Ухвала від 13.10.2023 по справі 160/15403/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 жовтня 2023 року Справа № 160/15403/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача-2 - Військової частини НОМЕР_1 , співвідповідача - Військової частини НОМЕР_2 про залишення без розгляду позовної заяви по адміністративній справі № 160/15403/23,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_3 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті їй індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.02.2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.02.2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті їй індексації грошового забезпечення за період з 15.02.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 15.02.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 30.08.2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Військову частину НОМЕР_2 .

01.09.2023 року до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову у повному обсязі. Також відповідачем-2 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності у цій справі, оскільки позивачем порушений строк звернення до суду, та просить залишити позовну заяву без розгляду.

27.09.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій щодо строку звернення до суду зазначено, що оскільки на час звернення до суду діяв карантин, встановлений КМУ, тому відсутні підстави для застосування строку визначеного ч.2 ст.233 КЗпП України, з урахуванням положення п.1 Глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України.

09.10.2023 року до суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначено, що за вирішенням спірного питання позивач звернулася до суду більше ніж через 6 років після припинення проходження публічної служби, що свідчить про пропуск встановленого місячного строку звернення до суду. В свою чергу жодних належних і допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали позивачу своєчасно звернутися за судовим захистом, обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк матеріали справи не містять. Вказане на думку співвідповідача є підставою для залишенню позову без руху, з наданням позивачу строку для подачі заяви, в якій вона повинна вказати причини поважності підстав пропущеного строку, а у разі визнання судом таких причин пропуску строку неповажними, позов підлягає залишенню без розгляду.

До суду від відповідача-1 щодо поданих клопотань будь-яких письмових пояснень не надходило.

Розглянувши вищевказані клопотання та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).

Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно із ст.1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі № 359/8843/16-а.

Таким чином, індексація входить до структури грошового забезпечення.

За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013.

Так, у рішенні від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно із пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З прийняттям Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, зокрема, змінено редакцію статті 233 КЗпП України.

Проте на момент виникнення спірних правовідносин, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно із п.1 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 р. "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.

Постановою КМУ від 25.04.2023 р. № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через СОVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

В свою чергу суд враховує, що постановою КМУ "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, право на звернення до суду з позовом щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом, а тому в задоволенні вказаних клопотань про залишення без розгляду позовної заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122, 243, 248, 256 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 - Військової частини НОМЕР_1 , співвідповідача - Військової частини НОМЕР_2 про залишення без розгляду позовної заяви по адміністративній справі № 160/15403/23.

Відповідно до ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Кучма