Постанова

від 11.10.2023 по справі 463/3579/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 463/3579/17

провадження № 61-7165св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівське обласне управління водних ресурсів, Винниківська міська рада, правонаступником якої є Львівська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» на постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Мельничук О. Я., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» (далі - ТОВ «Бальтазар»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівське обласне управління водних ресурсів, Винниківська міська рада, правонаступником якої є Львівська міська рада, в якому просив суд зобов`язати ТОВ «Бальтазар» припинити господарську діяльність, будівництво багатоквартирного житлового будинку на сусідній земельній ділянці, площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міська рада, в межах прибережної захисної смуги, яка знаходиться на відстані до 25 метрів включно від урізу води ставка - водойми на його земельній ділянці на АДРЕСА_1 .

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником земельної ділянки, площею 1,02223 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0163, із цільовим призначенням для обслуговування будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На належній йому земельній ділянці розташований ставок - водойма, площею 0,4214 га, з площею водного дзеркала 0,3706 га, який одночасно розташований на водоскидному каналі з Винниківського озера, басейна річки Маруньки.

Зазначав, що поряд з його земельною ділянкою межує земельна ділянка, площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міська рада, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що надана в оренду ТОВ «Бальтазар» і на якій останнє розпочало будівництво фундаменту та каркасу чотирьохсекційної будівлі.

Проте, вказане будівництво ведеться з грубим порушенням земельного та водного законодавства, а саме в порушення вимог пункту 4 частини другої статті 89 Водного кодексу України (далі - ВК України) ТОВ «Бальтазар» заклало фундамент багатоквартирного будинку в прибережній захисній смузі на відстані до 8 метрів від урізу води ставка - водойми на земельній ділянці, яка належить йому на праві приватної власності.

Зазначав, що внаслідок незаконної господарської діяльності ТОВ «Бальтазар» знищено водоймище, яке знаходилось на земельній ділянці, яку орендує ТОВ «Бальтазар», руйнується русло річки Маруньки, руйнується і нищиться земляна дамба, яка знаходиться на його земельній ділянці і яка перешкоджає воді зі ставка - водойми попасти на земельну ділянку, яку орендує ТОВ «Бальтазар».

Така господарська діяльність ТОВ «Бальтазар» в прибережній захисній смузі не лише завдає шкоди його земельній ділянці, але й загрожує екологічною катастрофою, коли внаслідок руйнації земляної дамби вода знищить сусідні земельні ділянки.

Справа судами переглядалась неодноразово.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірна водойма розташована в межах населеного пункту, прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням вимог містобудівної документації та проектів забудови земельної ділянки, виходячи із природного чи штучного походження водойми, її реального існування і площі водної поверхні, а не в межах 25 метрів від урізу води.

Таким чином, відповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації, у тому числі щодо ширини прибережної захисної смуги, і як наслідок, законність дій відповідача, перебуває в прямій залежності від законності рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради від 29 липня 2014 року № 126, яким надано ТОВ «Бальтазар» містобудівні умови та обмеження для будівництва багатоквартирного будинку, де у пункті 5 вказано про відсутність планувальних обмежень, у тому числі щодо прибережних захисних смуг.

При цьому судами вказано, що підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю.

Судом апеляційної інстанції також зазначено, що встановлення в судовому порядку незаконності проведення спірного будівництва, яке є предметом доказування у справі № 813/4060/17 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова, державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, третя особа - ТОВ «Бальтазар», про визнання протиправним і скасування рішення, скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, може мати наслідком припинення господарської діяльності відповідача з будівництва запроектованого об`єкту нерухомого майна, проте на час розгляду даної справи правові підстави для такого висновку відсутні.

Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № № 61-17937св20).

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив із того, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки судів, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 813/814/18 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року, в яких зазначено, що «припис № 1296 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01 грудня 2017 року виданий Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України в межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства».

Також вказано, що «неправомірним є неврахування під час будівництва прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з причини відсутності проекту землеустрою з її встановлення, а також водогосподарського паспорта та правил експлуатації водойми».

Отже, вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що «ТОВ «Бальтазар» здійснює будівництво в межах прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 », а тому суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Крім того, з водогосподарського паспорту та правил експлуатації ставка-водойми на земельній ділянці ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 вбачається, що навколо ставка влаштована прибережна захисна смуга шириною від 10 метрів до 25 метрів. Потенційно небезпечні забруднювачі біля ставка відсутні. В натуру прибережна захисна смуга не винесена. Інформаційні водоохоронні знаки відсутні (VII характеристики прибережної захисної смуги).

Крім того, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказував, що встановлення в судовому порядку незаконності проведення спірного будівництва, яке є предметом доказування у справі № 813/4060/17, може мати наслідком припинення господарської діяльності відповідача з будівництва запроектованого об`єкту нерухомого майна, проте судом не було враховано, що Верховний Суд у постанові від 15 січня 2020 року, скасовуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року й направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, серед іншого, вказував, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено всі наявні у матеріалах справи докази, не з`ясовано всі обставини справи, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а саме: не перевірено відповідність намірів будівництва, визначених в оскаржуваних містобудівних умовах та обмеженнях; не надано належної оцінки оскаржуваним містобудівним умовам та обмеженням щодо неврахування у них прибережної захисної смуги.

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 червня 2022 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 червня 2019 року скасовано, постановлено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ТОВ «Бальтазар» припинити господарську діяльність, будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міська рада, правонаступником якої є Львівська міська рада, в межах прибережної захисної смуги, яка знаходиться на відстані до 25 метрів включно від урізу води ставка - водойми на його (позивача) земельній ділянці на АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 813/814/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року, встановлено, що ТОВ «Бальтазар» здійснює будівництво в межах прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , чим порушуються його права, тому наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2022 року ТОВ «Бальтазар» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2022 року і залишити в силі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 червня 2019 року.

Касаційна скарга ТОВ «Бальтазар» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахував постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 813/4060/17 та висновок судової гідротехнічної експертизи Незалежного центру судових експертиз Навчально-наукового інституту права Національного університету водного господарства та природокористування від 10 грудня 2021 року № 10, в яких встановлено обставини, які мають преюдиційне значення у цій справі, зокрема щодо водогосподарського паспорту та правил експлуатації водойм.

Також, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що об`єкта будівництва, щодо якого просить позивач припинити господарську діяльність ТОВ «Бальтазар», вже не існує, оскільки він зданий в експлуатацію як індивідуальні житлові будинки, а земельна ділянка припинила своє існування, так як змінено її функціональне призначення та створено/зареєстровано нові земельні ділянки, які утворилися шляхом її поділу.

Крім того, судом апеляційної інстанції не було застосовано до спірних правовідносин вимоги пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» яким передбачено, що виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

А також суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки чинним законодавством України не передбачено припинення господарської діяльності товариства за ініціативою особи, яка не є учасником такого товариства. Отже, суд апеляційної інстанції втрутився в дискреційні повноваження учасників/засновників товариства.

Підставами касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 22 червня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), та у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17 (провадження № 61-22164св18), від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 263/4331/18 (провадження № 61-8286св20), від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18 (провадження № К/9901/2762/19), від 12 січня 2022 року у справі № 206/6401/18 (провадження № 61-9197св21).

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У серпні 2022 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року заяви про самовідвід суддів Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В., Шиповича В. В. у цій справі задоволено. Передано цивільну справу № 463/3579/17 для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 листопада 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Коломієць Г. В. Судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Погрібний С. О., Хопта С. Ф., Осіян О. М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2023 року у зв`язку із відставкою судді Хопти С. Ф. до складу колегії суддів входить суддя Луспеник Д. Д.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 жовтня 2023 року, у зв`язку з перебуванням судді Осіяна О. М. у відпустці, до складу колегії суддів входить суддя Лідовець Р. А.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 1,0223 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0163, із цільовим призначенням для обслуговування будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує державний акт на право власності на земельну ділянку від 20 серпня 2007 року.

На зазначеній земельній ділянці розташований ставок, площею 0,4214 га, що підтверджує водогосподарський паспорт та правила експлуатації ставка - водойми на земельній ділянці ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 .

Відповідно до загальних даних про водний об`єкт площа ставка становить 0,4214 га, а площа водного дзеркала 0,3706 га, ставок розташований у водоскидному каналі з Винниківського озера, басейн річки Маруньки.

Із земельною ділянкою ОСОБА_1 межує земельна ділянка, площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, власником якої є Винниківська міська рада.

Рішенням Винниківської міської ради Львівської області від 16 грудня 2005 року № 1155 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання ТОВ «Бальтазар» в оренду земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 » затверджено проект земельної ділянки та надано ТОВ «Бальтазар» в оренду терміном на 10 років земельну ділянку, площею 0,3172 га, для будівництва багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 .

На підставі цього рішення 03 квітня 2006 року між Винниківською міською радою Львівської області та ТОВ «Бальтазар» укладено договір оренди землі, відповідно до якого останній приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_2 для будівництва багатоквартирного житлового будинку. В оренду передається земельна ділянка, площею 0,3172 га, у тому числі 0,0206 га під забудову.

Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради Львівської області від 29 липня 2014 року № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 » надано ТОВ «Бальтазар» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці на АДРЕСА_2 .

29 серпня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області зареєстровано декларацію (№ 083142430172) про початок виконання будівельних робіт зблокованих житлових будинків на АДРЕСА_2 , де замовником є ТОВ «Бальтазар».

Рішенням Винниківської міської ради Львівської області від 12 травня 2016 року № 349 ТОВ «Бальтазар» продовжено на 2 роки строк оренди земельної ділянки, площею 0,3172 га, за адресою: АДРЕСА_2 , а також на підставі цього рішення 19 серпня 2016 року між Винниківською міською радою Львівської області та ТОВ «Бальтазар» укладено відповідний договір оренди землі про строкове та платне користування вказаною земельною ділянкою для будівництва багатоквартирного житлового будинку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення у справі № 813/814/18, яким у задоволені позову ТОВ «Бальтазар» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування припису від 01 грудня 2017 року № 1296, відмовлено.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що у період з 28 листопада 2017 року до 01 грудня 2017 року посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, відповідно до направлення від 27 листопада 2017 року № 1296/17-пз та на підставі наказу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції від 24 листопада 2017 року № 228П проведено позапланову перевірку на об`єкті «Будівництво зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 » щодо дотримання суб`єктом містобудування - ТОВ «Бальтазар» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

За наслідками цієї перевірки складено акт № 1296/17, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено, що проектною організацією ПП «Імпровіз» передано замовнику ТОВ «Бальтазар» проектну документацію «Будівництво блокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 » (стадія П), розроблену з порушенням будівельних норм, а саме блоковані житлові будинки (секція Б) розміщено в водоохоронній зоні водойми (ставка на АДРЕСА_1 ) (9м) та річки «Марунька» (3м), прибережні смуги яких, у відповідності до пункту 10.17 ДБН 360-92 «Містобудування та планування міських і сільських поселень», становлять 20 м, що є порушенням пункту 10.4 ДБН 360-92 «Містобудування та планування міських і сільських поселень».

Ухвалюючи рішення про відмову ТОВ «Бальтазар» у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився Верховний Суд, виходив із того, що припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01 грудня 2017 року № 1296, виданий Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України в межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства.

Також вказано, що неправомірним є неврахування під час будівництва прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми на земельній ділянці на АДРЕСА_1 з причини відсутності проекту землеустрою з її встановлення, а також водогосподарського паспорта та правил експлуатації водойми.

Отже, вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що ТОВ «Бальтазар» здійснює будівництво в межах прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в цілому відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України, однак підлягає зміні в частині викладення резолютивної частини постанови.

Щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У разі якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Посилання ТОВ «Бальтазар» в касаційній скарзі на обрання ОСОБА_1 неналежного способу захисту своїх прав колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги, оскільки Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у цій справі дійшов висновку, що «посилання суду апеляційної інстанції у своїй постанові від 06 жовтня 2020 року на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, є помилковими, оскільки з плану земельної ділянки, наданої ТОВ «Бальтазар» у користування, вбачається, що остання знаходиться коло русла річки Марунька та ставка-водойми на земельній ділянці ОСОБА_1 , а тому вимоги останнього щодо припинення господарської діяльності, будівництва багатоквартирного житлового будинку на сусідній земельній ділянці, площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міська рада, яка знаходиться на відстані до 25 метрів включно від урізу води ставка-водойми на його земельній ділянці спрямовані за захист порушеного права та відповідають положенням статей 15, 16 ЦК України та 104, 152 ЗК України».

Отже, питання щодо обрання позивачем належного способу захисту своїх прав вже вирішувалося під час розгляду цієї справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом г частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Статтею 104 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Відповідно до частин першої статті 58 ЗК України та статті 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) у редакціях, чинних на час прийняття рішення виконавчим комітетом Винниківської міської ради від 26 липня 2014 року № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки …», до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (далі - Порядок № 486).

У пунктах 4, 5 Порядку № 486 визначено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Відповідно до статті 87 ВК України водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється, встановлюється для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.

Згідно з статтею 88 ВК України, яка узгоджується зі статтею 60 ЗК України, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період): для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів, шириною 25 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Відповідно до статті 61 ЗК України та статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, не спростовано матеріалами справи та відповідачем те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення у справі № 813/814/18, яким у задоволені позову ТОВ «Бальтазар» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування припису від 01 грудня 2017 року № 1296, відмовлено.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що у період з 28 листопада 2017 року до 01 грудня 2017 року посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, відповідно до направлення від 27 листопада 2017 року № 1296/17-пз та на підставі наказу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції від 24 листопада 2017 року № 228П проведено позапланову перевірку на об`єкті «Будівництво зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 » щодо дотримання суб`єктом містобудування - ТОВ «Бальтазар» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

За наслідками цієї перевірки складено акт № 1296/17, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено, що проектною організацією ПП «Імпровіз» передано замовнику ТОВ «Бальтазар» проектну документацію «Будівництво блокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 » (стадія П), розроблену з порушенням будівельних норм, а саме блоковані житлові будинки (секція Б) розміщено в водоохоронній зоні водойми (ставка на АДРЕСА_1 ) (9м) та річки «Марунька» (3м), прибережні смуги яких, у відповідності до пункту 10.17 ДБН 360-92 «Містобудування та планування міських і сільських поселень», становлять 20 м, що є порушенням пункту 10.4 ДБН 360-92 «Містобудування та планування міських і сільських поселень».

Ухвалюючи рішення про відмову ТОВ «Бальтазар» у задоволенні позову у справі № 813/814/18, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився Верховний Суд, виходив із того, що припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01 грудня 2017 року № 1296, виданий Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України в межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства.

Також вказано, що неправомірним є неврахування під час будівництва прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми на земельній ділянці на АДРЕСА_1 з причини відсутності проекту землеустрою з її встановлення, а також водогосподарського паспорта та правил експлуатації водойми.

Отже, вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що ТОВ «Бальтазар» здійснює будівництво в межах прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, про те, що ТОВ «Бальтазар» здійснює будівництво в межах прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , чим порушуються його права, які підлягають захисту належним чином обраного ним способу.

Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Щодо резолютивної частини постанови Львівського апеляційного суду від 22 червня 2022 року

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із доводами касаційної скарги про те, що відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що виключно законами встановлюютьсявичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

Резолютивна частина постанови Львівського апеляційного суду від 22 червня 2022 року викладена таким чином:

«Зобов`язати ТОВ «Бальтазар» припинити господарську діяльність, будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міська рада, правонаступником якої є Львівська міська рада, в межах прибережної захисної смуги, яка знаходиться на відстані до 25 метрів включно від урізу води ставка - водойми на його (позивача) земельній ділянці на АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 ».

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що викладення судового рішення таким чином, як «зобов`язання товариства припинити господарську діяльність» є невірною лексичною конструкцію, що впливає на зміст судового рішення і може потягнути за собою інші правові наслідки, ніж обґрунтовані судом у мотивувальній частині постанови.

Статтею 104 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що резолютивна частина постанови апеляційного суду підлягає зміні, з виключенням з першого речення слова «господарську», та викладенням резолютивної частини наступним чином:

«Зобов`язати ТОВ «Бальтазар» припинити діяльність з будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міська рада, правонаступником якої є Львівська міська рада, в межах прибережної захисної смуги, яка знаходиться на відстані до 25 метрів включно від урізу води ставка - водойми на його (позивача) земельній ділянці на АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 ».

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, третя, четверта статті 412 цього Кодексу).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що резолютивна частина оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції підлягає зміні, з виключення слова «господарську».

Оскільки судове рішення змінюється лише в частині резолютивної частини, але не змінюється по суті, то відповідно до статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» задовольнити частково.

Резолютивну частину постанови Львівського апеляційного суду від 22 червня 2022 року змінити та викласти резолютивну частину наступним чином:

«Зобов`язати ТОВ «Бальтазар» припинити діяльність з будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міська рада, правонаступником якої є Львівська міська рада, в межах прибережної захисної смуги, яка знаходиться на відстані до 25 метрів включно від урізу води ставка - водойми на його (позивача) земельній ділянці на АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 ».

В решті постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. О. Погрібний