Умовами комерційної пропозиції № 4 від 10.06.2021 визначено:

- п. 4.1. Споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплати самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений в Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

- п. 4.2. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

- п. 4.3. Рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Відповідно до п. 5.10 Договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

На виконання Договору та на підставі отриманих від ОСР даних (звітів) про фактичне споживання Відповідачем електричної енергії за період постачання жовтень-грудень 2021 року, Позивачем складено:

- акт № 015490 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період Жовтень 2021 року, відповідно до якого Відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 75'211,00 кВт*год. по 2 класу та рахунок № 000038493324/19/010/22319 від 09.11.2021 на суму 454'868,00 грн, які були направлені Відповідачу на офіційну електронну адресу та отримані останнім 10.11.2021;

- акт № 016037 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2021 року, відповідно до якого Відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 78'023,00 кВт*год. по 2 класу та рахунок № 000038493324/19/011/23409 від 08.12.2021 на суму 448'162,55 грн, які були направлені Відповідачу на офіційну електронну адресу та отримані останнім 09.12.2021;

- акт № 016986 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 року, відповідно до якого Відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 61'415,00 кВт*год. по 2 класу та рахунок № 000038493324/19/012/24426 від 12.01.2022 на суму 407'353,91 грн, які були направлені Відповідачу на офіційну електронну адресу та отримані останнім 19.01.2022.

Відповідач здійснив частково оплату за поставлену електричну енергію за жовтень - листопад 2021 на суму 903'030,55 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи.

Проте за поставлену електричну енергію у грудні 2021 року Відповідач не розрахувався.

Позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви заборгованість Відповідача за поставлену електричну енергію у грудні 2021 залишається непогашеною та становить 407'353,91 грн.

У зв`язку з порушенням Відповідачем строків оплати використаної електричної енергії, Позивачем нараховано 15% річних у сумі 82'028,80 грн, 6249,81 грн пені та 120'844,52 грн інфляційних втрат.

Наразі Відповідач свої зобов`язання щодо оплати вказаних нарахувань не виконав.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частинами 1 - 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

У разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.

Покладення зобов`язань з надання універсальних послуг та/або постачання "останньої надії" не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч. 7 ст. 56 Закону України Про ринок електричної енергії).

Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником останньої надії (ч.11 ст. 56 Закону України Про ринок електричної енергії).

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як убачається з матеріалів справи, Відповідач за спожиту електричну енергію за Договором у грудні 2021 року на загальну суму 407'353,91 грн не розрахувався. Відповідач позовні вимоги в цій частині визнав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що заборгованість за використану електричну енергію у грудні 2021 року за Договором у розмірі 407'353,91 грн підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 15% річних у сумі 82'028,80 грн, 6249,81 грн пені та 120'844,52 грн інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 6.1 Комерційної пропозиції сторони узгодили, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/ або вимоги (претензії) Постачальника. Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку. У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання за цим Договором починають нараховуватися Постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 7.4 Комерційної пропозиції передбачено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Отже, Положеннями розділу 7 Додаткові зобов`язання Споживача комерційної пропозиції №5 встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до умов якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховано:

- пеню в сумі 6'249,81 грн за період з 27.01.2022 по 23.02.2022;

- 15 % річних в сумі 82'028,80 грн за період з 27.01.2022 по 31.05.2023;

- інфляційні втрати в сумі 120'844,52 грн за період з 27.01.2022 по 31.05.2023.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат в сумі 120'844,52 грн суд зазначає, що він є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Щодо тверджень Відповідача на порушення Позивачем умов Договору в частині своєчасного направлення рахунку на адресу Відповідач, суд зазначає таке.

Порядок зняття показів засобів вимірювання здійснюється відповідно до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 та відповідно до Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженого постановою НКРЕК від 28.12.2018 № 2118.

Згідно з п. 6.2. постанови НКРЕК від 28.12.2018 № 2118 до 8 числа М+1 ОСР/НЕК на підставі фактичних обсягів надходження електричної енергії (споживання електричної енергії "брутто") до електричних мереж та фактичного корисного відпуску електричної енергії по кожному споживачу за місцем провадження господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії ОСР/НЕК формують: фактичні (звітні) значення ТВЕ ОСР у М (формує ОСР).

Отже, звіти про фактичне споживання споживачів Позивач отримує від ОСР до 8 числа місяця наступного за розрахунковим і тільки тоді формує на підставі отриманих від ОСР даних (звітів) про фактичне споживання рахунки та акти.

Тому позивач не мав можливості в грудні 2021 року надати відповідачу рахунки та акти, адже акт і рахунок за грудень 2021 року було сформовано лише у січні 2022 року.

Крім того, в п. 4.1. Комерційної пропозиції зазначено, що Споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплати самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений в Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Отже, Відповідач міг сплатити 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період без отримання відповідного рахунку від Позивача.

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Законодавством не установлено залежності оплати товару та/або здійснених нарахувань сум штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат (у разі порушення зобов`язання) від фактичного фінансування видатків державного бюджету.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Отже, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.

На підставі викладеного, суд констатує, що Відповідачем не спростовано доводи Позивача щодо виникнення у Відповідача обов`язку оплатити поставлену за Договором у грудні 2021 року електричну енергію протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку, тобто до 26.01.2023 включно.

Щодо стягнення пені в сумі 6'249,81 грн та 15% річних в сумі 82'028,80 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Разом з цим, в постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Суд зазначає, що в даному випадку розмір пені, 15 % річних та інфляційних втрат становлять більше 50 % від суми основного боргу, тобто наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 зауважила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, та наведеним критеріям, є обмежити розмір санкцій які присуджені до стягнення.

Суд бере до уваги, що Відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів, порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам процесу. Враховуючи те, що сума основного боргу становить 407'353,91 грн, а інші нарахування 209'123,13 грн, суд вбачає підстави для зменшення 6'249,81 грн пені на 50% до 3'124,90 грн та 82'028,80 грн 15% річних на 80 % до 16'405,76 грн.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку що позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі.

Відтак, відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, за правомірно заявлені позовні вимоги покладається на Відповідача у розмірі 9247,15 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" (61070, м. Харків, Помірки; код ЄДРПОУ 38493324) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; код ЄДРПОУ 19480600) 407'353,91 грн основної заборгованості, 3'124,90 грн пені, 15% річних у сумі 16'405,76 грн, 120'844,52 грн інфляційних втрат та судовий збір у сумі 9247,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.В. Трофімов