Ширяївський районний суд Одеської області
12.10.2023 Справа №: 1532/75/2012 Провадження № 4-с/518/2/2023
УХВАЛА
ІмЕНЕм УкрАїни
12 жовтня 2023 року
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді Тарасенка М.С.,
секретаря судового засідання Шевчук Г.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Роздільнянського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), зацікавлена особа: комунальний заклад «Петровірівський мистецький ліцей Одеської обласної ради»,-
ВСТАНОВИВ:
До Ширяївського районного суду Одеської області надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Роздільнянського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), зацікавлена особа: комунальний заклад «Петровірівський мистецький ліцей Одеської обласної ради».
Вимоги скарги мотивовані тим, що заочним рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 12.12.2013 року по справі № 1532/75/2012, яке набрало законної сили 28.12.2013 року, позовні вимоги КЗ «Жовтневої загально-освітньої школи - інтернату» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 21.06.1996 року Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області), РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував та навчався в зазначеному навчальному закладі, у розмірі 1\2 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінвімума для дитини відповідного віку, починаючи з 13.01.2012 року та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 17.09.2010 року по 19.06.2014 року, тобто з 06 (шостого) класу по 09 (дев`ятий) клас включно.
Постановою головного державного виконавця ВДВС Роздільнянського МРУЮ в Одеській області Чумак А.О. від 05.03.2014 року відкрито виконавче провадження №42381853 про примусове виконання виконавчого листа №2/518/142/2013 виданого 19.02.2014 року Ширяївським районним судом Одеської області згідно якого з ОСОБА_1 підлягало стягнення на користь стягувача КЗ «Жовтнева ЗОШ-інтернат» аліментів на утримання її сина ОСОБА_2 в розмірі частини всіх видів заробітку.
Під час здійснення даного виконавчого провадження на її майно, як на майно боржника було накладено арешт, який не було скасовано після закінчення виконавчого провадження. Тому, підставою скарги є наявність арешту, накладеного на належне заявнику нерухоме та рухоме майно, який не знято при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, що порушує його права та законні інтереси власника, внаслідок чого вона позбавлена в повній мірі можливістю користуватись та розпоряджатись майном на власний розсуд. Арешт на майно був накладений в рамках примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини, однак поза межами виконавчого провадження №42381853 ОСОБА_1 погасила заборгованість, про що свідчить відсутність претензій з боку стягувача. Проте, факт обтяження власності, як існуючої, так і тієї що може належати власнику майна у майбутньому, є втручанням у вільне володіння майном, яке захищено Конституцією Українита Протоколом №1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, і може бути здійснено лише на підставі Закону.
Заявник вважає, що відсутність відкритого виконавчого провадження, сплив більше п`яти років після його закриття, відсутність претензій з боку стягувача свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту майна боржника, а тому є підставою для визнання неправомірною бездіяльності начальника Роздільнянського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яка полягає у не скасуванні арешту накладеного постановою про арешт майна та заборони на його відчуження від 04.04.2018 р., та зобов`язати Роздільнянський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти цей арешт.
Представник скаржника (боржник) ОСОБА_1 - адвокат Панчошенко О.В. надав до суду заяву в якій просив суд розглянути скаргу за його відсутністю, задовольнити вимоги в повному обсязі.
Представник Роздільнянського ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про час та місце розгляду скарги повідомлявся судом належним чином, у судове засідання не з`явився, заяви про відкладення розгляду справи не подавав.
Представник заінтересованої особи КЗ «Петровірівський мистецький ліцей» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд скарги за його відсутністю, просив винести рішення на розгляд суду. Дослідивши матеріали скарги, суд доходить до наступного висновку:
Відповідно до частини п`ятоїстатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідност.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно дост. 447ЦПК України,ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ст. 451ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно дост. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до норм п. 2 ч. 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження`підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Згідно ч. 9 п. 1.ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першоїстатті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбаченихпунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченогочастиноюдев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першоїстатті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першоюстатті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Згідно п. 16 розділу VIII «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженоїНаказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012№ 512/5, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.
У разі якщо завершене виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 18Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як встановлено судом в рамках здійснення виконавчого провадження державним виконавцем були винесені постанови про арешт майна боржника від 04.04.2018 року у виконавчому провадженні № 42381853.
За інформацією Роздільнянського ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.01.2023 р. виконавче провадження закрито 18.04.2018 року на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та оригінал виконавчого документу повернуто стягувачу. На момент закриття виконавчого провадження рішення Ширяївського районного суду Одеської області боржником ОСОБА_1 не виконано, аліменти не сплачувались у зв`язку з чим виникла заборгованість по аліментам у розмірі 63607,36 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 серпня 2020 року Рішенням Одеської обласної ради за №1359-VІІ комунальний заклад «Жовтнева загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» отримала статус комунальний заклад «Петровірівський мистецький ліцей Одеської обласної ради».
Вищевказане виконавче провадження знищено за закінченням встановленого терміну зберігання, згідно з розділом ХІ «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби, приватними виконавцями, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 р.
Відповідно до довідки комунального закладу «Петровірівський мистецький ліцей Одеської обласної ради» від 01.11.2022 року та довідки ДНЗ «Лиманський професійний аграрний ліцей» від 03.08.2023 року ОСОБА_1 заборгованості перед закладами не має.
Частиною 2 статті 19Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієютазаконами України.
Статтею 129 Конституції України визначено, що основними задачами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, єЗакон «Про виконавче провадження».
Згідно із статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Згідно п. 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012 р. за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогамстатей 210,213,387ЦПК.
Виходячи зі змістустатті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Частиною 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження"зазначається: у разі закінчення виконавчого провадження), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.
Отже, у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Виходячи з вищевикладеного, державний виконавець був зобов`язаний скасувати арешти майна боржника в порядку ст.22,49-51 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідност. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Згідност. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 5 статті 59 Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Серед вказаних в частині 4 статті 59 Закону відсутні такі підстави для зняття виконавцем арешту як безпосереднє виконання боржником перед новим кредитором грошового обов`язку, визначеного виконавчим листом. У зв`язку із цим передбачених законом підстав зобов`язувати державного виконавця скасувати раніше накладений ним арешт з усього майна не має, а ефективним та належним способом захисту прав скаржника в такій ситуації, відповідно до приписів частини 5 статті 59 Закону, є скасування арешту з майна боржника за ухвалою суду.
Верховний Суд розглядаючи питання ефективності захисту порушеного права особи на майно якого у рамках виконавчого провадження накладено арешт у постанові від 28.10.2020 року у справі 320/2494/20 зазначив, що позивач який є боржником перед банком, є стороною виконавчого провадження.
У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7.02.2014 № 6 судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця в процесуальному порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 року у справі 320/5432/18.
Положенням ст. 4ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідност.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 визначено, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, а тому має право звернутись із скаргою на дії, бездіяльність або рішення виконавця в рамках даного виконавчого провадження. Під час здійснення даного виконавчого провадження на майно заявника як боржника було накладено арешт, який не був скасований після завершення виконавчого провадження. А факт обтяження власності ОСОБА_1 є втручанням у вільне володіння майном, яке захищено Конституцією України таПротоколом №1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, і може бути здійснено лише на підставі Закону.
За таких умов існування арешту нерухомого майна, що був накладений у рамках конкретного виконавчого провадження саме за для досягнення мети цього провадження, забезпечення реального виконання рішення втратило своє призначення, арешт не виконує функцію забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні, що завершене. Натомість цей арешт за відсутності відповідного провадження не має правової основи, створює правову невизначеність і безпідставно обмежує права власника майна, погодитись із тим, що такий арешт може існувати по суті невизначений час, неможливо.
Відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту майна боржника, а тому на думку суду, є підставою для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст.10,13,211,247,258-261,450-451 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Роздільнянського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), зацікавлена особа: комунальний заклад «Петровірівський мистецький ліцей Одеської обласної ради» - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність начальника Роздільнянського ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), що полягає у незнятті арешту з належного ОСОБА_1 нерухомого майна, накладеного у виконавчому провадженні №42381853 від 05.03.2014 року постановою ОСОБА_3 від 04.04.2018 року.
Зобов`язати начальника РоздільнянськогоВДВС Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)зняти арештз належного ОСОБА_1 направі власностівсього нерухомогомайна,в томучислі із земельноїділянки кадастровийномер:5121880400:01:002:0336,площею 07,3814та,з цільовимпризначенням:для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва (реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна:2629782151020;дата державної реєстрації:05.09.2022року),накладеного увиконавчому провадженні№ 42381853від 05.03.2014року постановою ОСОБА_3 (Роздільнянськийміжрайонний ВДВСГТУЮ вОдеській області,код ЄДРПОУ:38802941)від 04.04.2018року (Рішення про державну реєстрацію прав на їх обтяжень, індексний номер:40480624 від 04.04.2018 року).
Ухвала, в силу положень ч. 1ст. 261ЦПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена учасниками справи у строк подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя М. Тарасенко
Суд | Ширяївський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 12.10.2023 |
Оприлюднено | 19.10.2023 |
Номер документу | 114220624 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) |
Цивільне
Ширяївський районний суд Одеської області
Тарасенко М. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні