Ухвала

від 21.09.2023 по справі 761/21988/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/21988/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4339/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні № 22023000000000094 - прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000000094 від 28.01.2023.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, а саме: мобільний телефон іPhone 13 pro з sim НОМЕР_1 та мобільний телефон іPhone 11 pro, вилученні за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою такою, що не відповідає вимогам КПК України, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Апелянт вказує на те, що у ході досудового розслідування встановлено причетність ОСОБА_8 до протиправного механізму по нанесенню шкоди обороноздатності та економічній безпеці держави. За місцем проживання останнього проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого вилучено мобільний телефон Iphone 13 pro з sim та мобільний телефон Iphone 11 pro.

Вказані речі та документи мають доказове значення у кримінальному провадженні, використовувалися, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак відповідають вимогам ст. 98 КПК України.

Постановою слідчого від 20.03.2023 вказані речі та документи визнані речовим доказом у кримінальному провадженні.

Крім того, 20.06.2023 допитаний в якості свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що на вказаних мобільних телефонах можуть зберігатись відомості, що мають доказове значення у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що повністю необхідне для виконання завдання арешту майна, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, з наведених в ній підстав, думку представника власника майна, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги прокурора та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000000094 від 28.01.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто, умисно вчинене діяння в умовах воєнного стану громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України,

Під час досудового розслідування встановлено, що між ДП «БЦКТ «Мікротек» та Міністерства оборони України в особі Директора департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки, укладено Державний контракт № 403/1/22/147 від 26.04.2022 на постачання виробів ХСЧКВ-19 в кількості 1755 одиниць (15 942, 15 грн - ціна за одиницю) та ХСЧКВ-34 в кількості 8905 одиниць (15 569,67 грн. - ціна за одиницю) загальною сумою 166 624 384 гривні. У подальшому, додатковою угодою було збільшено кількість виробів (ХСЧКВ-19 до 2025 одиниць, ХСЧКВ-34 до 10275 одиниць) та вартість закупівлі (192 261 213 гривень) при цьому вартість одиниці товару залишено без змін.

В рамках виконання вказаного Державного контракту, ймовірно за завданням спецслужб російської федерації, посадовими особами ДП «БЦКТ «Мікротек» у змові з посадовими особами ТОВ «Центр інжинірингу НКЕМЗ» та ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», з метою нанесення шкоди обороноздатності та економічній безпеці держави було здійснене штучне завищення вартості виробів, а також створено механізм по виведенню частини коштів отриманих від Міністерства оборони України в тіньовий сектор економіки, шляхом укладання ряду фіктивних договорів з підконтрольними суб`єктами господарювання.

Встановлено, що ДП «БЦ «Мікротек» перерахувало на рахунки ТОВ «Центр інжинірингу НКЕМЗ» понад 22 млн. гривень. В свою чергу ТОВ «Центр інжинірингу НКЕМЗ», відповідно до податкових накладних відобразило поставку товару за цією номенклатурою (фіктивно сформувало податковий кредит) від ТОВ «Новокаховський електромеханічний завод» (код ЄДР 33246412) на суму 10,5 млн. гривень.

Вказане підтверджується аналізом банківської таємниці по розрахунковому рахунку ТОВ «Центр інжинірингу НКЕМЗ», згідно якого встановлено, що фактично на рахунки ТОВ «Новокаховський електромеханічний завод» перераховано лише 300 тис. гривень.

Крім того, встановлено, що ТОВ «Новокаховський електромеханічний завод» зазначені комплектуючі не купувало, не імпортувало та не мано можливості їх виготовити, так як виробничі потужності товариства знаходяться на тимчасово окупованій території Херсонської області.

Водночас кошти, які надійшли від ДП «БЦ «Мікротек» витрачені на закупівлю номенклатури товарів, яка не використовується під час виробництва вказаних кришок і кюветів ХСЧКВ-19 та ХСЧКВ-34.

Також, ДП «БЦ «Мікротек» перерахувало 31 млн. грн. на рахунки компанії «PL Enginering Sp.z.o.o.» (Республіка Польща) за постачання мідних труб виробництва компанії «Vandana trading company» (Республіка Індія).

Наявні оперативні дані свідчать про те, що фактична вартість вказаної продукції становить у 2,5 - 3 рази менше порівняно з ціною їх постачання в адресу ДП «БЦКТ «Мікротек».

Аналізом банківської таємниці вказаного товариства встановлено, що кошти отримані від ДП «БЦ «Мікротек» в сумі понад 6,3 млн грн було перераховано на розрахункові рахунки підприємств з ознаками фіктивності, зокрема ТОВ «Аванті ПАК» (код ЄДР 40630653), ТОВ «Спецпром-М» (код ЄДР 44857883) та у подальшому обготівковано та використано учасниками протиправної схеми на власний розсуд.

У ході досудового розслідування 20.06.2023 допитаний в якості свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що колишні службові особи ДП «БЦКТ «Мікротек» за попередньою змовою із невстановленими особами, імовірно, передали представникам російської федерації технологічну та конструкторську документацію на виробництво активної броні на танки «ХСЧКВ-19» та «ХСЧКВ-34», власником яких є ДП «БЦКТ «Мікротек» та, яка може зберігатись на вилученій в ході обшуків комп`ютерній техніці, мобільних телефонах, жорстких дисках, флеш-накопичувачах.

У зв`язку з викладеним, виникли нововиявлені обставини щодо накладення арешту на комп`ютерну техніку, мобільні телефони, жорсткі диски, флеш-накопичувачі, у зв`язку із чим слідчим ініційовано питання щодо звернення до суду із відповідним клопотанням.

За наявними даними, одним з учасників вказаного протиправного механізму по нанесенню шкоди обороноздатності та економічній безпеці держави є гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Херсонської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_8 є засновником та контролює діяльність ТОВ «Центр інжинірингу НКЕМЗ» (код ЄДР 43998936), ТОВ «Новокаховський електромеханічний завод» (код ЄДР 33246412), а також компанію «PL Enginering Sp.z.о.о.» (Республіка Польща) в якій, також, ще одним партнером та управляючим є його син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а директором є його дружина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

17.02.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.02.2023 по справі № 761/4173/23 проведено обшук житлового приміщення (квартири), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та вилучено серед іншого:

- мобільний телефон iPhone 13 pro з sim НОМЕР_1 ;

- мобільний телефон iPhone 11 без sim.

Вказані вище мобільні телефони відповідно до протоколу обшуку, належать дружині ОСОБА_8 - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходилася за вказаною адресою та імовірно є учасником вказаного протиправного механізму по нанесенню шкоди обороноздатності та економічній безпеці держави.

23.06.2023 прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000000094 від 28.01.2023, а саме: мобільного телефону iPhone 13 pro з sim НОМЕР_1 та мобільного телефону iPhone 11 без sim, які вилучені у ході обшуку 17.02.2023 за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 , які імовірно, належать йому або його дружині ОСОБА_11 .

На обґрунтування вимог даного клопотання, як вбачається з матеріалів клопотання, з урахуванням вище викладеного прокурор послався також на те, що враховуючи вказані вище обставини та виявлені і вилучені речі під час обшуку, у слідства наявні достатні підстави вважати, що вказані мобільні телефони віднайдені за місцем проживання ОСОБА_8 , які імовірно належать йому або його дружині ОСОБА_11 , містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також осіб, причетних до його реалізації.

Постановою слідчого від 20.03.2023 вищевказані вилучені серед іншого предмети, а саме мобільні телефони, визнано речовими доказами згідно ст. 98 КПК України у зв`язку з тим, що на даному етапі здійснення досудового розслідування у слідства є достатні підстави вважати, що дані предмети можуть бути використані, як доказ у вказаному кримінальному проваджені та направлені для проведення судово-технічної експертизи.

З огляду на викладене, є достатні підстави вважати, що вищевказані об`єкти, які були вилучені під час проведення обшуку, мають доказове значення у кримінальному провадженні.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

29.06.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні вказаного клопотання прокурора про арешт майна.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя послався на те, що клопотання прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту було подано до суду 23.06.223 року, тобто з пропущенням строку визначеного абз. 2 п. 5 ст. 171 КПК України. Прокурор не просить поновити пропущений строк на подачу клопотання, а тому враховуючи викладене слідчий суддя не вбачає підстав для поновлення строку на подання клопотання про накладення арешту.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Згідно вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя вказаних норм закону не дотримався, оскільки відмовив у задоволенні клопотання не з підстав дотриманням глави 17 КПК України, а з підстав не дотримання процесуального строку для звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, однак така підстава не передбачена даною главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Дослідивши матеріали, які обґрунтовують вимоги клопотання про арешт майна, колегією суддів встановлено підстави для його задоволення, оскільки прокурором доведено та матеріалами клопотання достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а також, що постановою слідчого від 20.03.2023 вищевказані вилучені мобільні телефони, визнано речовими доказами згідно ст. 98 КПК України у зв`язку з тим, що у слідства наявні достатні підстави вважати, що вказані мобільні телефони містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також осіб, причетних до його реалізації /а.с. 71-74/. При цьому, постановою слідчого від 02.05.2023 призначено комп`ютерно-технічну експертизу /а.с. 77-81/ та для проведення, якої надано вказані мобільні телефони.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна, вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України.

З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, вищевказане майно підлягає арешту з тих підстав, що воно є речовими доказами у межах кримінального провадження № 22023000000000094 від 28.01.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту, як речових доказів, з метою збереження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майном.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження, як речових доказів у кримінальному провадженні.

При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст. 170- 173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000000094 від 28.01.2023, - задовольнити.

Накласти арешт на мобільний телефон іPhone 13 pro з sim НОМЕР_1 та мобільний телефон іPhone 11 без sim, які вилучені у ході обшуку 17.02.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_8 .

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4