Ухвала
від 16.10.2023 по справі 420/26081/23
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26081/23

УХВАЛА

16 жовтня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви Одеського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Підприємства «Томатекс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд стягнути з Підприємства «ТОМАТЕКС» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 10848,89 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративногосподарських санкцій у розмірі 1092,96 грн. Банк ГУ ДКСУ в Одеській області Одержувач Одеська міська ТГ ГУК в Од.обл./м.Одеса/50070000 UA618999980313191230000015744 код ЄДРПОУ 37607526 Бюджетне кодування в призначенні платежу: *;101;код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2022 рік).

Ухвалою судді від 02.10.2023 позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. ст. 122, 123 КАС України.

Зокрема судом зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У адміністративному позові позивач зазначає, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2023 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 10 848,89 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується Розрахунком сум АГС, який зроблено на підставі даних Пенсійного фонду України.

Отже тримісячний строк для звернення до адміністративного суду сплинув 15.07.2023. При цьому до суду позивач звернувся з даним позовом 27.09.2023, тобто з порушенням тримісячного строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

Таким чином, позивачу відповідно до ст. 123 КАС України необхідно звернутися до суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку на звернення до адміністративного суду із даними позовними вимогами, навівши реальні та конкретні причини, які об`єктивно перешкоджали своєчасно звернутися до суду.

Вищезазначеною ухвалою суддею надано Одеському обласному відділенню фонду соціального захисту осіб з інвалідністю десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення вказаних недоліків.

10.10.2023 до суду від Одеського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надійшло клопотання про поновлення строку для подання позовної заяви у зв`язку з недостатністю коштів судового збору для подачі позовної заяви, оскільки після надходження коштів Одеське обласне відділення сплатило судовий збір та звернулося до суду.

Зокрема, позивачем зазначено, що Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю повністю утримується за рахунок коштів державного бюджету. Відділення Фонду не мало можливості звернутися до суду з позовною заявою, оскільки фінансування для сплати судового збору було відсутнє. Кошти на сплату судового збору були виділені 11.09.2023 року лише тоді відділення Фонду отримало можливість звернутися до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою після сплати судового збору. У зв`язку з Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022 фінансування спеціального фонду Одеського обласного відділення дуже затримується, що унеможливлює вчасно та без пропуску строку звернутися до суду. Звертаємо увагу суд на те, що причинами пропуску строку звернення до суду є поважними оскільки вони є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.

Крім того, відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

При цьому, у постанові від 28 квітня 2021 р. по справі № 640/3393/19 ВП ВС зазначила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не дає суб`єкту владних повноважень права в будь-який час після сплину строку реалізовувати право на звернення до суду.