Рішення

від 05.10.2023 по справі 926/3574/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/3574/23

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Гурина Миколи Олександровича, за участю секретаря судового засідання Новак А.І., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури (58000, м. Чернівці, вул. Конституційна, 69, код ЄДРПОУ 02910120)

в інтересах держави в особі Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59400, Чернівецька область, Чернівецький район, м. Заставна, вул. Самоврядування, 9, код ЄДРПОУ 04062140)

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька-мілк» (59452, Чернівецька область, Чернівецький район, село Горішні Шерівці, вул. Задубрівська, 2, код ЄДРПОУ 36752260)

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Представники сторін:

від прокуратури Кацап-Бацала Ю.М.

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька-мілк» в якій просить:

- розірвати договір оренди землі від 16.03.2021 щодо передачі сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Свіженька-мілк» в тимчасове користування земельної ділянки площею 33,1222 га (кадастровий номер 7321585600:01:009:0005), яка розташована в адміністративних межах с. Малий Кучурів (за межами населеного пункту) Чернівецького району Чернівецької області;

- зобов`язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Свіженька-мілк» повернути Заставнівській міській раді Чернівецького району Чернівецької області земельну ділянку комунальної власності площею 33,1222 га (кадастровий номер 7321585600:01:009:0005), яка розташована в адміністративних межах с. Малий Кучурів (за межами населеного пункту) Чернівецького району Чернівецької області у стані, не гіршому порівняно, з тим, у якому її одержано в оренду.

11.09.2023 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло клопотання (вх.№3866) в якому останній зазначає, що підтримує позовні вимоги керівника Чернівецької окружної прокуратури в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника.

02.10.2023 через відділ документального та інформаційного забезпечення від відповідача надійшла зава про визнання позовних вимог в повному обсязі (вх.№4267) та розгляд справи без участі представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька-мілк». Також, відповідач не заперечує щодо розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

04.10.2023 позивач подав клопотання про розгляд справи без участі позивача (вх.№4304).

ІІ. Рух справи.

18.08.2023 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№3574.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2023 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 05.10.2023.

На призначений день розгляду справи прокурор просила задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та не заперечувала щодо розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явились, оскільки, як зазначалося вище, сторонами було подано заяви про розгляд справи без їх участі.

Частиною 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

16.03.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області (далі Орендодавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Свіженька-мілк» (далі Орендар) укладено договір оренди землі у відповідності до умов якого Орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 16.03.2021 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Заставнівської територіальної громади (за межами с. Малий Кучурів) Заставнівського району Чернівецької області.

Умовами Договору оренди землі передбачено наступне.

В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 33,1322 га кадастровий номер 7321585600:01:009:0005; на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури (п. 2.1, 2.2., 2.5 Договору).

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 22.01.2021 становить 212874,97 грн (п.2.6 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що він укладений строком на 7 років.

Право оренди земельної ділянки виникає у Орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (п. 3.2. Договору).

Згідно п.4.1 Договору плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 16.03.2021 у розмірі річної орендної плати, що становить 231097,10 грн, підлягає сплаті переможцем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди на розрахунковий рахунок Заставнівської територіальної громади.

У відповідності до п. 4.2 Договору, в подальшому орендна плата сплачується орендарем у розмірі 108,56% від визначеної нормативно грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки землі.

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця у розмірі, встановленому у п.4.2 Договору (п. 4.4. Договору).

Згідно п. 9.1.1 Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати.

Відповідно до п. 9.4.4 Договору, орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно даний договір зареєстрований 23.03.2021.

На виконання умов Договору оренди землі від 16.03.2021 Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області на підставі протоколу земельних торгів від 13.03.2021 передало сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Свіженька-мілк» в строкове платне користування, на умовах визначених даним договором, земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Заставнівської територіальної громади (за межами с. Малий Кучурів) Заставнівського району Чернівецької області площею 33,1322 га, кадастровий номер 7321585600:01:009:0005.

Відповідно до Рішення ІІІ сесії VІІ скликання Заставнівської міської ради Чернівецької області №27/3-2020 від 15.12.2020 розпочато процедуру реорганізації юридичної особи Малокучурівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04418564) шляхом приєднання до Заставнівської міської ради. Тобто, Заставнівська міська рада є правонаступником прав та обов`язків Малокучурівської сільської ради з дня набуття повноважень Заставнівською міською радою, обраною Заставнівською міською об`єднаною територіальною громадою.

Так, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №24-77-отг від 02.04.2021, вказану земельну ділянку передано Заставнівській міській раді у комунальну власність, про що складено відповідний Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 02.04.2021.

Відповідач допустив неналежне виконання умов договору оренди землі від 16.03.2023 щодо своєчасної сплати орендної плати протягом всього строку дії даного договору.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Чернівецькій області №3291/5/24-13-13-10 від 29.05.2023, станом на 29.05.2023 по сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Свіженька-мілк» обліковується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб (Заставнівська територіальна громада) у сумі 226296,86 грн, що складає майже річний розмір орендної плати, відповідно до п.4.1 Договору.

Пунктом 12.3 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання у тому числі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього договору (п. 13.1 Договору).

ІV. Позиція суду по суті позовних вимог

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України Про прокуратуру. Ця стаття визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

- частина 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас, слід відзначити, аби інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Суд встановив, що на виконання приписів ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України і ч. 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував:

- порушення, на його думку, інтересів держави в особі територіальної громади, яке полягало у систематичному ненадходженні до місцевого бюджету коштів за оренду земельної ділянки та, як наслідок, у нераціональному та неефективному використанні земель комунальної власності;

- неналежне здійснення Заставнівською міською радою захисту інтересів територіальної громади, яке полягало у тривалому невжитті заходів щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки у комунальну власності.

Згідно зі ст. 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частина 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України в випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або в державних чи суспільних інтересах.

У ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, Заставнівська міська рада є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Керівник Чернівецької окружної прокуратури неодноразово звертався до Заставнівської міської ради з листами від 07.06.2023 №52/3-573вих-23, від 03.07.2023 №52/3-634вих-23 в яких просив раду вжити заходи щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки та проінформувати про вжитті заходи.

Заставнівська міська рада листами повідомляла прокурора про відсутність коштів для сплати судового збору.

Таким чином, маючи відповідні повноваження, Заставнівська міська рада протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо звернення з позовом до суду.

Прокурор, керуючись ст. 23 Закону України Про прокуратуру, листом від 08.08.2023 №52/3-750вих-23 повідомив Заставнівську міську раду про наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в особі Заставнівської міської ради шляхом подання позову до відповідача.

З огляду на викладене, у прокурора є обґрунтовані підстави для пред`явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Заставнівської міської ради, у зв`язку із здійсненням останнім захисту інтересів держави неналежним чином.

Щодо розгляду спору по суті

Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, крім інших, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України .

Частиною 1 статті 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 526 Цивільного Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Оренда землі- це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України «Про оренду землі»). Аналогічні положення містить і частина 1ст. 93 Земельного кодексу України.

Відповідно до статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В порушення вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п.п. 4, 9 Договору від 16.03.2021 сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Свіженька-мілк» систематично протягом дії договору орендна плата не сплачується.

Так, Верховний Суд у постанові від 10.08.2022 у справі 426/6529/20 зазначив, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.

Крім того, положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом д частини першої статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, як зазначалося вище, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктомд статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України: при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.03.2019 у справі №183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач як власник земельної ділянки не отримав вчасно того, на що він розраховував при наявності діючої угоди. Неналежне виконання умов договору, а саме - невиконання обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке, з огляду на положення статті 526 Цивільного кодексу України, дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому.

За таких обставин, сам факт систематичного порушення умов Договору щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 27.11.2018 у справі №912/1385/17.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, вимога про розірвання договору оренди землі у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати відповідає чинному законодавству, умовам Договору та підлягає задоволенню.

Статтею 34 вказаного Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником спірної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 33,1322 га (кадастровий номер 7321585600:01:009:0005) є Заставнівська міська рада, тому вищезазначену земельну ділянку необхідно повернути власнику, а саме Заставнівській міській раді.

Отже, враховуючи вищевикладене, вимога про повернення земельної ділянки є обґрунтованою, правомірною та також підлягає задоволенню.

Крім того, відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що зазначено у заяві (вх.№4267) від 02.10.2023.

Згідно ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

В даному випадку, суд вважає, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

V. Висновки суду.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного та в аспекті забезпечення ефективного захисту прав позивача, наявність встановленої заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, оскільки таке рішення відповідає завданням господарського судочинства та відповідає адекватним фактичним обставинам справи.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» та статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на визнання позову відповідачем, Чернівецькій обласній прокуратурі (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжною інструкцією №1208 від 15.08.2023, що складає 2684,00 грн, решту судового збору в сумі 2684,00 грн - покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди землі від 16.03.2023 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194 а, код 39909396) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Свіженька-мілк» (59452, Чернівецька область, Чернівецький район, село Горішні Шерівці, вул. Задубрівська, 2, код ЄДРПОУ 36752260) щодо передачі сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Свіженька-мілк» в тимчасове користування земельної ділянки площею 33,1222 га (кадастровий номер 7321585600:01:009:0005), яка розташована в адміністративних межах с. Малий Кучурів (за межами населеного пункту) Чернівецького району Чернівецької області.

3. Зобов`язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Свіженька-мілк» (59452, Чернівецька область, Чернівецький район, село Горішні Шерівці, вул. Задубрівська, 2, код ЄДРПОУ 36752260) повернути Заставнівській міській раді Чернівецького району Чернівецької області (59400, Чернівецька область, Чернівецький район, м. Заставна, вул. Самоврядування, 9, код ЄДРПОУ 04062140) земельну ділянку комунальної власності площею 33,1322 га (кадастровий номер 7321585600:01:009:0005), яка розташована в адміністративних межах с. Малий Кучурів (за межами населеного пункту) Чернівецького району Чернівецької області у стані, не гіршому, порівняно, з тим, у якому її одержано в оренду.

4. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька-мілк» (59452, Чернівецька область, Чернівецький район, село Горішні Шерівці, вул. Задубрівська, 2, код ЄДРПОУ 36752260) на користь Чернівецької обласної прокуратури (код 02910120, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172 р/р UА378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету 2800) 2684,00 грн судового збору.

5. Повернути Чернівецькій обласній прокуратурі (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) з Державного бюджету України 50% судового збору, що складає 2684,00 грн, на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», що був сплачений згідно платіжної інструкції №1208 від 15.08.2023, оригінал якої міститься в матеріалах справи №926/3574/23.

6. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2023.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Микола ГУРИН

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.