Постанова

від 11.10.2023 по справі 915/127/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/127/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.П.-НАВІГАТОР" Лялін В.Ю.,

від Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" Ярославський Ю.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.П.-НАВІГАТОР"

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 про відстрочку виконання рішення, прийняту суддею Смородіновою О.Г., м. Миколаїв, повний текст складено 17.07.2023,

у справі №915/127/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.П.-НАВІГАТОР"

до відповідача: Акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

про стягнення 597 138,93 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "В.І.П.-НАВІГАТОР" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 597138,93 грн, з яких: сума основного боргу 472200 грн; сума пені 85384,11 грн; 3% річних 5123,05 грн; інфляційне збільшення боргу 34431,77 грн.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.03.2023 відкрито провадження у справі №915/127/23.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2023 у справі №915/127/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.П.-НАВІГАТОР" суму основного боргу в розмірі 472200 грн, пеню в розмірі 42692,06 грн, 3% річних в розмірі 5123,05 грн, інфляційні втрати в розмірі 31931,12 грн, а також 8919,57 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 42692,05 грн та інфляційних втрат в розмірі 2500,65 грн відмовлено.

27.06.2023 до суду першої інстанції від Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" надійшла заява №01.01/01-22-3277 від 22.06.2023 (вх.№8381/23 від 27.06.2023), в якій останнє просило відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2023 у справі №915/127/23 на один рік з дати ухвалення цього рішення.

Зазначена заява обґрунтована тим, що станом на теперішній час виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2023 у справі №915/127/23 значно погіршить і без того скрутний майновий стан Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", яке є одним з найбільш постраждалих від військової агресії підприємств критичної інфраструктури, та призведе до нездатності відповідача здійснювати фінансове забезпечення своєї виробничої діяльності, що, в свою чергу, зумовить проведення процедури банкрутства даного підприємства, яке має важливе соціальне значення, натомість відстрочення сплати боргу не вплине на реальне виконання судового рішення, тим більше, що відповідач визнає факт наявності боргу та не ухиляється від покладених на нього обов`язків, а, навпаки, шукає способи погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "В.І.П.-НАВІГАТОР".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 у справі №915/127/23 (суддя Смородінова О.Г.) заяву Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" №01.01/01-22-3277 від 22.06.2023 (вх.№8381/23 від 27.06.2023) про відстрочку виконання судового рішення задоволено; відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2023 у справі №915/127/23 на один рік з дати ухвалення такого рішення, а саме: до 30.05.2024.

Дана ухвала суду мотивована наявністю правових підстав для відстрочення Акціонерному товариства "Миколаївобленерго" виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2023 у справі №915/127/23 з огляду на доведеність заявником наявності обставин, що станом на теперішній час утруднюють виконання судового рішення, а також те, що виконання рішення з відстрочкою на один рік з дати ухвалення такого рішення не порушить баланс інтересів сторін, а, навпаки, сприятиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "В.І.П.-НАВІГАТОР" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 у справі №915/127/23.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що відповідачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів факту існування об`єктивної, реальної та дійсної необхідності відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2023 у справі №915/127/23, при цьому Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" не визнається банкрутом у судовому порядку та не зупинило свою діяльність у зв`язку зі скрутним майновим станом. З огляду на викладене, за твердженням скаржника, оскаржувана ухвала про відстрочення виконання судового рішення порушує баланс інтересів сторін, оскільки безпідставно надає відповідачу привілеї у вигляді додаткового часу для погашення боргу, у той час як позивач позбавляється можливості належним чином здійснювати свою господарську діяльність та несе збитки внаслідок тривалого непогашення відповідачем заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу №01.01/01-22-4371 від 28.08.2023 (вх.№2315/23/Д1 від 30.08.2023) Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.П.-НАВІГАТОР" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 у справі №915/127/23 без змін. Зокрема, відповідач посилається на те, що обґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2023 у справі №915/127/23 підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, які підтверджують фінансову неспроможність Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" станом на теперішній час виконати судове рішення з об`єктивних причин, існування яких не залежить від волевиявлення останнього.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 15.08.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.П.-НАВІГАТОР" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 у справі №915/127/23 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справу для розгляду вищенаведеної апеляційної скарги на 11.10.2023 об 11:30.

У судовому засіданні 11.10.2023, проведеному в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.П.-НАВІГАТОР" апеляційну скаргу підтримав, представник Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"). У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

В силу частин першої, п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частинами третьою, четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

При цьому колегією суддів враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.

Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі №905/2912/15.

Відстрочення виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).

Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.09.2020 у справі №905/30/16, від 14.07.2020 у справі №908/1884/19 та від 16.01.2020 у справі №910/1820/19.

Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки (розстрочення), натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні, а тому не є підставами для надання відстрочки або розстрочення виконання рішення обставини, які зумовлені суб`єктивним фактором і неправомірною поведінкою самого боржника.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зауважує на тому, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За умовами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши докази, надані відповідачем на обґрунтування своєї позиції щодо можливості відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2023 у справі №915/127/23, зокрема, документи фінансової звітності, низку постанов про арешт коштів та роздруківки відомостей з особистого електронного кабінету відповідача в онлайн-банкінгу щодо розміру заарештованих коштів, суд апеляційної інстанції зазначає, що майновий стан Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" є тією обставиною, яка на теперішній час істотно утруднює виконання ним вищенаведеного судового рішення.

При цьому місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали було обґрунтовано враховано в якості надзвичайної події загальновідому обставину військової агресії проти України, що зумовила пошкодження та знищення низки об`єктів енергетичної інфраструктури (зокрема, на території Миколаївської області), що об`єктивно призвело до втрати виробничих потужностей Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" та, як наслідок, об`єктивної необхідності оперативного проведення підприємством відповідача відновлення об`єктів енергетики для забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо забезпечення енергоефективності.

Даний висновок суду про те, що обставина перебування відповідача у стані економічної кризи у зв`язку з проведенням бойових дій, зокрема, у зонах розміщення структурних підрозділів підприємства, перешкоджає повному відновленню його виробничої діяльності, носить винятковий характер і ускладнює виконання судового рішення повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.09.2019 у справі №905/1885/18.

Крім того, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена боржником на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2023 у справі №915/127/23, натомість таке відстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів з заробітної плати, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного розстроченням для стягувача не є надмірною та визначена з урахуванням дозволених процесуальним законом меж (1 рік з дня ухвалення такого рішення).

Посилання апелянта на те, що Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" не визнається банкрутом у судовому порядку та не зупинило свою діяльність, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, вказані обставини жодним чином не спростовують документально підтверджений скрутний фінансовий стан відповідача; по-друге, чинне законодавство не ставить в залежність право на відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення від обставини припинення господарської діяльності боржника або існування судової процедури неплатоспроможності останнього.

За таких обставин, враховуючи не подання позивачем до господарського суду жодного доказу на підтвердження погіршення його фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні його діяльності чи завдання останньому збитків в результаті відстрочення виконання судового рішення у даній справі, а також суспільну значимість діяльності Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", яке належить до підприємств критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору та відповідає за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо забезпечення енергоефективності (у зв`язку з чим в умовах об`єктивних та надзвичайних обставин у вигляді запровадженого на території держави воєнного стану, зумовленого повномасштабною військовою агресією проти України, оборотні кошти відповідача, з урахуванням вчинення агресором активних дій щодо знищення енергосистеми України, першочергово мають бути витрачені саме для забезпечення загальнодержавних інтересів, що полягають у відновленні об`єктів енергетики, значна кількість яких пошкоджена або взагалі знищена), з огляду на збитковість господарської діяльності відповідача протягом останніх періодів, яка підтверджується наявною у матеріалах справи фінансовою звітністю (прибутковість підприємства відповідача безпосередньо залежить від своєчасності та повноти надходжень грошових коштів від споживачів, основною категорією яких є населення), що, в свою чергу, на теперішній час спричиняє істотні труднощі у виконанні судового рішення у даній справі, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" №01.01/01-22-3277 від 22.06.2023 (вх.№8381/23 від 27.06.2023) та відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2023 у справі №915/127/23 строком на 1 рік з дати ухвалення цього рішення, що є адекватним проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами законодавства, яке регулює порядок виконання судових рішень, у тому числі і можливість відстрочення їх виконання.

Твердження апелянта щодо неврахування місцевим господарським судом вини відповідача у виникненні даного спору апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими, оскільки сама по собі наявність вини Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" у виникненні спору в силу вимог чинного процесуального законодавства жодним чином не унеможливлює застосування інституту відстрочення виконання судового рішення, адже не спростовує доведеність заявником існування обставин, що станом на теперішній час істотно ускладнюють виконання судового рішення у цій справі.

Водночас надання такого відстрочення не заблокує роботу підприємства відповідача та дозволить останньому отримати дохід, який в подальшому спрямувати на погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "В.І.П.-НАВІГАТОР", при цьому Господарським судом Миколаївської області при постановленні оскаржуваної ухвали було правомірно враховано як можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, у зв`язку з чим визначено межі виправданої затримки виконання рішення суду в 1 рік з дня ухвалення такого рішення, що передбачено чинним процесуальним законом та повністю узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України (зокрема, "Корнілов та інші проти України", "Крапивницький та інші проти України" тощо).

З огляду на те, що питання відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який, у свою чергу, навів належні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення суду у цій справі на 1 рік з дня ухвалення такого рішення, і в даному випадку не вбачається, що суд першої інстанції використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, а доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 12.07.2023 у справі №915/127/23 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.П.-НАВІГАТОР" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 у справі №915/127/23 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "В.І.П.-НАВІГАТОР".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук