Рішення

від 04.10.2023 по справі 640/21832/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/21832/18

н/п 2/953/42/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Губської Я.В.,

за участю секретаря судових засідань- Мордухович К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598, м.Київ, вул. Г.Тороповського 14) про стягнення майнової шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2018 позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнила та просила суд з урахуванням уточнень: стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 31998,63 грн.- різниці невиплаченого страхового відшкодування; 44136,44 грн. пені за 1752 днів прострочки виплати страхового відшкодування; 4605,61 грн.- 3 % річних за прострочку виплати страхового відшкодування;15151,05 грн. збитків від інфляції за прострочку виплати страхового відшкодування; 6537,60 грн. вартості проведення експертного дослідження. Також просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 частину майнової шкоди в розмірі 6399,73 грн. та стягнути з відповідачів судовий збір в загальному розмірі 1088,30 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог.

В обґрунтування позовних вимог представник вказала, що 06.12.2015 на території Шевченківського району м.Харкова на перехресті вул. Чічібабіна з вул. Р.Ролана сталася ДТП з вини відповідача ОСОБА_2 яка керуючи автомобілем ВАЗ 21065, н.з. НОМЕР_3 , рухаючись по другорядній дорозі, не надала перевагу автомобілю Honda CR-V д.н.з НОМЕР_4 та скоїла з ним зіткнення. Вказала, що постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 23.02.2016 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно полісу №AE/5241573, обов?язкова цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час настання ДТП, пов?язана з керуванням автомобіля ВА3-21065 номерний знак НОМЕР_3 була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант». 06.12.2015, року ОСОБА_1 звернулася в Харківське регіональне управління ТДВ СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Всі документи, необхідні для виплати страхового відшкодування були поступово надані страховій компанії. 05.10.2016 року листом за № 02/3942 ТДВ СК «Альфа-Гарант» відмовило ОСОБА_1 у виплаті відшкодування, посилаючись на постанову Апеляційного суду Харківської області, якою постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.02.2016 року скасовано та провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП (сплив строків). При цьому вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП 06.12.2015 року не спростовано. Оскільки ТДВ СК «Альфа-Гарант» відмовило у виплаті відшкодування, посилаючись на відсутність доказів вини гр. ОСОБА_2 у скоєній ДТП, внаслідок якої було завдано шкоди автомобілю гр. ОСОБА_1 , остання звернулась із клопотанням до суду щодо проведення авто технічної/транспортно-трасологічної екпертизи для встановлення всіх обставин, вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Клопотання судом було задоволено і призначено автотехнічну/транспортно-трасологічну екпертизу, яку доручено провести ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. 12.05.2020 року позивач сплатила рахунок за проведення дослідження в сумі 6280,00 гри. та 04.09.2020 року здійснив доплату згідно з перерахунком у сумі 257,60 грн. Всього сплачено за проведене експертне дослідження 6537,60 грн. згідно з рахунком № 1326 від 17.07.2020 р. та № 1681 від 02.08.2019 р. 06.10.2020 року ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса склало висновок експертного автотехнічного дослідження № 12381, згідно якого встановлено факт порушення правил дорожнього руху гр. ОСОБА_2 внаслідок чого сталася ДТП 06. 12.2015 року на території Шевченківського району міста Харкова на перехресті вул. Чічібабіна з вул. Р.Ролана. Враховуючи наведені законодавчі підстави, відзив відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» та фактичні обставини справи, вважає що ТДВ СК «Альфа-Гарант» порушила порядок відшкодування шкоди за полісом ОСЦПВВНТЗ № АЕ/5241573 у зв?язку з чим повинна відшкодувати позивачу: 44 136,44 грн. пені за 1752 днів прострочки виплати страхового відшкодування; 4605,61 грн. в якості 3% річних за прострочку виплати страхового відшкодування, 15151,05 грн. збитків від інфляції за прострочку виплати страхового відшкодування; 6537,60 грн. вартості проведення експертного автотехнічного дослідження ХНДІСЕ. Також представник вказала, що відповідач ОСОБА_2 повинна відшкодувати ОСОБА_1 6399,73 грн. податку на додану вартість. Враховуючи викладене, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попрас В.О. від 11.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попрас В.О. від 28.01.2019 задоволено клопотання ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попрас В.О. від 04.03.2019 задоволено клопотання ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попрас В.О. від 04.04.2019 задоволено клопотання ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попрас В.О. від 01.07.2019 задоволено клопотання ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попрас В.О. від 24.07.2019 задоволено клопотання сторони позивача, по справі призначено судову авто технічну/транспортно-трасологічну експертизу. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попрас В.О. від 19.08.2019 відновлено провадження у справі.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попрас В.О. від 06.09.2019 задоволено клопотання сторони позивача, по справі призначено судову авто технічну/транспортно-трасологічну експертизу. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попрас В.О. від 11.12.2019 поновлено провадження у справі.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попрас В.О. від 25.02.2020 задоволено клопотання ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попрас В.О. від 17.06.2020 задоволено повторне клопотання сторони позивача, по справі призначено судову авто технічну/транспортно-трасологічну експертизу. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попрас В.О. від 02.12.2020 поновлено провадження у справі.

10.01.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», в якому представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилався на те, що відповідно до постанови Апеляційного суду Харківської області від 04.05.2016 по справі №638/20815/15 постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 23.02.2016 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП скасовано, адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП. 12.09.2016 ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» отримало заяву про виплату страхового відшкодування від позивача. Проте, на підставі того, що вина водія забезпеченого транспортного засобу ВАЗ д.н.з. НОМЕР_3 не доведена у встановленому законом порядку, та у відповідності до положень п.32.1 ст. 32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно -правової відповідальності наземних транспортних засобів» ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та затверджено страховий акт №ЦВ/15/2954. Крім того, вказали, що позивач не додає до матеріалів справи матеріали адміністративного провадження, а в своїх вимогах не просить встановити вину чи невинуватість учасників ДТП шляхом проведення експертизи. Позивач не обґрунтовує винуватість водія ОСОБА_2 в зіткненні 06.12.2015 і ігнорує положення положень п.32.1 ст. 32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно -правової відповідальності наземних транспортних засобів» , яким встановлено, що страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає ці вільно -правовової відповідальності відповідно до закону. Також, позивачем не доведено розмір витрат на правову допомогу. Що стосується штрафних санкцій, то ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» не було прострочено виплату страхового відшкодування, адже вина особи, яка керувала транспортним засобом не встановлена в товариством прийнято вмотивоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

24.12.2020 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в тому числі просить стягнути 44136,44 грн. пені за 1752 днів прострочки виплати страхового відшкодування; 4605,61 грн .- 3 % річних за прострочку виплати страхового відшкодування;15151,05 грн. збитків від інфляції за прострочку виплати страхового відшкодування; 6537,60 грн. вартості проведення експертного дослідження. Також просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 частину майнової шкоди в розмірі 6399,73 грн. та стягнути з відповідачів судовий збір в загальному розмірі 1088,30 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог.

21.01.2021 до суду від представника відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» надійшло клопотання про застосування строку позовної давності до заяви позивача про збільшення позовних вимог. Вказано, що стягнення неустойки (пені, штрафу, 3% річних, інфляційних витрат) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.

08.02.2021 від представника позивача надійшли пояснення щодо висновку авто технічного експертного дослідження №12381 від 06.10.2020, в якому представник зазначила, що вважає доведеним причинно-наслідковий зв`язок між діями водія автомобіля ВАЗ 21065 ОСОБА_2 та ДТП, що сталася 06.12.2015.

22.09.2021 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями з підстав звільнення судді ОСОБА_5 у відставку, справа надійшла в провадження судді Губської Я.В.

Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12.09.2023 року було вирішено питання про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог від 24.12.2020 року, оскільки попереднім складом суду дане питання відповідно до ЦПК України вирішено не було.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Базиль О.В. в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи у їх відсутність, вимоги позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявна заява представника про розгляд справи у їх відсутність, в задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що страхова компанія має нести всі витрати.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чинному повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль Honda CR-V д.н.з НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Крім того, судом вбачається, що 06.12.2015 року приблизно о 10-20 годині, ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ 21065, державний номер НОМЕР_3 на перехресті вул. Чічібабіна з вул.. Р. Ролана, рухаючись по другорядній дорозі не надала дорогу автомобілю Хонда, державний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався поголовній дорозі, внаслідок чого трапилось зіткнення, і в подальшому трапилось зіткнення з автомобілем Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_8 , чим завдала матеріальні збитки та порушила п. 16.1 ПДР України, скоїла правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 23.02.2016 року (справа №638/20815/15) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП у зв`язку з порушенням п. 16.1 ПДР України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 04.05.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 лютого 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначив, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

На момент ДТП цивільно -правова відповідальність автомобіля ВАЗ 21065 д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АЕ/5241573, франшиза становить 1000 грн.

06.12.2015, року ОСОБА_1 звернулася в Харківське регіональне управління ТДВ СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

05.10.2016 року листом за № 02/3942 ТДВ СК «Альфа-Гарант» відмовило ОСОБА_1 у виплаті відшкодування, посилаючись на постанову Апеляційного суду Харківської області, якою постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.02.2016 року скасовано та провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП (сплив строків) та п.32.1 ст. 32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно -правової відповідальності наземних транспортних засобів» , яким встановлено, що страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає ці вільно -правовової відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до копії звіту №16833 від 08.02.2016 про визначення вартості матеріально збитку, транспортного засобу Honda CR-V д.н.з НОМЕР_4 , матеріальний збиток завданий КТЗ Honda CR-V д.н.з НОМЕР_4 внаслідок його пошкодження складає 38 398,36 грн. з урахуванням ПДВ та 31 998,63 грн. без врахування ПДВ.

За клопотанням сторони позивача по справі було призначено та проведено судову авто технічну та транспортно-трасологічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи №12381 від 06.10.2020 зазначено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ВАЗ-21065 ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності з вимогами п.16.11 ПДР України і вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» п.33 «Дорожні знаки» ПДР України. В даній дорожньо -транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення для водія автомобіля ВАЗ-21065 ОСОБА_2 визначалась шляхом виконання нею вимог п.16.11 ПДР України і вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» п.33 «Дорожні знаки» ПДР України, для чого в неї не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо -транспортній ситуації дії водія автомобіля ВАЗ-21065 ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.16.11 ПДР України і вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» п.33 «Дорожні знаки» ПДР України і, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Хонда ОСОБА_1 повинна була діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. 3 причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, вирішити питання про те, чи мала водій автомобіля Хонда ОСОБА_1 технічну можливість запобігти ДТП та чи вбачаються в її діях невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв?язку з виникненням даної ДТП, - експертним шляхом на даному етапі дослідження неможливо.

12.05.2020 року позивач сплатила рахунок за проведення вищевказаного дослідження грошові кошти в сумі 6280,00 гри. та 04.09.2020 року здійснила доплату згідно з перерахунком у сумі 257,60 грн. Всього сплачено за проведене експертне дослідження 6537,60 грн. згідно з рахунком № 1326 від 17.07.2020 р. та № 1681 від 02.08.2019 р.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень чч.1 та 2 ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно вимог ст. 1187 ЦК України, в разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, обов`язок по її відшкодуванню покладається на особу, яка володіє транспортним засобом, використання якого призвело до заподіяння шкоди. Цією особою в даній справі є відповідач.

Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Стаття 1 Закону України «Про страхування» передбачає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон № 1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).

Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За змістом Закону №1961-IV (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (вчинення ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст.1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок вчинення ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено: у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Зі змісту правової позиції Великої палати Верховного Суду по справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18 від 04 липня 2018 року вбачається, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. (див. пункт 35 цієї постанови). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 19 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на момент ДТП між ОСОБА_2 та ТДВ «Альфа-Гарант» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що видано Поліс АЕ/5241573, франшиза становить 1000 грн.

ОСОБА_1 звернулася до ТДВ ТДВ «Альфа-Гарант» з повідомленням про подію та заявою про виплату страхового відшкодування, відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Проте, страховиком ТДВ «Альфа-Гарант» 05.10.2016 року листом за № 02/3942 ТДВ СК «Альфа-Гарант» відмовило ОСОБА_1 у виплаті відшкодування, посилаючись на постанову Апеляційного суду Харківської області, якою постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.02.2016 року скасовано та провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП (сплив строків) та п.32.1 ст. 32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно -правової відповідальності наземних транспортних засобів» , яким встановлено, що страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає ці вільно -правовової відповідальності відповідно до закону.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що провина водія ОСОБА_2 у ДТП 06.12.2015 року підтверджується всіма матеріалами справи, в тому числі і висновками, до викладені у експертизі №12381 від 06.10.2020, в якій зазначено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ВАЗ-21065 ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності з вимогами п.16.11 ПДР України і вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» п.33 «Дорожні знаки» ПДР України. В даній дорожньо -транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення для водія автомобіля ВАЗ-21065 ОСОБА_2 визначалась шляхом виконання нею вимог п.16.11 ПДР України і вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» п.33 «Дорожні знаки» ПДР України, для чого в неї не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо -транспортній ситуації дії водія автомобіля ВАЗ-21065 ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.16.11 ПДР України і вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» п.33 «Дорожні знаки» ПДР України і, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Виходячи із викладеного, та тих обставин, що відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП 06.12.2015 року була застрахована в ТДВ «Альфа-Гарант», суд прийшов до висновку, що обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди покладається на страховика, розмір страхового відшкодування належний до виплати складає 31998,63 грн.

При цьому суд наголошує, що відповідачем ТДВ «Альфа-Гарант» не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин справи та суми страхової виплати, а у відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Щодо стягнення з відповідача ТДВ «Альфа-Гарант» пені, 3% річних та інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідачем ТДВ «Альфа-Гарант» заявлено клопотання про застосування позовної давності до вказаних вимог.

Відповідно до положень статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є пдставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність один рік.

Так позивач просить суд стягнути 44136,44 грн. пені за 1752 днів прострочки виплати страхового відшкодування; 4605,61 грн.- 3 % річних за прострочку виплати страхового відшкодування;15151,05 грн. збитків від інфляції за прострочку виплати страхового відшкодування починаючи з 06.03.2016 по 22.12.2020, з посиланням на те, що СК безпідставно не виплатила страхове відшкодування.

Суд не вбачає підстав на задоволення вказаних вимог, оскільки вони є необґрунтованими, недоведеними та з врахуванням того, що питання наявності провини ОСОБА_2 було предметом судового розгляду, яке вирішено даним позовом.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди в розмірі 6399,73грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 22.1 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Тобто, франшиза це ті збитки, попередньо прописані в договорі, які страховик не відшкодовує в разі виникнення страхового випадку.

Згідно з пунктом 12.1статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якої відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з пунктом 36.6.статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

У відповідності до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, в постанові від 04 липня 2018 року, у справі №755/18006/15-ц.

Таким чином, враховуючи, що обов`язок з відшкодування різниці між розміром завданої шкоди і страховою виплатою у розмірі 1000 грн. (розмір франшизи), згідно із вказаними положеннями чинного законодавства, покладається на відповідача, відтак дана вимога підлягає задоволенню. Щодо решти суми в розмірі 5399,73грн. суд не вбачає, підстав для її задоволення у зв`язку з недоведеністю.

Таким чином з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 31 998 (тридцять одну тисячу дев`ятсот дев`яносто вісім) грн.. 63 коп., а з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню розмір франшизи 1000 грн.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 1088,30 грн. за подання позовної заяви про стягнення майнової шкоди.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Враховуючи викладене, з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Альфа Гарант» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 319,99 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягнення витрати по сплаті судового збору в розмірі 10,00 грн., пропорційно розміру задоволених вимог. Також, з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Альфа Гарант» підлягає стягненню сума вартості проведення експертного дослідження в розмірі 1922 (одну тисячі дев`ятсот двадцять дві) грн.. 23 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 77-79, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598, м.Київ, вул. Г.Тороповського 14) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 31 998 (тридцять одну тисячу дев`ятсот дев`яносто вісім) грн.. 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на відшкодування завданої матеріальної шкоди (франшизу) в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598, м.Київ, вул. Г.Тороповського 14) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму вартості проведення експертного дослідження в розмірі 1922 (одну тисячі дев`ятсот двадцять дві) грн.. 23 коп. та судовий збір в розмірі 319 (триста дев`ятнадцять) грн. 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 10 грн.

В задоволенні решти вимог-відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя