Постанова

від 11.10.2023 по справі 388/1650/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2023 року м. Кропивницький

справа № 388/1650/21

провадження № 22-ц/4809/1026/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С.І., Письменного О.А.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи ОСОБА_4 , Фермерське господарство «Паросток» ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2023 року у складі судді Степанова С.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Фермерське господарство «Паросток» про визнання договору купівлі продажу земельної ділянки недійсним.

В обґрунтування позову представник позивача адвокат Касьян М.С. зазначав, що 09.02.2019 ОСОБА_1 видано довіреність, на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які мали оформити документи на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею до 2,0 га та здійснити пошук особи, що візьме вказану земельну ділянку в оренду зі сплатою орендної плати в розмірі 7000,00 грн щороку. Іншої домовленості встановлено не було.

Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В. за реєстровим номером 134.

В листопаді 2019 року було з`ясовано, що на підставі виданої довіреності та відповідно до наказу Головного управління Дергеокадастру в Кіровоградській області № 11-1351/14-19-СГ від 22.04.2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» позивач став власником земельної ділянки кадастровий номер 3521981300:02:000:5902, загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Земельна ділянка відповідно до договору купівлі - продажу від 16.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С.О. перейшла у власність ОСОБА_2 .

Зазначав, що покупець земельної ділянки - ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_4 та матір`ю ОСОБА_3 , які виступали в якості довірених осіб позивача та між якими фактично досягнуто зловмисної домовленості про заволодіння земельною ділянкою позивача поза його волею. Крім того, дії представника та особи, що стала власником земельної ділянки містять ознаки шахрайських дій, коли користуючись довірительними відносинами були вчиненні дії на свою користь, а не на користь Довірителя - позивача по справі.

Вказував, що згідно відповіді Головного управління Дергеокадастру в Кіровоградській області № 29-11-0.2-3947/2-20 від 02.04.2020 стало відомо, що державним кадастровим реєстратором було скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3521981300:02:000:5902, яка належала позивачу ОСОБА_1 шляхом об`єднання вказаної земельної ділянки з декількома таприсвоєнням їм нового кадастрового номера: 3521981300:02:000:5532. Власником об`єднаної вказаної земельної ділянки з 07.11.2019 є відповідач по справі ОСОБА_3 , який в свою чергу, 05.12.2019 уклав договір оренди зазначеної вище земельної ділянки з третьою особою по справі ФГ «Паросток», засновником і директором якого є третя особа ОСОБА_4 , який був довіреною особою позивача.

Посилаючись на те, що позивач своєї згоди на продаж земельної ділянки не надавав, грошові кошти від такого продажу не отримував, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3521981300:02:000:5902, загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 16.05.2019, зареєстрований в реєстрі за № 338, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2023 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3521981300:02:000:5902, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 16.05.2019 року, зареєстрований в реєстрі за№ 338, укладений між ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій її представник адвокат Константінов О.Ф. просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову повністю, в зв?язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норми процесуального та матеріального права.

Вказує,що судом першоїінстанції не взято до уваги, що позивачем не надано доказів, які вказують на підстави для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним у відповідності ст. 203, 215 ЦК України та доказів про те, що в діях представника був умисел щодо зловмисної домовленості з третьою особою і внаслідок такої домовленості оспорювані договори укладено на таких умовах, які не відповідають волі довірителя, умови договору, укладеного представником, очевидно, є невигідними для довірителя, а також існує причинний зв?язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками.

Вважає, що судом безпідставно застосовано судом ст.232 ЦК України, тобто встановлено безперечний зловмисний умисел у діях ОСОБА_2 .

Зауважив, що сама довіреність позивачем не оспорюється і на момент укладення договору купівлі-продажу була дійсною та не була припиненою, тому правочин, який вчинений від імені ОСОБА_1 відповідає нормам ЦК України та направлений на здійснення його інтересів.

Вважає,що позивачемне доведено,що оспорюванийдоговір купівлі-продажуукладений представникомна невигіднихдля ньогоумовах ітакий договірсуперечить йогоінтересам.

На думку представника відповідача при винесенні рішення суд дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 зазначив, що суд першої інстанції ухвалив рішення з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказував, що повірений позивачем за довіреністю від 09.02.2019 ОСОБА_4 , укладаючи договір купівлі-продажу від 16.05.2019 з ОСОБА_2 діяв фактично у своїх власних інтересах, в силу вимог статті 60 Сімейного кодексу України.

З позивачем не погоджувались умови продажу земельної ділянки, в т.ч. інша сторона договору, вартість земельної ділянки. Позивач не отримував кошти в результаті укладення договору купівлі-гродажу земельної ділянки.

Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Згідно копії довіреності від 09.02.2019 зареєстрованої за № 134 посвідченоїприватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В. вбачається, що вона була видана позивачем ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бути його представником, в тому числі представляти його інтереси як учасника антитерористичної операції, у будь-яких органах, установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, у будь-яких органах влади та місцевого управління, в тому числі в сільських селищних, міських радах, в органах райдержадміністрації, в органах бюро технічної інвентаризації, перед суб`єктами господарювання, в податкових органах перед фізичними особами підприємцями, в експертних установах, у всіх відповідних органах державної влади та управління, в тому числі в Управлінні земельних ресурсів, в органах Держгеокадастру, в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в органах Укрдержгеокадастру, в органах юстиції, в органах нотаріату, в інших компетентних службах, установах та організаціях з питань виділу, приватизації, оформлення, державної реєстрації права власності та отримання на його ім`я свідоцтва про право власності на земельну ділянку орієнтованою площею 2 гектара для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кіровоградської області, при цьому конкретне місце знаходження земельної ділянки, її розмір, межі, площу та будь-які інші умови представники вправі визначати на власний розсуд; після чого надає йому право користування та розпорядження цією ж земельною ділянкою (здачі в оренду, позичку, продажу, міни, укладення договорів емфітевзису, суперфіцію, а також будь-яких інших цивільно-правових угод, дозволених законодавством) за ціну та на умовах за своїм розсудом, при цьому всі істотні та факультативні умови договорів, в тому числі, але не виключно, строк дії договорів оренди та розмір орендної плати, суму, за яку буде продаватися земельна ділянка, тощо, представник вправі визначати самостійно згідно їхніх попередніх домовленостей (а.с.12).

Із копії заяви від 16.04.2019 слідує, що уповноважена особа за довіреністю ОСОБА_3 від ОСОБА_1 зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки за кад № 3521981300:02:000:5902 загальною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за адресою: Кіровоградська область, Долинський район, Варварівська сільська рада (а.с.13).

З копії договору купівлі продажу від 16.05.2019 посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С.О. укладеного між ОСОБА_4 (сторона продавець), який діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (сторона покупець) предметом договору є земельна ділянка площею 2,0000 гектара, яку продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв та сплатив за неї обговорену грошову суму, місце розташування земельної ділянки: Кіровоградська область, Долинський район, Варварівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3521981300:02:000:5902, продаж земельної ділянки було вчинено за 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень (а.с. 125-126).

З копії паспорта серії НОМЕР_1 вбачається, що громадянка ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який зареєстрований відділом ЗАГС смт. Петрове Кіровоградської області від 12 жовтня 1985 року (а.с.136-137).

Мотивиухваленого апеляційнимсудом рішення

Сторони,які булиналежним чиномповідомлені прочас тамісце розглядусправи,в судовезасідання нез?явилися.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 , будучи представником ОСОБА_1 під час вчинення спірного правочину діяв у своїх інтересах, оскільки за цим правочином став співвласником земельної ділянки, що прямо суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України та в силу ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим позиціям Верховного Суду щодо правозастосування у подібних правовідносинах.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою та другою статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Згідно зі статтею 239ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 244 ЦК Українипредставництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що договір доручення може посвідчуватися довіреністю та є різновидом представництва інтересів особидовірителя, що виникає на підставі договору.

Відповідно до статті238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц (провадження № 61-30020св18) дійшов висновків, що правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому, словосполучення «у своїх інтересах» необхідно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, у тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно з частиною першою статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної правової норми необхідними ознаками правочину, вчиненогов результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другоює: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє.

Під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, яку представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, та бажав (або свідомо допускав) настання негативних наслідків для довірителя.При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову, - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин, - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на вчинення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістюі несприятливими наслідками для особи, яку представляють. Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали,є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Зазначене відповідає правовим висновкам, висловленим Верховним Судом у постановах від 07 серпня 2019 року у справі № 753/7290/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 638/2324/14-ц та від 04 листопада 2020 року у справі № 370/2309/18.

У вказаних постановах Верховним Судом сформульовано висновок про те, що укладення представником довірителя правочину на користь близького родича (при встановлені інших обставин) свідчить про те, що такий правочин є недійсним, з підстав, викладених у статті 232 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_4 як представник за довіреністю ОСОБА_1 укладаючи від його імені договір купівлі-продажу земельної ділянки із своєю дружиною, а відтак, набуваючи в силу положень статті 60 СК України право спільної сумісної власності на спірне майно, діяв не в інтересах особи, яку він представляє, а у власних інтересах та інтересах своєї сім`ї, що суперечить положенням частини третьої статті 238 ЦК України.

При цьому, під негативними наслідками необхідно розуміти як вчинення цього правочину на умовах, що суперечать волевиявленню довірителя, приміром вчинення його за ціну, яка вочевидь не відповідає ринковій ціні на таке майно, що у свою чергу вказує на несприятливі наслідки для особи, від імені якої представник вчинив оспорюваний правочин.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 14.08.2023 у справі № 388/353/20.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання договору купівлі продажу земельної ділянки недійсним.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи зазначене, в межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення не встановлено.

В даному випадку висновок, зроблений судом першої інстанції, в повному обсязі відповідає встановленим у справі обставинам, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.

Враховуючи зазначене та відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченомуст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2023 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді С.І. Мурашко

О.А. Письменний