Постанова

від 12.11.2007 по справі 8а/178-3443

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8а/178-3443

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"12" листопада 2007 р.Справа № 8а/178-3443

 10:05год.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Гирили І.М.             

при секретарі судового засідання  Арзяєві М.І.

Розглянув справу

за позовом: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

до: Лановецької районної комунальної кіновідеомережі, вул. Незалежності, 15, м. Ланівці Тернопільської області  

про стягнення адміністративно –господарських санкцій в сумі 2 799 грн. 55 коп., в тому числі 80,80грн. пені

За участю представників сторін:

позивача: Гафтко Н.Л. –головного спеціаліста, доручення № 04-81/648 від 04.07.2007 р.

відповідача: Кружілки О. М. - керівника, паспорт № 576877, серії МС, виданий Лановецьким РВ УМВС України в Тернопільській області 11.01.2000 р.; Старцуна М.І. - представника,  довіреність    від 27.07.2007 р.

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 27,29,49,51,59,60,130 КАС України .

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль звернулось до господарського суду з адміністративним позовом (№04-131/500  від 07.08.07р.) про стягнення з Лановецької районної комунальної кіновідеомережі, вул. Незалежності, 15, м. Ланівці Тернопільської області 2718,15 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню інваліда у 2006 році та 80,80 грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, обґрунтовуючи його тим, що відповідач не виконав встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що свідчить поданий відповідачем "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік", а тому відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов'язаний сплатити адміністративно –господарські санкції у розмірі 2718,75 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно –господарських санкцій в розмірі 80,80 грн.

Як стверджує позивач, норматив робочих місць на підприємстві складає 1 (одне) робоче місце для працевлаштування інваліда, однак відповідачем у 2006 році інвалід працевлаштований не був.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги  в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні вимоги позивача вважає безпідставними, просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ч.2 ст. 17 Закону, стверджує, що Лановецька комунальна кіновідеомережа належить до комунальної форми власності та фінансується за рахунок коштів виділених районним бюджетом, у 2006 році, у зв'язку із недостатнім фінансуванням середньооблікову чисельність працівників скорочено до 8 чоловік. Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що реальна можливість забезпечити працевлаштування інвалідів на підприємстві відсутня, у зв'язку із специфікою роботи. Одночасно стверджує, що протягом всього 2006 року жодного звернення як зі сторони інвалідів так і зі сторони органів державної влади, на які покладено обов'язок по працевлатуванню інвалідів не було.

Ухвалою суду від 09.08.2007 р. відкрито провадження в порядку ст. 107 КАС України у справі, із призначенням попереднього судового засідання на 27.08.2007 р.

Зважаючи на те, що сторонами не врегульовано спір, у порядку, визначеному частиною третьою статті 111 КАС України, у відповідності до статті 121 КАС України, судом закінчено підготовче провадження та призначено справу № 8а/178-3443 до судового розгляду на 08.10.2007р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, заперечення представників відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-XII із наступними змінами та доповненнями (далі - Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

У відповідності до вимог статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції Закону, що діяла протягом звітного періоду (періоду, за який заявлено до стягнення штрафні санкції), працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у  нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для  підприємств,  установ, організацій,  у тому числі  підприємств,  організацій  громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік,  а  якщо  працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини  5  статті  19 зазначеного  Закону, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в  Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману  працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.  

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно – господарських   санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

У відповідності п. 9 Розділу ІІ «Порядку взаємодії органів праці та соціального захисту населення, центрів зайнятості, відділень Фонду соціального захисту інвалідів, центрів професійної реабілітації інвалідів і навчальних закладів системи Мінпраці щодо працевлаштування інвалідів»затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 03.05.2007 р. № 201, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2007 р. за № dd_003132, який визначає механізм взаємодії органів  праці та соціального захисту населення, центрів зайнятості, відділень Фонду соціального захисту інвалідів, центрів професійної реабілітації інвалідів і навчальних закладів  системи Мінпраці щодо працевлаштування інвалідів –Відділення Фонду соціального захисту інвалідів надають (щороку, до 1 травня року, наступного за звітним) регіональним центрам зайнятості інформацію про роботодавців, які не виконали нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, із зазначенням кількості не створених ними робочих місць для працевлаштування інвалідів  у межах установленого нормативу.

В свою чергу, як передбачено п. 8 Розділу ІІ даного порядку –центри зайнятості надають інвалідам, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні, у тому числі за направленням органів  праці та соціального захисту населення, соціальні послуги з пошуку роботи, інформаційні та  консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням, послуги з професійної орієнтації, проводять за згодою інваліда індивідуальні профконсультації з використанням діагностичних методик, з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних в інваліда кваліфікації, знань, професійних інтересів, нахилів, здібностей та з урахуванням його побажань.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік форми № 10-ПІ, який було подано відповідачем до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді склала 8 чоловік.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для Лановецької районної комунальної кіновідеомережі, вул. Незалежності, 15, м. Ланівці Тернопільської області становить 1 (одне) робоче місце.

Даний норматив відповідачем у 2006 році не дотримано. Фактично інваліда не було працевлаштовано, внаслідок чого відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 2718,75 грн.

Частиною 4 статті 20 зазначеного Закону визначено, що адміністративно –господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій  інвалідів, фізичними  особами,  зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських  санкцій,  передбачених цим Законом, не застосовуються строки,  визначені  статтею  250  Господарського  кодексу України.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення” громадяни мають право на  працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства,  установи, організації, індивідуального селянського (фермерського)  господарства і до іншого роботодавця або до  державної  служби зайнятості.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно п. 5 Положення ( 314-95-п ), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих  місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою  зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інваліда відповідно до висновків МСЕК.

З наведених положень чинного законодавства України можна зробити висновок, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування визначених ст. 19 Закону органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

Як стверджує позивач, і це вбачається із Звіту Ф 10-ПІ, середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві відповідача у 2006 році становила 5437,50 грн., відтак, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2007 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно –господарські санкції у розмірі 2718,75 грн.

Беручи до уваги, що матеріалами справи не підтверджується факт виконання відповідачем приписів Закону щодо створення робочого місця для інваліда, включення відповідних заходів до колективного договору, відповідачем не надано суду доказів інформування центру зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) одного робочого місця для працевлаштування інваліда та доказів інформування державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільне (вакантне) робоче місце, де може використовуватися праця інваліда, суд вважає, що фактично таке робоче місце на підприємстві відповідача створене не було.  

Зазначене також підтверджується і листом Лановецького районного центру зайнятості № 01-1121 від 26.09.2007 р., згідно якого відповідач в 2006 році центр зайнятості про наявність вільних робочих місць та вакантних посад для працевлаштування інвалідів не інформував.

Із статистичного звіту (форма № 10-ПІ) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік,  вбачається, що відповідач, всупереч вимог Закону серед штатних працівників не передбачив жодного місця , на якому міг би  працювати інвалід (код рядка - 03), що свідчить про те, що позивач був проінформований саме про не створення відповідачем робочого місця для інваліда.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи долучено лист № 5 від 29.05.2004р., направлений відповідачем на його адресу, з якого вбачається, що інвалід у 2006 році в Лановецькій районній комунальній кіновідеомережі не був працевлаштований, у зв'язку з відсутністю вакантних посад.

Таким чином, не інформування органи працевлаштування у встановленому порядку, позбавило останніх можливості направити інваліда на підприємство для працевлаштування, оскільки дані органи не знали і не могли знати про створення робочого місця для інваліда.

Згідно статуту Лановецької районної комунальної кіновідеомережі вона є самостійним господарським органом, користується правами юридичної особи та здійснює виробничу діяльність, спрямовану на обслуговування кіновідеомережі району та з метою одержання відповідного доходу (п. 1.4. Розділ І), має відповідні основні фонди та обігові кошти, самостійний баланс, розрахунковий рахунок в установах банку (п. 1.5. Розділ І), одним з джерел формування її майна є капітальні вкладення і дотації з районного бюджету (п. 3.4. Розділ ІІІ).   

Та обставина, що Лановецька районна комунальна кіновідеомережа щорічно отримує фінансову підтримку з районного бюджету (довідка №269 від 25.10.2007 р.) не може бути взята судом до уваги як підстава для звільнення від відповідальності, оскільки в розумінні ст. 20 Закону не є доказом того, що відповідач повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а отже не звільняє останнього від виконання вимог Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Більше того, з представленого відповідачем звіту про фінансові результати за 2006 рік вбачається, що останній у 2006 році отримав дохід від реалізації продукції(товарів робіт, послуг),

Отже, з наведеного випливає, що відповідачем порушено норму статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відтак, позовні вимоги про стягнення з Лановецької районної комунальної кіновідеомережі, вул. Незалежності, 15, м. Ланівці Тернопільської області 2718,75 грн. застосованих санкцій за не створення одного робочого місця для працевлаштування інваліда на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, суд визнає правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Окрім того, за несвоєчасну сплату адміністративно –господарської санкції, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 80,80 грн., згідно ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, за період з 17.04.2007 р. по 07.08.2007 р. (113 днів).

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120%  річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

Суд дійшов до висновку, що відповідач не вжив усіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інваліда, у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції, у строк до 15.04.2007 р. не сплатив, а тому на нього покладається відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно –господарських санкцій на 113 днів, з 17.04.2007 р., тому повинен сплатити пеню у розмірі 80,80 грн., виходячи із розміру застосованих та несплачених адміністративно –господарських санкцій.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її  вимоги та заперечення.

Оцінка доказів на предмет встановлення їх належності та допустимості здійснюється господарським судом, що передбачено  положеннями  статей 70, 138 КАС України.

Таким чином, дослідивши усі обставини справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАСУ та зважаючи на пільги, якими користується позивач щодо сплати державного мита при поданні позову до суду, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1,17,49,51,59,70,130,138 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 8,18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні”, господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Лановецької районної комунальної кіновідеомережі, вул. Незалежності, 15, м. Ланівці Тернопільської області, ідентифікаційний код 02410067 на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, ідентифікаційний код 14032334 –2718 (дві тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 75 коп. адміністративно –господарських санкцій та 80 (вісімдесят) грн. 80 коп. пені.

3. Виконавчий лист видати за заявою Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                І.М. Гирила