Рішення

від 04.09.2023 по справі 504/2200/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2200/23

Номер провадження 2/504/1679/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Віснької Н.В.,

при секретарі Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання майна особистою власністю одного з подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який простить суд визнати нерухоме майно особистою приватною власністю одного з подружжя, а саме: земельну ділянку площею 0,0766 га, кадастровий номер 5122782600:01:002:4086 із цільовим призначенням для ведення садівництва та садовий будинок загальною площею 71,2 кв м, житловою - 29, 0 кв м, з господарськими будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано наступним. Так, 21.09.1996 року у Першому відділі реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси між позивачкою та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, актовий запис № 725. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

У період зареєстрованого шлюбу позивачка ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку площею 0,0766 га, кадастровий номер 5122782600:01:002:4086 із цільовим призначення для ведення садівництва і садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказане нерухоме майно оформлено у період зареєстрованого шлюбу, але не відноситься до спільного майна подружжя, оскільки набуто позивачкою у порядку безоплатної приватизації майна.

В судове засідання представник позивача адвокат Поночовна Т.Б. не з`явилась надавши до суду заяву якою просить суд проводити розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області в судове засідання не заявився направивши до суду заяву про розгляд справи у відсутність представник сільської ради, у вирішені спору покладався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши позовну заяву, додані до позову та надані на витребування суду докази, суд дійшов таких висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 21.09.1996 року у Першому відділі реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, актовий запис № 725.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, у віці 61 року, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 23 листопада 2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка позивачки ОСОБА_3 , яка за життя була прийнята у члени СТ «Сахарник» та за нею була закріплена земельна ділянка, яка знаходиться на лінії АДРЕСА_1 , на підставі профспілкового комітету Одеського сахарорафинатного заводу ім. ХХУІ КПРС, що підтверджується витягом із протоколу № 47 від 12.07.1988 року

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.01.2009 року справа № 2-1382/2009 року суд зобов`язав ОС «Степове» Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області прийняти ОСОБА_1 у члени товариства у порядку спадкування за законом. Також у рішенні судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 земельна ділянка АДРЕСА_1 використовувалась позивачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільно, а після смерті перейшла у повне користування ОСОБА_1 ..

Згідно виписки ОС «Степове» № 198 від 05.06.2010 року з рішення протоколу № 4 засідання правління від 04.07.2009 року ОСОБА_1 було прийнято в члени ОС «Степове» і закріплено ділянку № НОМЕР_2 по вулиці Центральній після смерті її тітки ОСОБА_3 .

Рішенням Об`єднання садівників «Степове» № 4 від 30.05.2010 року вирішено клопотати про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_1 , на території Красносільської сільської Ради.

22 квітня 2013 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 2742010), земельну ділянку з кадастровим №5122782600:01:002:4086 із цільовим призначенням ведення садівництва площею 0,0766 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

16 вересня 2014 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно(індексний номер 26855385), садовий будинок загальною площею 71,2 кв.м. розташований за адресою АДРЕСА_1 .

У подальшому право власності ОСОБА_1 на зазначений садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим №5122782600:01:002:4086 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 28.08.2014 року, номер запису про право власності №7010185, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 454435351227.

На замовлення ОСОБА_1 КП «Доброславське бюро технічної інвентаризації» 23.03.2023 року виготовлено технічний паспорт на садовий будинок в АДРЕСА_1 загальна площа якого 71, 2 кв м, житлова - 29,0 кв.м. 1990 року побудови з господарчими будівлями та спорудами.

Рішенням Красносільської сільської ради Комінтернівського(нині Одеського) району Одеської області від 19.08.2014 року №101 садовому будинку який належить ОСОБА_1 надано адресу: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене суд проходить висновку про обґрунтованість пред`явлених ОСОБА_1 вимог, а отже і до необхідності задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з того, що право власності на нерухоме майно земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , хоч і було зареєстровано у період перебування ОСОБА_1 у шлюбі із ОСОБА_2 є її особистою приватною власністю, оскільки набуто в порядку безоплатної приватизації та не залежало від факту перебування позивачки у шлюбі, зазначене майно не набуто спільною працею та за спільний кошт.

При цьому оцінюючи позицію позивача щодо визнання садового будинку її особистим майном приймає до уваги той факт, що зазначений садовий будинок було побудовано на приватизованій земельній ділянці 1990 року, тобто за 6 років до укладення позивачем шлюбу із ОСОБА_2 .

Такий висновок суду узгоджується з відомостями, відображеними в технічному паспорту щодо часу побудови спірного садового будинку.

За відсутні жодних доказів на проведення будь-яких дій, направлених на будівництво реконструкцію, переобладнання чи добудову такого будинку (придбання будівельних матеріалів, виконання будівельних робіт, оплату таких робіт, тощо), суд приходить до переконання, що сам факт реєстрації в 2014 році прав власності на спірний садовий будинок за ОСОБА_1 , за доведеності його побудови в 1990 році, не дає підстав вважати, що садовий будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зч.1ст.126ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

За змістомп.5ч.1ст.57СК Україниособистою приватноювласністю дружини,чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до частини п`ятої статті 61 СК України у редакції Закону України від 11 січня 2011 року №2913-VI «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя була земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Законом України від 17 травня 2012 року №4766-VI «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, режим майна подружжя, набутого внаслідок приватизації, було змінено. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України земельна ділянка, набута на час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Частину п`яту статті 61 СК України виключено.

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільноїсумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18) зроблено висновок, що у статті 60СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно доположення ч.1,ч.2,ч.4ст.12ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. Виключно протягом періоду з 08 лютого 2011 року до 13 червня 2012 року приватизована одним із подружжя земельна ділянка вважалася об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №158/1016/16-ц (провадження №61-4238св18), 23 січня 2019 року у справі №352/1974/15-ц (провадження №61-4313св18).

З огляду на те, що право власності в порядку приватизації на спірну земельну ділянку та збудований на ній садовий будинок були набуті ОСОБА_1 22.04.2013 року та 16.09.2014 року, вони не можуть бути віднесені до спільного майна подружжя, а отже є особистою приватною власністю позивачки.

Інших доказів, які б спростовували вищезазначені висновки суду, сторони не надали.

На підставі викладеного та керуючись ст.125, ч.1 ст.126 ЗК України, п.5 ч.1, ч.6 ст.57, ч.1, ч.2 ст.60 СК України, ч.1, ч.6 ст.81, ч.1 ст.141, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання майна особистою власністю одного з подружжя - задовольнити.

Визнати нерухоме майно, земельну ділянку площею 0,0766 га, кадастровий номер 5122782600:01:002:4086, цільове призначення для ведення садівництва яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Визнати нерухоме майно садовий будинок загальною площею 71,2 кв м, житловою 29,0 кв м, з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Вінська Н. В.