Постанова

від 16.10.2023 по справі 947/9363/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2030/23

Справа № 947/9363/21

Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» до ОСОБА_1 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д», про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

26 березня 2021 року ОК «МЖСТ ДОМ» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у загальній сумі 9551 грн 97 коп, з якої наявна заборгованість: за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території з 31 грудня 2017 року по 06 березня 2018 року у розмірі 835 грн 22 коп, за послуги опалення з 31 грудня 2017 року по 06 березня 2018 року у розмірі 4916 грн 44 коп, інфляційні втрати у розмірі 1164 грн 99 коп, 3% річних, нараховані на суму заборгованості у розмірі 524 грн 44 коп та суму пені, нарахованої на заборгованість у розмірі 2110 грн 88 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 31 грудня 2017 року по 06 березня 2018 року багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 знаходився на балансі позивача та обслуговувався ним. Відповідач , як споживач житлово-комунальних послуг, отримавши відповідні послуги у повному обсязі свої зобов`язання по їх оплаті не здійснив у зв`язку із чим утворилась заборгованість, на яку, у зв`язку із її несвоєчасною сплатою, нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Короткий зміст відзиву на позовну заяву.

Відповідач із позовними вимогами не погоджується, вважаючи, що з 15 травня 2016 року, з моменту створення об`єднання співвласників даного будинку ОК «МЖСТ ДОМ» не є особою яка здійснює управління будинком та у тому числі надає послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території , та у зв`язку із відмовою позивача передати будинок на баланс ОСББ «Вільямса 59Д» рішенням господарського суду Одеської області від 03 квітня 2017 (набрало чинності 27 червня 2017 року) року було зобов`язано ОК «МЖСТ ДОМ» виконати свої обов`язки по переданню будинку об`єднанню співвласників. У зв`язку із переданням на баланс об`єднанню співвласників будинку виявилось наявність заборгованості у позивача, в тому числі у зв`язку із оплатою за опалення, які були погашені саме об`єднанням, а тому жодної заборгованості у відповідача перед позивачем не існує.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2021 у задоволенні позовної заяви ОК «МЖСТ ДОМ» до ОСОБА_1 , третя особа ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОК «МЖСТ ДОМ» просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове додаткове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позовної заяви.

Короткий зміст та доводи відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу вказано на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року до серпня 2022 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 16 жовтня 2023 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга скаржника підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому розташована квартира відповідача перебував на обслуговуванні ОК «МЖСТ ДОМ», який за організаційно-правовою формою був обслуговуючим кооперативом та надавав житлово-комунальні послуги мешканцям вказаного багатоквартирного житлового будинку, відповідно до положень чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про кооперацію», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», положень Статуту ОК «МЖСТ ДОМ», рішень Загальних Зборів його членів, затверджених тарифів кооперативу, а також забезпечував утримання вказаного будинку і споруд та прибудинкової території до нього відповідно до Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, - затвердженого постановою КМУ від 20 травня 2009 року №529.

Також судом першої інстанції встановлено, що 14 травня 2016 року співвласниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 , було прийнято рішення про створення ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д».

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1004904993 від 24 січня 2019 року, ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» було зареєстровано 22 червня 2016 року, ідентифікаційний код юридичної особи: 40587458.

Відповідно до витягу з протоколу №2 від 28 серпня 2016 року зборів співвласників багатоквартирного будинку, за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , співвласниками вказаного багатоквартирного будинку було прийнято рішення про прийняття багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в управління та на баланс ОСББ «Вільямса 59Д».

Згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 03 квітня 2017 року по справі №916/3484/16, зобов`язано ОК «МЖСТ ДОМ» передати в управління (на баланс) ОСББ «Вільямса 59Д» багатоквартирний, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , разом з технічною документацією. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 червня 2017 року рішення першої інстанції залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2017 року рішення першої та другої інстанції по даної справі залишено без змін.

Зазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено що у ОК «МЖСТ Дом» починаючи з 22 червня 2016 року виник обов`язок у тримісячний строк забезпечити передачу ОСББ «Вільямса 59Д» на баланс об`єднанню будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

06 березня 2018 року багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 кооперативом було передано в управління (з балансу на баланс) ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К», про що свідчить Акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини в управління від 06 березня 2018 року.

12 жовтня 2018 року ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» уклало трьохсторонню угоду із НАК «НАФТОБАЗ УКРАЇНИ» та ОК «МЖСТДОМ», а саме Договір про переведення боргу №7500/18-23/ТЕ на суму 838 057,59 грн, якій стосується заборгованості з постачання природного газу, що утворилась завдяки позивачеві, і, звідси, ОСББ прийшлось взяти на себе боргові зобов`язання колишнього боржника (ОК «МЖСТ ДОМ») і сплатити даний борг.

Тобто, це саме співвласники та члени ОСББ втрачали власні кошти, аби погасити цей борг, який виник завдяки ОК «МЖСТ ДОМ».

Згідно розрахунку, наданому позивачем заборгованість ОСОБА_1 складає: 9551 грн 97 коп, з якої наявна заборгованість: за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території з 31 грудня 2017 року по 06 березня 2018 року у розмірі 835 грн 22 коп, за послуги опалення з 31 грудня 2017 року по 06 березня 2018 року у розмірі 4916 грн 44 коп, інфляційні втрати у розмірі 1164 грн 99 коп, 3% річних, нараховані на суму заборгованості у розмірі 524 грн 44 коп та суму пені, нарахованої на заборгованість у розмірі 2110 грн 88 коп.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК).

У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якою застрахована врегульовані Цивільним кодексом України (далі ЦК) та Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон 1961-IV).

Частинами першою та другою статті 16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Положення вказаної норми жодним чином не спростовує факту існування договірних відносин без наявності укладеного у письмовій формі договору. Ст.ст. 20, 21 цього Закону визначено обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язками споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору; оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом; обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК).

Такий обов`язок власника встановлений і ст. 360 ЦК, згідно з якою співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у втратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний в тому числі: забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦК власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об`єднання власників квартир (житла).

Згідно з ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Як встановлено ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання зокрема утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

На виконання ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальним зборами об`єднання.

За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають:1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю вразі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири га/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом розгляду даної справи є вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 31 грудня 2017 року по 06 березня 2018 року з оплати по утриманню будинку та прибудинкової території та оплати за опалення, а також вимоги по стягненню інфляційних витрат та 3% річних у зв`язку із несвоєчасною оплатою зазначених послуг.

Що стосується стягнення оплати за опалення суд першої інстанції прийняв до уваги, що кооператив не надавав самостійно послуг по опаленню а лише як сторона договору повинен був оплатити рахунок виставлений організацією яка таку послугу надавала. В даному випадку позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що після передання будинку на баланс об`єднанню співвласників у обслуговуючому кооперативі залишилась заборгованість за отримане опалення та у зазначену заборгованість також була виставлена інфляційна складова за несвоєчасність розрахунку.

Відсутність відповідних доказів, надання яких у відповідності до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК покладається саме на позивача, є підставою для відмови у задоволенні вимог як не доведених належними та допустимими доказами.

Одночасно, суд першої інстанції враховує той факт, що згідно встановлених рішенням господарського суду від 03 квітня 2017 року по справі №916/3484/16 обставин, як у відповідності до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК не потребують додаткового доказування, після реєстрації 22 червня 2016 року ОСББ «Вільямса 59Д» у позивача виникло зобов`язання у тримісячний строк здійснити передачу будинку на баланс об`єднання співвласників.

Порушення позивачем зазначених вимог, на думку суду першої інстанції, свідчить про те, що надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території здійснювалось кооперативом в супереч діючого законодавства, на власний розсуд та ризик а тому, на думку суду першої інстанції не може розцінюватись як належне виконання послуг які потребують оплаті споживачем.

Визнання недійсності зазначених послуг є підставою як у відмові у стягнення оплати таких послуг так і відмові у стягнення інфляційний втрат та 3% річних за несвоєчасну оплату.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК).

Факт відмови у задоволені позову є підставою і для відмови позивачу у вимогах про стягнення понесених судових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за послуги з опалення за період з 31 грудня 2017 року по 06 березня 2018 року у розмірі 4916,44 грн та відповідно нарахованих на вказану суму інфляційних втрат у розмірі 995,82 грн, трьох відсотків річних 448,29 грн та пені у розмірі 1804,34 грн, з таких підстав.

Відповідно до листа №26-5574/1.2-18 від 04 вересня 2018 року НАК «Нафтогаз України» борг ОК «МЖСТ ДОМ» станом на 31 серпня 2018 року за використаний природний газ перед НАК «Нафтогаз України» складає 838 057,59 грн.

12 жовтня 2018 року між НАК «Нафтогаз України», ОК «МЖСТ ДОМ» та ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-Д» був укладений договір №7500/18-23/ТЕ про переведення боргу за договором постачання природного газу №8140/1718-ТЕ-23 від 23 жовтня 2017 року, укладеного між ОК «МЖСТ ДОМ» та НАК «Нафтогаз України». За умовами вказаного договору борг за постачання газу був переведений з ОК «МЖСТ ДОМ» на ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-Д».

Вказаний борг був сплачений ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-Д», що підтверджується квитанціями.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 23 січня 2020 року в справі №916/2068/19, залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2020 року, встановлено, що 23 жовтня 2017 року між АТ НАК «Нафтогаз України» та ОК «МЖСТ ДОМ» укладено Договір №8140/1718-ТЕ-23 (далі Договір від 23 жовтня 2017 року).

АТ НАК «Нафтогаз України» та ОК «МЖСТ ДОМ» складено та підписано Акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 2 086 083,44 грн, а саме: від 30 жовтня 2017 року за жовтень 2017 року на суму 99 025,82 грн; від 30 листопада 2017 року за листопад 2017 року на суму 434 170,51 грн; від 31 грудня 2017 року за грудень 2017 року на суму 488 077,85 грн; від 31 січня 2018 року за січень 2018 року на суму 563 435,45 грн; від 28 лютого 2018 року за лютий 2018 року на суму 501 373,81 грн.

ОК «МЖСТ ДОМ» частково сплачено за поставлений газ у розмірі 489 025,83 грн. що підтверджується випискою Операцій за ОК «МЖСТ ДОМ».

Отже, заборгованість ОК «МЖСТ ДОМ» за Договором від 23 жовтня 2017 року становила суму у розмірі 1 597 057,61 грн (2086083,44 - 489025,83 = 1597057,61).

10 липня 2018 між АТ НАК «Нафтогаз України» (Кредитор), ОК «МЖСТ ДОМ» (Первісний боржник) та ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К» (Новий боржник) укладено Договір про переведення боргу №8283/18-23/ТЕ на підставі статей 520-523 Цивільного кодексу України. Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладення даного Договору дорівнює 659 000,00 грн.

12 жовтня 2018 між АТ НАК «Нафтогаз України» (Кредитор), ОК «МЖСТ ДОМ» (Первісний боржник) та ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» (новий боржник) укладено Договір про переведення боргу №7500/18-23/ТЕ на підставі статей 520-523 Цивільного кодексу України. Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладення даного Договору дорівнює 838 057,59 грн.

Отже, борг ОК «МЖСТ ДОМ» перед АТ НАК «Нафтогаз України» за Договором постачання природного газу від 23 жовтня 2017 року №8140/1718-ТЕ-23 був розподілений наступним чином: ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К» - 659 000,00 грн або 44,02%, та ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» - 838 057,59 грн або 55,98%.

ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К» сплатило свою частину заборгованості за Договором постачання природного газу від 23 жовтня 2017 року №8140/1718-ТЕ-23 на підставі Договору про переведення боргу від 10 липня 2018 року №8283/18-23/ТЕ у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 11 липня 2018 року №40 на суму 460 000,00 грн, та від 11 липня 2018 року; №41 на суму 199 000,00 грн.

ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» сплатило свою частину заборгованості за Договором постачання природного газу від 23 жовтня 2017 року №8140/1718-ТЕ-23 на підставі Договору про переведення боргу від 12 жовтня 2018 №7500/18-23/ТЕ у повному обсязі, що банківськими виписками.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з вище наведеного вбачається, що газ був поставлений на суму 2 086 083,44 грн ОК «МЖСТ ДОМ» частково сплатив за поставлений газ у розмірі 489 025,83 грн (фактично за жовтень-листопад 2017 року відповідно до актів приймання-передачу природного газу). Іншу суму в розмірі 1 597 057,61 грн було сплачено ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» за договорами про переведення боргу від 10 липня 2018 року та 12 жовтня 2018 року.

В даній справі позивач просить стягнути заборгованість з відповідача, в тому числі за послуги з опалення, за період з 31 грудня 2017 року по 06 березень 2018 року. Оскільки за постачання газу за період з грудня 2017 року по лютий 2018 року було сплачено ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», то відповідно відсутні підстави для стягнення заборгованість за сплату послуг з опалення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за послуги з опалення.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги в частині вказаних позовних вимог, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Однак колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 31 грудня 2017 року по 06 березня 2018 року у сумі 835,22 грн, інфляційні нарахування у сумі 169,17 грн, три відсотки річних нарахованих на суму заборгованості у сумі 76,15 грн та пені в розмірі 306,54 грн, з таких підстав.

В матеріалах справи містяться договори, укладені ОК «МЖСТ ДОМ» з постачальниками комунальних послуг, в тому числі, для обслуговування будинку, в якому проживає відповідач.

Факт користування житлово-комунальними послугами не оспорюється, докази на підтвердження того, що надання послуг в період 31 грудня 2017 року по 06 березня 2018 року здійснювалось іншим суб`єктом учасниками провадження до суду не надавались. З огляду на вказане апеляційний суд відхиляє відповідні доводи відповідача.

Оскільки до 06 березня 2018 року вказаний житловий комплекс перебував на балансі ОК «МЖСТ ДОМ», а тому оплата житлово-комунальних послуг з утримання прибудинкової території має відбуватися на користь позивача. Отже, з відповідача на корить позивача підлягає стягненню заборгованість за сплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 31 грудня 2017 по 06 березня 2018 року.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Верховний Суд в постанові від 13 листопада 2019 року в справі №686/14833/15 зазначив, що відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг. Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

При цьому, як вище зазначалось апеляційним судом, будь-які докази на підтвердження того, що надання послуг в період 31 грудня 2017 року по 06 березня 2018 року здійснювалось іншим суб`єктом в матеріалах справи відсутні.

Посилання відповідача на практику КЦС ВС відхиляються апеляційним судом, оскільки в наведених відповідачем справах предметом судового розгляду були інші обставини, відмінні від фактичних обставин даної справи.

Щодо позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 169,17 та трьох відсотків річних нарахованих на суму заборгованості у сумі 76,15 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином обґрунтованим є стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у розмірі 169,17 грн та стягнення трьох відсотків річних нарахованих на суму заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у розмірі 76,15 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 306,54 грн, яка розрахована в сумі 0,1 % за кожен день прострочення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно до п п. 3.4 Договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території від 23 квітня 2013 року, сторонами договору було передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Так, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, яка нарахована на заборгованість за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 31 грудня 2017 року по 06 березня 2018 року в сумі з 306,54 грн, яка розрахована в сумі 0,1% за кожен день прострочення, є обґрунтованими.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку при визначенні розміру суми аліментів та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга ОК «МЖСТ ДОМ» підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині суми заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви скаржником сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №8 від 25 березня 2021 року (т.1 а.с.2), а за подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 3405,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №25 від 26 жовтня 2021 року (т.3 а.с.21).

Позов задоволено частково на суму в розмір 1387,08 грн, що становить 14,5% (1387,08*100/9551,97) від загальної ціни позову, а отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 329,15 гривень, а за подання апеляційної скарги 493,72 гривень.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2021 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» до ОСОБА_1 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д», про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» (код ЄДРПОУ 37476308; місце знаходження: вул. Академіка Вільямса, 59Д, м. Одеса, 65122) заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг в загальному розмірі, яка складається з заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 31 грудня 2017 року по 06 березня 2018 року у розмірі 835,22 грн, інфляційні нарахування у сумі 169,17 грн, три відсотки річних нарахованих на суму заборгованості у сумі 76,15 грн; пені в сумі 306,54 грн, яка розрахована в сумі 0,1 % за кожен день прострочення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» (код ЄДРПОУ 37476308; місце знаходження: вул. Академіка Вільямса, 59Д, м. Одеса, 65122) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 329,15 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 493,72 грн».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 16 жовтня 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда