Рішення

від 21.09.2023 по справі 711/2852/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2852/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

21 вересня 2023 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.,

при секретарі - Щокань В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новопречистенська - 31/1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСББ «Новопречистенська - 31/1» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом (у подальшому уточнений - редакція від 26.08.2023, яка прийнята судом) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

В обґрунтування позову вказує, що 23.09.2023 рішенням співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ «Новопречистенська-31/1». Відповідно до ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та п. 2.3. Статуту ОСББ завданням та предметом діяльності ОСББ є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних діяльністю об`єднання.

Як зазначено, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна № 328350759 від 06.04.2023, відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 48,1 м2. Утримання та експлуатацію багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 здійснює ОСББ «Новопречистенська-31/1». Відповідач отримує та споживає житлово-комунальні послуги, що включають утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема послуги прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем, купівлю електричної енергії, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку, інше.

Позивач звертає увагу на те, що рішеннями зборів ОСББ затверджені розміри щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території за 1 м2 загальної площі, зокрема: рішенням установчих зборів № 1 від 27.08.2019 з 01.02.2020 - 05 грн. 69 коп.; рішенням № 1 від 13.05.2021 з 01.07.2021 - 06 грн. 83 коп. Прийняті загальними зборами рішення є діючими, правомірними, не оспорювалися та не скасовувалися. Претензій щодо якості та кількості наданих послуг по обслуговуванню будинку АДРЕСА_1 у передбаченому законом порядку до ОСББ не надходило.

У позовній заяві також вказано, що за період з лютого 2020 року по лютий 2023 року відповідач не оплатила отримані житлово-комунальні послуги, внаслідок чого станом на 01.05.2023 у неї утворилась заборгованість у розмірі 11223 грн. 13 коп.

Крім того, відповідачу на суму боргу нараховано інфляційні збитки у розмірі 687 грн. 77 коп. та 3 % річних у розмірі 187 грн. 70 коп.

До того ж, ОСББ письмово зверталося до відповідача з досудовими вимогами від 22.09.2022 № 3/37 та від 16.12.2022 № 2/37, однак вони були повернуті поштовим оператором як такі, що не вручені адресату за закінченням терміну зберігання.

Враховуючи зазначені вище обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, яка утворилась за період з 01.02.2020 до 28.02.2023 у сумі 11223 грн. 13 коп., нарахованих 3 % річних у сумі 187 грн. 70 коп., інфляційних втрат у сумі 687 грн. 77 коп., а також судових витрат, які пов`язані з розглядом справи: судовий збір - 2684 грн. 00 грн. та професійна правнича допомога - 2500 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 25.05.2023 прийнято позовну заяву, відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

28.08.2023 представником позивача подано до суду заяву про зменшення позовних вимог від 26.08.2023 та позовну заяву у новій редакції, яка прийнята судом.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подавши до суду письмову заяву від 21.09.20203, в якій уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити у повному обсязі. Крім того, просив розглянути справу без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

У судове засідання відповідач не з`явилася, хоча судом повідомлялася у встановленому законом порядку про місце, день і час розгляду справи, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст. 131 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Відзив на позовну заяву не подано.

Справу розглянуто за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, яка повідомлялася судом у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи та не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву проти позову, а представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Врахувавши думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга (послуга з управління багатоквартирним будинком) та комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами). Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтями 7, 8 вказаного вище Закону визначені права та обов`язки споживачів й виконавця комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами договорів, а обов`язком споживача - є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. При цьому, пунктом першим частини 2 ст. 7 Закону передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Частиною третьою статті 13 Конституції України передбачено, що власність зобов`язує. Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.

Обов`язок по утриманню майна, включаючи обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг, покладається законом на власника квартири, незалежно від факту його реєстрації чи проживання його у житловому приміщенні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 (розмір частки - 1), на підставі свідоцтва про право на спадщину № 3813 від 11.12.2013, що підтверджується інформаційною довідкою № 328350759 від 06.04.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна.

Управління багатоквартирним будинком, в якому відповідач має квартиру загальною площею 48,1 кв.м., здійснюється ОСББ «Новопречистенська-31/1», яке створене та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань 23.09.2019.

Статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори, рішення яких є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Так, рішенням установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 , оформленим протоколом № 1 від 27.08.2019, затверджено розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ з 01.02.2020 по 30.06.2021 у розмірі 05 грн. 69 коп. за 1 м2 загальної площі квартири та/або нежитлового приміщення, а рішення загальних зборів ОСББ «Новопречистенська-31/1», оформленим протоколом № 1 від 13.05.2021, затверджено розмір внеску та утримання будинку та прибудинкової території в зв`язку з подорожчанням послуг, необхідністю ремонту покрівлі та відповідно щодо рішення загальних зборів щодо термомодернізації будинку (встановлення ІТП) з 01.07.2021 у розмірі 06 грн. 83 коп. за 1 м2.

Відповідно до вимог пункту 10 частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

За приписами ч.ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

З наданого позивачем розрахунку простроченої заборгованості вбачається, що станом на 01.05.2023 відповідач має заборгованість перед ОСББ «Новопречистенська-31/1» по сплаті внесків за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 11223 грн. 13 коп., оскільки з лютого 2020 року по лютий 2023 їх оплата споживачем не проводилась. Вказаний борг нарахований, виходячи із загальної площі квартири та відповідно до рішень загальних зборів ОСББ «Новопречистенська-31/1».

Відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті наданих послуг, а також свого розрахунку заборгованості, або ж доказів про повне погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням нею зобов`язань з оплати за отримані послуги. Також відсутні докази, що позивач неналежно надавав послуги, або відповідач відмовилась від отримання вказаних послуг. Крім того, відповідачем не наведено обставин про те, що вона не користувалася послугами, наданими позивачем.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у статті 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень статті 611 ЦК України, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Оскільки у судовому засіданні встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 не сплачувались внески за утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого у неї станом на 01.05.2023 утворилась заборгованість у розмірі 11223 грн. 13 коп., суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення вказаної вище заборгованості з відповідача на користь позивача.

Крім того, оскільки правовідносин, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, то на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

З позовної заяви та доданих до неї розрахунків вбачається, що позивачем на суму заборгованості, нараховано інфляційні збитки у розмірі 687 грн. 77 коп. та 3% річних у розмірі 187 грн. 70 коп. за період з лютого 2020 року по грудень 2021 року. Аналіз змісту наданого розрахунку свідчить, що він здійснений відповідно до порядку, встановленого законом, арифметично обчислений правильно, а відтак позовні вимоги у цій частині також підлягають до задоволення.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме всього до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, разом з інфляційними та 3% річних у загальному розмірі 12098 грн. 60 коп.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 132 від 21.04.2023. Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то вказані витрати мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

Частиною шостою статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: Договір про надання професійної правничої допомоги від 07.02.2022, укладений між ОСББ «Новопречистенсько-31/1» та АБ «Гребченка Руслана», Доручення (угода) до договору про надання професійної правничої допомоги від 07.02.2022 № 2, Акт приймання-передачі наданих послуг до Доручення (угоди) від 07.02.2022 № 2 від 30.04.2023, Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 01.05.2023, ордер серії СА № 1051646 від 27.03.2023.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. 00 коп., а також беручи до уваги, що відповідачем до суду не подавалося відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу та не доведено неспівмірність таких витрат, як це визначено частинами 5, 6 статті 137 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2 500 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 264, 267, 360, 382, 509, 525, 526, 530, 541, 543, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 11, 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 263-266, 273, 280-284 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (код дані відсутні, АДРЕСА_3 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новопречистенська - 31/1» (код ЄДРПОУ 43244254, м. Черкаси, вул. Новопречистенська, 31/1) заборгованість зі сплати внесків на утримання б будинку та прибудинкової території у розмірі 11223грн. 13коп., 3% річних у розмірі 187грн. 70коп., інфляційні втрати у розмірі 687грн. 77коп., судовий збір у розмірі 2684грн. 00коп., витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 2500грн. 00коп., а всього - 17282грн. 60коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 27.09.2023.

Головуючий: С. М. Позарецька