Постанова

від 12.11.2007 по справі 8а/175-3440

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8а/175-3440

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"12" листопада 2007 р.Справа № 8а/175-3440

 11:10 год.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Гирили І.М.             

при секретарі судового засідання Арзяєві М.І.

Розглянув справу

за позовом: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланівці Асфальтбуд», вул. Привокзальна,3, м. Ланівці Тернопільської області

про стягнення адміністративно – господарських санкцій в сумі 13 549 грн. 20 коп., в тому числі 391,06грн. пені

За участю представників сторін:

позивача: Гафтко Н.Л. - головний спеціаліст, доручення № 04-81/648 від 04.07.2007 р.

відповідача: Бобко В.В. - керівника.

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 27,29,49,51,59,60,130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль звернулось до господарського суду з адміністративним позовом (№04-134/503  від 07.08.07р.) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланівці Асфальтбуд», вул. Привокзальна, 3, м. Ланівці Тернопільської області 13 158,14 грн. адміністративно –господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2006 році та 391,06 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач не виконав встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що свідчить поданий відповідачем «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік», а тому відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»зобов'язаний сплатити адміністративно –господарські  санкції у розмірі 13158,14 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно –господарських  санкцій в розмірі 391,06 грн.

Як стверджує позивач, норматив робочих місць на підприємстві складає 2 (два) робочих місця для працевлаштування інвалідів, який у 2006 році відповідачем  не виконаний.

Відповідач позовні вимоги вважає безпідставними та просить в задоволенні позову відмовити.

Стверджує, що товариство неодноразово інформувало районну державну службу зайнятості  про потребу в інвалідах та створення робочих місць для працевлаштування останніх, однак, інваліди направлені не були і самі не звертались, а тому просить відмовити в задоволенні позову. В обгрутування своїх заперечень представив звіт про наявність вакансій форми № 3-ПН станом на 23.03.2007р.

Ухвалою суду від 09.08.2007 р. відкрито провадження в порядку ст. 107 КАС України у справі із призначенням попереднього судового засідання на 27.08.2007 р.

Зважаючи на те, що сторонами не врегульовано спір, у порядку, визначеному частиною третьою статті 111 КАС України, у відповідності до статті 121 КАС України, судом закінчено підготовче провадження та призначено справу № 8а/175-3440 до судового розгляду на 08.10.2007р.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі –Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами, а також, встановлює порядок визначення нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової , чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Стаття 20 Закону передбачає, що підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації, громадській організації фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

У відповідності до вимог статті 18 Закону в редакції, що діяла протягом звітного періоду (періоду, за який заявлено до стягнення штрафні санкції), працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Статтею 8 Закону України «Про зайнятість населення»встановлено, що громадяни України мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємств, установ, організацій і до іншого роботодавця або до державної служби зайнятості.

Пунктами 5,10,11,12,13,14 Положення про робоче місце інваліда і Порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" (далі –Положення) передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак, працевлаштування останніх здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням їх побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інваліда, висновків МСЕК.

Відповідно до Положення робоче місце інваліда визначено як окреме місце або ділянка виробничої площі на підприємстві в установі, організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робочим місцем інваліда може бути і звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використане для працевлаштування інваліда. Даним Положенням передбачено, що центри зайнятості та відділення Фонду ведуть облік робочих місць для інвалідів, створюваних понад норматив (п. 6), для чого підприємствам виділяється цільова позика (п. 7)., а робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.5,10-14).

Крім того, згідно даного Положення на місцеві органи соціального захисту населення в тому числі і Фонд, покладено обов'язок виявляти інвалідів, які бажають працювати, щомісячно надсилати державній службі зайнятості списки інвалідів, які бажають працювати із зазначенням професій та спеціальностей, подають заявки на професійне навчання інвалідів (п. 11), а державна служба зайнятості сприяє працевлаштуванню інвалідів та направляє інвалідів на професійне навчання за рахунок коштів Фонду.

Отже, нормами чинного законодавства, яке регулює соціальний захист інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по створенню кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

Працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів тощо.

Наведені  вище  норми  Закону дають підстави  говорити про наступні обов'язки підприємств:

- дотримання ними нормативів по створенню визначеної цим законом кількості робочих місць для інвалідів;

- сплати ними адміністративно –господарських санкцій в разі недотримання зазначених нормативів.

Слід зазначити, що створення робочого місця здійснюється при наявності особи відповідної категорії, так як конкретні вимоги відносно робочого місця встановлені в його індивідуальній програмі реабілітації.

Частиною 4 статті 20 Закону визначено, що адміністративно –господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно –господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як вбачається з даних Звіту про зайнятість інвалідів (Форма № 10-ПІ) за 2006 рік, поданого відповідачем до Фонду, середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 43 особи, тобто відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланівці Асфальтбуд», вул. Привокзальна,3, м. Ланівці Тернопільської області становить 2 (два) робочих місця.

На підставі поданого Звіту позивачем у справі визначено, що у 2006 році відповідач повинен був працевлаштувати 2 (двох) інвалідів, однак, даний норматив відповідачем у 2006 році не дотримано. Фактично жодного інваліда не було працевлаштовано, внаслідок чого відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 13158,14 грн. та за порушення строків їх сплати, за період з 17.04.2007 р. по 07.08.2007 р. (113 днів), на підставі ч. 3 ст. 20 Закону нарахував пеню в розмірі 391,06 грн., яка обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати.

Інформація про наявність чи відсутність на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів міститься у звітах за формою № 3-ПН, що подаються підприємствами, установами і організаціями, їх структурними підрозділами та філіями незалежно від форми власності та господарювання органам державної служби зайнятості в порядку, передбаченому Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. № 420 ( застосування введено в дію з 04.01.2006р., п.3 наказу ).  Звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування, які використовують її для інформування населення, про наявність на підприємстві робочих місць, в тому числі  для працевлаштування інвалідів і водночас запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування.

Своїм листом за № 01-1124 від 26.09.2007р. Лановецький районний центр зайнятості повідомив, що  ТОВ «Ланівці Асфальтбуд»в березні 2006 року проінформував центр зайнятості про наявність вільного  (вакантного) робочого місця для працевлаштування інваліда III групи на посаду сторожа, що підтверджується звітом станом на 23.03.2006р. про наявність вакансій по формі №3-ПН, затвердженої наказом Мінпраці України від 19.12.2005р. №420 за погодженням Деркомстатом України. У травні місяці 2007 року вищезазначена вакансія (сторож) була знята роботодавцем.

Крім того, з даного листа вбачається, що на протязі спірного періоду (2006р.) до центру зайнятості  за сприянням у працевлаштуванні звернувся лише один інвалід, який був працевлаштований на іншому підприємстві.

Таким чином, відповідачем проінформовано центр зайнятості про створення одного робочого місця для працевлаштування інваліда III групи на посаду сторожа, проте дане робоче місце не введене в дію шляхом працевлаштування через відсутність звернень осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів) як до центру зайнятості, так і безпосередньо до самого роботодавця (відповідача).

Отже, вини відповідача у тому, що на його підприємстві  не був  працевлаштований інвалід  немає, у зв'язку з відсутністю звернень до центру зайнятості інвалідів з метою працевлаштування.

          Відтак, суд прийшов до висновку, що відповідачем вчинено необхідні заходи щодо дотримання встановлених чинним законодавством вимог для створення одного робочого місця для працевлаштування інваліда, проте з вищезазначених причин дане робоче місце не введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Матеріали справи також не містять і доказів відмови у працевлаштуванні інваліда самим відповідачем у справі.

Проте, зазначене не дає підстав стверджувати про виконання відповідачем чотирьох відсоткового нормативу встановленого для працевлаштування інвалідів, оскільки як вже зазначалося вище середньооблікова чисельність його штатних працівників за 2006 рік складає 43 осіб, тобто відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону норматив робочих місць нього становить 2 (два) робочих місця, а ТОВ «Ланівці Асфальтбуд»здійснювалися заходи лише щодо створення 1 (одного) робочого місця, про що відповідно повідомлено Лановецький центр зайнятості поданням звіту про наявність вакансій форми № 3-ПН.

Отже, відповідачем не вживалися усі, передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню двох робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому правомірним є покладення на останнього відповідальності, передбаченої ст. 20 Закону щодо стягнення адміністративно –господарських санкцій в розмірі 6579,07 грн. та 195,53 грн. пені за не створення одного робочого місця для працевлаштування інвалідів.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доказів на предмет встановлення їх належності та допустимості здійснюється господарським судом, що передбачено положеннями статей 70, 138 КАС України.

Враховуючи, що відповідачем в повній мірі не дотримано нормативу по створенню двох робочих місць для працевлаштування інвалідів, позовні вимоги щодо притягнення ТОВ «Ланівці Асфальтбуд»до відповідальності на підставі ст. 20 Закону підлягають задоволенню частково.

У відповідності до приписів ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 17, 49, 51, 59, 70, 130, 138, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 8, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ :

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланівці Асфальтбуд», вул. Привокзальна,3, м. Ланівці Тернопільської області, ідентифікаційний код 31966115 на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, ідентифікаційний код 14032334 –6579 (шість тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 07 коп. адміністративно –господарських санкцій та 195 (сто дев`яносто п'ять) грн. 53 коп. пені.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Виконавчий лист видати за заявою Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                            І.М. Гирила