Постанова

від 10.10.2023 по справі 759/1426/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/1426/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11901/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Басараб Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2023 року у складі судді Кириленко Т.В.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання відмови в приватизації незаконною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовому якому просив: визнати відмову Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації у наданні дозволу ОСОБА_1 на приватизацію житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 незаконною; зобов`язати Святошинську районну у м. Києві державну адміністрацію вчинити дії з приватизації жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що позивач є зареєстрованим та постійно проживає у кв. АДРЕСА_1 з 2007 року. До квартири був заселений на підставі ордеру № 26/11/07-02 серії «АРМА».

17 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію жилого приміщення, ізольованої квартири АДРЕСА_1 .

25 березня 2021 року отримав письмову відмову у приватизації. Вважає відмову незаконною, оскільки 10 грудня 2010 року повністю весь будинок, без виключення ізольованих квартир, які використовувалися під гуртожиток у даному будинку, було прийнято до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації згідно розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві» в статусі житлового будинку. Будь-яких даних, що ізольовані квартири АДРЕСА_2 мали зареєстрований у визначеному порядку статус гуртожитку у відповідача відсутні. Згідно затвердженого реєстру гуртожитків, які перебувають у державній, комунальній та колективній власності та розташовані на території Святошинського району м. Києва, такого гуртожитку немає. На квартиру, щодо яких не прийнято рішення про надання їм статусу гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для жилих будинків і жилих приміщень державного і громадського житлового фонду. ОСОБА_1 , який зареєстрований у даному житловому приміщенні, участі у приватизації державного житлового фонду не брав, житлові чеки не використовував.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі адвоката Басараб Н.В. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи просить скасувати його та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 10 грудня 2010 року повністю весь будинок, без виключення ізольованих квартир, які використовувались під гуртожиток в даному будинку, було прийнято до сфери управління Святошинської РДА в м. Києві згідно розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10 грудня 2010 року №1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві» в статусі житлового будинку. Будь-яких даних, що ізольовані квартири АДРЕСА_2 мали зареєстрований у визначеному порядку статус гуртожитку у відповідача відсутні. Згідно затвердженого реєстр гуртожитків, які перебувають у державній, комунальній та колективній власності та розташовані на території Святошинського району міста Києва такого гуртожитку немає.

Вказує, що квартири, щодо яких не прийнято рішення про надання їм статусу гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для жилих будинків і жилих приміщень державного і громадського житлового фонду.

Зазначає, що частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз. ОСОБА_1 , який зареєстрований у даному житловому приміщенні, участі у приватизації державного житлового фонду не брав, житлові чеки не використовував.

Також вказує, що ордер на заняття кімнати (квартири) АДРЕСА_1 у відособлене користування є чинним, у встановленому законодавством порядку недійсним не визнаний. Визнання квартири житловою відбулось і повноважними державними органами шляхом проведення реєстрації місця проживання позивача за вказаною адресою.

Крім того зазначає, що спосіб захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №183/2859/16 (провадження №61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі №338/347/16-ц (провадження №61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі №754/6918/18 (провадження №61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16-ц (провадження №14-165цс18).

Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку (а.с. 120), з огляду на що, колегія вважає за можливе закінчити розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

Колегія суддів, вислухавши представника ОСОБА_1 адвоката Басараб Н.І., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Як убачається зі справи, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 15 лютого 1982 року № 259 "Про дозвіл виробничому об`єднанню "Київпромарматура" на тимчасове використання під гуртожиток житлової площі будинку АДРЕСА_3 " дозволено, як виняток виробничому об`єднанню "Київпромарматура" тимчасово використати до 1986 року тринадцять однокімнатних квартир з АДРЕСА_4 для поселення спеціалістів Міністерства хімічного і нафтового машинобудування, які прибувають до м. Києва у відрядження для виконання робіт по реконструкції, переобладнанню та випуску спеціальної арматури (а.с. 30).

26.11.2007 ОСОБА_1 працюючому у ЗАТ "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" видано ордер серії АРМА № 26/11/07-2 на право зайняття із сім`єю з трьох чоловік жилої площі гуртожитку в АДРЕСА_5 , розміром 33,7 кв.м (а.с. 21).

Того ж дня, ЗАТ "Холдингова компанія "Арма", яке є правонаступником Виробничого об`єднання "Київпромарматура" та генеральним директором ЗАТ "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" складено Акт про встановлення технічного стану житлового приміщення та приймання передачі житлового приміщення від 26.11.2007 № 26/11/07-2, відповідно до якого наймодавець передав, а ОСОБА_1 прийняв жилу площу у гуртожитку - ізольовану квартиру за АДРЕСА_1 , що є частиною житлового будинку державного житлового фонду (а.с. 22-23).

25.08.2008 між ЗАТ "Холдингова компанія "Арма" (Принципал) та ЗАТ "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" (Агент) було укладено Агентський договір № 08/08/25, відповідно до якого принципал надає агенту повноваження, а агент зобов`язується за винагороду від імені та за рахунок принципала укладати договори стосовно управління та експлуатації квартир АДРЕСА_6 , а також здійснювати інші дії, передбачені умовами цього договору (а.с. 25-29).

З витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, та довідок про реєстрацію смісця проживання убачається, що позивач ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 з 04.06.2015 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 18-20).

Вказане також підтверджується актом про фактичне місце проживання від 19.08.2021 року (а.с. 35).

З листа арбітражного керуючого ліквідатора ПАТ "Холдингова компанія "Арма" Бринька А.В. № 112 від 24.10.2014 убачається, що Господарський суд м. Києва ухвалив ліквідувати банкрута - ПАТ "Холдингова компанія "Арма", як юридичну особу у зв`язку з банкрутством. Оригінал ордеру № 26/11/07-2, виданого на ім`я позивача було направлено до ПАТ "Київське центральне конструкторське бюро арматуро будування", як управителя гуртожитку (а.с. 24).

З листа Святошинської РДА в м. Києві № 23129 від 25.03.2021 убачається, що, жилий будинок АДРЕСА_3 переданий до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 "Про питання організації управління районами в м. Києві" в статусі житлового будинку (а.с. 37).

Також указаним листом Святошинської РДА в м. Києві на звернення позивача від 17.03.2021 відмовлено у приватизації у приватизації житлового приміщення з підстав того, що приватизація жилого приміщення в гуртожитку - ізольованої квартири суперечить чинному законодавству; станом на 25.03.2021 інформація про розміщення гуртожитку у будинку АДРЕСА_3 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації не надходило; відсутня інформація, що квартира АДРЕСА_7 передана до комунальної власності територіальної громади м. Києва; ордер № 07/10/08 серії "АРМА" виданий ЗАТ "Холдингова компанія "АРМА" на право зайняття кімнати № 233 розміром 26,0 кв. м у гуртожитку в АДРЕСА_3 , що не відповідає фактичному статусу зайнятої житлової площі (а.с. 36-39).

Згідно довідки Державного ощадного банку України № 100.11/3-12/2092 від 15 грудня 2020 року позивач не значиться у списку громадян, які мають право на приватизацію житла (а.с. 40).

Подібна інформація містить в довідках й щодо членів сім`ї позивача (а.с. 41, 42).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення про відмову у приватизації Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація діяла на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно частини 1 статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України 2Про приватизацію державного житлового фонду").

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Статтею 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено сферу дії цього закону, яка поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Статтею 345 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Частиною третьої статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

З метою реалізації конституційного права громадян мешканців гуртожитків на житло, тобто для набуття такими громадянами власного помешкання, Верховною Радою України 04 вересня 2008 року було прийнято Закон України № 500VІ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, який набрав чинності з 01 січня 2009 року".

Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності … (ч. 3 ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків").

Відповідно до п. 14 положення Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16 грудня 2009 року № 396, передача жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" перебували у державній власності, у власність громадян здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (після передачі/прийняття гуртожитку у власність відповідної територіальної громади). При цьому орган місцевого самоврядування відповідно до статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" має прийняти рішення щодо залишення цілісного майнового комплексу (будівлі, будинку) у статусі "гуртожиток" та дозволити приватизацію його жилих та нежилих приміщень.

Отже є правомірною відмова у позові, оскільки доказів, що приміщення, яке просив приватизувати позивач є гуртожитком, а також доказів про передачу такого приміщення Святошинській РДА в м Києві, за відсутності яких, у відповідача відсутні повноваження на розпорядження таким приміщенням.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що після зміни назви юридичної особи дію ордера подовжено до 17.09.2016, про що у ньому міститься відмітка, що виключає право вимоги у позивача на приватизацію вказаного приміщення, оскільки відомостей про продовженні дії ордера матеріали справи не містять (а.с. 21).

Перевіривши наявні в справі письмові докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам Закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що на квартири, щодо яких не прийнято рішення про надання їм статусу гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для жилих будинків і жилих приміщень державного і громадського житлового Фонду, колегія не приймає, оскільки згідно наданого ордеру № 26/11/07-02 серії "АРМА" позивачу надавалось жила площа в гуртожитку, а крім того квартира, яку просить приватизувати позивач, належала юридичній особі.

Згідно довідки ХК «АРМА» б/н від 17.09.2012, дія ордеру обмежена строком до 17.09.2016 (а.с.21).

А доказів того, що така квартира передана Святошинській РДА матеріали справи не містять, та відповідно у останньої відсутні повноваження на розпорядження нею та передачу її у власність позивачу, який не набував підстав на її заселення як квартири, а отримав лише ордер на поселення до житлової площі, що тимчасово використовувалася під гуртожиток до 17.09.2016.

Не приймаються до уваги й доводи, що жилий будинок прийнято до сфери управління Святошинської РДА в місті Києві в статусі житлового будинку, оскільки це не свідчить про те, що квартири які належали юридичній особі та тимчасово передавались для використання роботодавцю позивача під гуртожиток, перестали належати цій юридичній особі і стали власністю громади Святошинського району м. Києва, та у відповідача виникло право на розпорядження такими квартирами.

Визнає безпідставними колегія суддів й доводи щодо того, що у позивача не було підстав визначених ч. 10 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" для відмови в приватизації квартири, оскільки пунктом першим статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.

Пунктом шостим статті 11 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" розтлумачено значення терміну "жилі приміщення у гуртожитку" - це жилі кімнати, жилі блоки чи жилі секції.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Стаття 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначає повноваження органів місцевого самоврядування щодо приватизації житла у гуртожитках, зокрема, прийняття рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "гуртожиток" і одночасно про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків відповідно до цього Закону.

Пунктом чотирнадцятим Положення визначено, що передача жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" перебували у державній власності, у власність громадян здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (після передачі/прийняття гуртожитку у власність відповідної територіальної громади). При цьому орган місцевого самоврядування відповідно до статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" має прийняти рішення щодо залишення цілісного майнового комплексу (будівлі, будинку) у статусі "гуртожиток" та дозволити приватизацію його жилих та нежилих приміщень.

Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках на правових підставах і тривалий час (не менше п`яти років).

Отже, чинним законодавством України визначено правові основи приватизації державного житлового фонду та регулює особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках після передачі таких гуртожитків у комунальну власність. Однак, зайняте позивачем житлове приміщення ні коли немало офіційного статусу гуртожитку, не було зареєстроване як гуртожиток, а відповідно на таке приміщення не поширюється закон "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Враховуючи зазначене, спочатку має бути прийнято рішення про реєстрацію спірної квартири, в якості гуртожитку в установленому законом порядку, про її передачу Святошинській РДА в місті Києві, а лише потім у відповідача виникне право на розпорядження такою квартирою.

Посилання представника позивача на те, що повноваження приймати такі рішення також належать відповідачу не свідчать про незаконність відмови, оскільки спочатку позивач має захистити свої права шляхом спонукання органів місцевої влади до прийняття відповідних рішень з метою набуття статусу спірним приміщенням, а також його переходу у володіння Святошинської РДА в місті Києві від підприємства, якому вказані приміщення належали після їх побудови, а вже потім ставити питання перед відповідачем, щодо розпорядження таким приміщенням та надання дозволу на його приватизацію.

Зазначене свідчить про відсутність правових підстав до скасування ухваленого по справі рішення.

Колегія суддів зазначає, що представницею скаржника до апеляційної скарги не надано достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається в своїй апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, відтак оскаржене рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Басараб Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: