Ухвала

від 16.10.2023 по справі 638/14784/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/14784/23

Провадження № 2-н/638/1637/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Невеніцин Є.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-18» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором,-

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-18» звернувся із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі вартості неповерненого ППК у розмірі 5064,95 грн, індексу інфляції за період з 04.01.2023 року по 12.10.2023 рік у розмірі 152,46 грн, штрафних санкцій (пеня) у розмірі 1876,95 грн, три відсотки річних у розмірі 117,40 грн, судовий збір у розмірі 268,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Суддя, вивчивши заяву прийшов до наступного.

Свою заяву заявник обґрунтовує тим, що здійснює охоронну діяльність на підставі ліцензії МВС України на провадження охоронної діяльності. 19.12.2020 року між заявником та ОСОБА_1 укладено договір №28626/1А/В на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи на об`єкт боржника. Після розірвання в односторонньому порядку договору з 01.01.2023 року боржник в 3-х денний строк, до 04.01.2023 року, не повернув ППК заявнику та не здійснив оплату його вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі еквівалентній 139 доларів США та становить 5064 грн 95 коп.

Обґрунтовуючи підставі звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, представник заявника посилається на п.3 ст.161 ЦПК України, зокрема зазначає, що заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату заборгованості з електронних комунікаційних послуг.

Частиною 1 статті 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Вимогами ст. 164 цього Кодексу визначено, що за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Порядок розподілу судових витрат визначений статями 141,142 ЦПК України, які регулюють порядок розподілу судових витрат, понесених сторонами при розгляді справ у позовному провадженні.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесено до витрат, пов`язаних з розглядом справи, отже такі витрати є судовими.

Разом з тим, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної суми та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу.

Так, відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Отже, за нормами ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до статті 174 ЦПК України є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Разом з тим, розділ ІІ ЦПК України не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів вищезазначених норм процесуального права, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить ст. 12 та ст. 137 ЦПК України.

Стягнення з боржника на користь заявника витрат на правову допомогу суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю. У свою чергу, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної заборгованості, за подання заяви про видачу судового наказу.

Також, частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, з аналізу вказаних норм закону слідує, що пеня за своєю правовою природою є не грошовою заборгованістю за договором, а видом штрафних санкцій, яку сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов`язання.

Пунктом 3 ч.1 ст.165 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи, що вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнення штрафних санкції у вигляді пені не відповідають положеннямстатті 161 ЦПК України, суддя відмовляє заявнику у видачі судового наказу в цій частині вимог.

Щодо стягнення основної суми заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суддя зазначає наступне.

Згідно п.27 статті 2 Закону України «Про електронні комунікації» електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг.

01.01.2023 року ОСОБА_1 подано заяву про визнання розірваним договору №28626/1А/В.

Згідно умов зазначено договору замовник передає, а виконавець приймає під охорону на пульт централізованого спостереження об`єкт, замовник зобов`язаний вносити плату за послуги охорони протягом перших 5-ти банківських днів поточного місяця. В разі розірвання договору замовник зобов`язаний провести в 3-х денний строк всі необхідні взаєморозрахунки за цим договором, а також забезпечити в 3-х денний строк доступ фахівця виконавця на об`єкт для проведення демонтажу встановленого виконавцем ППК.

В обґрунтування заяви представник заявника зазначає саме на неповернення боржником ППК, вартість якого за умовами договору становить 5064,95 грн, а не стягнення плати за користування електронною комунікаційною послугою.

Також, відповідно до ч. 1 ст.163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

Згідно ч. 4 ст. 163 ЦПК України якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі.

Разом з тим, представник заявника, подаючи заяву про видачу судового наказу через підсистему «Електронний суд», не зазначив, що боржник має зареєстровану офіційну електронну адресу. Докази на підтвердження цих обставин до заяви також не додані.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відтак, оскільки нормами ЦПК України не передбачено порядок подання через підсистему «Електронний суд» заяви про видачу судового наказу до боржника, який не має зареєстрованої офіційної електронної адреси, у даному випадку підлягають застосуванню за аналогією положення ЦПК України щодо подання до суду в електронній формі позовної заяви та документів, що додаються до неї.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Разом з тим, дана заява вказаним вимогам закону не відповідає, оскільки такі докази до заяви не додані.

Враховуючи вищевикладене,вимога заявникапро стягненнявитрат направову допомогу,стягнення пеніта сумигрошових коштівза неповерненняприладу приймально-контрольного«Лунь-25К» не відповідає положеннямстатті 161 ЦПК України, а відтак суддя відмовляє заявнику у видачі судового наказу.

Відповідно до ч.2 ст.167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч.2 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст.165,258,260 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-18» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором.

Ухвала набираєзаконної силинегайно змоменту їїпідписання відповіднодо ч.2ст.261ЦПК Українита може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.В.Невеніцин