Рішення

від 04.10.2023 по справі 926/3349/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

04 жовтня 2023 року Справа № 926/3349/23

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,

за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька область, м. Чернівці, площа Центральна, 1, код 36068147)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сучасні будівельні матеріали» (58018, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Маланчука Олександра лейтенанта, 36, код 36866076)

про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 78 867,74 грн,

представники:

від позивача Лелюк Х.М.;

від відповідача не з`явився.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сучасні будівельні матеріали» про стягнення заборгованості за договором оренди землі № 12267 від 07.12.2022. предметом якого є земельна ділянка площею 0,1447 га з кадастровим номером 7310136600:38:001:0093, в сумі 78 867,74 грн, у тому числі 72 118,51 грн боргу за фактичне користування земельною ділянкою та 5 769,48 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач всупереч умовам зазначеного договору оренди землі до 31.03.2023 не виконав свої зобов`язання щодо сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати, розрахованої згідно з додатком №2 до цього Договору, в сумі 72 118,51 грн, внаслідок чого заборгував позивачу вказану суму коштів.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 5 769,48 грн за період з 01.04.2023 по 19.06.2023, а також відповідно до положень ст. 625 ЦК України 505,55 грн інфляційних втрат та 474,20 грн 3% річних за вказаний період.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 дану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою від 02.08.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 05.09.2023 та встановив відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропонував надати відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 05.09.2023 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 20.09.2023.

За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 20.09.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 04.10.2023.

Відповідач явку свого представника судове засідання 04.10.2023 не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується трекінгом Укрпошти, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представника відповідача на підставі наявних матеріалів.

По суті позовних вимог представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

07 грудня 2022 року між Чернівецькою міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сучасні будівельні матеріали» (Орендар) укладено договір оренди землі №12267 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець на підставі рішення Чернівецької міської ради VIII скликання від 27.10.2022 №903 надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Маланчука Олександра лейтенанта, 36-С, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Пунктами 2.1-2.2 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1447 га з кадастровим номером 7310136600:38:001:0093.

Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 30.11.2022 № НВ-9905397572022 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 331 288,85 грн (п. 2.3 Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору річна орендна плата визначена відповідно до чинного законодавства, розрахована згідно з Додатком 1 до цього Договору та за повний рік оренди складає 39 938,67 грн, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Орендна плата щорічно індексується у відповідності із чинним законодавством України. Орендар самостійно щорічно станом на 1 січня поточного року проводить перерахунок річної орендної плати (пункт 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 5 Договору цільове призначення земельної ділянки відповідно до категорії земель та мета використання земельної ділянки: землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

У пункті 11.1. Договору сторони узгодили, що Орендар сплачує плату за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати, розраховані згідно з Додатком №2 до цього Договору, в сумі 72 118,51 грн на розрахунковий рахунок: Чернівецьке ГУК/Чернівецька ТГ/, код ЄДРПОУ 37836095, р/р №иА668999980314101931000024405, Казначейство України (ЕАП), код платежу 50110000 (цільові фонди, утворені органами місцевого самоврядування) до 31.03.2023 (у разі дострокового розірвання/припинення договору оренди землі - до дати його розірвання/припинення).

Пунктом 12.4 Договору визначено, що у разі несвоєчасної сплати плати за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати в термін, визначений договором, нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договір укладено строком на один рік і він діє до 06 грудня 2023 року включно (пункт 3.1. Договору).

У Додатку №2 до Договору позивачем виконано розрахунок плати за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати за період з 15.01.2021 до 06.12.2022 в сумі 72 118,51 грн.

17.03.2023 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради надіслав відповідачу лист-попередження від 16.03.2023 вих. №24/01-08/3-07/458, в якому просило товариство з метою належного виконання умов пункту 11.1 Договору сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати в сумі 72 118,51 грн до 31.03.2023. Вказаний лист надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який ним було отримано 04.04.2023.

13.04.2023 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради надіслав відповідачу претензію від 12.04.2023 вих. № №24/01-08/3-07/581 про сплату коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати в сумі 72 118,51 грн. ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сучасні будівельні матеріали» отримало зазначену претензію 18.04.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач відповіді на претензію не надав, докази сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку із неналежним виконанням грошового зобов`язання позивач заявив про стягнення з відповідача 5 769,48 грн пені на підставі п. 12.4 Договору у період з 01.04.2023 по 19.06.2023; а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 474,20 грн 3% річних та 505,55 грн інфляційних втрат.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди землі в частині сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши зміст договору оренди землі, суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України: «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.»

Сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутні докази розірвання або визнання договору оренди землі недійсним.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У силу частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частин першої та другої статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закон України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. ст. 6, 13, 16 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Судом установлено, що підставою для укладення договору оренди землі є рішення Чернівецької міської ради VIII скликання від 27.10.2022 №903, яким, як зазначалося вище, надано ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сучасні будівельні матеріали» земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Доказів визнання недійним зазначеного вище рішення Чернівецької міської ради в матеріалах справи відсутні.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У пункті 11.1 Договору сторони узгодили, що Орендар сплачує плату за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати, розраховану згідно з Додатком №2 до цього Договору, в сумі 72 118,51 грн до 31.03.2023.

В Додатку №2 до Договору позивачем виконано розрахунок плати за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати за період з 15.01.2021 до 06.12.2022 в сумі 72 118,51 грн.

Підписавши договір оренди землі № 12267 від 07.12.2022, сторони погодили та прийняли його умови до виконання. Договір підписаний позивачем без будь-яких заперечень, протокол розбіжностей щодо невідповідності пункту 11.1 Договору не складався.

Правовідносини щодо користування земельною ділянкою оформлені між сторонами лише 07.12.2022 шляхом укладення договору оренди землі № 12267.

Тобто, з моменту набуття права власності на нерухоме майно і до укладення договору оренду (період з 15.01.2021 до 06.12.2022 згідно додатку №2 до Договору), позивач фактично використовував земельну ділянку без достатньої правової підстави та за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею.

Згідно ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Також, внаслідок не отримання коштів місцевим бюджетом за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати порушуються інтереси територіальної громади м. Чернівці, оскільки вагомим джерелом доходів місцевого бюджету як матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування, є плата за землю.

Відтак, суд вважає, що сторони, реалізуючи своє право на свободу договору, на власний розсуд врегулювали питання компенсації власнику земельної ділянки (позивачу) коштів за фактичне користування товариством земельною ділянкою з моменту виникнення права власності на нерухомість, що розташована на земельній ділянці, до моменту укладення договору оренди землі в розмірі орендної плати, що узгоджується з вимогами закону про платне користування землею в Україні (стаття 206 ЗК України).

При цьому суд зазначає, що включення такого пункту щодо сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою до договору не створює для позивача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки навіть в разі відсутності договору оренди землі фактичний користувач земельної ділянки, що у спірний період без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Тобто, за звичайних умов позивач мав би їх сплатити як фактичний добросовісний землекористувач.

Як встановлено судом, відповідач не сплатив кошти за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати, чим порушив вимоги вищезазначеного законодавства України та умови Договору.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення кошти за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати в сумі 72 118,51 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати позивачем здійснено нарахування пені за період з 01.04.2023 по 19.06.2023 в сумі 5 769,48 грн.

Відповідно до пункту першого статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом першим статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пункту першого статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до пункту першого статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 12.4 Договору визначено, що у разі несвоєчасної сплати плати за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати в термін, визначений договором, нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено вище, відповідач у встановлений строк (до 31.03.2023) свого обов`язку по сплаті коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Суд, перевіривши розрахунок пені, зазначає, що він є правильним, відтак вимоги позивача про стягнення пені в сумі 5 769,48 грн обґрунтовані й підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення грошового зобов`язання позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 474,20 грн 3% річних та 505,55 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2023 по 19.06.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 474,20 грн та 505,55 грн інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

V. Висновки суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов`язання за договором оренди землі комунальної власності в частині сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати, внаслідок чого міська рада недоотримала кошти від орендної плати за землю за період з 15.01.2021 до 06.12.2022 в сумі 72 118,51 грн, а, отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, з нього на користь позивача слід стягнути 5 769,48 грн пені, 474,20 грн 3% річних та 505,55 грн інфляційних втрат,

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 2 684,00 грн платіжною інструкцією №833 від 13.07.2023.

У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сучасні будівельні матеріали» (58018, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Маланчука Олександра лейтенанта, 36, код 36866076) на користь Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька область, м. Чернівці, площа Центральна, 1, код 36068147) заборгованість за договором оренди землі № 12267 від 07.12.2022 в сумі 72 118,51 грн, 5 769,48 грн пені, 474,20 грн 3% річних та 505,55 грн інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сучасні будівельні матеріали» (58018, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Маланчука Олександра лейтенанта, 36, код 36866076) на користь Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька область, м. Чернівці, площа Центральна, 1, код 36068147) 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору на розрахунковий рахунок: IBANUA708201720344220102000042806 ДКСУ м. Києва, отримувач: виконавчий комітет Чернівецької міської ради, код 04062216.

4. З набранням рішенням законної сили видати відповідні накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2023 року.

Суддя І.В. Марущак