Ухвала

від 17.10.2023 по справі 947/32659/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/32659/23

Провадження № 2-з/947/647/23

УХВАЛА

17.10.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого - судді Калініченко Л.В., розглянувши заяву представника позивача Одеської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , яка діє в свої інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договору недійсним, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення об`єкту до попереднього стану та значення встановленого об`єкту,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2023 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Одеської міської ради до ОСОБА_1 , яка діє в свої інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договору недійсним, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення об`єкту до попереднього стану та значення встановленого об`єкту, в якій позивач просить суд:

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації об`єкта «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 », яка зареєстрована Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 18.02.2020 року № ОД141200490115;

- скасувати рішення державного реєстратора Кравцан Марини Миколаївни від 21.02.2020 року за індексним номером: 51260139 про державну реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 1471545251101, а саме на квартиру АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним договір дарування від 27.03.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євою Людмилою Ганнадіївною, зареєстрований в реєстрі за № 318, яким ОСОБА_1 здійснила відчуження 1/3 та 1/3 часток квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 92,9 кв.м., на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- скасувати рішення державного реєстратора Прокоф`євої Людмили Ганнадіївни від 27.03.2020 року за індексним номером 51804677 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 на квартиру АДРЕСА_2 (РНОНМ: НОМЕР_1 );

- зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 шляхом приведення квартири АДРЕСА_4 до попереднього стану, а саме у відповідність до технічного паспорту, який є додатком до Свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.07.2005 року та знести металеве огородження з природним камінням;

- стягнути з відповідачів судові витрати на користь Одеської міської ради.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В. та передано головуючому по справі 16.10.2023 року.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 17.10.2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Одночасно з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій представник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471545251101);

- встановлення заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам, приймати рішення та вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав, внесенням записів та змін до них у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471545251101).

В обґрунтування заяви представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євою Л.Г., зареєстрованого в реєстрі за №2202, було набуто у власність квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 42,4 кв.м. Однак, в подальшому, ОСОБА_1 було здійснено будівельні роботи у вказаній квартирі, за наслідком чого було збільшено площу квартири до 92,9 кв.м., шляхом здійснення надбудови другого поверху та встановлення металевого огородження з природним камінням. За наслідком чого, ОСОБА_1 було отримано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації об`єкта «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 », яка зареєстрована Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 18.02.2020 року № ОД141200490115, здійснено дії з реєстрації права власності на збільшену площу квартири, а в подальшому передано в дар частки квартири неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, представник позивача вказує, що відповідачкою ОСОБА_1 вказаними діями було здійснено самовільне заняття земельної ділянки територіальної громади міста Одеси без отримання відповідної дозвільної та необхідної документації, за наслідком чого вищевказані дії є незаконними та підлягають скасуванню, у тому числі декларація про готовність об`єкта до експлуатації об`єкта.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Також приймаючи вищевикладені протиправні дії відповідача, позивач вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову у заявлений спосіб, що забезпечить виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, оскільки у разі подальших протиправних дій відповідача стосовно спірного нерухомого майна, а також його відчуження, права позивача будуть значним чином порушені та ускладнять виконання майбутнього рішення суду.

З метою запобігання відчуженню, розпорядженню спірною квартирою, представник позивача вважає необхідним вжити заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на спірну квартиру.

Також для унеможливлення зміни технічних характеристик, геометричних параметрів чи інших відомостей, що мають зазначатися у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснення поділу чи об`єднання спірного об`єкта нерухомості за результатами вчинення відповідних реєстраційних дій та прийняття рішень щодо цього об`єкту за час розгляду справи у суді, позивач вважає необхідним вжити заходи забезпечення позову у виді заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам, приймати рішення та вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав, внесенням записів та змін до них у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо спірного об`єкта нерухомого майна.

Також приймаючи вищевикладені протиправні дії відповідача, позивач вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову у заявлений спосіб, що забезпечить виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, оскільки у разі подальших протиправних дій відповідача стосовно спірного нерухомого майна, а також його відчуження, права позивача будуть значним чином порушені та ускладнять виконання майбутнього рішення суду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Одночасно, судом враховуютьсявисновки ВерховногоСуду викладеніу постановівід 14.06.2021року посправі № 308/8567/20, відповідно до яких законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.

У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

За наслідком викладеного, розгляд заяви про забезпечення позову підлягає негайному розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду, без повідомлення учасників справи.

Оглянувши вказану заяву, суд встановив, що заява позивача відповідає вимогам, встановленимст. 151 ЦПК України, а відтак підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасникасправи маєправо вжитипередбаченихстаттею 150цьогоКодексу заходівзабезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

ПленумВерховного Суду України«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№ 9 від 22 грудня 2006 року у п.4роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконанняможливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.

Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документи, вбачається, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №349979488 від 11.10.2023 року, за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано в рівних частках право власності, а саме по 1/3 частці на квартиру АДРЕСА_2 , яка має загальну площу 92,9 кв.м. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1471545251101. Також судом встановлено, що вказане нерухоме майно під обтяженнями чи іпотекою не перебуває.

Також з вказаної довідки судом встановлено, що зокрема ОСОБА_1 частку у вказаному майні належить на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євою Л.Г., зареєстрованого в реєстрі за №2202; декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ОД141200490115 від 18.02.2020 року.

Неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частки у вказаному нерухомому майні належать на підставі договору дарування від 27.03.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євою Л.Г., зареєстрованого в реєстрі за 318.

Як вбачається з позовної заяви, позивача територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради оспорюється підстава набуття відповідачами вищевказаного нерухомого майна, яке належить останнім на праві спільної часткової власності.

За наслідком чого, суд вважає встановленим, що між сторонами по справі виник спір стосовно об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1471545251101, яка зареєстрована на праві власності за відповідачами по справі на праві спільної часткової власності в рівних частках, яке також під обтяженнями чи іпотекою не перебуває.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог,самепересвідчитися, зокрема, в тому, щоміж сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року„Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідност. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно дост.124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності дост. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людинивстановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду Українивід 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснень Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1471545251101,яка зареєстрованана правівласності завідповідачами посправі направі спільноїчасткової власності,що всвою чергуоспорюється позивачем,за наслідкомчого,суд вважає, що заявлені заходи забезпечення позову є співрозмірними заявленим вимогам, відносяться до предмету позову в цій справі, а невжиття заходів забезпечення позову може значним чином ускладнити виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист,з урахуванням того, що до розв`язання виниклого між сторонами по справі спору по суті, відповідачами спірне нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, здійснені додаткові дії з будівництва/реконструкції спірного об`єкту нерухомості, на підставі чого суд доходить до висновку про обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову обґрунтованою та підлягаючою задоволенню у вищевикладений спосіб.

При цьому,вжиті вказанізаходи забезпеченняпозову наспірне майнодо вирішенняспору посуті,не призведедо обмеженняправ відповідачів,а слугуватимезаходом запобіганняможливих порушеньправ позивача.Вжиття заявлених заходів забезпечення позову на майно не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд можевимагати відособи,яка звернуласяіз заявоюпро забезпеченняпозову,забезпечити відшкодуваннязбитків відповідача,які можутьбути спричиненізабезпеченням позову(зустрічнезабезпечення). Зустрічнезабезпечення застосовуєтьсятільки увипадку забезпеченняпозову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідачі у відповідності до вимог ст. 154 ЦПК України, мають право після застосуваннясудом заходівзабезпечення позовуна звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Одеської міської ради про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/32659/23 за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , яка діє в свої інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договору недійсним, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення об`єкту до попереднього стану та значення встановленого об`єкту, а саме:

-Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1471545251101.

-Встановити заборону органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав, внесенням записів та змін до них у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1471545251101.

Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного Департаменту Одеської міської ради (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6).

Копію ухвали направити для відома учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Головуючий Калініченко Л. В.