Рішення

від 13.10.2023 по справі 756/6768/19

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13.10.2023 Справа № 756/6768/19

Унікальний № 756/6768/19

Провадження № 2/756/85/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2023 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

секретарів: Міщенка О.В., Демченко І.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 ,

представника третьої особи ТОВ «Кей-Колект» - Мірводи А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про витребування майна,

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., ТОВ «Кей-Колект», у якому просить: визнати право власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що у якості забезпечення її кредитних зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту за № 1103134000 від 22.08.2006 року нею укладено з АТ «УкрСиббанк» іпотечний договір за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 .

05.09.2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коболєвою А.М. відповідно до вимоги ТОВ «Кей-Колект», якому АТ «УкрСиббанк» переуступило право вимоги за вищевказаним іпотечним договором, прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

Позивач вважає, що реєстрація права власності за ТОВ «Кей-Колект» на предмет іпотеки відбулась незаконно, зазначає, що їй взагалі не було надано жодних доказів про те, що на користь ТОВ «Кей-Колект» банком було здійснено відступлення права вимоги за Іпотечним Договором №19897 від 22.08.2006 року.

Позивач зазначає, що іпотекодержатель мав право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання виключно на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ст. 37 Законом України «Про іпотеку». Такий договір між позивачем та АТ «УкрСиббанк» не було укладено, а відтак позивач згоди на відчуження спірної квартири не надавала.

Також позивач звертає увагу суду, що за наслідками прийнятого державним реєстратором рішення про проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

20.06.2019 року представником відповідача подано відзив, у якому останній у задоволенні позовних вимог просив відмовити, вказували, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами укладено у формі іпотечного застереження. Дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджується на спірну квартиру, оскільки у власності позивача перебувало інше нерухоме майно.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі з тих підстав, що вказані у відзиві.

Представник третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про час та місце повідомлялася належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на таке.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

22.08.2006 року ОСОБА_4 укладено з АТ «УкрСиббанк» договір іпотеки яким у забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 1103134000 від 22.08.2006 року в сумі 170 000 доларів США 00 центів з терміном погашення в строк не пізніше 22.08.2027 року, передано банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до пп. 4.1. п. 4 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпеченні іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом пп. 4.1. п. 4 Іпотечного договору звернення стягнення здійснюється іпотекодерожателем у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечене іпотекою за цим договором.

За змістом п. 5 укладеного між стронами іпотечного договору у разі настання обставин, зазначених у п. 4.1. цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодацю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в якому зазначає, який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог (п.п. 5.1, 5.2.). У разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя, як способу задоволення вимог іпотекодержателя право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в пп. 5.1. цього договору іпотеки (пп. 5.4.).

Право вимоги за указаними договором про надання споживчого кредиту № 1103134000 та договору іпотеки, укладеним 22.08.2006 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , переуступлене банком ТОВ «Кей-Колект», що підтверджується договором факторингу № 1 від 12.12.2011 року, договором відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року та витягом із додатків до цих договорів, укладених між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект».

15.01.2015 року ТОВ «Кей-Колект» направлено ОСОБА_4 повідомлення про намір зверненути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені предмету іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 або реєстрації права власності на цю квартиру за іпотекодержателем, у якому порушено вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором № 1103134000 від 22.08.2006 року, яка станом на 01.12.2013 року становить 215 132 долари США 00 центів.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень указане повідомлення ТОВ «Кей-Колект» про звернення стягнення на предмет іпотеки від 15.01.2015 року вручені ОСОБА_4 , чи уповноваженій нею особою, 28.01.2015 року.

05.09.2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коболєвою А.М. прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вказано, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивачем не спростовано тверджень відповідача, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 не була єдиним житлом позивача, оскільки, позивачу на праві власності на момент звернення стягнення на квартиру належали два інші об`єкти нерухомого майна: будинок з надвірними спорудами загальною площею 53,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на який зареєстровано 08 квітня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу від 22 березня 2008 року; будинок загальною площею 51,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на який зареєстровано 29 травня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 2008 року.

Отже, в зв`язку з належністю позивачу на праві власності іншого нерухомого майна, дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення її кредитів в іноземній валюті» не розповсюджується на спірну квартиру.

Враховуючи вищенаведене та те, що укладений ОСОБА_4 з АТ «УкрСиббанк» договір іпотеки, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Кей-Колект», містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя внаслідок невиконання основного зобов`язання забезпеченого іпотекою, беручи до уваги, що перед зверненням стягнення на предмет іпотеки іпотекодавцю в узгодженому сторонами порядку направлялась письмова вимога про усунення порушення, яка була вручена ОСОБА_4 чи уповноваженій останньою особі, враховуючи, що ТОВ «Кей-Колект» надано державному реєстратору всі передбачені на той час документи щодо реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження, суд дійшов висновку про правомірність прийняття оспореного ОСОБА_4 рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» та відсутність суттєвих порушень, які б могли вплинути на набуття іпотекодкержателем права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, дослідивши всі надані письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та ст. 203, 215, 628, 629ЦК України,ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,ч. 1, 2, 3 ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 263, 269 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про витребування майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13.102023 року.

Суддя А.В. Шевчук