Ухвала

від 16.10.2023 по справі 904/3652/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/3652/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2023

у справі № 904/3652/22

за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"

до приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

товариство з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг";

публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат",

про стягнення заборгованості у розмірі 175 645,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2023 у справі № 904/3652/22 у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз") до приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (далі - ПАТ "Дніпровагонмаш") про стягнення заборгованості за типовим договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205ILMRAP016 у загальному розмірі 175 645,52 грн відмовлено у повному обсязі.

АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" 26.09.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2023 у справі № 904/3652/22.

ПАТ "Дніпровагонмаш" 04.10.2023 засобами поштового зв`язку надіслало на адресу Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі № 904/3652/22, у якому просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2023 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки підстави для відкриття касаційного провадження у малозначній справі відсутні.

Дослідивши матеріали касаційної скарги АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" та заперечення ПАТ "Дніпровагонмаш" зі справи № 904/3652/22, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481,00 грн.

Позов у цій справі подано у 2022 році. Предметом позову є стягнення 175 645,52 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

У своїй касаційній скарзі скаржник, обґрунтовуючи можливість відкриття касаційного провадження у малозначній справі посилається на підпункти "а" - "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, наголошує на тому, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; зазначає, що на розгляді у господарському суді Дніпропетровської області та Центральному апеляційному господарському суді перебувають справи: № 904/865/23, № 904/4511/22, № 904/5104/22 за позовом АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" до ПАТ "Дніпровагонмаш" про стягнення заборгованості за типовим договором розподілу природного газу; поряд з цим судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові було зазначено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 у справі № 904/3866/21, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 та постановою Верховного Суду від 05.07.2022 зобов`язано АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" скорегувати на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи - товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" інформацію про обсяги поставленого (протранспортованого) ПАТ "Дніпровагонмаш" (ЕІС-код 56ZO06A05ILMR02D) природного газу шляхом направлення уточненої інформації Оператору газотранспортної системи, в якій відобразити обсяг спожитого (розподіленого) природного газу за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 в об`ємі 0 м3, за період з 01.02.2021 по 09.02.2021 в об`ємі 0 м3; для визначення плати за спірний період - липень 2022 року позивач мав виходити з того, що обсяги розподілу на користь ПАТ "Дніпровагонмаш" за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 в об`ємі 0 м3, за період з 01.02.2021 по 09.02.2021 в об`ємі 0 м3; зазначає, що коригування даних на інформаційній платформі не мають ніякого наслідку при здійсненні розрахунку річної замовленої потужності споживачу на наступний газовий рік; вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2023 у справі № 904/3652/22 незаконними та необґрунтованими, винесені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права; також зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Розглянувши міркування наведені у касаційній скарзі та зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

При цьому наведені скаржником доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики для зазначення проблемних, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа є винятковою для позивача, а зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Отже подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.

Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Суд звертає увагу, що самі лише посилання скаржника на наявність відповідних обставин, що не обґрунтовані іншими доводами, автоматично не презюмує їх існування.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2023 у справі № 904/3652/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз", викладене у касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень не розглядається.

Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2023 у справі № 904/3652/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова