Постанова

від 17.10.2023 по справі 908/2088/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2088/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач),

судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 ( суддя Проскуряков К.В.) у справі №908/2088/22

за позовом: Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС, м. Запоріжжя

про стягнення 51 157,71 грн

ВСТАНОВИВ:

19.10.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС про стягнення 51 157,71 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 у справі №908/2088/22 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС на користь Концерну Міські теплові мережі борг в сумі 51 157 грн 71 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 у справі №908/2088/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 10 836,59 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Позивачем у позовній заяві зазначено адресу місцезнаходження Відповідача - 69123, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, буд. 12, що не відповідає дійсності.

Дійсна юридична адреса Відповідача - 69098, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 161, кв. 74, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (додається), та судовими наказами господарського суду Запорізької області від 11.09.2022 по справі № 908/2321/20 та від 08.07.2022 по справі № 908/1003/22.

В результаті порушення судом першої інстанції зазначених вимог ГПК України Відповідач не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та фактично був позбавлений можливості скористатись процесуальними правами: подавати заяви по суті справи, заперечувати проти заявлених вимог, подавати доказати, заявляти клопотання тощо.

Також зазначає, що апелянту на підставі Договору купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності від 25.05.2006 № 95 на праві приватної власності належить 77/100 частин нежитлового приміщення № 207 підвалу (літера А-5) загальною площею 172,3 кв. м. за адресою: 69123, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 27 (далі - Нежитлове приміщення).

Житловий будинок № 27 по вул. Запорізького козацтва у м. Запоріжжя 1970 року будівництва перебуває в управлінні та обслуговуванні КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИМСТВА «НАШЕ МІСТО».

Нежитлове приміщення знаходиться у підвалі багатоквартирного житлового будинку № 27 по вул. Запорізького козацтва у м. Запоріжжя, у зв`язку з чим через нього проходять ділянки транзитних трубопроводів, а опалення та опалювальні прилади (радіатори опалення) відсутні.

Нежитлове приміщення належить до окремого приміщення з транзитними мережами опалення.

Водночас, відповідно до Рахунків за постачання теплової енергії (арк. 33-41), виставлених Позивачем, останнім надано Відповідачу послугу з постачання теплової енергії протягом опалювального періоду 2021-2022 років у розмірі 51157,71 грн.

Як вбачається із наданих Позивачем рахунків, останнім здійснено нарахування Відповідачу вартості послуги за постачання теплової енергії як для опалювального приміщення, яке таким не являється.

Вважає, що обсяг теплової енергії, спожитий Відповідачем, має визначатись за формулою для окремого приміщення з транзитними мережами опалення, а не для опалювального приміщення.

Вказує, що Відповідач по справі не надавав згоду Позивачу на отримання рахунків в електронному вигляді та їх фактично не отримував.

По-друге, як вбачається із матеріалів справи, рахунки дійсно були направлені Позивачем поштою за адресою: 69123, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, буд. 12, за якою Відповідач не знаходиться.

Таким чином Позивачем у порядок та спосіб, передбачений Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» не надавав Відповідачу рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії.

З урахуванням викладеного суд дійшов хибного висновку про направлення Позивачем та отримання Відповідачем рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що Відповідач (Апелянт) є власником:

-частини нежитлового приміщення № 209 першого поверху (літ. А-9) загальною площею 64,8 кв.м за адресою 69123, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе. 12; -частини нежитлового приміщення № 207 підвалу (літ. А-5) загальною площею 172,3 кв.м за адресою 69097, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва. 27 на підставі Договору № 95 купівлі - продажу об`єкта права комунальної власності від 25.05.2006 року та Договору № 96 купівлі - продажу об`єкта права комунальної власності від 25.05.2006 року. Згідно копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, наданого Позивачу безпосередньо Відповідачем та долученого до позовної заяви, місцезнаходження юридичної особи: Запорізька область, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, буд.12. Про зміну місцезнаходження юридичної особи Відповідачем повідомлено не було.

Щодо розміру заборгованості за поставлену теплову енергію, позивач зазначає, що при наданні роз`яснень терміну - «приміщення з транзитними трубопроводами». Методикою №315 зі змінами, визначено можливість ідентифікації типу такого приміщення за проектом на будинок.

Враховуючи знаходження приміщення Відповідача в багатоквартирному будинку, відсутність проектної документації на будинок, документів на підтвердження відключення від мережі опалення, - вказане приміщення є опалювальним.

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги про безпідставне віднесення судом першої інстанції нежитлового приміщення відповідача до опалюваного.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення Відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Вважає, що суд першої інстанції, рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022р. по справі №908/2088/22, вірно застосував норми матеріального права, повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи та на законних підставах задовольнив вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВА СЕРВІС» на користь КОНЦЕРНУ „МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ в розмірі 51 157,71 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 481,0 грн., тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 13.02.2023 у справі №908/2088/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2023 зазначеною колегією суддів поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 у справі №908/2088/22; зупинено дію рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 у справі №908/2088/22; розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

11.09.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу №908/2088/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023, визначеною колегією суддів, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 у справі №908/2088/22 до свого провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та надані заперечення, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Концерн "Міські теплові мережі" діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, її транспортування, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут (п.2.2 Статуту).

Товариству з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС на праві приватної власності належить 77/100 частин нежитлового приміщення №207 підвалу (літера А-5) загальною площею 172,3 кв.м., яке розташовано за адресою вул. Запорозького козацтва, буд. 27 у м. Запоріжжя, що підтверджується договором №95 купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності від 25.05.2006, Витягом з Державного реєстру правочинів №2439328 від 29.05.2006, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10936079 від 14.06.2006. (.а.с 13-24)

Станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір № 74201231 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, буд. 27, між Концерном МТМ та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС є укладеним з 01 листопада 2021 року.

Житловий будинок по вул. Запорозького козацтва, буд. 27 у м. Запоріжжі оснащений приладами обліку теплової енергії Sharky 775 заводський №51441719 та Multical 401 заводський №2543547, що підтверджується копією паспорту та довідкою про повірку приладу обліку від 08.08.2019, Актом приймання в експлуатацію прибору обліку теплової енергії від 12.08.2019, Актами зняття показань приладу обліку теплової енергії від 30.11.2021, від 31.03.2022, Свідоцтвом про повірку приладу обліку №2-7177-21 від 11.10.2021. (а.с. 25-31)

02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Між Концерном Міські теплові мережі та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС укладений типовий індивідуальний договір № 74201231 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, буд. 27. (а.с 10-12)

Пунктом 5 договору передбачено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Відповідно п. 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяги теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів комерційного обліку або розрахункового відповідно до Методики розподілу між споживачами обсяги спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11. 2018р. №315.

Пунктом 32 договору передбачено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги календарний місяць.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця н пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п.34 договору).

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору (п.38 договору).

На виконання умов договору теплопостачальна організація відпустила споживачу теплову енергію, в період листопад 2021 по липень 2022 на загальну суму 51157,71 грн. (а.с. 32)

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги. (а.с. 33-41)

Рахунки надавались в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів та повторно направлені на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується Списком №5838 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 15.09.2022 та фіскальним чеком від 15.09.2022. (а.с. 42)

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2021 -2022 у м. Запоріжжя від 23.10.2021 №382 та від 29.03.2022 №126, та знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку. (а.с 43-44)

Відповідач свої зобов`язання з оплати отриманої теплової енергії не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови (пункти), визначені до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ст.630 Цивільного кодексу України).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про теплопостачання, Законом України Про житлово-комунальні послуги, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання, пункту 3 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (с.1 Закону України Про теплопостачання).

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч.4 ст.19 Закону України Про теплопостачання).

Частинами 1,3 ст.2 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", визначено: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Частиною 1 ст.6 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України Про житлово-комунальні послуги за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

За приписами ч.7 ст.14 Закону України Про житлово-комунальні послуги до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч.7 ст.21 Закону України Про Житлово-комунальні послуги).

Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017р. № 2189-VIII (в редакції від 01.05.2021р.) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017р. №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021р.) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р. було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021р. внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р., які набрали чинності 01.10.2021р. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019р., викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019р. (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021р.) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (надалі по тексту- споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (надалі по тексту - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п.13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

02.10.2021 позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків. (а.с 10-12)

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому, відсутність письмово оформленого договору не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2019 р. у справі № 912/2369/18.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018р. у справі № 750/12850/16-ц, від 18.03.2019р. у справі № 210/5796/16-ц.

Разом з цим, вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.

Отже питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення.

Відповідна правова позиція викладена в п. п. 27, 28 Постанови Верховного Суду від 25.07.2019 р. у справі № 916/2267/17.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.21 Закону України Про житлово-комунальін послуги виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Таким чином, укладений між сторонами типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №74201231 є підставою для виникнення у сторін цього договору майново-господарських зобов`язань.

Згідно з п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Пунктом 5 договору передбачено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Відповідно до п.11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018р. № 315.

Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п.36 договору, під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

Згідно з п. 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

Згідно з п.п.3,8 цих Правил опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Зміст рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021р. № 382 "Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя" свідчить про те, що забезпечення Концерном "Міські теплові мережі" початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 01.11.2021 року. (а.с 43)

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.03.2022р. №126 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя з 31.03.2022р. з проведенням Концерном "Міські теплові мережі" відключення споживачів теплової енергії. (а.с 44)

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, буд. 27, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Згідно з п.5 ч.2 ст.10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018р. №315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у п. 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13.

Відповідно до розділу III Методики № 315 визначається та розподіляється обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування (далі -МЗК) та допоміжних приміщень, а саме: у разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20 %; двоповерхова - 18 %; триповерхова - 16 %; чотириповерхова - 14 %; п`ятиповерхова - 12 %; шестиповерхова та вище - 10 %.

Також, відповідно до Розділу V Методики № 315 визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, зокрема: обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами - 15 %; індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %; автономної теплогенеруючої/когенераційної установки - 7 %; центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною - 8 %.

При цьому, розподіл теплової енергії між окремими житловими та нежитловими приміщення по будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, буд. 27 , виконувався пропорційно до їх площі відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг із застосуванням відповідних коефіцієнтів.

У зв`язку з тим, що опалювальний сезон 2021-2022 років закінчено у березні 2022 р. на підставі рішення Запорізької міської ради № 126 від 29.03.2022р., нарахування за послуги з постачання теплової енергії здійснювались щодо умовно-постійної складової нарахувань.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до умов договору № 74201231 від 01.11.2021 були сформовані рахунки на постачання теплової енергії. Рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію щодо здійсненого нарахування.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії у приміщення відповідача №207 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, буд. 27, в період з листопада 2021 по липень 2022, на загальну суму 51157,71 грн. (а.с 32-41)

Строк виконання зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав.

Відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг.

Колегія суддів зазначає, що порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 року № 4 (далі - Порядок від 22.11.2005 № 4)

При відключенні від мереж централізованого опалення у споживача має бути законодавчо визначений пакет документів, а саме: - Рішення постійнодіючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади про надання дозволу на відключенні, яке оформлене протоколом; - Погоджений з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж, проект індивідуального опалення; - Затверджений постійнодіючою міжвідомчою комісією, створеною органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади акт про відключення від мереж централізованого опалення, форма якого закріплена Порядком від 22.11.2005 № 4.

У той же час, Відповідачем не надано акт про відключення від мереж централізованого опалення, затверджений постійнодіючою міжвідомчою комісією.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 51157,71 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що нежитлове приміщення знаходиться у підвалі багатоквартирного житлового будинку № 27 по вул. Запорізького козацтва у м. Запоріжжя, у зв`язку з чим через нього проходять ділянки транзитних трубопроводів, а опалення та опалювальні прилади (радіатори опалення) відсутні, оскільки внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

Відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.

Отже багатоквартирний будинок в цілому є об`єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Однак колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, що позбавило його можливості надати відповідні документи до суду, виходячи з наступного.

За змістом ст.ст. 2, 7, 9, 13 ГПК України, основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Так, згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч. 6 ст 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не дають підстав для висновку, що повернення до суду кореспонденції із зазначенням причин повернення "за закінченням терміну зберігання" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Повернення поштової кореспонденції з таких причин не свідчить ані про відмову сторони від одержання відправлення, ані про її відсутність за адресою, повідомленою суду.

Подібний правовий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суну у постановах від 20.12.2022 у справі №914/3033/21, від 12.02.2019 у справі № 906/142/18.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та п. 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України №2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам Скаржника, наведеним в апеляційній скарзі, та з`ясував, що ухвалу про відкриття провадження від 24.10.2022 місцевим господарським судом було надіслано не на юридичну адресу (яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС - вул. Чарівна, буд. 161, кв. 74, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69098, а на адресу - 69123, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, буд.12.

Отже, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що полягає у неповідомленні належним чином Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-сервіс" про відкриття провадження у справі, оскільки починаючи розгляд справи та приймаючи оскаржуване рішення, суд не пересвідчився, чи був повідомлений належним чином про такий розгляд відповідач.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий господарський суд, в свою чергу, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак допустив порушення норм процесуального права, яке відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення від 23.12.2022.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції приписів процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Вказане процесуальне порушення, яке було допущене судом першої інстанції, виключає підстави для залишення в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022, проте, з огляду на достеменно встановлені місцевим судом обставини, що мають значення для справи, які Скаржником не спростовано, не позбавляють апеляційний господарський суд права скасувати судове рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, передбаченого п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги та задоволення позову, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 у справі №908/2088/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 у справі №908/2088/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС (вул. Чарівна, буд. 161, кв. 74, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69098, код ЄДРПОУ 23287799) на користь Концерну Міські теплові мережі (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, код ЄДРПОУ 32121458; вул. Василя Сергієнка, буд. 7, м. Запоріжжя, 69076; р/р № НОМЕР_1 , філія АТ Укрексімбанк у м. Києві, МФО 322313) суму основного боргу в розмірі 51 157 грн. 71 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРНАТИВА-СЕРВІС (вул. Чарівна, буд. 161, кв. 74, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69098, код ЄДРПОУ 23287799) на користь Концерну Міські теплові мережі (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, код ЄДРПОУ 32121458; вул. Василя Сергієнка, буд. 7, м. Запоріжжя, 69076; р/р № НОМЕР_1 , філія АТ Укрексімбанк у м. Києві, МФО 322313) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв