Постанова

від 02.11.2007 по справі а15/351-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А15/351-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" листопада 2007 р.                         м. Київ                      Справа № А15/319-07

14 год. 20 хв.

за позовомКиївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ  

доФірми “Дизайн-Композит ЛТД”, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля

предмет адміністративного позовустягнення 11423,04 грн.

Головуючий суддя              Рябцева О.О.

секретар судового засідання       Чернявська І.Г.

Представники:

позивачаЯсеницька І.С. (дов. № 03-228/494 від 03.09.2007 р.);

відповідачаМаркіна С.В. (дов. без номера);

Обставини справи:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулось з позовом до фірми “Дизайн-Композит ЛТД” (далі-відповідач) про стягнення 11423,04 грн., з яких 11046,43 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання в 2006 році нормативу, передбаченого ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон) на підприємстві відповідача та 376,61 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2007 року було відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначений на 16.10.2007 р.

16.10.2007 р. до суду від відповідача надійшов відзив № 44 від 15.10.2007 р.  на позовну заяву в якому відповідач, заперечуючи проти позову посилається на те, що відповідач в 2006 р. знаходився на спрощеній системі оподаткування, а отже відповідно до п. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, не є платником податків і зборів, в тому числі внесків до Фонду соціального захисту інвалідів. Вимоги щодо подання звітів виконувались відповідачем належним чином, проте у зв'язку з відсутністю інвалідів, які виявили бажання працювати на робочих місцях зазначених у поданих відповідачем звітах, інваліди не були працевлаштовані центром зайнятості. З вказаних підстав відповідач просить суд відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні 16.10.2007 р. було оголошено перерву до 02.11.2007 р.

Представник позивача в судових засіданнях 16.10.2007 р. та 02.11.2007 р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судових засіданнях 16.10.2007 р. та 02.11.2007 р. заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні 02.11.2007 р. представник відповідача надав суду відзив № 47 від 31.10.2007 р. на позовну заяву, в якому відповідач посилаючись на ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україна”, якою передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими  організаціями інвалідів, тоді як зазначеною ж статтею встановлений обов'язок підприємств, що використовують найману працю: 1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; 2) надавати  державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; 3) звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, просить суд відмовити позивачу у позові, оскільки відповідачем дотримані вимоги, встановлені для підприємств ст. 18 Закону України “Про основи  соціальної захищеності інвалідів в України”. Також в судовому засіданні, в підтвердження викладених у відзиві обставин, відповідачем надані копії звітів форми 3-ПН за період з січня 2006 р. по грудень 2006 р. та лист Обухівського районного центру зайнятості.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, та заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, визначено, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Здійснювати же зазначений контроль неможливо без стягнення Фондом соціального захисту інвалідів (його територіальними відділеннями) штрафних санкцій з підприємств, установ і організацій.  

З огляду на наведене Фонд соціального захисту інвалідів та його територіальні відділення мають право на звернення до господарських судів з позовами про стягнення відповідних адміністративно-господарських санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 19 згаданого Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 20 цього Закону передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Як вбачається з позовної заяви, згідно даних Державної статистичної звітності за 2006 рік (Ф №10-П1), наданої відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві в 2006 р. становила 14 чоловік, отже відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  відповідачу встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 1 чоловіка. Фактично відповідачем не працевлаштовані інваліди, що підтверджено звітом відповідача за 2006 рік (Ф №10-П1), чим порушено ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону (в редакції чинній з 01.01.2006 р.) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які  використовують  найману  працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18  Закону.

У частині третій ст. 18 Закону (в редакції чинній з 18.03.2006 р.) чітко визначено зобов'язання підприємства, що використовує найману працю:

1)      виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів;

2) надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів;

3)   звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідач, заперечуючи проти позову посилається на те, що відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем до Обухівського районного центру зайнятості подавались Звіти про наявність вакансій (форма № 3-ПН). Проте, як вбачається з наданих відповідачем звітів, копії яких завірені Обухівським районним центром зайнятості, в графі 4  звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках станом на 28.01.2006 р., 28.02.2006 р. та 28.03.2006 р., а також в графі 15 Звітів про наявність вакансій станом на 03.04.2006 р., на 28.05.2006 р., на 28.06.2006 р., на 28.07.2006 р., на 28.08.2006 р., на 28.09.2006 р., на 28.10.2006 р., на 28.11.2006 р. та на 28.12.2006 р., на які посилається відповідач, не міститься відомостей про наявність вакансій саме для інвалідів.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача надана суду довідка № 04-447 від 15.06.2007 р. Обухівського районного центру зайнятості, з переліком підприємств, які звертались до центру зайнятості в 2006 р. з питань працевлаштування інвалідів. Проте, у зазначеному переліку відсутня інформація про звернення відповідача до центру зайнятості.

За таких обставин, суд вважає не доведеним факт звернення відповідача до  Обухівського районного центру зайнятості з питань працевлаштування інвалідів в 2006 р. в установленому чинним законодавством порядку, а отже відповідачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, тому заперечення відповідача не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Враховуючи, що відповідачем не працевлаштовано одного інваліда, а середньорічна заробітна плата на його підприємстві становить 22092,86 грн., що підтверджено статистичним звітом відповідача за 2006 рік (Ф №10-П1), адміністративно-господарські санкції розраховуються виходячи з половини середньої річної заробітної плати і становлять (22092,86 грн. : 2 = 11046,43) 11046,43 грн.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007 р. № 70 встановлено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, сплачують самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції.

Визначені статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” адміністративно-господарські санкції та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій є видом господарських санкцій, які застосовуються уповноваженими органами державної влади до суб'єктів господарювання.

З огляду на те, що відповідачем не доведено, що ним вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, і відповідно ним не дотримано в 2006 році встановлений у відповідності  зі статтями 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив робочих місць для інвалідів, суд вважає позовні вимоги про стягнення 11046,43 грн. адміністративно-господарських санкцій правомірними, в зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за  собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки відповідачем станом на час подання адміністративного позову  порушений термін сплати адміністративно-господарських санкцій на 122 дні, розмір пені становить 376,61 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано зазначених вище вимог чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів або самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій, вимоги позивача про стягнення 376,61 грн. пені також визнаються судом правомірними та обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищенаведене та керуючись  ст.ст. 17, 160, 162, 163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1.    Позов задовольнити.

2.  Стягнути з фірми “Дизайн-Композит ЛТД” (08722, Київська обл., Обухівський р-н, пров. Садовий, 8, код 19410657) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, код 19023989) 11046,43 грн. (одинадцять тисяч сорок шість грн. 43коп.) адміністративно-господарських санкцій, 376,61 грн. (триста сімдесят шість грн. 61коп.) пені.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України.   

             Суддя                                                                                                 Рябцева О.О.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –09.11.2007 року.