Постанова

від 12.10.2023 по справі 908/1620/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/1620/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

фермерського господарства «Агро Лідер 2020» - не з`явився,

товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-09» - Богач А.О., адвокат (ордер від 30.08.2023),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-09»

на рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 (суддя Дроздова С.С.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 (головуючий суддя: Дармін М.О., судді: Березкіна О.В., Чус О.В.)

у справі № 908/1620/22

за первісним позовом фермерського господарства «Агро Лідер 2020» (далі - ФГ «Агро Лідер 2020»)

до товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-09» (далі - ТОВ «АРТ-09»)

про стягнення 787 100,73 грн.,

та за зустрічним позовом ТОВ «АРТ-09»

до ФГ «Агро Лідер 2020»

про визнання договору частково недійсним.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ФГ «Агро Лідер 2020» звернулося до суду з позовом до ТОВ «АРТ-09», в якому просило суд: стягнути з відповідача 682 489,53 грн. заборгованості за поставлену пшеницю врожаю 2021 року за договором від 16.02.2022 № 16020222-03, а також нарахованих на суму основного боргу 3% річних у розмірі 8 526,44 грн. та 96 084,76 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтований з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого за договором товару.

ТОВ «АРТ-09» у зустрічному позові просило суд: визнати частково недійсним пункт 9.4 договору поставки пшениці від 16.02.2022 № 16020222-03 в частині строку виконання зобов`язань для сторони не більше 60 календарних днів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 зі справи № 908/1620/22, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023, первісний позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «АРТ-09», з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги зі справи скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права, зокрема, приписи статей 617, 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

Поряд з цим скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, приписів статей 76-78, 86, 210 ГПК України, зазначаючи про неналежне дослідження судами та оцінку доказів у справі.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 для розгляду справи № 908/1620/22 визначено колегію суддів у складі: Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюк І.М., Малашенкова Т.М.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16.02.2022 ФГ «Агро Лідер 2020» як постачальником та ТОВ «АРТ-09» як покупцем укладено договір поставки пшениці (в заліковій вазі) № 16022022-3 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити пшеницю врожаю 2021 року в заліковій вазі у кількості 100 (сто) тонн +/-10,0 (плюс/мінус десять) відсотків від цієї кількості за вибором Покупця.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна однієї тони зерна в заліковій вазі складає 8 450,00 грн.

Згідно з пунктом 2.2 Договору сторони домовилися, що загальна вартість зерна якість якого відповідає базисним нормам, вказаним у пункті 3.1 Договору, розраховується шляхом множення залікової ваги зерна, що вказана в акті приймання-передачі зерна, на ціну однієї тони зерна, вказану у пункті 2.1 Договору.

Сторони домовилися, що вказана у пункті 2.1 Договору ціна однієї тони зерна (ціна Договору) може бути змінена лише за взаємною згодою сторін.

Відповідно до пункту 3.2 Договору приймання зерна здійснюється за заліковою вагою, згідно з Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661.

Згідно з пунктом 4.1 Договору поставка зерна здійснюється постачальником на умовах СРТ за адресою ТОВ «АРТ-09», Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Залізничне, вул. Ранкова, 2Б.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що зерно має бути поставлене постачальником у строк до 31.02.2022 включно.

Згідно з пунктом 7.1 Договору оплата покупцем вартості зерна здійснюється на підставі рахунку постачальника в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює розрахунок за поставлене зерно протягом 1 (одного) операційного (банківського) дня з дати поставки зерна покупцю в наступному порядку:

- 80% вартості зерна сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки зерна, визначення фактичної кількості та якості поставленого зерна згідно умов цього договору та підписаної видаткової накладної;

- 20% вартості зерна сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки покупцем правильності відповідної податкової накладної продавцем, за умови відсутності порушень з боку продавця, встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

Датою поставки (переходу права власності) вважається дата виписки актів приймання (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 11.2 Договору останній набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками та діє до 28.11.2022 включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які залишилися невиконаними.

На виконання умов Договору у період з 24.02.2022 по 28.02.2022 включно позивачем за первісним позовом відвантажено на адресу відповідача за первісним позовом пшеницю врожаю 2021 року в загальній вазі 100,960 тон, що підтверджується накладними від 24.02.2022 № 3 та від 28.02.2022 № 4, підписаними представником відповідача Дерев`янком А.А..

Позивачем за первісним позовом на вимогу суду надано товарно-транспортні накладні від 23.02.2022 №№ 1, 2 та від 28.02.2022 №№ 3,4, 5.

На підставі оформлених накладних позивачем за первісним позовом виставлено рахунок від 28.02.2022 № 2 на загальну суму 853 111,91 грн.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на даний час продовжено.

У порушення умов Договору ТОВ «АРТ-09» не було здійснено оплату 80% отриманої пшениці врожаю 2021 року у встановлені строки, у зв`язку із чим станом на день звернення до суду з цим позовом ТОВ «АРТ-09» має прострочену заборгованість перед позивачем у розмірі 682 489, 53 грн.

Відповідач за первісним позовом у відзиві на первісний позов зазначив про форс-мажорні обставини, обумовлені військовою агресією проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Відповідно до пункту 9.3 Договору сторона, яка підпадає під дію обставин непереборної сили та внаслідок цього не в змозі виконати свої зобов`язання за Договором, повинна негайно, але не пізніше 3 (трьох днів) днів від дня їх настання у письмовій формі повідомити про це іншу сторону.

Пунктом 9.4 вказаного Договору передбачено, що строк виконання зобов`язань для сторони, яка підпала під дію непереборної сили за Договором продовжується на час протягом якого остання буде діяти, але не більше 60 (шістдесяти) календарних днів.

ТОВ «АРТ-09» надало сертифікат № 2300-22-0910 про форс-мажорні обставини, датований 23.09.2022 № 03.3/273.

Докази того, що відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про форс-мажорні обставини відсутні.

У відповідності до частини третьої статті 75 ГПК України судом апеляційної інстанції визнано загальновідомою та такою, що не потребує доказування обставину початку військової агресії проти України 24.02.2022, що стало підставою введення воєнного стану.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи за первісним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за Договором.

Причиною виникнення спору за зустрічним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним пункту 9.4 Договору в частині строку виконання зобов`язань для сторони не більше 60 календарних днів.

Предметом касаційного оскарження є рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 зі справи № 908/1620/22 в частині задоволення первісного позову про стягнення заборгованості за Договором.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Так, у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 зі справи № 912/3323/20, на яку посилається скаржник, міститься загальний висновок про те, що відповідно до частини першої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані. Одне лише передбачене законом віднесення обставин (карантину) до форс-мажорних не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.

У постанові від 17.08.2022 зі справи № 922/854/21, на яку посилається скаржник, міститься, зокрема, висновок про те, що ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката. Оскільки обставини непереборної сили засвідчені належним чином, відсутня протиправна поведінка, дія чи бездіяльність відповідача; відсутній причинний зв`язок між поведінкою відповідача та збитками; відсутня вина відповідача; відповідач не може бути притягнутий до відповідальності за невиконання умов договору поставки, а саме у спосіб стягнення неустойки, штрафу та відшкодування збитків.

Водночас у справі № 908/1620/22, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду, суди попередніх інстанцій, з посиланням на висновки Верховного Суду у справах № 917/1053/18 та № 904/3886/21, виходили, зокрема, з того, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, а не від обов`язку виконати це зобов`язання після припинення таких обставин. У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язань сторін за договором може просто переноситись (продовжуватися) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки.

Матеріали справи № 908/1620/22 не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану. Оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

Водночас позивач та відповідач знаходяться в однакових умовах і введення воєнного стану на території України подібно впливає на них як на суб`єктів господарювання.

Таким чином, у Суду відсутні підстави вважати, що судами попередніх інстанцій у розгляді справи № 908/1620/22 не враховані висновки Верховного Суду, викладені у наведених скаржником постановах.

Водночас в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Отже, доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

У касаційній скарзі скаржник також посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, приписів статей 76-78, 86, 210 ГПК України, зазначаючи про неналежне дослідження судами та оцінку доказів у справі.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Однак, у цій справі підстава, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на яку посилається скаржник, не підтвердилася.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи ТОВ «АРТ-09» про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу ТОВ «АРТ-09» без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-09» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 у справі № 908/1620/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова