Постанова

від 04.10.2023 по справі 354/591/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 354/591/15-ц

провадження № 61-3465св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство»,

відповідачі: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2022 року у складі судді Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 березня 2022 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (далі - ДП «Ворохтянське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність.

Просив суд:

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, серія IV-ІФ № 028138;

- витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1500 га, яка розташована на ділянці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Поляниця, з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

У січні 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шургот О. В. подала заяву про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідно до висновку про застосування норм права, що викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, не допускається здійснення прокурором представництва у суді інтересів держави в особі державних компаній до яких відносяться державні підприємства, а тому позовна заява в частині позову, поданого в інтересах ДП «Ворохтянське лісове господарство» підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Щодо позову прокурора, поданого в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України зазначено, що з урахуванням норм Положення про Державне агентство лісових ресурсів України та статті 28-1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) Державне агентство лісових ресурсів України є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень, що відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон№ 1697-VII) надає прокурору право звертатись до суду з позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 911/3293/16. Також, відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Досліджуючи питання представництва прокурором інтересів держави у суді, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18, Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах 923/560/18 та № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. Таким чином, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Конституційний Суд України у рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008 вказав, що захищати інтереси держави насамперед повинні відповідні компетентні органи, а не прокурор, який не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 05 червня 2019 року № 4-р(ІІ)2019 щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим, перед зверненням до суду із вказаним позовом прокурор всупереч частині четвертій статті 23 Закону № 1697-VII не звернувся до Державного агентства лісових ресурсів України, як компетентного органу держави, із повідомленням про виявлені ним порушення інтересів держави. Будь-які докази того, що прокурор в установленому законом порядку направляв відповідне повідомлення на адресу Державного агентства лісових ресурсів України відсутні і протягом всього періоду часу перебування справи на розгляді у суді представлені не були та будь-яке посилання на їх існування у поданих прокурором в ході розгляду справи процесуальних заявах відсутні, в той час як вказані докази мали бути подані прокурорм одночасно із поданням позову до суду, додатковим свідченням чого є той факт, що у позові наявне посилання лише на повідомлення, яке направлялось на адресу ДП «Ворохтянське лісове господарство». Таким чином, позов в інтересах держави в особі Держлісагенства поданий прокурором у порушення вимог частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII за відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді та підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Яремчанського міського суду від 26 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» є юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді, прокурор не надав доказів, що вказане державне підприємство у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі цього державного підприємства відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII.

Позов в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України поданий з порушенням вимог частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII за відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки перед зверненням до суду не направлено до Державного агентства лісових ресурсів України як компетентного органу держави повідомлення про виявлені ним порушення інтересів держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2022 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 березня 2022 року про залишення позову без розгляду, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована таким.

Cуди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що підставою звернення прокурора до суду з цим позовом є обвинувачення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 та частиною першою статті 366 КК України, у зв`язку з тим, що зазначеними службовими особами були підроблені рішення Виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002, 2003 роки в частині передання третім особам, у тому числі відповідачці, у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок.

Вирішуючи питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави відповідно до статті 23 Закону № 1697-VII суд має встановити: фактичну наявність порушення інтересів держави; обізнаність із таким порушенням відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування; нездійснення або неналежне здійснення інтересів держави зазначеними органами.

Про факт протиправного вибуття спірної земельної ділянки Державному агентству лісових ресурсів України було відомо з постанови Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 1-6/11.

У зв`язку з неможливістю з об`єктивних причин безпосереднього подання позову про повернення земельних ділянок Державне агентство лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» підтримували наміри прокурора, викладені у надісланих на їх адреси повідомленнях відповідно до статті 23 Закону № 1697-VII, звернутися до суду з відповідними позовами.

Зазначене підтверджується листом Державного агентства лісових ресурсів України від 08 листопада 2021 року № 12-12/9212-21 у відповідь на запит обласної прокуратури для підтвердження факту надіслання повідомлення позивачу з дотриманням вимог законодавства та надання доказів до суду.

Протиправне вилучення спірної земельної ділянки порушує інтереси держави як безпосередньо, так і утруднює чи унеможливлює виконання державою обов`язків, які реалізуються відповідними органами виконавчої влади, у тому числі Державним агентством лісових ресурсів України та його структурними підрозділами на місцях, зокрема ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Цивільне процесуальне законодавство не передбачає такої підстави залишення позову без розгляду як відсутність повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень відповідно до статті 23 Закону № 1697-VII.

Залишення позову без розглядуна підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України вчинено на підставі формального висновку про відсутність передумов для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

Під час звернення до суду з таким позовом, визначальним є факт обізнаності позивача із фактами порушень, які стали підставою для подальшого звернення до суду у зв`язку з неналежним захистом інтересів держави з його боку. У позові прокурор обґрунтував підстави представництва інтересів держави у зв?язку зі протиправним вибуттям із державної власності спірної земельної ділянки та неналежним захистом державних інтересів позивачами.

ДП «Ворохтянське лісове господарство» віднесено до переліку підприємств, установ, організацій, що перебувають у сфері управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Правовий статус ДП «Ворохтянське лісове господарство» вказує на те, що держава поклала на нього завдання та функції з метою реалізації її політики у сфері охорони довкілля, рекреації, відтворення природних ресурсів, тому у прокурора є підстави для представництва в суді інтересів держави в особі цього державного підприємства.

Підставою для касаційного оскарження відповідно до статті 389 ЦПК України заявник зазначає таке: суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статтю 23 Закону № 1697-VIIта пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України, не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі № 916/2243/19, від 07 жовтня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 366/2502/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 910/261/20, від 11 листопада 2021 року у справі № 622/1363/19, від 21 липня 2021 року у справі № 754/8118/18.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у червні 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Шургот О. В. заперечує проти доводів заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до статті 23 Закону № 1697-VII, статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та статті 170 ЦК України прокурор не може представляти інтереси держави в особі державного підприємства.

Прокурор зобов`язаний виконати вимоги статті 23 Закону № 1697-VII щодо повідомлення Державного агентства лісових ресурсів України про допущенні порушення земельного законодавства під час виділення земельних ділянок у приватну власність перед зверненням до суду з відповідним позовом, а не під час розгляду справи.

У додаткових поясненнях, поданих до суду у червні 2022 року, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури підтримав доводи та вимоги касаційної скарги, а також зазначив, що звернення прокурора з вимогами про витребування земельної ділянки з незаконного переслідує легітимну мету, спрямоване на захист інтересів держави, задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого питання використання земель лісового фонду для суспільних потреб та розпорядження цими землями.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтями 13, 14 Конституції України передбачено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно зі статтею 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство»

Питання представництва інтересів держави у суді прокурором врегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII. Частина перша цієї статті Закону визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 цього Закону в редакції, чинній на час подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги викладене, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII в редакції, чинній на час подання позову до суду, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень.

У контексті зазначеного відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, крім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не потрібно розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), який правильно врахували суди попередніх інстанцій.

До повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. Інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Вирішуючи питання щодо залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство», суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд у цій частині, правильно вказав на відсутність у прокурора повноважень щодо здійснення представництва державного підприємства. ДП «Ворохтянське лісове господарство» є юридичною особою, суб`єктом господарювання з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє йому самостійно здійснювати захист своїх прав та представництво інтересів в суді, і це державне підприємство у спірних правовідносинах не наділено функціями уповноваженого державного органу.

З огляду на це суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області, поданого в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині відсутні.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 травня 2022 року у справі № 354/660/15-ц (провадження № 61-2375св22), від 27 липня 2022 року у справі № 354/604/15-ц (провадження № 61-4927св22), від 14 вересня 2022 року у справі № 354/672/15-ц (провадження № 61-3885св22), від 19 жовтня 2022 року у справі № 354/609/15 (провадження № 61-3271св22), від 26 квітня 2023 року у справі № 354/621/15-ц (провадження № 61-5001св22).

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України

У цивільних правовідносинах держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, зокрема цивільних.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19)).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону № 1697-VII в редакції, чинній на час подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування статті 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), з метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII в редакції, чинній на час подання позову до суду, передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позовній заяві. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У цій справі перший заступник прокурора Івано-Франківської області, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, зазначав, що Державне агентство лісових ресурсів України було обізнане про порушення інтересів держави внаслідок незаконної передачі у приватну власність землі, проте не здійснювало належного реагування на захист інтересів держави. У кримінальному провадженні встановлено факт підроблення рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка лісового господарства вибула з володіння держави. Перший заступник прокурора вказав, що порушено інтереси держави, які, зокрема, має представляти Державне агентство лісових ресурсів України. Однак цей орган державної влади не вчиняє дій з метою захисту інтересів держави, отже, відповідно до статті 26 Закону № 1697-VII, статті 56 ЦПК України є правові підстави для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521, Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів, і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарств.

Одним із основних завдань Державного агентства лісових ресурсів України є реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Суди попередніх інстанцій у свої рішеннях вказували, що перший заступник прокурора не довів, що він повідомив Державне агентство лісових ресурсів України про виявлені ним порушення інтересів держави та необхідність звернення до суду за їх захистом.

Проте Верховний Суд з вказаним висновком не погоджується, з огляду на таке.

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду з позовом у цій справі у серпні 2015 року.

Суд першої інстанції, дослідивши зміст позовної заяви та підстави представництва прокурором інтересів держави, 22 вересня 2015 року відкрив провадження у справі.

Справа перебувала у провадженні суду першої інстанції до 26 січня 2022 року, до моменту, коли суд залишив позов без розгляду.

Суди попередніх інстанцій не надали належної правої оцінки та не врахували той факт, що з огляду на лист Державного агентства лісових ресурсів України у відповідь на лист Івано-Франківської обласної прокуратури від 29 вересня 2021 року, після надходження від органів прокуратури, в тому числі Івано-Франківської обласної прокуратури, повідомлень щодо звернення у порядку статті 23 Закону № 1697-VII до судів із позовами в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України до фізичних та юридичних осіб про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок лісового фонду у державну власність, Державне агентство лісових ресурсів України їх підтримувало у зв`язку з неможливістю подання таких позовів самостійно з об`єктивних причин.

Відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року № 1000/5, листування Державного агентства лісових ресурсів України за 2014-2015 роки з порушених у листі питань знищене у зв`язку із закінченням строків зберігання. Державне агентство лісових ресурсів України не заперечує щодо представництва Івано-Франківською обласною прокуратурою інтересів держави з указаних у листі питань.

Згідно з матеріалами справи Державне агентство лісових ресурсів України протягом 2015-2021 років не вживало жодних заходів, спрямованих на витребування спірної земельної ділянки, яка, на думку прокурора, незаконно вибула з володіння держави.

Таким чином, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо його права на звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 354/609/15 (провадження № 61-3271св22), від 14 грудня 2022 року у справі № 354/680/15 (провадження № 61-4924св22) та від 26 квітня 2023 року у справі № 354/621/15-ц (провадження № 61-5001св22).

Ураховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недотримання прокурором вимог статті 23 Закону № 1697-VII, а отже, відсутність у нього повноважень на звернення до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, є помилковими.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави для залишення без розгляду позову прокурора, поданого до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України у цій справі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому судові рішення в цій частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 березня 2022 року в частині залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність скасувати, справу в цій частині передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко