Ухвала

від 16.10.2023 по справі 922/2357/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

16 жовтня 2023 року м. Харків Справа №922/2357/23

Східний апеляційний господарський суд у складі судді:

суддя Гетьман Р.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради» (вх.№2131Х від 13.10.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2023 (м. Харків, суддя Лавренюк Т.А., повний текст рішення складено 18.09.2023) у справі №922/2357/23,

за позовом Комунального підприємства «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради», м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «22 Венчурс», м. Київ,

про визнання недійсними правочинів, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради» звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило суд:

- визнати недійсним договір про надання послуг від 21.02.2022 №2102/1-22, укладений між Комунальним підприємством «Харківський Дата Центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю « 22Венчурс»;

- визнати недійсним правочин, вчинений між Комунальним підприємством «Харківський Дата Центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю « 22Венчурс» шляхом підписання актів приймання-передачі виконаних послуг від 23.05.2022 №1, від 23.06.2022 №2 та від 20.07.2022 №3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір підлягає визнанню недійсним у зв`язку з недодержанням в момент його вчинення вимог ст.203 Цивільного кодексу України. Також, як вважає позивач, до спірних актів виконаних робіт внесено недостовірну інформацію, оскільки факт надання послуг відповідачем не підтверджується відповідно до висновку експерта №1546/2372-2410 від 23.02.2023.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.09.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Комунальне підприємство «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради» з рішенням суду не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2013 у справі №922/2357/23 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю; надати додатковий строк для оплати судового збору протягом 3 місяців з дня подання апеляційної скарги; судові витрати покласти на відповідача.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції на день подання скарги, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», встановлено у 2023 році (рік звернення позивача до суду) прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн.

У даному випадку апелянт оскаржує рішення, що містить дві вимоги немайнового характеру, а тому виходячи з положень Закону України «Про судовий збір», апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі 8052,00 грн ((2684,00*2)*150%).

Разом з тим, з доданих до апеляційної скарги матеріалів, вбачається, що апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Натомість, скаржник просить надати додатковий строк для оплати судового збору протягом 3 місяців з дня подання апеляційної скарги. Заявлене клопотання мотивовано тим, що постановою про арешт коштів боржника від 21.09.2023 державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, а тому оплатити судовий збір на дату подання апеляційної скарги до суду позивач не має можливості.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з підстав викладених вище. Цей перелік умов є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

Отже, з огляду на те, що предметом спору у дані справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи клопотання про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору суд відхиляє.

Близька за змістом правова позиція щодо застосування положень частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №912/3514/20 та в ухвалах Верховного Суду від 11.06.2021 у справі №906/979/20, від 21.12.2021 у справі №913/104/21, від 20.07.2022 у справі 4/30.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, №28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено Господарським процесуальним кодексом України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підтвердження рівня майнового стану сторони має бути повним та всестороннім, для чого особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна обґрунтувати та підтвердити свої доводи відповідними доказами, які б відображали усі аспекти майнової неспроможності сплатити передбачений законом розмір судового збору.

Скаржником на підтвердження факту неспроможності сплати судового збору до апеляційної скарги додано копію постанови про арешт коштів боржника ВП №72839861 від 21.09.2023, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить божнику у межах суми 726010,64 грн.

Проте суд зауважує, що надані скаржником відомості не можуть в повній мірі свідчити про те, що апелянт не має коштів для сплати судового збору у розмірі 8052,00 грн.

Крім того, скаржник не надав будь-яких доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом заявленого тримісячного строку з дня подання апеляційної скарги чи зняття арешту з рахунків протягом зазначеного строку.

Отже, на думку суду, відповідний недолік апеляційної скарги потребує усунення шляхом надання апелянтом суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі 8052,00 грн.

Ураховуючи викладене, суддя-доповідач дійшов висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради» (вх.№2131Х від 13.10.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2023 у справі №922/2357/23 залишити без руху.

2.Встановити апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

3.Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/

4.Повідомити апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.

5.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Р.А. Гетьман