Постанова

від 03.10.2023 по справі 921/658/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. Справа №921/658/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка представників сторін: не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Флекей Галини Антонівни б/н від 07.06.2023

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2023, суддя Андрусик Н.О., м. Тернопіль, повний текст рішення складено 08.05.2023

за позовом Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

до відповідача-1 фізичної особи-підприємця Флекей Галини Антонівни, с.Біла Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача-2 Тернопільської районної державної адміністрації, м.Тернопіль

про скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

13.12.2022 Тернопільська міська рада звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Флекей Галини Антонівни (надалі ФОП Флекей Г.А.) та до відділу культури, молоді та спорту Підгаєцької районної державної адміністрації про:

- скасування права власності на нежитлове приміщення, площею 27,7 кв.м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Протасевича, 7 з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт та закриттям розділу Державного реєстру речових прав за №1787874761101

- скасування права власності на нежитлове приміщення, площею 27,7 кв.м. за адресою: м.Тернопіль, вул.Протасевича, 7а, з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт та закриттям розділу Державного реєстру речових прав за №1788236961101, зареєстроване 12.03.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем-1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що об`єкти, на які за відповідачем-1 зареєстровано право приватної власності не є об`єктами нерухомості (пункт заміни мастил), для обслуговування яких міською радою передано в орендне користування земельні ділянки за кадастровими номерами 6110100000:08:013:0026 та 6110100000:08:013:0004 (договори оренди №5060 від 13.11.2013, №5403 від 13.05.2015); вказані споруди є тимчасовими, виготовленими з легких збірних конструкцій, що вбачається з матеріалів проектної документації, виготовленої у 2003 році та рішення міської ради про затвердження проекту відведення земельної ділянки саме для розташування пункту заміни мастил. Зазначає, що у підприємця відсутні будь які дозвільні документи на проведення будівництва вказаних об`єктів як об`єктів нерухомого майна, а також документів, які б підтверджували введення в експлуатацію таких збудованих об`єктів нерухомості у встановленому законом порядку; присвоєння даним об`єктам поштових адрес. Наводить інші аргументи.

12.03.2019 та 13.03.2019 державним реєстратором Підгаєцької районної державної адміністрації Тернопільської області прийняті рішення, згідно яких проведено державну реєстрацію права власності на два об`єкти нерухомого майна за ФОП Флекей Галиною Антонівною, площею 27,7 кв.м кожний з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач вважає, що державна реєстрація тимчасової споруди як об`єкту нерухомого майна порушує інтереси та права територіальної громади в особі Тернопільської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій цей об`єкт розміщено. Така реєстрація здійснена всупереч ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015. Відтак, з метою усунення цих порушень та відновлення права територіальної громади на землю, міська рада звернулася з даним позовом.

Щодо вимог заявлених до відповідача-2 обґрунтовані з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №823/2042/16, де вказано, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої осопорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 331 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 24, 26, 41, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 4, 10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2023 позов до ФОП Флекей Галини Антонівни задоволено. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Флекей Галиною Антонівною на нежитлове приміщення, площею 27,7м2, за адресою АДРЕСА_1 , проведену 12.03.2019 державним реєстратором Гречкосій Галиною Василівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45996261 від 18.03.2019 з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт та закриттям розділу Державного реєстру речових прав за №1787874761101.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Флекей Галиною Антонівною на нежитлове приміщення, площею 27,7м2 за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 13.03.2019 державним реєстратором Гречкосій Галиною Василівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) , індексний номер 46003782 від 18.03.2019 з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт та закриттям розділу Державного реєстру речових прав за №1788236961101.

Відмовлено в задоволенні позову до Тернопільської районної державної адміністрації.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач-1 просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що:

- суд першої інстанції необгрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про надання додаткового часу для підготування заперечення на відповідь на відзив, продовжив слухання справи по суті спору без участі представника відповідача-2 та перейшов на стадію розгляд справи по суті;

- судом не було узгоджено з представником відповідача-2 дату судового засідання 25.04.2023, а тому відповідач-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом відмовлено, заслухано справу без участі представника відповідача-2 та прийнято рішення.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що був позбавлений подати заяву про застосування строків давності та доказів про те, що Тернопільська міська рада насправді знала про реєстрацію спірного майна значно раніше ніж зазначено в позові.

З врахуванням викладеного, апелянт зазначає, що Тернопільська міська рада отримуючи протягом трьох років сплату до місцевого бюджету податку на нерухоме майно за приміщення №7 та №7а, що знаходяться по вул. Протасевича в м.Тернопіль від ОСОБА_1 , ще в 2019 довідалась про реєстрацію зазначених нежитлових приміщень, а тому пропустили строк звернення до Господарського суду Тернопільської області, щодо оскарження внесення відомостей в Державний реєстр нерухомого майна про реєстрацію спірних приміщень так як загальний трьох річний строк для звернення до суду вже минув, ще до звернення Тернопільської міської ради з позовом до суду.

Заяву про застосування строку позовної давності подано до Західного апеляційного господарського суду разом з апеляційною скаргою.

Таким чином, апелянт вважає, що позов Тернопільської міської ради не підлягав до задоволення оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги також зазначає, що позивач заявляючи вимоги, що є предметом розгляду у даній справі не зазначив конкретне рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав позивача на нерухоме майно в м.Тернопіль по вул. Протасевича,7 та №7а. Тоді, як у п.3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до державних законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому» до набрання чинності цим Законом.

Узагальнені заперечення позивача

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що Тернопільською міською радою обрано ефективний спосіб захисту, та підтверджує свої доводи правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.02.2021 в справі № 756/13679/16-ц.

Позивач посилається на те, що Тернопільській міській раді 30.09.2022 згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна, на нежитлові приміщення, загальною площею 27,7 кв.м., які знаходяться за адресою м. Тернопіль по вул. Протасевича,7 та №7а , що належать Флекей Г.А.

Відповідач-2 не скористався правом передбаченим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У судове засідання 03.10.2023 учасники справи явку уповноважених представників в судове засідання повторно не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а також враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, що не з`явилися за наявними в справі доказами.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Спір у справі виник внаслідок проведення незаконної реєстрації права власності за Флекей Г.А. на об`єкти нерухомого майна, а саме: приміщення, площею 27,7м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення, площею 27,7м2 за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушено право позивача як власника на користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2019 державним реєстратором Управління агропромислового, економічного розвитку та з питань державної реєстрації Підгаєцької районної державної адміністрації Тернопільської області Гречкосій Г.Б. вчинено запис за №30730993 на підставі рішення №45996261 про державну реєстрацію права власності за Флекей Г.А. на нежитлове приміщення, загальною площею 27,7кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1787874761101 (запис про право власності №30730993).

13.03.2019 державним реєстратором Управління агропромислового, економічного розвитку та з питань державної реєстрації Підгаєцької районної державної адміністрації Тернопільської області, Гречкосій Г.Б. вчинено запис за №30737886 на підставі рішення №46003782 про державну реєстрацію права власності за Флекей Галиною Антонівною на нежитлове приміщення, загальною площею 27,7кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1788236961101 (запис про право власності №30737886).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №№311265473, 311265822 від 30.09.2022, підставою державної реєстрації права власності на вказані об`єкти зазначено технічні звіти №16/1 та №17/1, видані 20.02.2019 ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області».

Відповідно до змісту цих Звітів метою обстеження було визначення технічного стану (механічного опору і стійкості несучих конструкцій) одноповерхових нежитлових приміщень по вул. Протасевича, 7 та 7а у м.Тернополі, які використовуються як приміщення для заміни мастил в автомобілях. В ході обстеження встановлено, що на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, містобудівна документація не видавалась. За результатами обстеження експертом з технічного обстеження будівель і споруд зроблено висновок про задовільний стан (ІІ категорія) конструкцій приміщень та про можливість їх подальшої експлуатації для здійснення підприємницької діяльності.

На думку Тернопільської міської ради такі дії державного реєстратора вчинено з порушенням п.41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, оскільки відповідачем-1 державному реєстратору не було подано переліку документів, необхідного для вчинення державної реєстрації права власності на спірні об`єкти.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду, Тернопільська міська рада просила скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 з посиланням на ч. 1 статті 317 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

При цьому зазвичай належний і ефективний спосіб захисту - саме той, який спрямований на саме ті правові наслідки, які захищають право.

У позовній заяві позивач звернувся із предметом позову про скасування державної реєстрації, а як підставу зазначає, що порушується його право як землекористувача.

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось Великою Палатою Верховного Суду неодноразово.

Так, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суд від 23.11.2021 (пункти 67-71) у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем.

Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

За змістом п. 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суд від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тому ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок». Водночас використання у першому реченні слів «(тимчасовим володільцем)» може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими.

Крім того, за змістом статті 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово «права» у першому реченні є зайвим. З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, встановлені обставини справи, обраний Тернопільською міською радою спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав, оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з негаторним позовом.

При цьому, в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

На час розгляду цієї справи законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. У зв`язку із викладенням статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, чинне законодавство не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Наведене місцевим господарським судом враховано не було, та призвело до передчасного висновку про задоволення позовних вимог щодо відповідача-1 (ФОП Флекей Г.А.) про скасування державної реєстрації.

З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд залишає без оцінки доводи апеляційної скарги, які стосуються того, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про надання додаткового часу для підготовки заперечення на відповідь на відзив, судом не було узгоджено з представником відповідача-2 дату судового засідання та застосування строків давності.

З приводу інших аргументів апеляційної скарги апеляційний господарський суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні, в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу щодо обрання Тернопільською міською радою ефективного способу захисту не беруться апеляційним господарським судом до уваги, оскільки суд дійшов висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, про що зазначено вище.

Щодо позовних вимог до Тернопільської районної державної адміністрації.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 ГПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування (стаття 4 та частина перша статті 45 ГПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2023 року (справа № 522/18070/18 провадження № 61-13968св21) при перегляді рішення за подібним спором вважає, що зміст і характер спірних правовідносин, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача є саме з банком чи іншою особою-набувачем майна, що було у заставі (іпотеці) банку, а не з приватним нотаріусом, який виконував функції державного реєстратора.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)).

З огляду на те, що Тернопільська районна державна адміністрація є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах, у позові до нього слід відмовити саме із цієї підстави. Належним відповідачем є саме відповідач-1 ФОП Флекей Г.А.

Отже, висновки суду в цій частині є обгрунтованими та відповідають встановленим обставинам по справі та вимогам норм процесуального та матеріального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ст. 277 ГПК України, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог щодо відповідача-1 (ФОП Флекей Г.А.) та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову (у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту), відповідно і задоволення в цій частині апеляційної скарги ФОП Флекей Г.А.

В іншій частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача-2 (Тернопільської районної державної адміністрації) рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задоволив апеляційну скаргу відповідача-1, частково скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняв в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, то апеляційний суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача-1 на відшкодування судових витрат за подання апеляційної скарги у вигляді судового збору в розмірі 7 443,00 грн. (4 020,00 грн. + 3 423,00 грн.), який сплачено згідно квитанції про сплату № 48214 від 07.06.2023 на суму 4 020,00 грн. та згідно квитанції № 31 від 19.06.2023 на суму 3 423,00 грн.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Флекей Галини Антонівни б/н від 07.06.2023 задоволити частково.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2023 у справі № 921/658/22 частково скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Тернопільської міської ради до фізичної особи-підприємця Флекей Галини Антонівни про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Флекей Галиною Антонівною на нежитлове приміщення площею 27,7м2 за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт та закриттям розділу Державного реєстру речових прав за №1787874761101 та про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Флекей Галиною Антонівною на нежитлове приміщення площею 27,7м2 за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт та закриттям розділу Державного реєстру речових прав за №1788236961101.

В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2023 у справі № 921/658/22 залишити без змін.

Стягнути з Тернопільської міської ради (46001, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34334305) на користь фізичної особи-підприємця Флекей Галини Антонівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 7 443,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 13.10.2023