Постанова

від 11.10.2023 по справі 910/5963/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2023 р. Справа №910/5963/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники сторін:

від позивача: Бродська К.О.

від відповідача: Тітов І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 (повний текст складено 13.07.2023)

у справі №910/5963/23 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віло Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"

про стягнення 454 237,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віло Україна" (далі - ТОВ "Віло Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - ТОВ "Київоблгаз Збут") заборгованості у розмірі 454 237,45 грн, з яких: 416 271,43 грн - переоплата за непоставлений газ, 6 705,96 грн - три проценти річних, 31 260,06 грн - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Віло Україна" посилається на те, що відповідач після розірвання договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 17.12.2020 №41FP417-1096-20 не повернув позивачу переплату за природний газ у розмірі 416 271,43 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу 31 260,06 грн інфляційних втрат та 6 705,96 грн трьох процентів річних, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/5963/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Київоблгаз Збут" на користь ТОВ "Віло Україна" 416 271,43 грн основного боргу, 6 261,18 грн трьох процентів річних, 22 915,51 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 6 681,72 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти у сумі 416 271,43 грн у строк до 21.09.2022, доказів сплати (повернення) відповідачем грошових коштів у розмірі 416 271,43 грн матеріали справи не містять, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Віло Україна" в частині стягнення з ТОВ "Київоблгаз Збут" наведеної суми основного боргу підлягають задоволенню. Також, здійснивши власний розрахунок компенсаційних виплат, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром трьох процентів річних є 6 261,8 грн, а інфляційних втрат - 22 915,51 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Київоблгаз Збут" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/5963/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач не має права на повернення сум передплати, на підставі чого позовні вимоги ТОВ "Віло Україна" не підлягають задоволенню.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскільки укладеним договором постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 17.12.2020 №41FP417-1096-20 не передбачено повернення передплати, нормами ЦК України не передбачено право споживача на повернення попередньої оплати на підставі Закону, ТОВ "Віло Україна" за своєю волею не прийняло кількість товару передбаченого укладеним договором, то рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Також, відповідач стверджує, що зі сторони ТОВ "Київоблгаз Збут", фактично не відбулось прострочення виконання грошового зобов`язання за спірним договором, у зв`язку з чим стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є також незаконним та необґрунтованим, оскільки вони є похідними, а стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Київоблгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/5963/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5963/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ТОВ "Київоблгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/5963/23.

23 серпня 2023 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5963/23.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 справу №910/5963/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Київоблгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/5963/23 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

12 вересня 2023 року до суду надійшла заява від скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5963/23. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, заперечень, клопотань та письмових пояснень - до 05.10.2023. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Київоблгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/5963/23 призначено на 11.10.2023.

3 жовтня 2023 року на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "Київоблгаз Збут" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/5963/23 - без змін.

Так, у відзиві позивач зазначає, що оскільки у зв`язку з припиненням дії спірного договору у відповідача припинився обов`язок постачати позивачу природний газ у наступних розрахункових періодах, а станом на дату розірвання договору у позивача існувала передплата у розмірі 416 271,43 грн, яка не може бути зарахована в оплату за газ у наступних розрахункових періодах, підстави для утримання відповідачем грошових коштів у сумі 416 271,43 грн відсутні. Враховуючи вищевикладене, відповідач зобов`язаний повернути позивачу вказану суму безпідставно утриманих грошових коштів.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, у зв`язку з перебуванням суддів Владимиренко С.В. та Коротун О.М., у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 справу №910/5963/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Київоблгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/5963/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

У судовому засіданні 11.10.2023 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 17.12.2020 між ТОВ "Київоблгаз Збут" (постачальник) та ТОВ "Віло Україна" (споживач) укладено договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FP417-1096-20, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу - до 30500 куб.м.

За умовами пункту 3.5 договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 договору.

Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць (пункт 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України наступним чином - оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє, в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "Київоблгаз Збут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 9.1 договору).

Відповідно до пункту 9.1 договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2021 №ДУ-9/41FP417-1096-20), цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє, в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "Київоблгаз Збут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.03.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з пунктом 9.2 договору, припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї з сторін на підставі та в порядку, встановленими чинним законодавством України до договором.

Договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена (пункт 9.15 договору).

Згідно з актом звіряння, складеним між сторонами 12.09.2022, станом на січень 2022 року у позивача існувала переплата у розмірі 24 173,55 грн.

У січні 2022 позивачем спожито природний газ на суму 334 132,99 грн, у лютому 2022 року - природний газ на суму 127 499,02 грн, у березні 2022 року - природний газ на суму 12,78 грн, у квітні 2022 року - природний газ на суму 8,78 грн, у травні 2022 року - природний газ на суму 9,14 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами.

Відповідно до платіжних доручень та банківських виписок з рахунку позивача, 04.01.2022 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 394 043,35 грн, 26.01.2022 - грошові кошти у розмірі 459 717,24 грн.

Отже, оскільки за період з січня по травень 2022 року позивачем спожито природний газ на суму 461 662,71 грн, тоді як ТОВ "Віло Україна" сплачені ТОВ "Київоблгаз Збут" грошові кошти у загальному розмірі 853 760,59 грн, та враховуючи наявну у позивача переплату у сумі 24 173,55 грн, у останнього виникла переплата за договором від 17.12.2020 №41FP417-1096-20 у розмірі 416 271,43 грн.

8 вересня 2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №16 про припинення договору від 17.12.2020 №41FP417-1096-20, в якій сторони дійшли згоди розірвати вказаний договір з 01.07.2022.

Оскільки за взаємною згодою сторони припинили дію договору від 17.12.2020 №41FP417-1096-20, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 08.09.2022 №46/А про повернення грошових коштів у сумі 416 271,43 грн, яка отримана відповідачем 14.09.2022.

Крім того, позивач надіслав відповідачу претензію (вимогу) про повернення надміру сплачених коштів за договором №41FP417-1096-20 у сумі 416 271,43 грн (отримана відповідачем 10.01.2023).

Проте, відповідач не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 416 271,43 грн, що і стало підставою для звернення ТОВ "Віло Україна" з даним позовом до суду. Крім того, позивачем нараховано 31 260,06 грн інфляційних втрат та 6 705,96 трьох процентів річних, відповідно до статті 625 ЦК України.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що умовами договору не передбачено повернення переплати позивачу, а додаткова угода №16 про розірвання договору від 17.12.2020 №41FP417-1096-20 не містить відбитку печатки ТОВ "Віло Україна", з огляду на що вона є неукладеною, а отже, договір не є розірваним.

За приписами частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити такі істотні умови:

1) обов`язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному вебсайті постачальника;

2) обов`язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;

3) обов`язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;

4) обов`язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;

5) обов`язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;

6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Пунктом 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу встановлено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з пунктом 20 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживач зобов`язується: дотримуватись вимог цих Правил; забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договорами; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами; здійснювати комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню загрози життю або травматизму, пошкодженню обладнання та продукції, негативних екологічних наслідків тощо в разі отримання повідомлення про припинення (обмеження) постачання (розподілу/транспортування) природного газу; забезпечувати допуск представників постачальника за пред`явленням службового посвідчення на територію власних об`єктів для звірки даних фактичного споживання природного газу; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: порушення строків оплати за договором на постачання природного газу; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу; перевитрат добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з постачальником; відсутності укладеного договору постачання природного газу; інших випадках, передбачених цими Правилами та чинним законодавством.

Як зазначалось вище, 17.12.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір №41FP417-1096-20 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до пункту 9.1 договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2021 №ДУ-9/41FP417-1096-20) цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє, в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "Київоблгаз Збут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.03.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За умовами пункту 9.2 договору, припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї з сторін на підставі та в порядку, встановленими чинним законодавством України до договором.

Пунктом 9.15 договору встановлено, що договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена.

Строк дії вказаного договору продовжено відповідно до пункту 9.15 договору.

Враховуючи обсяги спожитого позивачем природного газу протягом 2021-2022 років та розмір сплачених позивачем грошових коштів, станом на вересень 2022 року, у позивача виникла переплата у сумі 416 271,43 грн, розмір якої відповідачем не оспорюється.

Відповідно до пункту 4.8 договору, у разі переплати вартості газу, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період.

Проте, місцевим господарським судом вірно встановлено, що 08.09.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №16 про припинення договору від 17.12.2020 №41FP417-1096-20, в якій сторони дійшли згоди розірвати з 01.07.2022 вказаний договір.

Судом першої інстанції правомірно відхилені заперечення відповідача щодо неукладеності вказаної додаткової угоди (у зв`язку з тим, що на ній відсутній відбиток печатки ТОВ "Віло Україна"), оскільки проставлення відбитку печатки не є обов`язковим елементом при укладенні правочину. Більш того, особа, яка не проставила відбиток печатки (ТОВ "Віло Україна"), не заперечує факт укладення вказаної додаткової угоди, з огляду на що будь-які заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

За приписами частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Оскільки, у зв`язку з припиненням дії спірного договору, у відповідача припинився обов`язок постачати позивачу природний газ у наступних розрахункових періодах, а, станом на дату розірвання договору, у позивача існувала переплата у розмірі 416 271,43 грн, яка не може бути зарахована в оплату за газ у наступних розрахункових періодах, підстави для утримання відповідачем грошових коштів у сумі 416 271,43 грн відпала, та відповідач зобов`язаний повернути позивачу вказану суму безпідставно утриманих грошових коштів.

Наведеними обставинами спростовуються доводи відповідача, про те, що оскільки умовами договору не передбачено повернення переплати позивачу, то відсутні правові підстави повертати позивачу переплачену суму грошових коштів у розмірі 416 271,43 грн.

Оскільки за взаємною згодою сторони припинили дію договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 08.09.2022 №46/А про повернення грошових коштів у сумі 416 271,43 грн (отримана відповідачем 14.09.2022).

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти у сумі 416 271,43 грн у строк до 21.09.2022.

Доказів сплати (повернення) відповідачем грошових коштів у розмірі 416 271,43 грн матеріали справи не містять, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Віло Україна", в частині стягнення з ТОВ "Київоблгаз Збут" суми основного боргу у розмірі 416 271,43 грн, підлягають задоволенню у повному обсязі, з чим також погоджується судова колегія.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача три проценти річних у розмірі 6 705,96 грн за період з 09.09.2022 по 23.03.2023, а також інфляційні втрати в сумі 31 260,06 грн за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок вищенаведених компенсаційних виплат, погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стягнення з відповідача підлягають 22 915,51 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року, та 6 261,18 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 22.09.2022 по 23.03.2023.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/5963/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Київоблгаз Збут" задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/5963/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/5963/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут".

4. Матеріали справи №910/5963/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 17.10.2023.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран